Справа № 545/4300/24 Номер провадження 22-ц/814/2104/25Головуючий у 1-й інстанції Зуб Т.О. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.
18 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - судді - доповідача Дорош А. І.
Суддів: Лобова О. А., Триголова В. М.
при секретарі: Коротун І. В.
учасники справи:
представник позивача - адвокат Голубенко В.П.
переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвоката Голубенка Володимира Петровича
на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2025 року, ухвалене суддею Зуб Т. О., повний текст рішення складено - 19 лютого 2025 року
у справі за позовом представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвоката Голубенка Володимира Петровича до Полтавської районної державної нотаріальної контори про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, -
01.10.2024 представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В.П.звернувся до суду з позовом до Полтавської районної державної нотаріальної контори про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, в якому просив суд внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, виданого 09.11.2017 державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Замулко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-5035, зазначивши, що на підставі заповіту, посвідченого 26.11.2009 Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, за реєстровим №208, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1920 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є: на частини - дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 та на частини - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після смерті останньої залишилося спадкове майно, до складу якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, кадастровий номер 5324083200:00:032:0035, розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ПЛ №008257, виданого Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 11.06.1999, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №258. На підставі заповіту, посвідченого 26.11.2009 Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області за реєстром №208, ОСОБА_1 є спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 09.11.2017 нотаріусом Полтавською районною державною нотаріальною конторою Замулко Л.В. у спадковій справі №412/2017 на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, зареєстроване в реєстрі за №1-503, на приватизовану земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, що розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та яка належала померлій на підставі вищевказаного Державного акту на право приватної власності на землю. Однак, відповідно до ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є дітьми померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 . Також, згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 15.01.2017, серії НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом 2 групи. Згідно рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2017 у справі №545/566/17 ОСОБА_2 визнано недієздатним, призначено опікуном ОСОБА_1 . Згідно довідки виконкому Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23.07.2024 за №02-8-18/433, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1973 проживав разом із батьками до їх смерті в АДРЕСА_1 . У відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_2 прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк, від неї не відмовлявся та має право на 1/4 частину спадкового майна.
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , яка діє за себе та в інтересах ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Голубенко Володимир Петрович, до Полтавської державної нотаріальної контори, про внесення змін до свідоцтва про спадщину за заповітом - відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подала заяву про прийняття спадщини, після відкриття спадщини минуло сім років. ОСОБА_1 , будучи обізнаною про інвалідність свого брата ОСОБА_2 та його постійне фактичне місце проживання разом із батьками до їх смерті, звертаючись з заявою про прийняття спадщини, не повідомила про це нотаріуса. Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог позивача, а саме щодо внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, виданого 09.11.2017 державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Замулко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-5035, на ім'я ОСОБА_1 .
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В.П., посилаючись на невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подала заяву про прийняття спадщини, після відкриття спадщини минуло сім років, суперечать вимогам частин 3 і 4 ст. 1268 ЦК України, в яких зазначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу, тобто за змістом вимог Цивільного кодексу України факти недієздатності і постійного проживання ОСОБА_2 разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_1 є беззаперечними обставинами того, що ОСОБА_2 на час смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 (спадкодавця) є таким, що вже прийняв спадщину, а неподання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 протягом шестимісячного строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, заяви про відмову від спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_3 , навпаки, підтверджує не лише ту обставину, що ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 своєї матері ОСОБА_3 , а і згідно ч.3 ст.1268 ЦК України не відмовився від неї. Більше того, питання перевірки кола спадкоємців, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, а саме, пункти 1.2., 5.5. і 5.9. глави 10 Розділу ІІ Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій є не тільки правом, а і обов'язком нотаріуса: при зверненні спадкоємця у зв'язку з відкриттям спадщини нотаріус з'ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, статусу території, яка є місцем відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. При видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом нотаріус має обов'язково з'ясувати наявність спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. Право на обов'язкову частку у спадщині не залежить від згоди інших спадкоємців, волі спадкодавця та не пов'язане зі спільним проживанням спадкодавця й осіб, які мають право на обов'язкову частку. Право на обов'язкову частку у спадщині має особистий характер та не може переходити в порядку спадкової трансмісії. Нотаріус має пояснити спадкоємцю, який має право на обов'язкову частку у спадщині, його право на одержання належної частки спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. Оскільки, довідка Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради №1679 від 28.08.2017, з якої вбачається, що померла ОСОБА_3 до дня своєї смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресом: АДРЕСА_1 , яка була прийнята нотаріусом до матеріалів спадкової справи, не містить повної інформації, що там же за цим адресом був зареєстрований і постійно проживав її недієздатний син ОСОБА_2 , що померла мешкала сама і не зазначено про відсутність інших осіб, зареєстрованих за цим адресом на день її смерті, і в цій довідці взагалі відсутня будь-яка інформація з приводу наявності чи відсутності спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині, перелік яких визначено у статті 1241 Цивільного кодексу України. У зв'язку із цим висновки суду першої інстанції суперечать зазначеним вище вимогам Закону та Порядку, а також у зв'язку із тим, що вони не покладають такого обов'язку на позивача ОСОБА_1 . Висновок суду першої інстанції про те, що закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна, суперечить вимогам статті 1300 ЦК України та, з аналізу якої вбачається, що її застосування є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину за законом з'являються інші спадкоємці, що відповідає нашим обставинам справи. Щодо наведеного судом першої інстанції правового висновку, викладеного у Постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №513/995/20 (провадження №61-11413св21), то предмет спору у ній не є подібним до даної справи.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судове засідання апеляційного суду 18.06.2025 не з'явилися інші учасники процесу, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 07.05.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі на електронні адреси у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України та поштовим зв'язком (а.с. 105-109), які були доставлені до електронних кабінетів та засобами поштового зв'язку. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 03.04.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 18.06.2025 о 10-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно рекомендованихповідомленьсудовіповістки на ім'я ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернулися до апеляційного суду без вручення з відміткою пошти «адресат відсутній за вказаною адресою», що у відповідності до вимог ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням про дату, час і місце судового засідання. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є рідними братом та сестрою (а.с. 10-11) та дітьми ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
За життя остання склала заповіт, який був посвідчений 26.11.2009 Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області за реєстром № 208, та яким все належне їй майно ОСОБА_3 заповідала ОСОБА_1 (а.с. 58).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, до складу якого входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, кадастровий номер 5324083200:00:032:0035, розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ПЛ №008257, виданого Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 11.06.1999, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №258 (а.с. 18).
09.11.2017 нотаріусом Полтавською районною державною нотаріальною конторою Замулко Л.В. у спадковій справі №412/2017 на ім'я ОСОБА_1 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, зареєстроване в реєстрі за №1-5035, на приватизовану земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, що розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області (а.с. 60).
Син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 15.01.2017, серія НОМЕР_3 , є інвалідом 2 групи (а.с. 12).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2017 у справі №545/566/17, ОСОБА_2 , визнано недієздатним, призначено опікуном ОСОБА_1 (а.с. 13).
Згідно довідки виконкому Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23.07.2024 за №02-8-18/433, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1973 проживав разом із батьками до їх смерті в АДРЕСА_1 (а.с. 15).
Як зазначає сторона позивача, у відповідності до ч. 3 ст. 1268 ЦК України ОСОБА_2 вважається таким, що прийняв спадщину у встановлений законом шестимісячний строк, від неї не відмовлявся та має право на 1/4 частину спадкового майна.
ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується посвідченням на постійне проживання від 29.02.2016 (а.с. 7).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЗК України (у редакції, чинній станом на день набуття ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянок у власність) землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземними громадянами, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.145 ЗК України (у редакції, чинній станом на день набуття ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки у власність), якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає примусовому відчуженню за рішенням суду.
Як встановлено судом першої інстанції, постановою нотаріуса №1022/02-31 від 03.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину, оскільки ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02.10.2024 у справі №545/703/24 на вищезазначену земельну ділянку накладено арешт в рамках забезпечення позову першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки (а.с. 37).
Обґрунтовуючи позов про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 посилається на норми ст. 1300 ЦК України, вказавши на те, що ОСОБА_2 також є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , проте на час відкриття спадщини вона не знала, що він має право на частину спадкового майна, а нотаріус не повідомив про це. На підтвердження вказаних доводів, ОСОБА_1 суду надано копію пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 15.01.2017, серія НОМЕР_3 , з якого вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи з дитинства, рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2017 у справі №545/566/17, яким ОСОБА_2 визнано недієздатним, призначено опікуном ОСОБА_1 , довідку виконкому Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 23.07.2024 за №02-8-18/433, у якій зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 1973 проживав разом із батьками до їх смерті в АДРЕСА_1 .
Однак, як вбачається з копії спадкової справи №412/2017 від 27.07.2017, заведеної за заявою ОСОБА_1 , останньою нотаріусу надано довідку Виконавчого комітету Мачухівської сільської ради №1679 від 28.08.2017, з якої вбачається, що померла ОСОБА_3 до дня своєї смерті постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, відомостей щодо реєстрації та проживання ОСОБА_2 за вказаною адресою, довідка не містить (а.с. 59). Крім того, у постанові нотаріуса №1022/02-31 від 03.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину зазначено, що на момент відкриття спадкової справи після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_1 інформація про наявність інших спадкоємців, у тому числі, передбачених ст. 1241 ЦК України, відсутня, що підтверджується довідкою Мачухівської сільської ради №1679 від 28.08.2017 (а.с. 37).
Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Згідно правової позиції, наведеної у постановах Верховного Суду України від 22.05.2013 (справа №6-3Зцс13), 20.05.2015 (справа №6-21 бцс15), 03.06.2015 (справи №205цс15, №6-412цс15, №6-217цс15) зазначено, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Відповідно до ст.1298 ЦК України, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємці як за законом, так і за заповітом мають право звернутись до нотаріуса за видачею їм свідоцтва про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Порядок видачі свідоцтв про право на спадщину регламентовано Главою 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок). Згідно з пунктом 2.1 Глави 10 Порядку спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми) про прийняття спадщини, про відмову від прийняття спадщини, про відмову від спадщини, заяви про відкликання заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини, заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину, заяви спадкоємця на одержання частини вкладу спадкодавця у банку (фінансовій установі), заяви про видачу свідоцтва виконавцю заповіту, заяви виконавця заповіту про відмову від здійснення своїх повноважень, заяви другого з подружжя про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, заяви про вжиття заходів до охорони спадкового майна, претензії кредиторів.
Відомості про видачу свідоцтва про право на спадщину вносяться нотаріусом до Спадкового реєстру (підпункт 2.2.3 пункту 2.2 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.07.2011 №1810/5).
Порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. За згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Закон не конкретизує підстави, за яких можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину, але виходячи зі змісту статті 1300 ЦК України, можна дійти висновку, що такі зміни може бути внесено або через технічні помилки у тексті свідоцтва, або у разі виникнення обставин, які вимагатимуть внесення змін до свідоцтва щодо розміру/складу спадкового майна. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі №513/995/20 (провадження №61-11413св21).
Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Предметом даного спору є внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, виданого 09.11.2017 державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Замулко Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-5035, зазначивши, що на підставі заповіту, посвідченого 26.11.2009 Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, за реєстровим №208, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна ОСОБА_3 , 1920 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є: на частини - дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 та на частини - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 1272 ЦК України ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подала заяву про прийняття спадщини, після відкриття спадщини минуло сім років. ОСОБА_1 , будучи обізнаною про інвалідність свого брата ОСОБА_2 та його постійне фактичне місце проживання разом із батьками до їх смерті, звертаючись з заявою про прийняття спадщини, не повідомила про це нотаріуса.
Такий висновок суду першої інстанції є правильним, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною третьою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Право на обов'язкову частку у спадщині врегульовано статтею 1241 ЦК України, частиною першою якої передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатні вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).
Право на обов'язкову частку - це суб'єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.
Таким чином, свобода спадкового розпорядження обмежується правом осіб, які закликаються до спадкування незалежно від волі спадкодавця, в силу прямої вказівки закону.
Відповідно до частин 3,5 статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно зі статтею 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі №758/5329/15 (провадження №61-18376св18) вказано, що порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину передбачено статтею 1300 ЦК України. Так, за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину. На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. Отже, застосування цього правила є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з'являться інші спадкоємці. У разі настання підстав для внесення змін до свідоцтва про право на спадщину законом не обумовлюється, що зміни до нього повинні вноситись внаслідок визнання попереднього свідоцтва недійсним. У такому випадку нотаріус повинен вилучити у спадкоємців раніше видані свідоцтва та замість них видати нові, з актуальною інформацією. За таких обставин, передбачений статтею 1300 ЦК України порядок внесення змін до свідоцтва про право на спадщину є самостійним способом захисту прав спадкоємців. Якщо документи підтверджують право власності спадкоємців на нерухоме майно, відомості про зміни повинні бути внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в установленому законом порядку.
У постанові Верховного Суду від 20.02.2023 у справі №295/12917/19-ц (провадження №61-102св23) вказано, що частина четверта статті 1268 ЦК України встановлює додаткові гарантії охорони спадкових прав малолітніх, неповнолітніх, недієздатних осіб, а також осіб з обмеженою дієздатністю. Зазначені особи вважаються такими, що прийняли спадщину, завжди, крім випадків їхньої відмови від спадщини, а щодо малолітніх та недієздатних осіб - відмови, здійсненої від їхнього імені батьками (усиновлювачами), опікуном з дозволу органу опіки та піклування (частини друга-четверта статті 1273 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Правовий статус та порядок використання, зокрема, земель сільськогосподарського призначення визначено ЗК України.
Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
За змістом частини четвертої статті 81 ЗК України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.
Відповідно до вимог підпункту «е» частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права.
У разі якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов'язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.
Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов'язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.
Частиною першою статті 348 ЦК України встановлено, що якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов'язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.
Аналіз вище вказаних норм права у їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що якщо власник земельної ділянки, який відповідно до закону зобов'язаний відчужити її протягом певного строку, однак не виконав такого обов'язку, то орган, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель, звертається до суд з позовом про конфіскацію вказаної земельної ділянки. За наслідками розгляду такого позову суд ухвалює рішення про конфіскацію даної земельної ділянки або відмови у її конфіскації. Рішення суду про конфіскацію земельної ділянки в подальшому є підставою для продажу даної земельної ділянки на земельних торгах.
Аналогіних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12.02.2025 у справі №683/22/23 (провадження №61-14939св23).
Згідно матеріалів справи встановлено, що згідно заповіту, посвідченого 26.11.2006 Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області, зареєстрованого в реєстрі за №208, ОСОБА_3 на випадок своєї смерті, майно, яке на день смерті буде належати їй, де б воно не було і з чого б не складалося, і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_1 (а.с. 58).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_4 , зареєстроване та видане виконавчим комітетом Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області 20.02.2017 (а.с. 9, 51).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, до складу якої входить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, кадастровий номер 5324083200:00:032:0035, розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, що належала померлій на підставі Державного акту на право приватної власності на землю, серія ІV-ПЛ №008257, виданого Мачухівською сільською радою Полтавського району Полтавської області 11.06.1999, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №258 (а.с. 18).
Син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є інвалідом 2 групи згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 , виданого Пенсійним фондом України 15.01.2017, серія НОМЕР_3 (а.с. 12).
Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12.06.2017 у справі №545/566/17 заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління праці та соціального захисту Полтавської районної державної адміністрації, про визнання особи недієздатною та призначення нового опікуна - задоволено в повному обсязі. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканця АДРЕСА_1 - недієздатним. Призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном над недієздатним - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцем АДРЕСА_1 (а.с. 13).
25.07.2017 у Полтавській районній державній нотаріальній конторі заведена спадкова справа №412/2017 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , за заявою ОСОБА_1 (а.с. 49-50).
Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2017 ОСОБА_1 , будучи обізнаною про рішення суду від 12.06.2017 у справі №545/566/17, подала до Полтавської районної державної нотаріальної контори заяву про видачу їй свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у якій зазначила, що інших спадкоємців, які претендують на спадщину, немає (а.с. 55).
09.11.2017 нотаріусом Полтавською районною державною нотаріальною конторою Замулко Л.В. у спадковій справі №412/2017 на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, серія НМТ №885222, зареєстрованого в реєстрі за №1-5035, на приватизовану земельну ділянку, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, що розташована на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області, та яка належала померлій на підставі вищевказаного Державного акту на право приватної власності на землю (а.с. 16, 60).
ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується посвідченням на постійне проживання від 29.02.2016 (а.с. 7).
Згідно відкритих даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 04.03.2024 відкрито провадження у справі №545/703/24 за позовом першого заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельної ділянки.
Таким чином, прокурор, скориставшись своїм законним правом, у порядку ст. 145 ЗК України у березні 2024 звернувся до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 2,8400 га, кадастровий номер 5324083200:00:032:0035, розташованої на території Мачухівської сільської ради Полтавського району Полтавської області.
01.10.2024 представник ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвокат Голубенко В.П.звернувся до суду з позовом до Полтавської районної державної нотаріальної контори, про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (а.с. 2-5).
Згідно постанови №1022/02-31 державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори Замулко Л.В. від 03.12.2024, відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - у внесенні змін до свідоцтва про право на спадщину, виданого 09.11.2017 на земельну ділянку площею 2,84 га, розташованої на території Мачухівської сільської ради - для ведення товарного, сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцю ОСОБА_3 (а.с. 37).
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною про інвалідність свого брата - ОСОБА_2 та його постійне фактичне місце проживання разом із батьками до їх смерті, звертаючись з заявою про прийняття спадщини, не повідомила про це нотаріуса.
Доводи апеляційної скарги про те, що питання перевірки кола спадкоємців, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (пункти 1.2., 5.5. і 5.9. глави 10 Розділу ІІ Порядку вчинення окремих видів нотаріальних дій) є не тільки правом, а і обов'язком нотаріуса, то ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись у листопаді 2017 до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, не повідомила про наявність рішення суду від 12.06.2017 про визнання її брата ОСОБА_2 недієздатним та як його опікун не заявила нотаріусу про його право на обов'язкову частку у спадщині після смерті їх матері ОСОБА_3 .
Доводи апеляційної скарги про те, що висновки суду першої інстанції суперечать вимогам ст. 1300 ЦК України та її застосування є можливим у випадку, коли після видачі свідоцтв про право на спадщину з'являються інші спадкоємці, то такі доводи апеляційний суду у складі колегії суддів не бере до уваги, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та встановленими у ній фактичними обставинами, зокрема, щодо дій позивача як громадянки рф щодо уникнення можливої конфіскації спірної земельної ділянки, на яку ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 02.10.2024 у справі №545/703/24 накладено арешт.
Інші доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу та не дають підстав для скасування судового рішення, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки усім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Враховуючи те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд у складі колегії суддів не вбачає.
Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 - адвоката Голубенка Володимира Петровича- залишити без задоволення.
Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов