ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
17 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/327/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,
секретар судового засідання - В.М. Просяник,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 (суддя Ю.І. Мостепаненко, м.Одеса)
у справі №916/327/25
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22»
про стягнення 488170,80 грн,
Короткий зміст позовних вимог
30.01.2025 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22», в якій просило стягнути з відповідача 488170,80 грн, у тому числі: 244085,40 грн - збитків, 244085,40 грн - штрафу, а також суму судових витрат.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України та умов договору поставки №75-В-АМПУ-20 від 26.11.2020 в частині належного виконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22» на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» збитки в сумі 244085,40 грн та 3661,28 грн витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено.
Задовольняючи позов в частині стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що факт відсутності реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни. У даному випадку існує прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку скласти та зареєструвати податкову накладну та надати її позивачу, і неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, суд виснував, що наявні усі елементи складу господарського правопорушення, з огляду на що задовольнив позов в цій частині у повному обсязі.
Відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу місцевий господарський суд мотивував тим, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги
Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 08.04.2025 у даній справі скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що невиконання відповідачем договірних зобов'язань в частині вжиття заходів щодо реєстрації податкової накладної потягло за собою відповідальність, визначену сторонами договору, у вигляді штрафу, який необґрунтовано не стягнуто судом першої інстанції з відповідача незалежно від відшкодування збитків, які стягнуті судом при ухваленні оскаржуваного рішення.
Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції
Апеляційна скарга зареєстрована судом 15.04.2025 за вх.№1591/25.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/327/25 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/327/25 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
28.04.2025 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/327/25 залишено без руху.
В межах встановленого ухвалою суду від 01.05.2025 строку від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги (вх.№1591/25/Д1 від 08.05.2025).
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» на рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/327/25. Встановлено відповідачу строк до 29.05.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз'яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Розгляд апеляційної скарги призначено на 17.06.2025 о 12:00 год.
Відповідач не скористався своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на апеляційну скаргу позивача, а також не реалізував своє право участі у судовому засіданні апеляційної інстанції.
Щодо повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання колегія суддів зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що у відповідача відсутній зареєстрований Електронний кабінет в ЄСІТС, ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні на 17.06.2025 о 12:00 год було надіслано судом апеляційної інстанції за його місцезнаходженням: 65069, м. Одеса, вул. Героїв оборони Одеси, буд. 90, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак вказане поштове відправлення повернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду оператором поштового зв'язку з довідкою: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п'ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.10.2023 №1071), і які регулюють відносини між ними, надалі - Правила надання послуг поштового зв'язку.
За приписами підпункту 13 пункту 2, пункту 15 Правил надання послуг поштового зв'язку рекомендоване поштове відправлення - поштове відправлення, яке приймається для пересилання без оцінки відправником вартості його вкладення, відстежується в системі оператора поштового зв'язку на шляху пересилання відправлення та вручається одержувачу з підтвердженням вручення. Рекомендовані (реєстровані) листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з повідомленням про їх вручення згідно із законодавством.
Адресат реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу інформується про надходження адресованого йому поштового відправлення, поштового переказу шляхом надсилання текстового повідомлення з використанням технічних засобів оператора поштового зв'язку, повідомленням, що підтримується засобами Інтернету, або повідомленням у паперовій формі за встановленою оператором поштового зв'язку формою (пункт 18 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Інформація про надходження реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу надсилається адресату у вигляді текстового повідомлення за номером телефону мобільного зв'язку, зазначеним на поштовому відправленні, поштовому переказі, а в разі відсутності номера телефону мобільного зв'язку - шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку (пункт 73 Правил надання послуг поштового зв'язку).
Пунктом 82 Правил надання послуг поштового зв'язку визначено, що рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання поштових відправлень, під розпис. У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до суду.
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження №11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про наявне судове провадження щодо нього, направляючи рекомендованою кореспонденцією відповідну ухвалу за адресою, наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв'язку вимог Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 у даній справі вважається врученою скаржнику 22.05.2025, тобто у дату проставлення оператором поштового зв'язку у довідці про причини повернення відмітки про відсутність адресата.
Ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду про відкриття провадження у справі від 13.05.2025 була надіслана позивачу в його Електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа від 13.05.2025.
З урахуванням викладеного, сторони про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, проте не скористалися своїм правом участі у ньому.
Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, обов'язкова явка учасників справи в судове засідання апеляційної інстанції Південно-західним апеляційним господарським судом не визнавалась, а частиною дванадцятою статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін.
За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, апеляційна інстанція дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Фактичні обставини справи
26.11.2020 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України», як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» (в подальшому змінено назву на Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22»), як постачальником, було укладено договір поставки №75-В-АМПУ-20 (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставляти покупцю товар: за кодом ДК 021:201509130000-9 «Нафта і дистиляти» (Дизельне паливо у талонах або картках (бланках-дозволах), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених договором.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначені у специфікації (додаток №1 до цього договору) (далі - специфікація), яка є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до пункту 1.4. договору покупець розподіляє кількість товару, зазначену у специфікації, між відокремленими підрозділами (філіями) покупця (далі - філії), перелік яких визначений у додатку №2 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, в межах загальної кількості відповідного найменування товару, шляхом зазначення у замовленні (додаток №3 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору) кількості товару, необхідної до постачання.
Згідно із пунктом 1.5. договору поставка товару за цим договором вважається здійсненою з моменту фактичного отримання покупцем товару на автозаправних станціях постачальника або третіх осіб, на підставі пред'явлених покупцем відповідних талонів або карток (бланків-дозволів), отриманих за цим договором, що підтверджують право покупця на отримання відповідної партії товару.
Ціна договору становить 3699927,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ - 739985,40 грн, разом ціна договору становить 4439912,40 грн з ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації (додаток №1) (пункт 3.1. договору).
За умовами пункту 3.2. договору, ціна за одиницю товару включає вартість товару з урахуванням усіх податків і зборів, транспортних витрат постачальника на поставку (передачу) талонів або карток (бланків-дозволів) до місць їх поставки (передачі), визначених цим договором у додатку №2, вартість зберігання та видачі товару, усіх інших витрат постачальника, необхідних для належної поставки товару.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата за партію товару здійснюється покупцем у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний в цьому договорі.
Відповідно до пункту 4.2. договору розрахунки проводяться покупцем через філію, яка фактично отримала товар, протягом 10 (десяти) банківських днів з дати отримання філією оригіналу належним чином оформленого рахунку на оплату партії товару, за умови наявності підписаної сторонами видаткової накладної на поставку (передачу) талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання відповідної партії товару.
Пунктом 5.2. договору визначено, що покупець письмово протягом 5 (п'яти) робочих днів після укладення цього договору повідомляє постачальника про осіб покупця, відповідальних за виконання умов договору, та осіб, уповноважених надавати замовлення на партію товару, із зазначенням номерів телефонного зв'язку, адреси електронної пошти, з якої будуть надсилатися замовлення, поштової адреси для листування.
У пункті 5.4.1. договору узгоджено, що поставка талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання товару здійснюється окремими партіями протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання постачальником замовлення (додаток № 3 до цього договору) на відповідну партію товару. Замовлення на партію товару надається уповноваженою особою покупця, визначеною відповідно до пункту 5.2. цього договору. Замовлення на партію товару може надаватися електронною поштою та/або з подальшим надісланням оригіналу замовлення поштою і повинно містити найменування та кількість товару, що поставляється, місце поставки (передачі) талонів або карток (бланків- дозволів), реквізити філії покупця, яка отримує талони або картки (бланки-дозволи) та інше. Датою отримання замовлення постачальником вважається дата відправлення покупцем замовлення електронною поштою.
Згідно із пунктом 5.4.2. договору на постачальника покладається обов'язок зберігання партії товару та навантаження (заправку) товару у транспортний засіб або ємності покупця. Поставка (передача) партії товару покупцю здійснюється на АЗС постачальника або третіх осіб, визначених постачальником, шляхом навантаження (заправки) товару у транспортні засоби або ємності покупця, на підставі наданих покупцем талонів або карток (бланків-дозволів) на отримання товару, які постачальник поставив (передав) покупцю відповідно до умов цього договору.
Право власності на товар (партію товару) переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами видаткової накладної на талони або картки (бланки-дозволи) на отримання товару (пункт 5.4.3. договору).
Пунктом 6.3.5. договору на постачальника покладено обов'язок надати покупцю належним чином оформлену податкову накладну/розрахунок коригування податкової накладної, складену(і) в електронній формі та зареєстровану(і) в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) в порядку та строки, визначені законодавством України.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
Пунктом 7.3. договору передбачено, що в разі реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв'язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.
Постачальник зобов'язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки в разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за цим договором за письмовою вимогою покупця, якщо він не доведе, що порушення договору сталося не з його вини (пункт 6.3.4. договору).
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (пункт 7.5. договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках передбачених чинним законодавством України, і діє до 28.02.2021 включно, а в частині здійснення розрахунків покупцем за поставлений товар та отримання товару протягом строку дії талонів - до повного виконання зобов'язань (пункт 11.1. договору).
Пунктом 12.14. договору визначено, що всі права та обов'язки покупця виконуються філіями покупця, перелік яких наданий у додатку №2 до цього договору.
Додаток №2 до договору, серед переліку філій покупця, містить філію «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».
Окрім додатку №2 до договору, між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» було погоджено та підписано додаток №1 до договору (специфікація) та додаток №3 до договору (форма замовлення).
15.12.2020 покупцем складено та направлено постачальнику замовлення №4572/10-02-01/Вих на поставку до філії «Днопоглиблювальний флот» партії товару, а саме, дизельного палива в обсязі 71370 літрів.
Згідно акту приймання - передачі талонів від 21.01.2021 та видаткової накладної №7 від 21.01.2021, постачальником була здійснена поставка обумовленого сторонами товару - дизельного палива в обсязі 71370 літрів.
На підставі даного замовлення, Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» було виставлено рахунок №7 від 21.01.2021 на оплату 71370 літрів дизельного палива на суму 1464512,40 грн (в т.ч. ПДВ - 244,085,40 грн).
Разом з тим, на підставі акту виконання взаємних зобов'язань від 28.01.2021 до договору №75-В-АМПУ-20 сторони домовились зменшити суму розрахунку за поставлений товар за видатковою накладною №7 від 21.01.2021 та акту приймання - передачі талонів від 21.01.2021 на суму штрафних санкцій - 42470,86 грн, у зв'язку з чим покупець зобов'язався перерахувати кошти на рахунок постачальника у сумі 1422041,54 грн з ПДВ.
Як вбачається з платіжного доручення №115 від 03.02.2021, філією «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» здійснено платіж в розмірі 1422041,54 грн на оплату поставленого товару на підставі виставленого рахунку на оплату №7 від 21.01.2021.
10.04.2023 Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» складено та направлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛФІ СВІТ ЛАЙФ 22» лист №1042/15-01-01/Вих, в якому, посилаючись на укладений договір, позивач повідомив про передбачений умовами договору обов'язок відповідача надати належним чином оформлену податкову накладну, втім станом на дату складання листа відповідної податкової накладної позивачу не надано, тобто не виконано взяте на себе зобов'язання, у зв'язку із чим вимагав сплати штрафу у відповідному розмірі. Відповіді на даний запит матеріали справи не містять.
20.04.2024 Державна податкова служба України листом №9749/61990012/02/05/06 на запит Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» повідомила, що реєстрацію податкових накладних, складених, зокрема Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ», на отримувача (покупця) - Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», зупинено, про що сформовано та надіслано відповідні квитанції.
Разом із вказаним листом податковим органом надано податкову накладну №7 від 21.01.2021 на суму 1464512,40 грн (в т.ч. ПДВ 20 % - 244085,40 грн), яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ». Також було надано позивачу витяг з Єдиного реєстру податкових накладних за №1120645, згідно якого станом на 02.01.2025 податкова накладна №7 від 21.01.2021, яка видана продавцем з індивідуальним податковим номером - 418296926550, не має реєстраційного номеру документа в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Також, із роздруківок відомостей Електронного кабінету платника, що надані до суду позивачем, вбачається, що станом на 03.01.2025 податкова накладна №7 від 21.01.2021, складена Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» (ІПН продавця - 418296926550), перебуває в статусі - реєстрація зупинена.
За результатами розгляду звернення Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 06.09.2023 №2842/10-04-01/Вих, Державною податковою службою України у листі за №4816/ІПК/99-00-21-03-02 від 21.12.2023 надано індивідуальну податкову консультацію, за змістом якої строк на включення до податкового кредиту сум ПДВ за зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними (у тому числі складеними до введення воєнного стану на території України), встановлений пунктом 198.6. статті 198. розділу V та пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, зупинявся з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023. Такий перебіг строку, починаючи з 01.08.2023, продовжується на ту кількість днів, протягом яких платник податку мав право на включення сум ПДВ до податкового кредиту, які припадають на період, починаючи з дати введення воєнного стану на території України і до 01.08.2023.
Таким чином, платник податку має право включити до податкового кредиту суми ПДВ за операціями з придбання товарів/послуг, зазначені у відповідній податковій накладній, складеній до введення воєнного стану на території України (у тому числі реєстрація в Єдиному реєстрі податкових накладних якої зупинена контролюючим органом), після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних постачальником:
-у разі своєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних такої податкової накладної у податковій звітності того звітного (податкового) періоду, в якому її складено, або будь-якого наступного звітного періоду в межах 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу розділу 2 ХХ Податкового кодексу України, та зупинення/переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6. статті 198 розділу V Податкового кодексу України, пункту 102.9. статті 102 розділу ІІ Податкового кодексу України та підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України);
-у разі несвоєчасної реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у податковій звітності того звітного (податкового) періоду, в якому її зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати її складання (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 80 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, та зупинення/переривання термінів відповідно до абзацу сьомого пункту 198.6. статті 198 розділу V Податкового кодексу України, пункту 102.9. статті 102 розділу ІІ Податкового кодексу України та підпункту 69.9. пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.
Як вбачається із квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, реєстрація, зокрема поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ» податкової накладної №7 від 21.01.2021 (зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 12.02.2021 за № 9024644790), платник податку покупець - Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», Філія «Днопоглиблювальний флот» ДП «АМПУ», платник податку продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕЙН ЕНЕРДЖІ», загальна сума операції з ПДВ 1464512,40 грн, - зупинена відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України.
Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що предметом заявленого позову є стягнення 244085,40 грн збитків, які позивач зазнав внаслідок невиконання відповідачем обов'язку з реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим позивач зазнав втрат на суму 244085,40 грн у вигляді неотриманого податкового кредиту. Отже, через те, що відповідач не оскаржив рішення ДФС про зупинення реєстрації податкової накладної та/або не надав витребуваних податковим органом документів, позивач не зміг скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання шляхом віднесення суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Також, як вказав позивач, відповідно до пункту 7.3. договору позивачем було нараховано відповідачу штраф в розмірі 244085,40 грн та надіслано вимогу від 10.04.2023 №1042/15-01-01/Вих, яка повернута на адресу позивача 03.05.2023, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням.
Таким чином, позивач зазначив, що загальна сума, що підлягає стягненню з відповідача, становить 488170,80 грн, з яких: 244085,40 грн (сума ПДВ згідно податкової накладної №7 від 21.01.2021) - збитки згідно вимог чинного законодавства; 244085,40 грн - штраф згідно умов пункту 7.3. договору (в розмірі неотриманого податкового кредиту за відповідною сумою податку).
Позиція суду апеляційної інстанції
Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача 244085,40 грн збитків та 244085,40 грн штрафу з підстав порушення відповідачем вимог статті 201 Податкового кодексу України та умов договору поставки №75-В-АМПУ-20 від 26.11.2020 в частині належного виконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних.
Господарський суд Одеської області дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення збитків, а щодо стягнення суми штрафу зазначив, що невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
У зв'язку з наведеним, позов в частині стягнення збитків Господарський суд Одеської області задовольнив у повному обсязі, а у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу - відмовив.
Скаржник, звертаючись із апеляційною скаргою, не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача передбаченого умовами договору штрафу.
Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Таким чином, предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача передбаченого пунктом 7.3. договору штрафу у розмірі податкового кредиту, право на нарахування якого втратив позивач у зв'язку із зупиненням податковим органом реєстрації податкової накладної, поданої відповідачем.
Відповідно до підпункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (зараз і надалі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
3а змістом пунктів 198.1, 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з ЄРПН, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму ПДВ на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН з порушенням терміну реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в ЄРПН, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, у тому числі для платників податку, які застосовують касовий метод.
В силу пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 р. № 1165 (Порядок) у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
Рішення може бути оскаржено в адміністративному та судовому порядку у строки, визначені статтею 56 Кодексу. Задоволення скарги є підставою для реєстрації зазначених у скарзі податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі з урахуванням вимог пункту 200-1.3 статті 200-1 Кодексу.
Таким чином, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем товару.
Тому, з огляду на положення статті 201 Податкового кодексу України, саме на відповідача, як постачальника за договором, покладено обов'язок скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та/або розрахунки коригування до таких податкових накладних.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач склав та направив на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну №7 від 21.01.2021 (зареєстрована в ЄРПН 12.02.2021 за №9024644790), однак реєстрація цієї податкової накладної була зупинена відповідно до пункту 201.16. статті 201 Податкового кодексу України із вказанням про можливість подання уточнюючих пояснень та документів.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про те, що відповідачем були усунуті виявлені порушення та стосовно того, що подана відповідачем податкова накладна була зареєстрована в Реєстрі. Крім того, відповідачем не було надано доказів виконання приписів Державної податкової служби України та/або оскарження дій податкового органу в судовому порядку, за результатами якої було б задоволено скаргу відповідача.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що в разі реєстрації постачальником податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної в ЄРПН у строки, що перевищують строки, визначені Податковим кодексом України, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування податкової накладної, у зв'язку з чим покупець втрачає право на нарахування податкового кредиту за відповідною сумою податку, постачальник за першою вимогою покупця протягом 7 (семи) календарних днів з дня отримання такої вимоги сплачує покупцю штраф у розмірі такого податкового кредиту.
Таким чином, позивач та відповідач, укладаючи договір №75-В-АМПУ-20 від 26.11.2020, визначили відповідальність постачальника (відповідача) (пункту 7.3. договору), яка настає у разі порушення останнім своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної.
За змістом частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Положеннями частини першої статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Підставою, яка породжує обов'язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов'язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Мотивуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначав, що у пункті 7.3. договору сторони визначились з видом та розміром неустойки у вигляді штрафу за невиконання зобов'язань. Також пунктом 6.3.4. договору передбачили, що постачальник зобов'язаний сплатити штрафні санкції і відшкодувати збитки у разі невиконання або неналежного виконання ним зобов'язань за цим договором.
Тобто, за доводами скаржника, сторони договору визначили в його умовах обов'язок сплати штрафу за невиконання договірних зобов'язань та який передбачений умовами договору, який необґрунтовано не стягнуто судом першої інстанції.
Південно-західний апеляційний господарський суд вважає такі доводи апелянта помилковими, виходячи з наступного.
Апеляційний суд зазначає, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.
Указані висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17.
У частині третій статті 6 Цивільного кодексу України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя статті 6 Цивільного кодексу України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.
У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19 (пункт 7.10.), від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 (пункт 25).
Щодо обрання варіанту реалізації розсуду суду у контексті застосування його у системному зв'язку з нормами законодавчих актів, а саме статей 3, 549, 628, 629 Цивільного кодексу України, пункту 201.10 Податкового кодексу України та статті 61 Конституції України слід керуватися визначеним частиною першою статті 2 Господарським кодексом України завданням господарського судочинства, яким є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Відтак реалізація повноважень із суддівського розсуду має спрямовуватися на вибір оптимального варіанту розв'язання спірного правового питання, пошук необхідної правової норми, її розуміння та інтерпретацію, справедливе вирішення спору відповідно до встановлених судами обставин кожної конкретної справи (пункт 7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19).
За приписами пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
У цьому ж пункті 201.10. статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Відтак, дана норма закону є імперативною і презюмує правові наслідки у вигляді застосування штрафних санкцій за порушення строків реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, які передбачені цим Кодексом.
Поряд з цим, зі змісту статей 3, 173 Господарського кодексу України убачається, що зобов'язанням (господарським зобов'язанням) є обов'язки сторін вчинити дії, які спрямовані на досягнення мети договору, тобто, зобов'язанням виконавця є обов'язок виконати роботи (надати послуги), а зобов'язанням замовника - обов'язок оплатити вартість цих робіт (послуг).
Відповідно до статей 173, 230 Господарського кодексу України штрафні санкції можуть нараховуватись лише за неналежне виконання саме основних зобов'язань.
Апеляційний суд зазначає, що виходячи з положень статей 173, 174 Господарського кодексу України, не здійснення реєстрації податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не є порушенням з боку відповідача правил здійснення господарської діяльності - невиконанням господарського зобов'язання, оскільки обов'язок зі складання та реєстрації податкових декларацій виникає у відповідача саме на підставі податкового законодавства.
Водночас зазначення сторонами у договорі про обов'язок відповідача здійснити реєстрацію податкової накладної, розрахунку коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних протягом передбаченого законодавством строку не має наслідком зміну характеру відповідних правовідносин з податкових на господарські.
Тому невиконання або неналежне виконання таких умов договору (здійснення реєстрації податкової накладної тощо) не є правопорушенням у сфері господарювання, що відповідно до вимог статті 218, частини 1 статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №913/272/18, від 02.05.2018 у справі №908/3565/16, від 10.05.2018 у справі №917/799/17.
У постанові від 12.06.2024 у справі №927/1252/23 Верховний Суд висловився, що позивач не вправі встановлювати той чи інший вид відповідальності за правопорушення у сфері оподаткування, так само як і погіршувати правове становище відповідача в частині скорочення строку для реєстрації податкової накладної, визначеного пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (пункт 4.50).
При цьому, за характером, змістом та підставами виникнення суми, яка визначена позивачем, як штраф, вона виникає із зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а не з господарських зобов'язань (пункт 4.51. постанови Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №927/1252/23).
Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Господарський суд першої інстанції, враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, які є релевантними до обставин цієї справи, дійшов вірного висновку, що передбачена пунктом 7.3. договору відповідальність відповідача не пов'язана із виконанням ним своїх зобов'язань щодо поставки товару, оскільки виникає у разі невиконання відповідачем вимог податкового законодавства, водночас невиконання або неналежне виконання відповідачем умов договору щодо здійснення реєстрації податкової накладної у встановленому законодавством порядку не є правопорушенням у сфері господарювання, що згідно з вимогами статті 218 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України виключає можливість притягнення учасника господарських правовідносин до відповідальності у вигляді сплати штрафних санкцій.
Вимога позивача (скаржника) про стягнення з відповідача штрафу, яка обґрунтована посиланням на умови договору щодо несвоєчасної реєстрації податкової накладної, не узгоджується з вимогами пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України та суперечить вищенаведеним висновкам Верховного Суду.
Висновки суду апеляційної інстанції
У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи скаржника не спростовують висновків Господарського суду Одеської області про відмову у задоволенні позову у частині стягнення штрафу, а тому підстав для зміни чи скасування рішення суду колегія суддів не вбачає, а в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Розподіл судових витрат
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281 - 284 ГПК України,
Південно-західний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Днопоглиблювальний флот» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 28.03.2025 у справі №916/327/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повну постанову складено 19.06.2025.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя К.В. Богатир
Суддя С.В. Таран