Номер провадження 22-ц/821/1119/25Головуючий по 1 інстанції
Справа №706/505/25 Категорія: на ухвалу Школьна А.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Фетісова Т. Л.
17 червня 2025 року м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:
суддя-доповідачФетісова Т.Л.
судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Любченко Т.М.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 (повний текст ухвали складено 07.05.2025, суддя в суді першої інстанції Школьна А.В.) про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», третя особа: ПАТ «Уманьгаз», про визнання протиправною відмову в укладенні договору реструктуризації заборгованості,
у квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «ГК «Нафтогаз України», третя особа - ПАТ «Уманьгаз», яким просить визнати протиправною відмову в укладенні типового договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ та зобов'язати відповідача укласти типовий договір зі споживачем.
23.04.2025 позивач подав до суду заяву про забезпечення вказаного позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії по припиненню газопостачання в домоволодінні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та проводити інші дії до прийняття рішення у даній справі.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області було від 25.04.2025 у задоволені вказаної заяви про забезпечення позову відмовлено.
05.05.2025 позивач повторно звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та третій особі вчиняти дії по припиненню газопостачання в домоволодінні ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 та проводити інші дії по припиненню, обмеженню постачання природнього газу до прийняття рішення у справі.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що існує вірогідність відключення газопостачання до будинковолодіння позивача, оскільки відповідач видав доручення ПрАТ «Уманьгаз» про припинення газопостачання та пломбування вхідної арматури. У випадку припинення газопостачання його відновлення буде можливим лише після повної сплати заборгованості за спожитий природний газ та сплати 36 000 грн за нове підключення та оформлення документів споживача, що , на думку позивача, унеможливить виконання рішення суду, оскільки відповідач є монополістом на ринку постачання природного газу.
Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову відмовлено, оскільки ОСОБА_1 не обґрунтував необхідність забезпечення позову, клопоче про застосування заходів забезпечення, що предметно не пов'язані із спором, не підтвердив наявності ризиків невжиття заходів забезпечення позову та не надав доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що ухвала постановлена з порушенням норм чинного законодавства, просить її скасувати та вжити заходи забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що суд помилково прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову про які просить позивач не пов'язані зі спором. Також зазначає, що невжиття заходів практично утруднять та зроблять неможливим виконання рішення суду у даній справі, тобто відпаде необхідність у розгляді справи по суті, так як газопостачання буде припинено, а його поновлення буде можливе лише після повної сплати заборгованості, яку скаржник на сьогодні сплатити не зможе. Інші доводи апеляційної скарги аналогічні викладеним у заяві про забезпечення позову.
Відзиву надану скаргу не надходило.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Питання про застосування заходів забезпечення позову, яке вирішувалося судом в оскарженій ухвалі, регламентується Главою 10 Розділу І ЦПК України.
Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Таким чином умовою застосування заходів забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
Згідно з ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв'язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Отже розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Предметом позову у цій справі є правомірність дій відповідача щодо відмови від укладання типового договору про реструктуризацію заборгованості позивача за спожитий природний газ.
Запропонований позивачем спосіб забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії, спрямовані на припинення газопостачання, не співвідноситься із предметом позову, що стосується встановлення правомірності зазначених дій відповідача, який ухиляється від укладення договору між сторонами.
У даному випадку, позивачем, всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову (заборона відключення будинку від газопостачання) може унеможливити або істотно ускладнити виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, які пов'язані виключно з порушенням прав споживача на укладення договору про реструктуризацію заборгованості.
Крім того, у разі безпідставного і незаконного припинення газопостачання інтереси та права позивача можуть бути відновлені у спосіб відшкодування збитків, що передбачено розділом 6 глави XI Кодексу газорозподільних систем та іншими нормами цивільного законодавства.
Більш того, вжиття такого виду забезпечення позову, про який просить позивач, фактично обмежить право відповідача здійснити відключення від постачання природного газу будинку позивача у разі аварійного стану газорозподільної системи, а також як наслідок порушення споживачем своїх зобов'язань по оплаті послуг газопостачальної організації.
Тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не обґрунтовані доводи, які б дали суду підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини та дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Керуючись ст. ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Ухвалу Христинівського районного суду Черкаської області від 07.05.2025 про відмову у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у даній цивільній справі - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.
Повну постанову складено 17.06.2025.
Суддя-доповідач
Судді