Справа №295/1385/20 Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л.М.
Категорія 63 Доповідач Коломієць О. С.
18 червня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд у складі судді Коломієць О.С., вирішуючи питання провідвід колегії суддів у складі головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б., заявлений ОСОБА_1 у цивільній справі № 295/1385/20 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради, третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Житомира, про визнання незаконним та скасування рішення в частині включення житлового приміщення до числа службових, зобов'язання видати ордер на житлове приміщення
У провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває цивільна справа №295/1385/20 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18 січня 2021 року.
14 червня 2025 року від позивача надійшла заява про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. В обґрунтування заяви зазначає, що колегією суддів проігноровано вимоги ч. 2 ст. 359 ЦПК України щодо встановленого присічного строку для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у даній справі. Вказує, що колегією суддів до постановлення ухвали про відкриття провадження, поза процесуальним порядком, витребувано матеріали цивільної справи №295/1385/20 з суду першої інстанції та мотивовано ними ухвалу про поновлення строку на апеляційне оскарження, що також стало підставою для відкриття апеляційного провадження у справі через дев'ять днів з дня надходження апеляційної скарги. Вважає, що колегією суддів залишено без оцінки ключові доводи, викладені ним в запереченнях на клопотання від 05.06.2025 та додаткових поясненнях від 12.06.2025 щодо нормативно врегульованої очевидної обізнаності Міністерства оборони України з 2020 року про стан розгляду судової справи №295/1385/20, участі у розгляді його представників та своєчасним отриманням у 2021 році рішення суду першої інстанції у даній справі, що виключає поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження, які колегією суддів не процитовано в жодній частині прийнятої ухвали від 13.06.2025 про поновлення Міністерству оборони України строку на апеляційне оскарження рішення Богунського районного суду м. Житомира від 18.01.2021, а взято для прийняття цього рішення виключно доводи Міністерства оборони України. Звертає увагу на те, що колегією суддів вирішено клопотання Міністерства оборони України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, натомість інші клопотання щодо постановлення окремих ухвал колегією суддів не вирішені. Вказане, на думку останнього, викликає обґрунтовані сумніви у неупередженості та об'єктивності колегії суддів.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 17 червня 2025 року заявлений скаржником відвід визнано необґрунтованим, передано цивільну справу №295/1385/20 для вирішення питання про відвід на розгляд судді визначеному в порядку частиною 1 статті 33 ЦПК України.
Перевіривши доводи заяви про відвід колегії суддів, вважаю, що підстав для задоволення відводу немає.
Положеннями статей 36, 37, 39 ЦПК України передбачені підстави для відводу та самовідводу суддів.
Відповідно до приписів пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Частиною 4 статті 39 ЦПК України передбачено, що встановлення обставин, вказаних у пунктах 1-4 частини першої статті 36 цього Кодексу, статті 37 цього Кодексу, звільняє заявника від обов'язку надання інших доказів упередженості судді для цілей відводу.
Отже, аналіз змісту вказаної норми свідчить про те, що, заявляючи відвід на підставі пункту 5 частини 1 статті 36 ЦПК України, учасник справи зобов'язаний надати докази щодо наявності обставин, які викликають сумнів в неупередженості та об'єктивності судді або заінтересованості суддів у результаті розгляду справи.
Однак, на підтвердження вказаних обставин заявником не наведено жодного доказу, на підставі якого можна було б зробити висновок про упередженість та необ'єктивність колегії суддів.
У частині четвертій статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Білуха проти України» (№33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд, як такий, та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Суд, оцінюючи, чи наявні підстави для відводу за суб'єктивним критерієм, констатує, що не встановлено будь-які підстави стверджувати, що колегія суддів у складі головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. мали та виявляли особисту упередженість під час розгляду цієї справи. Презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з'являться докази на користь протилежного. Доказів протилежного заявником не надано й судом не встановлено.
За об'єктивним критерієм судом підлягає з'ясуванню, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним у цьому є те, чи є побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно підтвердженими.
Зі змісту заяви ОСОБА_1 про відвід вбачається, що він не погоджується із процесуальними рішеннями колегії суддів, прийнятими на стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
Разом з тим, вказані доводи не можуть бути підставою для відводу, оскільки згідно з частиною 4 статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Необґрунтоване усунення судді від участі у розгляді певної справи є порушенням права на справедливий суд, так само як і задоволення необґрунтованої заяви про відвід судді.
Враховуючи наведене і приймаючи до уваги, що заявник обґрунтовує свою заяву про упередженість та необ'єктивність суддів на не підтверджених жодними належними та допустимими доказами припущеннях, які не можуть бути підставою для відводу суддів, а дійсних обставин для задоволення відводу або самовідводу не встановлено, суддя приходить до висновку, що заявлені підстави для відводу суддів не ґрунтуються на законі та є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. 36, 39, 40, 381 ЦПК України, суддя
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі головуючого судді Павицької Т.М., суддів: Борисюка Р.М., Талько О.Б. у справі № 295/1385/20 -відмовити.
Цивільну справу №295/1385/20 передати для продовження розгляду в складі колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04 червня 2025 року.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя О.С. Коломієць