Справа № 541/768/23 Номер провадження 22-ц/814/1906/25Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
18 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В.М.
при секретарі: Коротун І. В.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року, ухвалене суддею Городівським О. А., повний текст рішення складено - 07 лютого 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю покращення будинку, території та господарських споруд, та виділення частки майна в натурі, -
14.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю покращення будинку, території та господарських споруд, та виділення частки майна в натурі, в якому просив суд: - визнати 1/3,56 частини будинку з господарськими спорудами АДРЕСА_1 , вартістю 726 008 грн, спільною сумісною власністю подружжя; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/7 частину будинку АДРЕСА_1 , вартістю 363004 грн; - стягнути з відповідача на його користь 363 004 грн в рахунок 1/7 частини вартості будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідача судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що у фактичних шлюбних відносинах ОСОБА_1 перебував з відповідачем з листопада 2000 по 13.06.2020, весь цей час вони вели спільне господарство та набували спільне майно. Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.01.2023 у справі №541/2282/20 був встановлений факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2004 до 13.06.2020. 15.11.2003 він придбав будинок, загальною площею 162 кв.м, з господарськими будівлями: гаражем, сараєм, вбиральнею, та іншими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Пізніше він подарував відповідачу вказаний будинок. У процесі спільного проживання сам будинок, господарські споруди та прибудинкова територія постійно покращувались, у 2004 ОСОБА_1 висадив садок, у 2005 проведена ревізія та капітальний ремонт водопостачання та водовідведення будинку, замінені труби, у 2006 оздоблена та устаткована кухня, у 2007 зроблені натяжні стелі, перероблена система внутрішнього опалення, у 2008 оздоблена та обладнана ванна кімната, встановлена дорога сантехніка, у 2009-2010 оздоблена зала, у 2013 збудований погріб та підвальне приміщення сараю, у 2014 покладена тротуарна плитка, бордюри, у 2015 побудований фонтан, у 2017 встановлена металопластикова огорожа, металорозсувні ворота та інші роботи. У середині будинку постійно проводилися покращення. У 2010 зроблені дубові панелі, проведена нова електропроводка та замінені двері, оздоблена стеля та стіни, у 2011-2012 оздоблений другий поверх, де знаходяться три спальні, оздоблені стіни, стеля, електропроводка, замінені четверо дверей, застелений ламінат на підлогу, у 2013 замінені вікна на пластикові, збудований вхідний коридор з вулиці, покладена плитка на підлогу, зроблена стеля, вхідні двері, проведена заміна димових та вентиляційних каналів. Відповідно до висновку експертів №3318/3319 за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 29.08.2024 у даній цивільній справі повністю підтверджені перепланування будинку, проведення у будинку ремонтних та оздоблювальних робіт у період спільного проживання, будівництво господарських споруд та покращення огорожі, відмостки, каналізації та інше, вартість яких складає 662 180 грн.
20.07.2023 до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій просив суд: - визнати покращення прибудинкової території, господарських споруд та будинку АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - визнати за ОСОБА_1 право власності на частину будинку, прибудинкової території та господарських споруд АДРЕСА_1 за розміром, визначеним висновками судової експертизи; - стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 половину вартості покращення прибудинкової території, господарських споруд та будинку АДРЕСА_2 (т.1 а.с. 127-133).
11.11.2024 до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 , в якій просив суд: - визнати покращення прибудинкової території, господарських споруд та будинку АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; - визнати за ОСОБА_1 право власності на 11/100 частини будинку АДРЕСА_1 за розміром, визначеним висновками судової експертизи за варіантом розподілу №1 висновку експертів №3318/3319, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 29.08.2024, виділивши ОСОБА_1 у користування частину позначену зеленим кольором на схемі до висновків експертів, а саме кімнату 1-10 розміром 17-2 м.кв, та кімнату (кухню) НОМЕР_1 , розміром 14,6 м.кв, розташованих на 1 поверсі будинку (т.2 а.с. 77-80).
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільною сумісною власністю покращень прибудинкової території господарських споруд та будинку АДРЕСА_1 вартістю 662 180 грн, виконані у період з березня 2004 по червень 2020, та виділення вказаних покращень в натурі.
Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не належить до спільної сумісної власності подружжя, оскільки вважається особистою приватною власністю ОСОБА_2 відповідно до ч.1 ст.57 СК України, так як отриманий у дар відповідно до договору дарування від 10.03.2004, а тому не підлягає поділу між сторонами. Позивач вказував, що він вкладав майже всі зароблені кошти, отримані ним від підприємницької діяльності на дороговартісні ремонтно-будівельні роботи в спірному будинку. Однак, ремонт житла, в якому проживали сторони, зроблений з метою поліпшення умов життя та в інтересах сім'ї. Здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною будинку та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають. Об'єкт нерухомості не зазнав значних перетворень та ці перетворення не є такими, що істотно збільшили вартість майна, тому суд першої інстанції погодився з доводами відповідача, що ремонт, проведений у будинку в інтересах сім'ї та здійснений для поліпшення умов проживання, та вважав, що доводи позивача не можуть бути підставою для задоволення позову. Окрім того, вимоги позивача стосуються поліпшень, що не є самостійним об'єктом права власності та не перебувають у цивільному обігу, а є невід'ємною частиною основної речі - житлового будинку, тобто пред'явлення позивачем вимоги про визнання майном певних поліпшень не ґрунтуються на законі. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вартість проведених невід'ємних поліпшень житлового будинку, господарських будівель та спору у домоволодінні АДРЕСА_1 , складає 801 977 грн. Ринкова вартість проведених поліпшень у домоволодінні по АДРЕСА_1 , у період з березня 2004 по червень 2020 складає 662 180 грн. Експертизою встановлено наявність невід'ємних поліпшень у будинку та в цілому у домоволодінні на суму 801 977 грн, а не проведений поточний ремонт, як це вирішив суд. Вказані поліпшення, внаслідок яких вартість будинку із господарськими спорудами, придбаного за 52 893 грн зросла до 2 738 246 грн відповідно до теперішньої оціночної вартості будинку, визначеною експертами. Крім цього, частка ОСОБА_1 невід'ємних поліпшень у вартості житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 22% відповідно до висновків експертизи. Тобто, суд незаконно відмовив у визнанні за ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на покращення домоволодіння, які склали значну суму 801 977 грн, ринкова вартість 662 180 грн. Крім цього, судом не враховано, що все домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5310900000:50:004:0338, яка належить особисто ОСОБА_1 на праві приватної власності, і земельна ділянка не була подарована. Вартість вказаної земельної ділянки збільшує частку ОСОБА_1 у виконаних покращеннях вказаного будинку та складає відповідно експертному оцінюванню - 255 960 грн, що судом не враховано. Рішенням суду встановлено, що істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат, або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна. Вказана обставина, викладена у позові і не оспорювалася стороною відповідача. Факт того, що вказані покращення здійснювались за кошти ОСОБА_1 від підприємницької діяльності, відповідачем та її представником не заперечувалися. Вважає, що суд мав, перш за все, визнати покращення будинку АДРЕСА_1 , який належить відповідачу, спільною сумісною власністю. Навіть відмовляючи ОСОБА_1 в частині з приводу розподілу будинку, надати змогу стягнути з відповідача грошову компенсацію, витрачену на покращення майна, яка є невід'ємною частиною вказаного майна, та які невілювали вказане майно, судячи по його вартості, задовольнивши позовні вимоги частково.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 18.06.2025 не з'явилися учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.05.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв'язком (т.2 а.с. 131-133), які були доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв'язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 03.04.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 18.06.2025 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. 17.06.2025 до апеляційного суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Жаги Е.Г. про розгляд справи у відсутність сторони відповідача. Згідно рекомендованого повідомлення позивач ОСОБА_1 судову повістку отримав 16.05.2025. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.01.2023 встановлено факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01.01.2004, коли набрав чинності Сімейний кодекс України, до 13.06.2020 (т.1 а.с. 7-17).
15.11.2003 ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу набуто право власності на житловий будинок з надвірними побудовами АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 18).
У подальшому 10.03.2004 на підставі договору дарування ОСОБА_1 безоплатно передав у дар ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 19).
Право власності ОСОБА_2 на відповідне нерухоме майно зареєстроване 11.03.2004 (т.1 а.с. 20).
Відповідно до висновків експертів №3318-3319 від 29.08.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної, оціночно - будівельної та оціночно - земельної експертизи, ринкова вартість проведених поліпшень у домоволодінні по АДРЕСА_1 , у період з березня 2004 по червень 2020 складає 662 180 грн. Частка невід'ємних поліпшень у вартості житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 22%. Розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , у відповідності до розміру часток співвласників (11/100 та 89/100), що припадають ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з урахуванням виконаних невід'ємних поліпшень у домоволодінні, технічно неможливий. Враховуючи об'ємно-планувальне рішення житлового будинку, розташування господарських будівель і споруд та вимоги нормативно-правових актів у галузі будівництва, провести розподіл житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 технічно можливо з незначним відступом від часток співвласників (11/100 та 89/100). Запропоновано два варіанти розподілу житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , з незначним відступом від часток співвласників (11/100 та 89/100) (т.2 а.с. 2-62).
Відповідно до висновків експертів №3318-3319 від 29.08.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної, оціночно - будівельної та оціночно - земельної експертизи встановлено, що у період з 03.03.2004 по 23.09.2021 відбулися наступні зміни у спірному домоволодінні, що відображені в інвентаризаційній справі: збудовано погріб «б» та альтанку «Д», зведено огорожу №6 за житловим будинком та замінено конструктивні елементи огорожі №1 (азбестоцементні фанерні листи по металевим стовпам на металопрофіль), виконано вимощення з тротуарної плитки. Також відбулися зміни у житловому будинку: приміщення «1-4» площею 42,1 кв.м переплановано та утворено два приміщення «1-4» площею 24,3 кв.м та «1-8» площею 17.2 кв.м; площа приміщення санвузла «1-2» зменшилась з 8,3 кв.м до 8,2 кв.м; у приміщенні санвузла влаштовані сантехнічні прилади (біде, душова кабіна та ванна); закладено віконний проріз в приміщенні «1-9»; в приміщенні «1-8» замуровано та влаштовано віконний проріз. Роботи по встановленню електропроводки, заміна димових та вентиляційних каналів, роботи з ремонту систем внутрішнього опалення, ревізія та капітальний ремонт водопостачання та каналізації будинку, висадження саду - відносяться до прихованих. За проведеними розрахунками вартість ремонтних робіт в житловому будинку складає 487 172 грн. Вартість відтворення альтанки, вимощення ІІ та огорожі №6 (з воротами) становить 314 805грн. Таким чином вартість проведених невід'ємних поліпшень житлового будинку, господарських будівель та споруд в домоволодінні АДРЕСА_1 складає 801 977 грн. Ринкова вартість проведених поліпшень у домоволодінні по АДРЕСА_1 , у період з березня 2004 по червень 2020 складає 662 180 грн. Частка невід'ємних поліпшень у вартості житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 22%.
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Спірні правовідносини врегульовані нормами Сімейного кодексу України та Цивільного кодексу України.
Зокрема, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина 1 статті 328 ЦК).
За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а також має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Так, за змістом положень ч. 1 ст. 383 ЦК України, ст. 150 ЖК України, власник житлового будинку, квартири (їх частини) має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (стаття 355 ЦК).
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 ЦК).
Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (частини 1, 3, 4 статті 368 ЦК).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина 1 статті 60 СК).
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу (частина 1 статті 68 СК).
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина 1 статті 69 СК).
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Згідно з п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді спорів про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року не належить до спільної сумісної власності майно набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.
Відповідно до висновків Верховного Суду наданих у постанові від 12.05.2020 за наслідком касаційного перегляду судових рішень у цивільній справі №243/5477/15-ц, де зазначено, що здійснені ремонтні роботи є невід'ємною частиною квартири та не є окремим об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому розподілу не підлягають.
Також відповідно до позиції Верховного Суду викладеної в постанові від 22.09.2020 справа №214/6174/15-ц втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Отже, першою умовою виправданості втручання у права, гарантовані статтею першою Протоколу №1 до Конвенції є те, що воно має бути передбачене законом.
У статті 62 СК України таке втручання у право особистої приватної власності передбачено. У цій статті вказано, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Однак при цьому обмежуються саме права особистої власності одного з подружжя, а відтак зменшується обсяг правомочностей колишнього одноособового власника.
Тому у самому законі, статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.
Згідно ст. 62 СК України втручання у право власності може бути обґрунтованим, та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником. Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.
Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.
Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.
У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними, то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є: - визнання покращення прибудинкової території, господарських споруд та будинку АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , - визнання за ОСОБА_1 права власності на 11/100 частини будинку АДРЕСА_1 , за розміром, визначеним висновками судової експертизи за варіантом розподілу №1 висновку експертів №3318/3319, за результатами проведення комплексної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи від 29.08.2024, виділивши ОСОБА_1 у користування частину позначену зеленим кольором на схемі до висновків експертів, а саме кімнату 1-10 розміром 17-2 м.кв, та кімнату (кухню) 1-3, розміром 14,6 м.кв, розташованих на 1 поверсі будинку.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно зі статтею 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Якщо один із подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, належного другому з подружжя, в управлінні цим майном чи догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), одержаний від цього майна, у разі спору за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Втручання у право власності може бути визнано обґрунтованим та здійсненим із дотриманням балансу інтересів подружжя у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов'язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не є власником.
Як трудові затрати необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що привели до істотного збільшення вартості такого майна.
Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у кожній конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх її обставин.
Істотність має визначальне значення, оскільки необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об'єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об'єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об'єкт стають малозначними в остаточній вартості об'єкта власності чи у остаточному об'єкті.
Згідно правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі №214/6174/15-ц, які обґрунтовано з дотриманням ч.4 ст. 263 ЦПК України були враховані судом першої інстанції, істотність збільшення вартості майна підлягає з'ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя. Тобто, істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
За загальним правилом мають враховуватися здійснені капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто, значне перетворення об'єкта нерухомості.
Поточний ремонт житла, зміна його призначення з житлового на нежитлове без капітального переобладнання не створюватиме підстав для визнання такого об'єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об'єкт у такому разі не зазнає і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість особистого майна однієї зі сторін.
У такому випадку, якщо суд установить наявність понесених витрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає їх істотними, то інший з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.
Другий чинник істотності такого збільшення вартості має бути пов'язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у фактичних шлюбних відносинах, як про це стверджує сторона позивача, а саме у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилася, не є підставою для визнання його спільним майном.
Істотне збільшення вартості майна обов'язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто, вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у спірний період, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.
Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв'язку з тим, що за статтею 62 СК України не визнаються підставами для визнання особистого майна одного з подружжя спільним майном.
В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об'єктів нерухомості, інфляційних та інших об'єктивних процесів, не пов'язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя спричинить, непропорційне втручання у право власності на майно одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.
Положеннями ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
Доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її не доведення.
За результатами перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами, що спірний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , за час спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу з ОСОБА_2 істотно збільшився у вартості, як і того, що його внесок в істотне збільшення у своїй вартості спірного майна у розумінні частини першої статті 62 СК України, є достатньо значним (істотним) для можливості визнання спірного майна об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт спільного проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без укладення шлюбу на момент здійснення реконструкції спірного об'єкта нерухомого майна, за умови не доведення істотності цих поліпшень, у даному випадку не є підставою для визнання частки за одним із подружжя в цьому об'єкті нерухомого майна, яке на праві власності належить іншому подружжю.
Так, відповідно до висновків експертів №3318-3319 від 29.08.2024 за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної, оціночно - будівельної та оціночно - земельної експертизи встановлено, що у період з 03.03.2004 по 23.09.2021 відбулися наступні зміни у спірному домоволодінні, що відображені в інвентаризаційній справі: збудовано погріб «б» та альтанку «Д», зведено огорожу №6 за житловим будинком та замінено конструктивні елементи огорожі №1 (азбестоцементні фанерні листи по металевим стовпам на металопрофіль), виконано вимощення з тротуарної плитки. Також відбулися зміни у житловому будинку: приміщення «1-4» площею 42,1 кв.м переплановано та утворено два приміщення «1-4» площею 24,3 кв.м та «1-8» площею 17.2 кв.м; площа приміщення санвузла «1-2» зменшилась з 8,3 кв.м до 8,2 кв.м; в приміщенні санвузла влаштовані сантехнічні прилади (біде, душова кабіна та ванна); закладено віконний проріз в приміщенні «1-9»; в приміщенні «1-8» замуровано та влаштовано віконний проріз. Роботи по встановленню електропроводки, заміна димових та вентиляційних каналів, роботи з ремонту систем внутрішнього опалення, ревізія та капітальний ремонт водопостачання та каналізації будинку, висадження саду - відносяться до прихованих. За проведеними розрахунками вартість ремонтних робіт в житловому будинку складає 487 172 грн. Вартість відтворення альтанки, вимощення ІІ та огорожі №6 (з воротами) становить 314 805 грн. Таким чином вартість проведених невід'ємних поліпшень житлового будинку, господарських будівель та споруд у домоволодінні АДРЕСА_1 складає 801 977 грн. Ринкова вартість проведених поліпшень у домоволодінні по АДРЕСА_1 , у період з березня 2004 по червень 2020 складає 662 180 грн. Частка невід'ємних поліпшень у вартості житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , складає 22%.
Тобто, визначена частка невід'ємних поліпшень у вартості житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 22% не підтверджує істотне збільшення вартості спірного нерухомого майна внаслідок спільних трудових чи грошових затрат ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Тобто, у даному випадку відсутні підстави вважати, що первинний об'єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної власності ( ОСОБА_2 ), розчинився, став настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об'єктом нерухомого майна, який з'явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що усе домоволодіння АДРЕСА_1 , розташоване на земельній ділянці, кадастровий номер 5310900000:50:004:0338, яка належить особисто ОСОБА_1 на праві приватної власності і що земельна ділянка не була подарована, то ці доводи не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції та не дають підстав для задоволення позовних вимог про визнання покращення прибудинкової території, господарських споруд та будинку АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та визнання за ОСОБА_1 права власності на 11/100 частини будинку АДРЕСА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що навіть відмовляючи ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо розподілу будинку, суд першої інстанції мав змогу стягнути з відповідача грошову компенсацію, витрачену на покращення майна, яка є невід'ємною частиною вказаного майна, та які невілювали вказане майно, виходячи з його вартості, задовольнивши позовні вимоги частково, то такі доводи є безпідставними, оскільки в межах даної справи №541/768/23 позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 компенсації понесених витрат, витрачених на покращення майна, не були пред'явлені ОСОБА_1 .
Водночас, колегія суддів враховує, що рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18.01.2023 у справі №541/2282/20, що набрало законної сили, відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 1/2 частини вартості виконаних ремонтно - будівельних робіт в житловому будинку та господарських спорудах за адресою: АДРЕСА_1 .
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях, власному тлумаченні і розумінні стороною позивача ОСОБА_1 спірних правовідносин, вони не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені статтею 376 ЦПК України як підстави для скасування рішення суду.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 30 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Якщо розгляд справи здійснювався у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, то касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов