ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5627/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025
по справі №916/5627/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального закладу Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей»
про стягнення,
(суддя першої інстанції: Рога Н.В., дата та місце ухвалення рішення: 24.03.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка, 29),
У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального закладу Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (далі - Відповідач) про стягнення основного боргу у розмірі 52 849, 28 грн, пені у розмірі 62 855,61 грн, 3% річних у розмірі 11916,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 51 298,13 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором №20-1226/21-БО-Т постачання природного газу від 24.11.2021 щодо повної та своєчасної оплати поставленого Позивачем природного газу, у зв'язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість, на яку Позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати у зазначеному вище розмірі.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 позовну заяву задоволено частково; стягнуто з Комунального закладу Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» заборгованість з основного боргу у розмірі 52 849, 28 грн, пеню у розмірі 5 000 грн, 3% річних у розмірі 11916,16 грн, інфляційні втрати у розмірі 51 298,13 грн та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 647,23 грн; в решті позовних вимог відмовлено.
Судове рішення мотивоване доведеністю Позивачем факту неналежного виконання Відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого Позивачем за Договором постачання природного газу №20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з Відповідача основного боргу, штрафних санкцій (пені) та компенсаційних нарахувань (інфляційних втрат та 3% річних).
Водночас, місцевий господарський суд, з огляду на дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, беручи до уваги те, що фінансовий стан Відповідача як комунального некомерційного підприємства, яке здійснює свою діяльність у сфері надання послуг догляду із забезпеченням проживання, зокрема дітей, тобто в соціальній сфері та фінансується переважно за рахунок коштів місцевого бюджету, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення суми пені до 5 000 грн.
Частково не погодившись з таким рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 у справі №916/5627/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 57 855,61 грн та судового збору в розмірі 775,17 грн скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.
В обґрунтування своєї скарги Позивач зазначає, що до матеріалів справи Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження свого майнового стану, у зв'язку з чим суд не міг дослідити майновий стан Відповідача та об'єктивно розглянути питання про зменшення пені.
Апелянт звертає увагу суду, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави, при цьому несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на нього державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправомірно покладено на нього витрати зі сплати судового збору у розмірі 775,17 грн, у зв'язку з неврахуванням сталої правової позиції Верховного Суду про те, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки, покладається на Відповідача повністю, без врахування зменшення розміру неустойки.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
18.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при зверненні з апеляційною скаргою, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3633,60 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 по справі №916/5627/24; вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/5627/24.
28.04.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/5627/24.
05.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального закладу Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» надійшов відзив на апеляційну скаргу у якому Відповідач не погоджується з доводами Апелянта, вважає апеляційну скаргу Позивача необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Відповідач зазначає, що Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» з лютого по жовтень 2022 року перебував на території, окупованій збройними силами рф та перестав отримувати фінансування своїх видатків, що призвело до недоплати обсягів газу, спожитого у квітні та у травні 2022 року.
При цьому Відповідач зазначає, що незважаючи на ці надзвичайні та невідворотні обставини, Комунальний заклад Херсонської обласної ради “Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» визнав позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» в частині стягнення суми основного боргу, але просив відмовити у стягненні пені, 3% річних та інфляційних втрат у повному обсязі та стягнути судовий збір пропорційно задоволених вимог.
Відповідач звертає увагу, що розрахований позивачем розмір пені - 62855,61 грн значно перевищує розмір основного боргу 52 849, 28 грн. А тому, на переконання Відповідача, з урахуванням того, що Позовні вимоги в іншій частині були задоволені в повному обсязі, місцевий господарський суд законно і обґрунтовано відхилив вимоги Позивача щодо стягнення пені у розмірі, що значно перевищує суму основного боргу, тому підстави для його скасування відсутні.
Щодо розміру судового збору присудженого до стягнення на користь Позивача, Відповідач погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає, що місцевий господарський суд здійснив розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених вимог, а тому підстави для скасування рішення в цій частині також відсутні.
Згідно із частинами першою, другою та десятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі; розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи; апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.11.2021 між ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальник) та КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (Споживач) було укладено Договір № 20-1226/21-БО-Т постачання природного газу, згідно з п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1. Договору сторони визначили обсяг природного газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно) в кількості 43,634 тис.куб.метрів та погодили, що загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за цим Договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії Договору.
Згідно з п. 2.2 Договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби Споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього Договору. Відповідальність за правильність визначення замовлених обсягів газу покладається виключно на Споживача.
Підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС (пункт 2.3. договору).
Відповідно до пункту 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС (пункт 3.2. Договору).
Пунктом 3.3. Договору визначено, що постачання (включення Споживача до реєстру споживачів Постачальника) та використання (відбір) природного газу за цим договором здійснюється за умови виконання Споживачем вимог пункту 5.1 цього Договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ та відсутності реєстрації Споживача в реєстрі будь-якого іншого постачальника природного газу.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.5. Договору).
Відповідно до п. 3.5.1 Договору Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Підпунктом 3.5.2. п. 3.5. Договору встановлено, що на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період ( акт), підписаний уповноваженим представником Постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (підпункт 3.5.3. пункту 3.5. Договору).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору (підпункт. 3.5.4. пункту 3.5. Договору).
У пункті 3.6. Договору погоджено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до п.4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб.м без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб.м. Всього ціна газу на 1000 куб.м з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування на коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу за цим Договором становить 16 554 грн.
Загальна вартість цього Договору на дату укладання становить 601 931,03 грн, крім того ПДВ 120 386,21 грн, разом з ПДВ - 722 317, грн (п.4.3. Договору).
Пунктами 5.1. - 5.3. Договору сторони визначили, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього Договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Мпоживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові періоди.
Згідно із пунктом 6.2.(4) Договору, Споживач зобов'язаний, зокрема, прийняти газ на умовах цього Договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим Договором.
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (пункт 7.2. Договору).
Пунктом 13.1. Договору визначено, що останній набирає чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу до 31.12.2022 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
Даний договір підписано та скріплено печатками обох сторін.
З матеріалів справи вбачається, що за період з листопада 2021 року по травень 2022 року Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 492 299,07 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, а саме: акт приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 за листопад 2021 року на суму 8 046,90 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 за грудень 2021 року на суму 91 659,46 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 за січень 2022 року на суму 121 837,40 грн; акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 за лютий 2022 року на суму 85 286,18 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.03.2022 за березень 2022 року на суму 132 619,85 грн; коригуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 за березень 2022 року на суму 132 500,48 грн; акт приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 за квітень 2022 року на суму 41 347,74 грн; акт приймання-передачі природного газу від 31.05.2022 за травень 2022 року на суму 11 620,91 грн.
Всі акти приймання-передачі природного газу підписані Сторонами та скріплені печатками без зауважень.
Як вбачається із листа Акціонерного товариства «Ощадбанк» від 09.10.2024 вих.№ЕЛ-139019/77/4-11/2024, КМ ХОР «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» було здійснено наступні оплати: 22.12.2021 у розмірі 8 049,90 грн із призначенням платежу «за постачання природного газу за листопад 2021р.акт пр-пер.пр.газу б/н від 13.12.2021, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 28.12.2021 у розмірі 600 грн із призначенням платежу «поп. опл. за постачання природного газу за грудень 2021р.рах. №20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 28.12.2021 у розмірі 129 084 грн із призначенням платежу «поп. опл. за постачання природного газу за грудень 2021р.рах. №20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 23.02.2022 у розмірі 121 837,40 грн із призначенням платежу « за постачання природного газу за січень 2022р.акт п-п.пр газу №б/н від 31.01.2022р, дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.»; 26.07.2023 у розмірі 85 286,18 грн із призначенням платежу «постачання природного газу за лютий 2022р.р. №б/н від 28.02.2022р, акт п-п№б/н від 28.02.22,дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.д/у№1 від 23.12.21(к/з2022)»; 26.07.2023 у розмірі 132 619,85 грн із призначенням платежу «постачання природного газу за березень 2022р.р. №б/н від 31.03.2022р, акт п-п№б/н від 31.03.22,дог№20-1226/21-БО-Т від 24.11.2021р.д/у№1 від 23.12.21(к/з2022)».
Предметом позову є вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 52 849, 28 грн, пені у розмірі 62 855,61 грн, 3% річних у розмірі 11916,16 грн, інфляційних втрат у розмірі 51 298,13 грн.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
Як зазначалось раніше, Господарський суд Одеської області, встановивши наявність порушення зобов'язання Відповідача щодо повної та своєчасної сплати поставленого природного газу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення основного боргу у заявленому Позивачем розмірі та правомірність нарахування Позивачем інфляційних втрат, процентів річних та пені.
Водночас місцевий господарський суд, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 5000 грн.
У зв'язку з наведеним, позов в частині стягнення основного боргу, інфляційних витрат та процентів річних Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково.
Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у зв'язку із зменшенням її розміру.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення судом першої інстанції розміру суми пені.
Правовідносини із застосування неустойки (штрафних санкцій) за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, правила її застосування, умови зменшення її розміру врегульовані положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 Господарського кодексу України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, положення якої надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодекс України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У цих висновках Південно-західний апеляційний господарський звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки колегія суддів виходить з такого.
Положеннями статті 3 Цивільного кодексу України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті Цивільного кодексу України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Верховний Суд неодноразово вказував, що принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цих принципів (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону (правова позиція, викладена у постанові об'єднаної плати Верховного Суду Касаційного господарського суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19).
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 Цивільного кодексу України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 Господарського кодексу України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі №911/378/17 (911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Разом з тим, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 Цивільного кодексу України, стаття 233 Господарського кодексу України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та в статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Колегія суддів зауважує, що визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.1, 2 ст. 233 Господарського кодексу України та ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням ст. 233 Господарського кодексу України і ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема, Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
За таких обставин, враховуючи, що головною метою неустойки є стимулювання боржника до належного виконання основного зобов'язання і не лише майновий стан боржника може бути підставою для зменшення штрафних санкцій, враховуючи важливість збереження господарської діяльності відповідача, кризову ситуацію, яка склалася в країні внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключення, а також те, що Комунальний заклад є неприбутковою організацією, яка здійснює свою діяльність на некомерційних засадах без отримання прибутку та фінансується переважно за рахунок коштів місцевого бюджету, беручи до уваги обставини ненадання Позивачем доказів погіршення матеріального стану Товариства саме у зв'язку з порушенням Відповідачем умов Договору, а також беручи до уваги значний розмір пені, заявленого до стягнення Позивачем, який є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 5000 грн.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 вказав, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
Апеляційний суд вважає, що стягнення пені у розмірі 5000 грн від заявленого Позивачем розміру 62855,61 грн, нарахованих за невиконання Відповідачем зобов'язань зі сплати основного боргу у розмірі 52849,28 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання Відповідачем зобов'язань, проявом балансу між інтересами кредитора і боржника, узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання неустойки ані як інструменту Позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу Відповідача уникнути відповідальності.
Зменшення розміру пені до 5000 грн забезпечує дотримання балансу інтересів сторін та принципів розумності, справедливості та пропорційності, оскільки Позивач, як кредитор, не позбавляється можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення суми процентів річних та інфляційних втрат у тому розмірі, який відповідно до обставин справи виконує компенсаційну функцію для кредитора, та, в той же час, деякою мірою відновлює майнову сферу боржника.
Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб'єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін та враховані обставини справи.
У контексті наведеного, колегія суддів вважає, що висновок Господарського суду Одеської області про зменшення пені ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства України (зокрема, статей 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України) та відповідає сформованій та сталій судовій практиці, з огляду на що апеляційна скарга в цій частині задоволенню не підлягає.
При цьому, розглянувши доводи Скаржника про неправильний розподіл судових витрат колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції, установивши наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені, дійшов висновку про покладення на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрат по сплаті судового збору на Відповідача у розмірі 1647,23 грн судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується із здійсненим Господарським судом Одеської області розподілом судового збору, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.
Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.
Таким чином, витрати Позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, повинні відшкодовуватися за рахунок Відповідача у сумі, сплаченій Позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
З огляду на викладене, судова колегія зауважує, що судом першої інстанції було помилково визначено розмір судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, оскільки не враховано, що при зменшенні судом розміру правомірно нарахованої пені, судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується в повному обсязі з відповідача.
Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Обґрунтованим визнається рішення суду, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Частиною четвертою статті 277 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
За таких обставин судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» частково знайшли своє підтвердження при апеляційному перегляді рішення, з огляду на що Південно-західний апеляційний господарський суд, користуючись наданими процесуальним законом повноваженнями, вважає за необхідне змінити оскаржуване судове рішення в частині стягнення з відповідача 1647,23 грн витрат по сплаті судового збору, поклавши на Відповідача витрати за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2422,40 грн, тобто у повному обсязі за правомірно заявлені позовні вимоги, а апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на Скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» задовольнити частково, рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 по справі №916/5627/24 змінити в частині розподілу судових витрат, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
« 2. Стягнути з Комунального закладу Херсонської обласної ради «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» (73488, м. Херсон, с. Степанівка, вул. Запорізька, буд. 4 ЄДРПОУ 24945662) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ЄДРПОУ 42399676) заборгованість з основного боргу у розмірі 52 849 грн 28 коп., пеню у розмірі 5 000 грн., 3% річних у розмірі 11 916 грн 16 коп., інфляційні втрати у розмірі 51 298 грн 13 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп.»
В решті рішення Господарського суду Одеської області від 24.03.2025 по справі №916/5627/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош