ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
(додаткова)
19 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/232/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді С.І. Колоколова,
суддів: Г.І. Діброви, Я.Ф. Савицького,
секретар судового засідання: Р.О. Кратковський,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ»
про ухвалення додаткового рішення
за результатами розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024, повний текст складено 12.11.2024
у справі №916/232/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича
про стягнення 2 217 600,00 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» (надалі також - Товариство, ТОВ “ПРОДРЕНТ») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича (надалі також - ФОП Бороденко В.А.) про стягнення 2217600,00 грн неустойки (штрафу) за невиконання обов'язку з повернення орендованого приміщення.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» 1108800,00 грн орендної плати та 16632,00 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Фізична особа-підприємець Бороденко Володимир Анатолійович звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/232/24 та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича задоволено частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 у справі №916/232/24 скасовано частково, викладено його резолютивну частину в наступній редакції:
“Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» (65031, Одеська обл., м. Одеса, вул. Агрономічна, буд. 205/3, код ЄДРПОУ 42857389) 1108800 /один мільйон сто вісім тисяч вісімсот/ грн. 00 коп. неустойки (штрафу) за невиконання обов'язку з повернення орендованого приміщення та 33264 /тридцять три тисячі двісті шістдесят чотири/ грн. 00 коп. судового збору за подання позовної заяви.
В решті позову відмовити.»
В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 24.10.2025 у справі №916/232/24 залишено без змін.
03.06.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» подано заяву (вх.№2355/25 від 04.06.2025), в якій останній просить ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 грн, понесених в ході апеляційного розгляду справи.
Дана заява мотивована доведеністю понесення витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 50000,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» про ухвалення додаткового рішення призначено на 10.06.2025 о 09:45 год. Запропоновано відповідачу в строк до 10.06.2025 надати свої міркування та/або заперечення щодо вказаної вище заяви про ухвалення додаткового рішення. Доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/232/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
05.06.2025 апеляційним господарським судом отримано матеріали справи №916/232/24.
Між тим, судове засідання, призначене на 10.06.2025, не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Колоколова С.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/232/24 відбудеться 19.06.2025 о 10:30 год.
Представники сторін у судове засідання 19.06.2025 не з'явились, однак подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Від відповідача також надійшло клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Так, відповідач зазначає, що у цій справі заявлені витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 50 000,00 грн. не були фактично понесені і не відповідають обсягу виконаних адвокатом позивача робіт, а тому відповідач, користуючись своїм правом, визначеним ч. 5 ст. 126 ГПК України, просить суд зменшити до нуля розмір витрат на професійну правову допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» про ухвалення додаткового рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського зазначає наступне.
20.02.2024 між ТОВ «ПРОДРЕНТ» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Андрія Натина» в особі адвоката Натина Андрія Олексійовича укладено договір про надання правничої допомоги - адвокатських послуг (Договір), за змістом пунктів 1.1. та 1.2. якого адвокат, діючи в інтересах Клієнта, здійснюватиме/надаватиме правову допомогу з усіх юридичних питань, зокрема, щодо здійснення захисту адвокатом інтересів Клієнта в усіх судах України будь-якої ланки.
За змістом пункту 2.1. вказаного вище договору розмір гонорару за надання правової допомоги та порядок його оплати визначаються сторонами в додатковій угоді до цього договору.
31.12.2024 сторонами укладено додаткову угоду до Договору, в якій сторони продовжили строк його дії до 31.12.2025.
03.06.2025 сторонами укладено ще одну додаткову угоду, в якій визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги в Південно-західному апеляційному господарському суді становить 50000,00 грн.
03.06.2025 сторонами підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги, за змістом якого вбачається, що у справі №916/232/24 адвокатом були надані наступні послуги:
-правовий аналіз документів та консультування клієнта;
-аналіз поданої апеляційної скарги та формування правової позиції;
-підготовка та подача до суду відзиву на апеляційну скаргу;
-підготовка до суду процесуальних клопотань;
-участь у судових засіданнях
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За умовами частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
В силу статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
За умовами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Колегія суддів вбачає, що представником ТОВ «ПРОДРЕНТ» у відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що позивач очікує понести витрати у розмірі 50000,00 грн. Докази на підтвердження таких витрат будуть подані до суду у спосіб, визначений ГПК України.
Колегія суддів зауважує, що вказаний відзив судом залишено без розгляду у зв'язку із пропуском строку на його подачу. Між тим, повідомлення про очікувані судові витрати не є поясненнями та/або запереченнями на апеляційну скаргу по суті, а відтак, приймається судом до уваги.
За таких обставин, заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, до якого додано докази понесення таких витрат, подано заявником до суду апеляційної інстанції з дотриманням встановленого приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України п'ятиденного строку.
Відповідно до частин першої, третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
В силу приписів частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, сьомою та дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, враховуючи частини п'яту-сьому, дев'яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.
Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.
Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.
Крім того, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Відтак, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.
При цьому чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.06.2021 у справі №906/698/20.
Колегія суддів вбачає, що на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі в суді апеляційної інстанції та розміру останніх заявником було надано низку документів, що проаналізовані вище по тексту постанови.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, апеляційний господарський суд зазначає, що відповідно до додаткової угоди та складеного акту приймання-передачі виконаних робіт гонорар адвоката за надання правової допомоги у даній справі в суді апеляційної інстанції встановлюється у фіксованій сумі та складає 50000,00 грн, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Саме такий сталий правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 24.11.2021 у справі №910/17235/20 та від 01.09.2021 у справі №910/13034/20.
У постанові Верховного Суду від 18.11.2020 у справі №923/1121/17 також вказано, що при застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Колегія суддів наголошує на тому, що від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до нуля.
Між тим, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок іншої сторони відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а їх розмір є розумним та виправданим. Тобто суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в яких конкретно визначено наступне: не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, у зв'язку з чим суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
При цьому колегія суддів наголошує на необхідності розмежування понять "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Зокрема, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі №873/212/21, в межах якої господарський суд з власної ініціативи частково відмовив стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу.
Проаналізувавши опис послуг, які наведені в акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 03.06.2025, апеляційний господарський суд зауважує на тому, що відображена в ньому інформація про характер наданих послуг відповідає матеріалам справи.
Між тим, суд апеляційної інстанції наголошує, що наведені у вказаному акті окремі послуги щодо правового аналізу документів, аналізу поданої апеляційної скарги та формування правової позиції фактично охоплюються послугою з підготовки відзиву на апеляційну скаргу, тим більше, що правові позиції як позивача, так і відповідача, не зазнавали суттєвих змін під час розгляду справи у судах обох інстанцій.
Подібний правовий висновок стосовного того, що проведення аналізу правової позиції іншої сторони охоплюється одночасно з послугою зі здійснення підготовки відповідного процесуального документа для подання його до суду відображено в постанові Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №916/3904/19.
Крім того, під час вирішення питання щодо стягнення витрат на правову допомогу суд враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах кожної з окремих інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Подібний правовий висновок Верховного Суду викладено у низці додаткових постанов останнього, зокрема, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21, від 16.03.2023 у справі №927/153/22 тощо.
Південно-західний апеляційний господарський суд також зауважує на тому, що дана справа об'єктивно не потребувала аналізу великої кількості норм чинного законодавства та судової практики, адже сфера регулювання спірних правовідносин не є широкою.
Зміст відзиву на апеляційну скаргу фактично зводиться до повторного відображення позовної заяви, а тому доводи заявника не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування, тим більше, що правова позиція відповідача також залишилась незмінною, у зв'язку з чим, з огляду на наявність вже готових напрацювань, була відсутня потреба у докладанні значних зусиль з витратою великих обсягів часу на повторне викладення вказаної інформації у відзиві на апеляційну скаргу.
Враховуючи вищевикладене, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на обсяг виконаних робіт та доказів понесення таких витрат, Південно-західний апеляційний господарський суд, керуючись принципами пропорційності та верховенства права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» та, відповідно, стягнення на користь останнього з відповідача витрат у розмірі 10000,00 грн, тим більше, що, виходячи з конкретних обставин справи, зазначена сума є справедливою, розумною та не має надмірний характер.
Керуючись ст. ст. 129, 221, 232, 233, 240, 244, 281-284 ГПК України,
апеляційний господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» (вх.№2355/25 від 04.06.2025) задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бороденка Володимира Анатолійовича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язану з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У задоволенні решти заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОДРЕНТ» відмовити.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 19.06.2025.
Головуючий суддя С.І. Колоколов
Суддя Г.І. Діброва
Суддя Я.Ф. Савицького