Номер провадження 22-ц/821/883/25 Справа № 703/4299/24 Категорія: 302000000 Головуючий по 1 інстанції Крива Ю.В. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н.І.
17 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:
Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л.
секретар Любченко Т.М.
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
представник заявника - адвокат Кучер Юлія Вікторівна
заінтересовані особи - Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2
особа, що подає апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Юлія Вікторівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю та перебування на утриманні, заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, ОСОБА_2 .
Просила встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 із ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 30 жовтня 2005 року та до дня його смерті, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що ОСОБА_1 з 30 жовтня 2005 року проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 , як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу.
У період з 2005 року по 2007 рік ОСОБА_1 з чоловіком проживали в орендованій квартирі в м. Сміла. З 2007 року вони переїхали на постійне місце проживання в АДРЕСА_1 . Вказаний будинок на праві власності належить рідній сестрі чоловіка заявниці - ОСОБА_4 .
З 2005 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконували взаємні права та обов'язки, як подружжя, піклувались один про одного, ОСОБА_3 повністю забезпечував заявника, оскільки остання ніколи не працювала та була домогосподаркою.
В 2022 році ОСОБА_3 був призваний на військову службу по мобілізації.
Згідно із сповіщенням сім'ї № 134 солдат ОСОБА_3 загинув. Відповідно до даних лікарського свідоцтва про смерть причина смерті - ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинене вибухом або уламками.
Встановлення факту проживання заявника та її чоловіка однією сім'єю без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні у чоловіка необхідне заявниці з метою отримання грошового забезпечення чоловіка, яке недоотримане ним за життя та отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовленою
Рішення суду обґрунтовано тим, що надані ОСОБА_1 докази на підтвердження вимог заяви в своїй сукупності не доводять факту спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї на підставі якого можливо було б встановити факти проживання однією сім'єю та перебування на утриманні.
Суд зазначив, що реєстрація місця проживання сторін за однією адресою за відсутності інших доказів не може бути доказом факту проживання однією сім'єю, а покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім'єю.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Кучер Ю.В. просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2025 року та ухвалити нове, яким вимоги заяви задовольнити повністю.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що заявником під час розгляду справи в суді першої інстанції були надані належні, достатні та допустимі докази, які свідчать про факт постійного проживання з ОСОБА_3 однією сім'ю, як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 30 жовтня 2005 року та до дня його смерті та факт перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблого. Суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а висновки суду суперечать обставинам справи, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
У поясненнях, що надійшли від Міністерства оборони України зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не дають підстав для скасування чи зміни рішення суду. Вказано, що заявницею не доведено ні факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, ні факту перебування на утриманні, тому суд першої інстанції надавши правильну оцінку доказам у справі дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Від представника позивача - адвоката Кучер Ю.В. до суду надійшла заява, в якій вона просить здійснювати розгляд справи у відсутність позивача та її представника. Апеляційну скаргу підтримують в повному обсязі та просять її задовольнити.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Плескачівської сільської ради № 359 від 29 жовтня 2020 року (а.с. 12).
Згідно Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання № 7126-1532466-2018, ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.15).
Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Смілянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 20 червня 2024 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис № 725 (а.с.16).
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть та довідки про причину смерті № 1012/1928 від 17 червня 2024 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце смерті: Україна, Харківська область, Чугуївський район, м. Вовчанськ, причина смерті: ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинених вибухом або уламками (а.с. 17,18).
Відповідно до акту прийому-передачі тіл (останків) загиблих Оборонців України № 1928 від 19 червня 2024 року, тіло загиблого ОСОБА_3 , який проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 , передано зі СМЕ АДРЕСА_2 (а.с. 19).
Згідно сповіщення сім'ї № 134, яке було видано ІНФОРМАЦІЯ_2 № 47/134/3916 від 17 червня 2024 року та направлено ОСОБА_5 , сину загиблого, його повідомили про те, що батько ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув (а.с. 20).
Також смерть ОСОБА_3 була зареєстрована Смілянським відділом реєстрації актів цивільного стану у Черкаському районі Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ), про що в матеріали справи надано відповідний Витяг № 00045617894 (а.с. 21).
Згідно довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради № 130 від 05 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 проживає в домоволодінні ОСОБА_4 , яка є власницею будинку за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради № 129 від 05 липня 2024 року, в домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована та проживає ОСОБА_1 , також зареєстровані, але не проживають: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (а.с.23).
Згідно довідки, виданої виконавчим комітетом Березняківської сільської ради № 131 від 05 липня 2024 року, ОСОБА_1 з 2019 року зареєстрована в домоволодінні ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава: записи по господарських книг за 2021-2025 роки, книга № 6 ПГО № НОМЕР_3 (а.с.24).
Відповідно до довідки виконавчого комітету Березняківської сільської ради № 132 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали разом, вели спільне господарство та ОСОБА_1 була у померлого на утриманні за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.25).
Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ КБ «Приватбанк», ОСОБА_3 здійснював перекази на вказаний рахунок (а.с. 26-29).
Згідно листа ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1021/8/5/7399 від 17 вересня 2024 року, останній повідомляє, що з питання призначення одноразової грошової допомоги члени сім'ї загиблого ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_3 не зверталися, відповідно будь-які документи відсутні. Також повідомляється, що сповіщення про загибель військовослужбовця адресоване сину загиблого - ОСОБА_2 , 1997 року народження. ОСОБА_2 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з питання виплати військовою частиною допомоги на поховання.
З даних облікової картки ОСОБА_3 вбачається, що в графі сімейний стан зазначено «розлуч.», син ОСОБА_11 , 1997 року народження (а.с. 64).
У справі, яка є предметом перегляду апеляційного суду, заявниця просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування фізичної особи на утриманні.
Заявлені вимоги, пов'язані з ініціюванням питання про отримання грошового забезпечення чоловіка, яке недоотримане ним за життя та отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Згідно з абз. 5 п. 6 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов'язковими умовами для визнання осіб членами сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім'ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов'язків подружжя.
Для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19, від 17 січня 2024 року у справі № 759/14906/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц зазначила: «Встановлення факту проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту їх спільного проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв'язку із цим взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов'язків, притаманних подружжю, слід віднести, зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому, має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю».
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19.
До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відноситься, дружина (чоловік), якщо: були на повному утриманні померлого; одержували від померлого допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів для існування.
В постановах Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18, від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 22 травня 2019 року у справі № 520/6518/17, від 27 червня 2018 року у справі № 210/2422/16-ц, вказано, що якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
За приписами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Аналіз наведених положень закону свідчить, що заявник повинна довести належними доказами не лише факт спільного проживання із померлим однією сім'єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу, а й факт ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і таке інше.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вирішуючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані заявницею докази в своїй сукупності не доводять факт спільного проживання, ведення спільного господарства та наявності у них спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї на підставі яких можливо було б встановити факти проживання однією сім'єю та перебування на утриманні.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що реєстрація місця проживання заявника та ОСОБА_3 за однією адресою за відсутності інших доказів у їх сукупності про спільний побут не може бути доказом факту проживання однією сім'єю як чоловік та дружина без реєстрації шлюбу. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 червня 2024 року у справі № 750/728/21.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт перерахування ОСОБА_3 коштів на рахунок ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю даних про призначення платежів не є доказом спільного бюджету. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15.
Також є обґрунтованим і висновок суду про те, що покази свідків про підтвердження факту спільного проживання без реєстрації шлюбу як чоловіка та дружини не можуть бути єдиною підставою для підтвердження вимог поданої ОСОБА_1 заяви. Такий висновок повністю відповідає правовому висновку Верховного Суду, приведеного у постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16.
Із врахуванням вищевикладеного, колегія суддів прийшла до висновку, що розглядаючи справу, суд першої інстанції в межах доводів заяви повно та всебічно дослідив обставини справи, дав належну оцінку зібраним у справі доказам, правильно визначив юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не надано достатніх доказів на підтвердження заявлених вимог, тому заява не підлягає до задоволення.
Доводи апеляційної скарги, по суті, зводяться до повторення аргументів, викладених у заяві, які були предметом дослідження суду першої інстанції, отримали належну оцінку з урахуванням встановлених обставин справи та норм чинного законодавства. Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для переоцінки відповідних доводів, оскільки скарга не містить нових обставин чи належних заперечень щодо висновків суду, які могли б поставити під сумнів їх законність або обґрунтованість.
Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кучер Юлії Вікторівни залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 27 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
Судді