вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" червня 2025 р. Справа№ 911/3561/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 03.06.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича
на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 (повний текст рішення підписано 19.09.2024)
у справі №911/3561/23 (суддя Мальована А.Я.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича
до Броварської міської ради
про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки, -
Короткий зміст позовних вимог
Фізична особа-підприємець Науменко Олександр Миколайович (далі, позивач або ФОП Науменко О.М.) звернувся до суду з позовом до Броварської міської ради (далі, відповідач або Рада) про зобов'язання укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,2312 га, кадастровий номер 3221284001:01:052:0003, яка розташована в селі Княжичі Броварського району Київської області по вул. Слави, 22-А, відповідно до затвердженого рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області № 1045 (52-VII) від 20.09.2019 проекту землеустрою.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Княжицької сільської ради №1045 від 20.09.2019 було затверджено виготовлений проект землеустрою щодо відведення позивачу в оренду земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій і підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів). На зазначеній земельній ділянці побудований склад-навіс, яким позивач постійно користується. Отже, позивач має пріоритетне право на отримання у користування спірної земельної ділянки без проведення земельних торгів на конкурентних засадах.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки на спірній земельній ділянці присутнє самочинне будівництво, яке не зареєстроване у встановленому законодавством порядку, тому право оренди на земельну ділянку має набуватися шляхом проведення земельних торгів на конкурентних засадах.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 26.02.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду Фізична особа-підприємець Науменко Олександр Миколайович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
При цьому апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що апеляційна скарга подається повторно, після її повернення згідно ухвали суду від 06.02.2025, зазначаючи при цьому, що вперше з апеляційною скаргою позивач звернувся до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Узагальнені доводи апеляційної скарги позивача зводяться до такого:
- місцевий господарський суд не надав оцінку кожному доказу, який був наданий позивачем до матеріалів справи, щоб зробити відповідний, законний, справедливий висновок щодо будівництва споруд - ангару, складського приміщення, бетонної огорожі, того, ким такі споруди були збудовані і яку назву має об'єкт - виробнича база СПМК-1 треста Теплиць-техмонтаж або магазин-склад будівельних матеріалів, як коли і кому була передана в оренду виробнича база - магазин-склад будівельних матеріалів - споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 3221284001:01:052:0003;
- позивач законно, відповідно до рішень компетентних органів (Броварської РДА та Княжицької сільської ради) відкрито використовує нерухоме майно (спірну земельну ділянку та розташовані на ній будівлі та споруди) за призначенням та для здійснення підприємницької діяльності протягом більше ніж 29 років. Враховуючи це, позивач отримав право на законних підставах набути права власності (права користування) на земельну ділянку;
- Броварська міська рада як правонаступник зобов'язана виконати рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.09.2019 №1045(52-VII), яким визнано право позивача орендувати майно - спірну земельну ділянку.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
30.04.2025 від Броварської міської ради до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відзиві відповідач наголосив на тому, що документи, на які посилається позивач в апеляційній скарзі, не підтверджують його право власності чи оренди на земельну ділянку чи будівлі.
При цьому рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/1821/22 відмовлено ФОП Науменку О.М. у задоволенні позову до Броварської міської ради про визнання за позивачем права власності на склад-навіс з розгрузочною площадкою.
Рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 20.09.2019 №1045(52-VII), а саме пунктом 3 останнього, було зобов'язано позивача зареєструвати речове право на склад-навіс у встановленому законодавством порядку. Позивач таку вимогу не виконав й поданням апеляційної скарги в даній справі фактично намагається в обхід законного способу набути земельну ділянку.
Факт тривалого використання земельної ділянки не створює автоматичного права оренди чи власності на неї без належного правового оформлення, а рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку.
Оскільки ФОП Науменко О.М. не було зареєстроване право власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, право на оренду земельної ділянки реалізується за результатами проведення земельних торгів на конкурентних засадах, як вказано у пункті 1 частини 1 статті 134 Земельного кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно з витягом із протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 26.02.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 та 14.04.2025 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/3561/23; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.
16.04.2025 матеріали справи №911/3561/23 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 поновлено Фізичній особі-підприємцю Науменко Олександру Миколайовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23, апеляційну скаргу призначено до розгляду на 20.05.2025.
У судове засідання, призначене на 20.05.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Суд у судовому засіданні 20.05.2025 заслухав пояснення представників сторін та протокольною ухвалою оголосив перерву до 03.06.2025.
За результатами проведеного у справі 03.06.2025 судового засідання суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників сторін
У судове засідання 03.06.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2019 Княжицькою сільською радою Броварського району Київської області було прийнято рішення №1045(52-VІІ) «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП Науменку Олександру Миколайовичу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів) по вул. Слави в с. Княжичі гр.. Науменку Олександру Миколайовичу».
Відповідно до названого Рішення ради вирішила:
1. затвердити виготовлений ДП «Київській інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду громадянину Науменку Олександру Миколайовичу площею 0,2312 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів) в оренду по вул. Слави, 22А, в селі Княжичі Броварського району Київської області;
2. Виконавчому комітету Княжицької сільської ради зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,2312 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів) в оренду по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 3221284001:01:052:0003);
3. Гр. Науменку Олександру Миколайовичу зареєструвати речове право на склад-навіс у встановленому законодавством порядку;
4. Землевпорядній службі внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації.
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/1821/22 за позовною заявою Фізичної особи-підприємця Науменка Олександра Миколайовича до Броварської міської ради Броварського району Київської області, про визнання права власності на склад-навіс з розгрузочною площадкою, у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Науменка Олександра Миколайовича було відмовлено повністю.
19.04.2023 позивач звернувся до відповідача із проханням виключити (скасувати) третій пункт вищезазначеного рішення.
У відповідь Броварська міська рада листом від 02.05.2023 за вих.№1.8-11/01/6835 повідомила позивача про те, що відповідно до частини 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
17.05.2023 позивач звернувся до відповідача з проханням укласти із ним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:052:0003. Позивач зазначає, що не може виконати пункт 3 рішення №1045(52-VІІ), оскільки фактично навісу як такого немає, а є перший поверх магазину-складу.
У відповідь Броварська міська рада листом від 12.06.2023 вих.№1.8-11/01/9381 повідомила позивача про те, що питання надання в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди землі може розглядатися Радою виключно після проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване на ній. В іншому випадку право оренди на земельну ділянку може набуватися шляхом проведення земельних торгів.
13.07.2023 позивач звернувся до Ради із заявою, в якій просив розглянути на засідання постійної комісії з питань земельних відносин питання заключення договору оренди земельної ділянки строком на 49 років.
Згідно з протоколом №34 засідання постійної комісії Броварської міської ради Броварського району Київської області VIII скликання з питань земельних ресурсів, екології, архітектури та містобудування від 24.07.2023 рекомендовано ФОП Науменку О.М. звернутися до судових органів для вирішення питання права власності.
17.10.2023 позивач знову звернувся до відповідача з проханням укласти із ним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221284001:01:052:0003 строком на 49 років, визначити відсоток та суму сплати за оренду в рік.
Рада у відповідь у листі від 24.10.2023 вих.№/01/17619 повідомила позивача про те, що питання надання в оренду земельної ділянки та укладення договору оренди може розглядатися радою після проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці. В іншому випадку право оренди на земельну ділянку може набуватися шляхом проведення земельних торгів.
Як зазначає ФОП Науменко О.М. у позовній заяві, він у ході здійснення підприємницької діяльності з 2021 року постійно користується земельною ділянкою, на якій розташовано склад-навіс, металевий каркас якого позивач заклав цегельними блоками, оскільки в даному складі-навісі зберігається його техніка.
Згідно з технічним паспортом, виготовленим Броварським міжміським бюро технічної інвентаризації на замовлення позивача, станом на 07.02.2002 склад-навіс розташований за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, 22-А, загальна площа складає 62,1 кв.м., інвентаризаційна вартість становить 10 303,00 грн.
Відповідно до звіту про оцінку майна, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Кето Груп» на замовлення позивача станом на 26.07.2022 ринкова вартість складу-навісу загальною площею 62,1 кв.м., розташованого за адресою: Київська область, Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, 22-А., становить 101 300,00 грн.
Також позивач на підтвердження наявності в нього права на укладення договору оренди земельної ділянки долучив до матеріалів справи копії довідки Броварської спеціалізованої пересувної механізованої колони №1 (СПМК-1) від 16.12.1998, Договору №1 від 01.07.1991, укладеного між СПМК-1 і малим підприємством «Сигнал», протоколу №6 зборів засновників малого підприємства «Сигнал» від 15.01.1997, акту прийому-передачі споруд №3 від 20.12.1998 малого підприємства «Сигнал», листа-відповіді ФДМУ від 03.01.2019 №Д-15-126 «Щодо надання інформації про майно за місцезнаходженням: Київська обл., Броварський район, с. Княжичі, вул. Слави, 22а», листа-відповіді РВ ФДМУ по Київській області від 10.01.2019 №50-06-129 «Щодо надання інформації з реєстру».
Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач не виконав вимог пункту 3 Рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045(52-VІІ) від 20.09.2019, не зареєструвавши речове право на склад-навіс у встановленому законодавством порядку, а тому у відповідача відсутні підстави для укладення договору оренди на позаконкурентних засадах.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Частиною 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, зокрема, щодо регулювання земельних відносин.
За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України «Про оренду землі», які тут і надалі будуть застосовані судом у редакціях, чинних станом на дату виникнення спірних правовідносин.
Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.
За змістом статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Законом України «Про оренду землі» визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 цього Закону передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 2 статті 16 Закону України «Про оренду землі» визначено, що укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Частинами 1, 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до частин 1-3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
Так, відповідно до частини 1 статті 123 Земельного кодексу України (у редакції, що діяла станом на момент прийняття рішення №1045(52-VІІ) від 20.09.2019) надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.
Згідно з частиною 10 статті 123 Земельного кодексу України рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.
Так, рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045(52-VІІ) від 20.09.2019 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП Науменку Олександру Миколайовичу для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів) по АДРЕСА_1 гр. Науменку Олександру Миколайовичу» затверджено виготовлений ДП «Київській інститут землеустрою» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у оренду громадянину Науменку Олександру Миколайовичу площею 0,2312 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств (розміщення магазину-складу будівельних матеріалів) в оренду по АДРЕСА_1 .
Водночас, у пункті 3 названого Рішення вказано про необхідність громадянину Науменку Олександру Миколайовичу зареєструвати речове право на склад-навіс у встановленому законодавством порядку.
Рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045(52-VІІ) від 20.09.2019 є чинним, у судовому порядку позивачем не оскаржувалось.
За змістом приписів статті 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
Зазначені положення свідчать про те, що власник зареєстрованого за ним в установленому законом порядку та з установлених законом підстав жилого будинку, будівлі або споруди має право на отримання на позаконкурентних засадах, тобто, без проведення земельних торгів, земельної ділянки під цією нерухомістю.
Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина 4 статті 334 Цивільного кодексу України).
Відповідно частини 2 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Як зазначає позивач у позовній заяві, він ще з 2021 року на спірній земельній ділянці по АДРЕСА_1 користується складом-навісом площею 62,1 кв.м., металевий каркас якого він заклав цегляними блоками.
Право власності на вказаний об'єкт позивачем у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зареєстровано, доказів протилежного матеріали справи не містять.
У вересні 2022 року ФОП Науменко О.М. звертався до Господарського суду Київської області з позовом до Броварської міської ради про визнання права власності на склад-навіс з розгрузочною площадкою за набувальною давністю у відповідності до статті 344 Цивільного кодексу України (справа №911/1821/22).
Рішенням Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/1821/22 у задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця Науменка Олександра Миколайовича було відмовлено повністю.
У названому рішенні Господарський суд Київської області встановив таке:
- обґрунтовуючи добросовісне володіння нежитловою будівлею, позивач посилався на те, що починаючи з 2002 року він добросовісно та відкрито користується цим майном, однак, належних та допустимих доказів у підтвердження зазначених обставин до матеріалів справи не надано;
- позивачем не наведено жодних доводів та не надано відповідних доказів на обґрунтування обставин, за яких підстав ФОП Науменко О.М. отримав (зайняв) спірне майно, за наявності яких умов розпочав відкрите володіння ним, починаючи з 2002 року, та саме за площею складу із підсобним приміщенням - 62,1 кв.м., розгрузочною площадкою - 42,04 кв.м.;
- докази, які б підтверджували, що позивач у законний спосіб заволодів будівлею, яка ним не була побудована, суду не надані. Доказів того, що позивач в момент заволодіння спірним майном не знав і не повинен був знати про незаконність такого заволодіння, матеріали справи не містять;
- згідно висновку Броварського районного відділу земельних ресурсів №214 від 19.11.2003 року зазначено, що на обстежуваній земельній ділянці знаходиться самовільно збудований склад-навіс з розгрузочною площадкою: склад із підсобним приміщенням площею 62,1 кв.м., розгрузочна площадка площею 42,04 кв.м., також, розпочато будівництво приміщення, за що приватного підприємця Науменка О.М. притягнуто до адміністративної відповідальності;
- позивачем здійснюючи мурування складу-навісу цегляними блоками порушено вимоги ст.ст. 31, 32, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п. 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність». При цьому, позивачем не спростовано підтвердженого висновку Броварського районного відділу земельних ресурсів №214 від 19.11.2003 року факту самовільного будівництва спірного об'єкта та його експлуатації;
- позивачем не доведено, що спірний об'єкт був побудований з дотриманням норм чинного на момент будівництва законодавства та введений в експлуатацію, тобто, набув статусу нерухомого майна.
З огляду на встановлені обставини, суд у справі №911/1821/22 дійшов висновку, що у даному випадку правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно за набувальною давністю відсутні, оскільки останнім не надано достатніх належних і допустимих доказів на підтвердження обставин добросовісного володіння та користування з 2002 року складом-навісом площею 62,1 кв.м., та що зазначена будівля є об'єктом нерухомості, введеним в експлуатацію. Викладене свідчить про недоведеність наявності усієї сукупності необхідних передумов для визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно за набувальною давністю в порядку статті 344 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява №48553/99), а також рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі «Брумареску проти Румунії» (заява №28342/95)).
Високий Суд у пунктах 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року (заява №32053/13), яке набуло статусу остаточного 29.01.2016, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, пункти 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Отже, обставини відсутності у позивача підстав для визнання за ним права власності за набувальною давністю на склад-навіс з розгрузочною площадкою з притаманними йому ознаками самочинного будівництва, встановлені у судовому рішенні у справі №911/1821/22, є преюдиційними та не підлягають повторному доведенню під час розгляду даної справи.
Таким чином, враховуючи встановлені у межах справи №911/1821/22 обставини та оскільки у пункті 3 Рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045(52-VІІ) від 20.09.2019 вказано про необхідність громадянину Науменку Олександру Миколайовичу зареєструвати речове право на склад-навіс у встановленому законодавством порядку, однак таку умову позивачем не виконано, а на спірній земельній ділянці розміщено об'єкт, право власності на який не зареєстроване за позивачем у встановленому законодавством порядку, а також з огляду на відсутність інших, передбачених частинами 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, умов, що виключають проведення земельних торгів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що передача в оренду земельної ділянки, яка розташована в АДРЕСА_1 , мала здійснюватись за результатами проведення земельних торгів, а не на підставі рішення органу місцевого самоврядування.
При цьому саме по собі рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045(52-VІІ) від 20.09.2019 не є підставою виникнення у позивача права оренди земельної ділянки, проект відведення якої затверджено цим рішенням, й передумовою для подальшого отримання позивачем земельної ділянки в оренду на позаконкурентних засадах є виконання позивачем пункту 3 такого рішення щодо реєстрації за собою права власності на розташований на цій земельній ділянці об'єкт нерухомості.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виходячи зі змісту листування між позивачем та відповідачем та пояснень відповідача, викладених у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу, Броварська міська рада не відмовляє ФОП Науменку О.М. в укладенні договору оренди земельної ділянки, однак за умови виконання вимоги пункту 3 чинного Рішення Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045 (52-VII) від 20.09.2019.
Водночас, оцінюючи як докази надані суду позивачем копії Договору №1 від 01.07.1991, укладеного між СПМК-1 і малим підприємством «Сигнал», протоколу №6 зборів засновників малого підприємства «Сигнал» від 15.01.1997, довідки Броварської спеціалізованої пересувної механізованої колони №1 (СПМК-1) від 16.12.1998, акту прийому-передачі споруд від 20.12.1998 №3 про передачу споруд малого підприємства «Сигнал» громадянину Науменку О.М. , колегія суддів зазначає, що вони не підтверджують тієї обставини, що позивач є власником складу-навісу з розгрузочною площадкою: склад із підсобним приміщенням площею 62,1 кв.м., розгрузочна площадка площею 42,04 кв.м.
Так, у вказаних документах мова йде про такі об'єкти як ангар площею 72 кв.м., тимчасове складське приміщення площею 48 кв.м., бетонні огорожі 50 штук, при цьому такі документи не містять жодних відомостей щодо місцезнаходження майна.
Позивач, у свою чергу, не доводить, що склад із підсобним приміщенням площею 62,1 кв.м., розгрузочна площадка площею 42,04 кв.м. за адресою село Княжичі Броварського району Київської області по вул. Слави, 22-А є частиною об'єктів, перелічених у названих документах, а у рішенні Господарського суду Київської області від 14.02.2023 у справі №911/1821/22 встановлено, що позивач, здійснюючи мурування складу-навісу цегляними блоками, порушив вимоги статей 31, 32, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», пункту 5 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», та не спростував підтвердженого висновку Броварського районного відділу земельних ресурсів №214 від 19.11.2003 факту самовільного будівництва спірного об'єкта та його експлуатації.
Скаржник в апеляційній скарзі посилається також на висновок Броварської районної державної адміністрації Київської області №62 від 2003 року, що зареєстрований Княжицькою сільською радою 28.01.2004, яким на його думку підтверджується, що всі споруди та будівлі, які розташовані на спірній земельній ділянці, узаконені.
Однак, такий документ у матеріалах справи відсутній та позивачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій не надавався. Водночас, висновки Броварської районної державної адміністрації Київської області, якщо вони не є рішеннями про передачу майна чи земельної ділянки у власність чи оренду, у будь-якому випадку не можуть вважатися документами, що встановлюють право.
Поруч із цим колегія суддів наголошує на тому, що предметом даного спору не є визнання за позивачем права власності на об'єкти, розташовані на спірній земельній ділянці й наразі питання щодо визнання за позивачем права власності за набувальною давністю на склад із підсобним приміщенням площею 62,1 кв.м., розгрузочну площадку площею 42,04 кв.м. досліджувалось у межах господарської справи №911/1821/22, де у задоволенні позову ФОП Науменка О.М. було відмовлено й таке рішенням останнім не оскаржувалось.
Позивач в апеляційній скарзі наголошує на тому, що він отримав право на законних підставах набути права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність), оскільки добросовісно, відкрито і безперервно користувався земельною ділянкою протягом 15 років.
Однак, факт тривалого використання земельної ділянки не створює автоматичного права оренди чи власності на неї без належного правового оформлення.
З огляду на вищевикладене, зокрема, на незареєстроване право власності позивача на склад-навіс, що є умовою для укладення із позивачем договору оренди земельної ділянки на позаконкурентних засадах, колегія суддів доходить висновку, що позивачем не доведено тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо зобов'язання відповідача укласти договір оренди земельної ділянки площею 0,2312 га, кадастровий номер 3221284001:01:052:0003, яка розташована в АДРЕСА_1 , відповідно до затвердженого рішенням Княжицької сільської ради Броварського району Київської області №1045 (52-VII) від 20.09.2019 проекту землеустрою.
За таких обставин позовні вимоги задоволенню не підлягають, висновки суду першої інстанції з приводу чого є правильними.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Усі інші доводи та міркування позивача, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.
Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Науменко Олександра Миколайовича на рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 14.08.2024 у справі №911/3561/23 залишити без змін.
Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Науменко Олександра Миколайовича.
Матеріали справи №911/3561/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді О.М. Сибіга
А.І. Тищенко