"19" червня 2025 р. Справа №907/403/23
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого - судді МАТУЩАКА О.І.
суддів КРАВЧУК Н.М.
СКРИПЧУК О.С.
за участю секретаря судового засідання - ТЕЛИНЬКО Я.П.
за участю представників сторін від:
ТОВ “Террдах ЛТД» - Чернявська В.М. (адвокатка);
ТОВ “Агро - Союз - Охтирка» - Коваленко О.І. (адвокат);
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Террдах ЛТД» вх.ЗАГС (№01-05/444/25 від 18.03.2025)
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 (повне рішення - 25.02.2025, суддя Пригара Л.І.)
у справі №907/403/23
за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро - Союз - Охтирка», с.Куземин Охтирського району Сумської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Террдах ЛТД», м.Ужгород Закарпатської області
про стягнення 179 688,91 грн заборгованості
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Террдах ЛТД», м.Ужгород Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро - Союз - Охтирка», с.Куземин Охтирського району Сумської області
про стягнення збитків у розмірі 230 000, 00 грн
Суть спору.
До Господарського суду Закарпатської області звернулося ТОВ «Агро - Союз -Охтирка» з позовом до відповідача ТОВ «Террдах ЛТД» про стягнення 179 688,91 грн, з яких: 156 266,74 грн заборгованості за поставлений товар, 18 837,63 грн пені, 3454,28 грн інфляційних нарахувань та 1130,26 грн трьох процентів річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору №1 від 23.01.2023 в частині взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару (олії соєвої), внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 156 266,74 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 18 837,63 грн пені, 3454,28 грн інфляційних нарахувань та 1130,26 грн трьох процентів річних.
Господарський суд Закарпатської області ухвалою від 24.08.2023 зустрічний позов ТОВ «Террдах ЛТД» до відповідача ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» про стягнення збитків у розмірі 230 000 грн прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі №907/403/23 та постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору №1 від 23.01.2023, якість отриманого ТОВ «Террдах ЛТД» товару (олії соєвої) не відповідала 1 ґатунку ДСТУ, посилання на який міститься у специфікації №1 від 23.01.2023 до договору.
За доводами представника ТОВ «Террдах ЛТД», внаслідок порушення умов договору позивач за зустрічним позовом не міг використовувати отриману олію соєву згідно з потребами Товариства, що призвело до збитків і непередбачених витрат, а тому, наполягав на пропорційному зменшенні ціни товару з метою можливого використання отриманої олії для технічних цілей. Відтак вважає, що зменшення ціни на товар у сумі 160 000 грн допоможе компенсувати позивачу за зустрічним позовом втрати через неналежну партію олії та матиме наслідком встановлення справедливої вартості отриманого продукту.
Окрім того, у зв'язку з неможливістю використання товару, ТОВ «Террдах ЛТД» було змушене передати олію на відповідальне зберігання ТОВ «Марвастех», тому вартість послуг зберігання протягом лютого - липня 2023 року становила суму 70 000 грн.
За таких обставин, просило стягнути на користь ТОВ «Террдах ЛТД» збитки у розмірі 230 000 грн, що складаються зі зменшення ціни на товар на суму 160 000 грн та оплати послуг зберігання олії в розмірі 70 000 грн.
Господарський суд Закарпатської області рішенням від 03.02.2025 первісний позов задовольнити частково. Стягнув з ТОВ «Террдах ЛТД» на користь ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» суму 176 990,28 грн , у тому числі 156 266,74 грн заборгованості за поставлений товар, 17339,19 грн пені, 2344 грн інфляційних нарахувань та 1040,35 трьох процентів річних, а також 2123,89 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору. В іншій частині первісного позову відмовив і у задоволенні зустрічного позову відмовив повністю.
Суд встановив факт прострочення грошового зобов'язання покупцем, оскільки він не сплатив залишок вартості товару у сумі 156 266,74 грн у визначений договором строк після реєстрації податкової накладної. Вказане стало також підставою для стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних. Водночас суд не погодився із наведеним позивачем періодом нарахування таких, оскільки строк оплати необхідно рахувати з моменту реєстрації податкової накладної, а не від дати її складання. Відтак суд визнав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 17 339,19 грн, інфляційних втрат у розмірі 2 344 грн та 3% річних, що становить 1 040,35 грн.
Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову з огляду на відсутність належних та допустимих доказів, що підтверджують як факт поставки товару неналежної якості, так і завданих збитків. Суд критично оцінив подані позивачем документи, зокрема протокол досліджень №284 від 03.02.2023 та акт відбору зразків від 01.02.2023, оскільки Інститут біології тварин НААН України офіційно повідомив, що ці документи не видавались, відбір зразків не проводився, договір на проведення аналізу з позивачем не укладався, оплату не здійснювали, а працівник, вказаний як виконавець, взагалі не брав участі в дослідженні. Крім того, у матеріалах справи відсутній і позивач (за зустрічним позовом) не надав для огляду в судовому засіданні оригінал акту відбору зразків, а претензію щодо якості товару було подано поза строком, передбаченим договором, і без належного підтвердження цього. Також суд не прийняв доводи позивача про понесення витрат на зберігання товару, оскільки відсутні докази, що це саме спірна партія продукції, поставлена за договором. Враховуючи відсутність усіх необхідних елементів цивільно-правової відповідальності, суд дійшов висновку, що зустрічний позов є необґрунтованим і не підлягає задоволенню.
Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.
ТОВ «Террдах ЛТД» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 та прийняти нове, яким задовольнити зустрічний позов про стягнення збитків в розмірі 230 000 грн і відмовити в задоволенні первісного позову в повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник не погоджується з рішенням суду, оскільки вважає, що суд неналежним чином встановив обставини справи, неповно дослідив докази, відхилив належні докази відповідача, а також порушив принцип процесуальної рівності сторін.
Покликається на те, що поставлена продукція (соєва олія), яка була предметом укладеного між сторонами договору поставки, на переконання відповідача, не відповідала вимогам щодо якості, передбаченим договором та специфікацією. Вказане прямо підтверджується протоколом лабораторного дослідження №284, виданим Інститутом біології тварин Національної академії аграрних наук України. У вказаному протоколі дослідження встановлено, що фізико-хімічні показники олії не відповідають вимогам для 1 ґатунку відповідно до чинного державного стандарту.
При цьому, позивач не надав жодного належного сертифіката якості на поставлену продукцію. Долучений сертифікат не може вважатися належним доказом, оскільки виданий не виробником, не підтверджений жодним державним органом, а також не має юридичної сили, оскільки постачальник, згідно з відповіддю Держпродспоживслужби, не є зареєстрованим оператором ринку харчових продуктів. Відповідно, вважає, поставка була здійснена з істотними порушеннями норм Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів».
Зазначає, що суд першої інстанції, незважаючи на наявність таких порушень, проігнорував подані відповідачем належні докази, зокрема оригінал протоколу лабораторного дослідження, виданого акредитованою установою. Аргументація суду щодо недопустимості цього документа, як такого, що нібито не виданий в зазначену дату, є необґрунтованою, оскільки відповідальність за належність оформлення та ведення внутрішніх реєстрацій несе сама установа, а не сторона, яка замовляє дослідження.
Також апелянт наголошує на тому, що ним було понесено витрати у сумі 70 000 грн на зберігання олії, якість якої, як виявилося, не відповідала умовам договору. Вказані витрати підтверджуються договором з ТОВ «Марвастех», а також платіжними документами, які необґрунтовано не були враховані судом першої інстанції.
Окрему увагу апелянт звертає на те, що ним направлялася письмова претензія до позивача з вимогою про зменшення вартості поставленого товару, однак відповідь на таку не отримана. Суд безпідставно визнав, що факт надіслання такої претензії не доведено, хоча до матеріалів справи долучено відповідні електронні докази, зокрема скріншоти поштового повідомлення.
Крім того, на думку скаржника, суд порушив принцип процесуальної рівності, оскільки задовольняв процесуальні клопотання однієї сторони та ігнорував аналогічні прохання з боку відповідача. Так, зокрема, було відхилено клопотання про витребування у позивача доказів, які підтверджують його повноваження як виробника продукції або особи, що мала право її реалізовувати. Такі обставини мають істотне значення, оскільки стосуються можливості позивача брати участь у обігу харчових продуктів, що передбачає спеціальну реєстрацію та наявність дозвільної документації.
З огляду на це вважає, що суд першої інстанції здійснив поверховий розгляд справи, не надав належної оцінки зібраним доказам, проігнорував частину з них або визнав їх недопустимими з формальних підстав, без урахування реального змісту.
07.05.2025 ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить надати додатковий строк на його подання. Заявлене клопотання обґрунтовує тим, що на території Сумської області за період з 10.04.2025 по 08.05.2025 було оголошено 126 повітряних тривог, що в сукупності становить більше 19 днів. При цьому, покликається на ч. 2 ч. 119 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.04.2025 відкрив провадження у справі №907/403/23 за апеляційною скаргою ТОВ “Террдах ЛТД» на рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 та надав учасникам у справі строк на подання відзиву - 10 днів з моменту отримання цієї ухвали.
Вказана ухвала була доставлена ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» в його електронний кабінет 10.04.2025 о 01 год. 59 хв., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Відтак останнім днем строку на подання відзиву (з урахуванням ч. 6 ст. 242 ГПК України) було 21.04.2025. Водночас відзив було подано 07.05.2025, тобто з пропуском встановленого строку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Як вбачається із заявленого клопотання, позивач (за первісним позовом), покликаючись на ч. 2 ст. 119 ГПК України, просив продовжити строк на подання відзиву.
Колегія суддів зазначає, що згідно вказаної вище норми права суд може продовжити процесуальний строк за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку.
Водночас відзив подано поза межами встановленого строку, тобто строк, який просив продовжити заявник вже закінчився, що виключає задоволення заяви про його продовження. Натомість клопотання про поновлення строку на подання відзиві представник позивача не заявляв.
Відповідно до ч. 2 ст. 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Розглянувши поданий відзив, який подано з пропуском строку на його подання, а також відсутність клопотання про поновлення такого строку, колегія суддів дійшла висновку про залишення без розгляду вказаного відзиву.
Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів дійшла висновку про залишення поданого відзиву без розгляду.
У поданому відзиві відповідач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить у її задоволенні відмовити. Вважає, що укладення спірного договору не могло порушити права позивача, оскільки таких прав на момент укладення договору не існувало, як і не існувало самого позивача як юридичної особи. Зазначає, що позивач не навів жодної правової підстави недійсності спірного договору, визначеної ст. 203 ЦК України. Разом з тим стверджує, що позивачем не надано доказів того, що спірна земельна ділянка належить до прибудинкової території житлового будинку за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Пасічна, 44.
22.05.2025 в судовому засіданні взяли участь представники позивача та відповідача, які навели доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.
Фактичні обставини справи.
Матеріалами справи підтверджується, що між ТОВ «Агро Союз Охтирка» (продавцем, позивачем за первісним позовом у справі, відповідачем за зустрічним позовом у справі) та ТОВ «Террдах ЛТД» (покупцем, відповідачем за первісним позовом у справі, позивачем за зустрічним позовом у справі) було укладено договір №1 від 23.01.2023 (надалі - договір), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов'язується поставити (передати у власність покупця) товар, а саме: олія соєва (надалі товар), а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість.
Найменування товару, кількісні та якісні показники, ціна, загальна вартість зазначається в специфікаціях, що є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.2. договору).
Згідно з п. 1.3. договору, поставка товару здійснюється партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, що поставляється згідно відповідної видаткової накладної. Усі видаткові накладні підписані сторонами починаючи з дати укладення цього договору і до закінчення строку його дії є його невід'ємними частинами, навіть якщо у них не міститься посилання на цей договір.
Відповідно до п. 2.1., 2.2. договору, ціна за одиницю товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях до цього договору. Загальна сума договору становить суму всіх підписаних сторонами видаткових накладних протягом строку (терміну) дії цього договору.
Пунктом 2.3. договору визначено, що покупець здійснює попередню оплату вартості товару шляхом безготівкового розрахунку в розмірі 80% протягом 2-х днів з моменту виставленого рахунку. Залишок коштів покупець сплачує протягом 3-х днів з моменту реєстрації податкової накладної складеної за фактом поставки товару.
За змістом п. 3.1., 3.2. договору, якщо сторонами інші умови поставки не визначено у додатках/специфікаціях до цього договору, поставка товару здійснюється відповідно до правил Інкотермс 2020. Строки поставки товару визначаються у додатках/специфікаціях до цього договору. Якщо поставка товару відбувається з умовою попередньої оплати за товар, та сторонами (шляхом укладення додатків/специфікацій до цього Договору) не визначено строк поставки товару, то в такому випадку сторони погоджують, що строк поставки товару становить 5 (п'ять) робочих днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати за товар.
Одночасно з товаром продавець передає покупцю: - рахунок-фактуру на товар; - видаткову накладну на товар. При заключенні договору продавець надає копію свідоцтва платника ПДВ. Датою поставки товару вважається дата передачі товару у власність покупця. Право власності переходить від продавця до покупця в момент отримання товару покупцем від продавця, що підтверджується підписанням сторонами видаткових/товарно-транспортних накладних (момент поставки) (п. 3.3., 3.4. договору).
За умовами п. 4.1., 4.2., 4.3. договору, якість товару, що постачається, повинна відповідати вимогам зазначеним у специфікації до цього договору.
Під час приймання товару по якості та кількості та/або у випадку поставки товару неналежної якості або невідповідної кількості, сторони будуть діяти у відповідності з вимогами чинного законодавства України.
У разі невідповідності якісних показників поставленого товару вимогам ДСТУ для 1 сорту олії соєвої та до даного договору, покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: - заміни товару в цьому випадку продавець зобов'язується замінити товар товаром належної якості протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність якості товару умовам договору. При цьому, всі витрати, пов'язані з заміною товару, в тому числі і транспортні, покладаються на продавця; - пропорційного зменшення ціни товару; - поставки більшої кількості товару по зменшеній ціні; - відмовитися від прийняття товару та його оплати.
Пунктом 5.1. договору визначено, що скарги щодо якості та кількості товару будуть розглянуті продавцем та покупцем і повинні бути подані сторонами у письмовій формі протягом трьох днів з дати поставки та підтверджені результатами лабораторного аналізу, проведеного незалежною компетентною організацією. Якщо скаргу не подано протягом зазначеного періоду, сторони втрачають право на її подання.
На підставі п. 6.2. договору, у разі затримки платежу покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент просрочки за кожний день не виконання грошового зобов'язання.
Продавець гарантує складання та заповнення податкових накладних в електронній формі з дотриманням встановлених законодавством України вимог, в тому числі, щодо накладення електронного цифрового підпису уповноваженої особи продавця за результатами приймання товару покупцем. Продавець зобов'язується подати на реєстрацію податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі ЄРПН) в строки встановлені законодавством України (п. 6.5. договору).
Відповідно до п. 9.3. договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2023, а щодо оплати за поставлений товар - до його повного виконання.
23.01.2023 сторонами підписано специфікацію №1 до договору, в якій визначено найменування товару, що підлягає поставці за договором (олія соєва 1 ґатунок ДСТУ), одиницю його вимірювання (тонна), кількість (50 т) та ціну з ПДВ за одиницю (40 000,02 грн); сума з ПДВ 2 000 001 грн.
30.01.2023 сторонами підписано специфікацію №1 до договору, в п. 1 якої визначені наступні умови поставки партії товару:
1) найменування олія соєва;
2) одиниця тонна;
3) кількість (+/- 10%) 23,44;
4) ціна з ПДВ за одиницю, грн 40 000,02;
5) сума з ПДВ, грн 937 600,46.
Умови поставки товару згідно правил на умовах EXW (франко-склад продавця), згідно правил Інкотермс 2020, адреса складу постачальника: Сумська область, Охтирський район, село Куземин, вул. Зінківська, буд. 51 (п. 2 специфікації №1 від 30.01.2023).
Термін поставки товару до 28.02.2023, за умови своєчасного виконання грошових зобов'язань (п. 3 специфікації №1 від 30.01.2023).
На виконання п. 2.3. договору продавцем було виставлено покупцю рахунок на оплату №12 від 25.01.2023 на суму 937 600,46 грн із ПДВ, який останнім оплачено частково в розмірі 781 333,72 грн. Зазначене підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №220 від 30.01.2023 на суму 781 333,72 грн із призначенням платежу: «Оплата за олію зг. рах. №12 від 25.01.2023».
Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій видаткової накладної №14 від 30.01.2023 та товарно-транспортної накладної №Р1 від 30.01.2023, що підписані та скріплені печатками сторін спору, продавцем 30.01.2023 було передано, а покупцем, у свою чергу, прийнято товар - олію соєву в кількості 23,44 т та загальною вартістю 937 600,46 грн із ПДВ.
Судом першої інстанції також встановлено, що 15.02.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстровано подану продавцем податкову накладну №19 від 30.01.2023 на суму 937 600,46 грн (у тому числі 156 266,74 грн сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту), що підтверджується свідченням рішенням податкового органу №8267124/43875278 від 15.02.2023.
Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) 18.04.2023 на адресу ТОВ «Террдах ЛТД» надіслав досудову претензію №17/04 від 17.04.2023, в якій просив сплатити суму заборгованості за поставлений товар у розмірі 156 266,74 грн, однак така була залишена покупцем без відповіді та будь-якого реагування.
Звертаючись до суду з первісним позовом, позивач зазначав, що відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо сплати вартості поставленого йому товару (олії соєвої) виконав не повністю, у зв'язку з чим у нього виникла та рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 156 266,74 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання ТОВ «Террдах ЛТД» грошового зобов'язання, позивач за первісним позовом заявив до стягнення з відповідача 18 837,63 грн пені, 3454,28 грн інфляційних нарахувань та 1130,26 грн трьох процентів річних.
У свою чергу, позивач за зустрічним позовом, обґрунтовуючи заявлені ним позовні вимоги, вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача збитків у розмірі 230 000 грн, що понесені ТОВ «Террдах ЛТД» у зв'язку з отриманням товару неналежної якості та які фактично складаються зі зменшення ціни на олію соєву на суму 160 000 грн та вартості послуг зберігання товару в розмірі 70 000 грн.
При цьому, доводячи факт постачання відповідачем олії неналежної якості, представник позивача за зустрічним позовом покликався на інформацію, наявну у протоколі досліджень №284 від 03.02.2023, виконаному Інститутом біології тварин Національної академії аграрних наук України на замовлення ТОВ «Террдах ЛТД». Також вказував, що покупець відповідно до п. 5.1. договору надіслав на електронну адресу ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» претензію від 03.02.2023 про невиконання умов договору з вимогою щодо пропорційного зменшення ціни партії товару неналежної якості, що не відповідає 1 ґатунку ДСТУ, на суму 160 000 грн. За твердженням представника позивача за зустрічним позовом, означена претензія ТОВ «Агро Союз Охтирка» залишена без будь-якого реагування.
Крім цього, обґрунтовуючи обставину понесення позивачем за зустрічним позовом витрат на зберігання товару, покликався на укладений між ТОВ «Террдах ЛТД» (замовником) та ТОВ «МарВасТех» (виконавцем) договір про надання послуг відповідального зберігання №01/09-2022 від 19.09.2022, на виконання якого замовник передав, а виконавець у свою чергу прийняв на зберігання товар олію соєву в кількості 23,44 т, вартістю 937 600,46 грн, що зафіксовано актом приймання передачі товару №1 від 01.02.2023.
На підтвердження розміру витрат на зберігання визначеного товару, що складає суму 70 000 грн, представник позивача за зустрічним позовом до матеріалів справи долучив копію розрахунку вартості наданих послуг відповідального зберігання до договору №01/09-2022 від 19.09.2022 та копії платіжних інструкцій №284 від 20.07.2023 на суму 12 000 грн і №283 від 20.07.2023 на суму 58 000 грн.
Оцінка суду.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Нормою ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 1 ст. 626, 627, ч. 1 ст. 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Приписами ст. 509, 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Частинами 1, 6 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у ст. 712 ЦК України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.
Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і яка відповідає вимогам, зокрема, ст. 9 названого Закону та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Спір у цій справі (в частині вимог за первісним позовом) виник у зв'язку із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати за поставлений на підставі договору №1 від 23.01.2023 та видаткової накладної №14 від 30.01.2023 товар, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед позивачем за первісним позовом у розмірі 156 266,74 грн.
Оскільки матеріалами справи підтверджується поставка позивачем відповідачу (за первісним позовом) товару, проте у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів щодо повної оплати заборгованості за поставлений товар на вказану вище суму, то колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача 156 266,74 грн заборгованості за поставлений товар.
На підставі п. 6.2. договору позивач за первісним позовом просив стягнути з відповідача суму 18 837,63 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 610, 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
На підставі п. 6.2. договору, у разі затримки платежу покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на момент просрочки за кожний день не виконання грошового зобов'язання.
Суд першої інстанції встановив, що позивач за первісним позовом здійснив розрахунок пені за неналежне виконання договірних умов за період із 12.02.2023 по 10.05.2023, загальна сума якої становить 18 837,63 грн.
Водночас положеннями п. 2.3. договору визначено, що покупець здійснює попередню оплату вартості товару шляхом безготівкового розрахунку в розмірі 80% протягом 2-х днів з моменту виставленого рахунку. Залишок коштів покупець сплачує протягом 3-х днів з моменту реєстрації податкової накладної складеної за фактом поставки товару.
За приписами ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З наявного в матеріалах справи рішення податкового органу №8267124/43875278 від 15.02.2023 вбачається, що подана позивачем за первісним позовом податкова накладна №19 від 30.01.2023 на суму 937 600,46 грн (у тому числі 156 266,74 грн сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту) зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 15.02.2023, а відтак, строк оплати відповідачем залишку грошових коштів за поставлений товар у розмірі 156 266,74 грн у розумінні п. 2.3. договору вважається таким, що настав, 18.02.2023. Відтак,правомірним та підставним є нарахування відповідачу пені, починаючи із 19.02.2023 (з наступного дня після реєстрації в ЄРПН податкової накладної, складеної за фактом поставки товару), а не із 12.02.2023, як зазначено в розрахунку позивача за первісним позовом.
З урахуванням зазначеного, апеляційний господарський суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що підставним є нарахування пені у розмірі 17 339,19 грн, яка підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом. У стягненні решти заявленої до стягнення суми пені суд першої інстанції правомірно відмовив у зв'язку з невірним визначенням позивачем за первісним позовом початку строку її нарахування.
Крім того, покликаючись на приписи ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача 3 454,28 грн інфляційних нарахувань та 1 130,26 грн трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
З урахуванням зазначеного вище висновку суду про те, що початком прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання є 19.02.2023, а також із огляду на роз'яснення щодо методики розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення, які викладені у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, не підлягає врахуванню інфляційна складова за лютий 2023 року, визначена в розрахунку позивача за первісним позовом, а натомість, застосовується індекс інфляції за березень 2023 року.
Таким чином, суд першої інстанції встановив, що стягненню з відповідача за первісним позовом підлягає сума 2 344 грн інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у розмірі 1 040, 35 грн. У стягненні решти заявлених до стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних суд правомірно відмовив.
З огляду на вказане, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив первісний позов частково, а доводи апелянта у цій частині правомірних та законних висновків суду не спростовують.
Предметом апеляційного розгляду також є рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 230 000, 00 грн збитків.
Частинами 1 та 2 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
За змістом приписів ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; - додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; - неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; - матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 ГК України).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України та ст. 224 ГК України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 01.03.2023 у справі №925/556/21 та у постановах Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21, від 15.06.2023 у справі №914/2524/21, від 01.12.2023 у справі №926/3347/22 та від 02.05.2024 у справі №910/155/23.
За приписами ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1, 3, 4, 5 ст. 268 ГК України, якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначають у договорі більш високі вимоги до якості товарів. У разі відсутності в договорі умов щодо якості товарів остання визначається відповідно до мети договору або до звичайного рівня якості для предмета договору чи загальних критеріїв якості. Постачальник повинен засвідчити якість товарів, що поставляються, належним товаросупровідним документом, який надсилається разом з товаром, якщо інше не передбачено в договорі. У разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується (ч. 1, 2 ст. 673 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 675, ч. 1 ст. 678, ч. 1 ст. 679 ЦК України, товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього моменту.
Наведені вище положення дають підстави для висновку про те, що продавець несе відповідальність за недоліки товару, якщо вони виникли до його передання покупцеві, або якщо їх виникнення обумовлене причинами, що виникли до передачі товару. І відповідно, коли недоліки товару виявлені після переходу до покупця ризику випадкової загибелі та випадкового знищення товару, саме на покупця у такому випадку покладається обов'язок доведення того, що недоліки чи їх причини виникли до передачі йому товару. Подібні за змістом правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 16.12.2019 у справі №904/5002/18, від 30.04.2020 у справі №904/8794/17, від 09.06.2022 у справі №904/974/21, від 06.12.2022 у справі №925/1429/21, від 02.02.2023 у справі №916/604/21 та від 20.07.2023 у справі №910/14003/21.
Частиною 1 ст. 269 ГК України передбачено, що строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу.
Приписами ст. 688 ЦК України передбачено обов'язок повідомлення продавця про порушення умов договору купівлі-продажу. Так, покупець зобов'язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару. У разі невиконання покупцем цього обов'язку продавець має право частково або в повному обсязі відмовитися від задоволення відповідних вимог покупця, якщо продавець доведе, що невиконання покупцем обов'язку повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу спричинило неможливість задоволення його вимог або спричинить для продавця витрати, що перевищують його витрати у разі своєчасного повідомлення про порушення умов договору.
Відповідно до п. 4.3. укладеного між сторонами договору №1 від 23.01.2023, у разі невідповідності якісних показників поставленого товару вимогам ДСТУ для 1 сорту олії соєвої та до даного договору, покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором: - заміни товару в цьому випадку продавець зобов'язується замінити товар товаром належної якості протягом двох робочих днів з моменту отримання повідомлення покупця про невідповідність якості товару умовам договору. При цьому, всі витрати, пов'язані з заміною товару, в тому числі і транспортні, покладаються на продавця; - пропорційного зменшення ціни товару; - поставки більшої кількості товару по зменшеній ціні; - відмовитися від прийняття товару та його оплати.
Водночас п. 5.1. договору визначено, що скарги щодо якості та кількості товару будуть розглянуті продавцем та покупцем і повинні бути подані сторонами у письмовій формі протягом трьох днів з дати поставки та підтверджені результатами лабораторного аналізу, проведеного незалежною компетентною організацією. Якщо скаргу не подано протягом зазначеного періоду, сторони втрачають право на його подання.
Аналізуючи положення п. 5.1. договору через призму спірних правовідносин сторін у цій справі, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що з урахуванням факту поставки продавцем спірної партії товару 30.01.2023, скарга (претензія) із приводу якості останнього мала бути пред'явлена покупцем у строк до 02.02.2023 (включно) та підтверджена результатами лабораторного аналізу, проведеного незалежною компетентною організацією.
Натомість, в матеріалах справи міститься копія претензії ТОВ «Террдах ЛТД», датована 03.02.2023, з вимогою до продавця товару ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» пропорційно зменшити ціну партії олії соєвої, яка не відповідає 1 ґатунку ДСТУ, до суми -160 000 грн. В якості доказу надіслання вказаної претензії продавцю за договором представник позивача за зустрічним позовом надав скріншот повідомлення з електронної пошти ТОВ «Террдах ЛТД» із вкладеним до нього файлом, ідентифікувати зміст якого не видається можливим. Більше того, представник відповідача за зустрічним позовом, заперечуючи факт отримання ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» зазначеної претензії, долучив до матеріалів справи скріншот вхідних повідомлень електронної пошти останнього за лютий 2023 року, з якого не вбачається факт надходження від ТОВ «Террдах ЛТД» будь-яких листів 03.02.2023.
В розрізі зазначеного, колегія суддів вважає безпідставним покликання скаржника на безпідставне неврахування судом першої інстанції факту надіслання вказаної претензії постачальнику з огляду на долучення скріншоту поштового повідомлення.
Суд першої інстанції правильно визнав, що надані електронні докази не є достатніми для підтвердження факту надіслання та отримання претензії. Відсутність чіткої ідентифікації вмісту вкладеного файлу та відсутність підтвердження факту отримання відповідачем цього листа ставлять під сумнів дотримання позивачем за зустрічним позовом умов договору щодо заявлення претензії про поставку товару неналежної якості.
Отже, враховуючи умови договору, пропуск строку подання претензії унеможливлює подальше заявлення вимог, пов'язаних із якістю товару, в тому числі про відшкодування збитків або зменшення вартості товару.
Беручи до уваги встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає, що покупець втратив право на подання претензії та, відповідно, на заявлення позовних вимог про відшкодування збитків, пов'язаних із поставкою товару неналежної якості. У зв'язку з цим підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 160 000, 00 грн збитків, що складаються зі зменшення ціни на товар, відсутні.
Водночас обґрунтовуючи факт неналежної якості отриманої 30.01.2023 партії товару, представник позивача за зустрічним позовом покликався на виконаний Інститутом біології тварин Національної академії аграрних наук України на замовлення ТОВ «Террдах ЛТД» протокол досліджень №284 від 03.02.2023, що складений за наслідками відбору зразків (проб) олії соєвої, зафіксованого актом №1 від 01.02.2023.
У свою чергу, представник відповідача за зустрічним позовом, вказуючи на неналежність і недопустимість вказаних доказів, долучив до матеріалів справи лист Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України №40 від 29.01.2024, в якому останній у відповідь на адвокатський запит представника ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» повідомив про те, що відбір зразків олії соєвої 01.02.2023 за участю експерта-виконавця Інституту біології тварин Сірко Я.М. не здійснювався, вказана особа на місце відбору не виїжджала, участі в такому не брала та підпису в акті відбору не ставила.
З огляду на наявність у матеріалах справи взаємосуперечливих доказів та з метою повного, всебічного й об'єктивного розгляду наявного спору по суті, суд першої інстанції неодноразово звертався до Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України із запитами про надання інформації та відповідних підтверджуючих документів, зокрема:
- листом №907/403/23/5504/24 від 19.08.2024 просив надати інформацію про те, чи брав експерт-виконавець Інституту біології НААН України Сірко Я.М. 01.02.2023 у м. Львові участь у відборі зразків олії соєвої, що надійшла від ТОВ «Агро - Союз - Охтирка» за накладною №14 від 30.01.2023 (як зазначено у акті відбору зразків (проб) №1 від 01.02.2023), чи виконувалось ним дослідження означених зразків, результати якого зафіксовані протоколом №284 від 03.02.2023, та чи були надані такі зразки до Інституту біології НААН України для проведення відповідного аналізу;
- листом №907/403/23/6702/24 від 04.10.2024 просив, зокрема, надати інформацію про те, коли (в яку дату) на адресу Інституту біології тварин Національної академії аграрних наук України надійшли взірці олії соєвої від ТОВ «Террдах ЛТД», яким чином зафіксовано факт їх надходження (шляхом реєстрації у відповідному журналі тощо), та протягом якого строку мало бути проведене дослідження вказаних зразків олії соєвої;
- листами №907/403/23/7948/24 від 25.11.2024 та №907/403/23/8890/24 від 20.12.2024 просив надати інформацію про те, чи здійснюються Інститутом біології НААН України лабораторні дослідження взірців продукції на платній основі; у випадку, якщо проведення таких досліджень є оплатним, просив надати наступну інформацію та відповідні підтверджуючі документи: 1) чи укладався між Інститутом біології тварин Національної академії аграрних наук України та ТОВ «Террдах ЛТД» договір на здійснення дослідження проб олії соєвої (якщо укладався надати належним чином засвідчену копію останнього)? 2) чи виставлявся Інститутом біології НААН України ТОВ «Террдах ЛТД» рахунок на оплату вартості дослідження взірців олії соєвої (якщо так, - надати його копію, засвідчену належним чином, та докази здійснення відповідної оплати ТОВ «Террдах ЛТД» (платіжне доручення, банківська виписка тощо))? 3) чи підписувався між Інститутом біології НААН України та ТОВ «Террдах ЛТД» двосторонній акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) за наслідками проведення лабораторного дослідження олії соєвої (якщо так, - надати його належним чином засвідчену копію).
У відповідь на вищевказані запити місцевого господарського суду Інститут біології тварин Національної академії аграрних наук України повідомив таке:
- листом №380 від 20.08.2024 (вх. №02.3.1-02/6541/24 від 21.08.2024; оригінал надійшов на адресу суду засобами поштового зв'язку 09.09.2024) надано інформацію про те, що Інститут не підтверджує видачу протоколу досліджень №284, датованого 03.02.2023, оскільки протокол за таким номером було видано ТОВ «Террдах ЛТД» 26.06.2023; 03.02.2023 Інститутом біології тварин Національної академії аграрних наук України не було видано жодного протоколу, оскільки всі працівники останнього (в тому числі старший науковий співробітник Сірко Я.М.), а також директор перебували у відпустці;
- листом б/н від 14.11.2024 (вх. №02.3.1-02/8915/24 від 18.11.2024), зокрема, надано суду оригінал протоколу досліджень №284 від 26.06.2023, а також повідомлено про те, що згідно з відомостями журналу обліку вхідних зразків, олія соєва від ТОВ «Террдах ЛТД» на замовлення ТОВ «Марвастех» надійшла 26.06.2023, і її дослідження відбулося в той самий день;
- листом б/н від 20.01.2025 (вх. №02.3.1-02/420/25 від 21.01.2025) надано інформацію, зокрема, про те, що між Інститутом біології НААН України та ТОВ Террдах ЛТД протягом 2023 року не укладався договір на здійснення дослідження проб олії соєвої, не виставлявся рахунок на оплату вказаних послуг та не підписувався двосторонній акт приймання передачі виконаних робіт (наданих послуг) за наслідками проведення лабораторного дослідження олії соєвої з тієї причини, що працівник Інституту не брав участі у відборі взірця для проведення аналізу, і походження відповідної продукції невідоме.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, правомірно не взяв до уваги подані представником позивача за зустрічним позовом протокол досліджень №284 від 03.02.2023 та акт відбору зразків (проб) №1 від 01.02.2023 в якості доказів неналежної якості поставленого відповідачем 30.01.2023 товару олії соєвої, оскільки факт дійсної видачі вищевказаних документів не підтверджено установою Інститутом біології НААН України, до якої за доводами представника ТОВ «Террдах ЛТД», останнє зверталось щодо проведення аналізу якості поставленого товару.
Колегія суддів також бере до уваги, що на виконання вимог суду про витребування в порядку ст. 91 ГПК України оригіналу акта відбору зразків (проб) №1 від 01.02.2023, позивач за зустрічним позовом такий документ суду першої інстанції для огляду не надав.
При цьому, в матеріалах справи міститься лист ТОВ «Марвастех» №25/01 від 17.01.2025, адресований позивачу за зустрічним позовом ТОВ «Террдах ЛТД» з наведеною в ньому інформацією про те, що зразок олії соєвої був отриманий (відібраний) 03.02.2023 на підставі укладеного між вказаними Товариствами договору та за участю осіб, вказаних у супровідних документах.
Вказане, у свою чергу, додатково дає підстави для висновку про неналежність та недопустимість поданого представником позивача за зустрічним позовом акта відбору зразків (проб) №1, датованого 01.02.2023.
Також суд апеляційної інстанції оцінює критично доводи представника позивача за зустрічним позовом про понесення ТОВ «Террдах ЛТД» витрат у розмірі 70 000 грн на зберігання соєвої олії неналежної якості, оскільки з наявного в матеріалах справи акта приймання передачі товару №1 від 01.02.2023 не вбачається, що на відповідальне зберігання ТОВ «Марвастех» була передана саме отримана позивачем за зустрічним позовом 30.01.2023 олія соєва, поставку якої здійснювало ТОВ «Агро - Союз - Охтирка».
Більше того, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідно до укладеного між ТОВ «Террдах ЛТД» та ТОВ «Марвастех» договору про надання послуг відповідального зберігання №01/09-2022 від 19.09.2022, сторони погодили порядок розрахунків за надані послуги (а.с.56-57, т. 1).
Так, п. 4.1. вказаного договору визначає, що за підсумками кожного календарного місяця виконавець на підставі фактично наданих послуг згідно з діючими протягом цього часу тарифами надає замовнику акт виконаних робіт за попередній місяць не пізніше, ніж до 5 числа наступного місяця.
Згідно із п. 4.3. договору, розрахунки за надані послуги за цим договором здійснюються замовником на підставі рахунку виконавця за період підписаного сторонами акту виконаних робіт протягом 3 банківських днів з дати виставлення рахунку.
Стверджуючи про передання товару неналежної якості на зберігання у лютому 2023 року, позивач за зустрічним позовом надав розрахунок вартості наданих послуг відповідального зберігання за лютий-червень 2023 року станом на 01.07.2023, а також 2 копії платіжних інструкцій про оплату наданих послуг за 20.07.2023. Однак позивач не надав жодного акту виконаних робіт, жодного виставленого рахунку за лютий-червень 2023 року, що суперечить чітким вимогам договору. Подані ж лише дві копії платіжних інструкцій за липень 2023 року не можуть вважатися належним і достатнім підтвердженням фактичного понесення витрат саме за зберігання спірного товару.
Окрім цього, суд звертає увагу і на той факт, що платежі на оплату послуг відповідального зберігання здійсненні в день подання зустрічного позову у справі.
Тому відсутність поступової, регулярної фіксації послуг і оплати, як передбачено договором, суперечить типовій господарській практиці та не дозволяє однозначно підтвердити достовірність та автентичність наданих доказів.
Вказане викликає обґрунтовані сумніви як у наданні послуг відповідального зберігання товару, який був предметом договору поставки, так і в реальності понесення позивачем за зустрічним позовом витрат у заявленому розмірі 70 000 грн.
Таким чином, заявлені зустрічні позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 70 000 грн задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Верховний Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на усі істотні доводи сторін, що мають значення при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Відповідно ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам загалом, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірних висновків місцевого господарського суду, а тому рішення суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Судові витрати.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням наведеного вище, апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції за апелянтом.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 270, 275, 276, 281- 284 ГПК України,
Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Террдах ЛТД» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 03.02.2025 у справі №907/403/23 - без змін.
2. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції залишити за апелянтом.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.
Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Головуючий суддя О.І. МАТУЩАК
Судді Н.М. КРАВЧУК
О.С. СКРИПЧУК