Справа № 761/15083/25
Провадження № 3/761/3445/2025
16 травня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Голуб О.А. при секретарі - Ємці Д.О., за участю прокурора Шкурпела Р.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, за ч.1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушену старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу документування адміністративних корупційних правопорушень управління запобігання адміністративній корупції Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України майором поліції Топчієм А.Ю. за протоколом № 35 від 07 квітня 2025 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки см. Славути, Хмельницької області, громадянки України, працюючої на посаді лікаря-дерматовенеролога медичної (військово-лікарської) комісі Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
ОСОБА_1 перебуваючи на посаді лікаря-дерматовенеролога медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» та будучи суб'єктом декларування відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» та Примітки до ст. 172-6 КУпАП, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» несвоєчасно без поважних причин подала 27.02.2024 о 15 год. 06 хв. щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 172-6 КУпАП.
ОСОБА_1 у судовому засіданні пояснила, що на даний час перебуває у декретній відпустці, про необхідність подання декларації була повідомлена наприкінці 2024 року, коли була повідомлена про це за телефонним дзвінком з місця роботи, та одразу ж подала декларацію, зауважила, що жодних листів за місцем проживання не отримувала. Просила суд не карати її.
Прокурор Шкурпела Р.В. підтримав обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, та просив суд визнати ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КпАП України.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення йде своїм корінням у більш загальний принцип, втілений у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.
Згідно з вимогами ст. 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КпАП України відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення (ч.3 ст. 38 КпАП України).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини "стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульовані у п. 43 рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
Вина ОСОБА_1 у порушенні Закону України "Про запобігання корупції" підтверджується зібраними доказами у справі у їх сукупності.
У відповідності до ч.1 ст. 172-6 КУпАП відповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування після звільнення.
Так, Наказом начальника Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» від 21.09.2022 № 160 о/с, ОСОБА_1 з 22.09.2022 призначено на посаду лікаря - дерматовенеролога медичної (військово - лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву».
Відповідно до наказу МВС України № 832 від 12.10.2023, Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву» перейменовано у Державну установу «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області».
20.09.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», яким відновлено декларування, внесено зміни у перелік декларантів, відкрито публічний доступу до Єдиного державного реєстру з урахуванням безпекових аспектів, нові інструменти та функції Національного агентства з питань запобігання корупції.
12.10.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану».
З моменту набрання чинності цього Закону, новими суб'єктами декларування стали: особовий склад штатних військово - лікарських комісій; голови та члени лікарсько - консультативних і медико - соціальних експертних комісій, а також голови, їх заступники, члени, секретарі позаштатних постійно діючих військово - лікарських і лікарсько - льотних комісій, які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 12 Закону «Права Національного агентства», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обов'язкові для виконання нормативно-правові акти.
Згідно пункту 15 частини 1 статті 11 Закону «Повноваження Національного агентства», до повноважень Національного агентства належить надання рекомендаційних роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.
У питанні 45-1 «Суб'єктність членів ВЛК, МСЕК, ЛЛК, ЛКК?» Роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції № 4 від 13.11.2023 «Щодо фінансової доброчесності: застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку)» визначено, що суб'єктами, на яких поширюється дія Закону, є: особовий склад штатних військово-лікарських комісій (ВЛК, пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону); голови та члени експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи, а також голови, їхні заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських (ВЛК) і лікарсько-льотних комісій (ЛЛК), які при цьому не є особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону (пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону).
Декларантами є всі особи, які входять (призначені / відряджені) до складу відповідних комісій згідно з організаційно-розпорядчими документами, незалежно від фактичного виконання функцій голови / члена / секретаря комісії, а також від строку перебування в складі відповідної комісії (у т.ч. які залучені до роботи на правах членів).
Отже, перебуваючи у складі медичної (військово - лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» і здійснюючи діяльність у сфері охорони здоров'я, ОСОБА_1 з 12.10.2023 набула статусу особи, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», стала суб'єктом декларування та відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Згідно п. 1.12. розділу 1 Положення про медичну (військово-лікарську) комісію Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області», особовому складу необхідно ознайомитися та неухильно дотримуватися в роботі вимог антикорупційного законодавства України та Антикорупційної програми Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області».
15.02.2024 на адресу мешкання ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , від Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» направлено лист-повідомлення за № 33/31-301, що відповідно до Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», ОСОБА_1 як лікар-дерматовенеролог медичної (військово-лікарської) комісії,необхідно подати щорічну декларацію з позначкою «я продовжую виконувати функції держави або місцевого самоврядування» за 2023 рік до 31.03.2024 включно.
У відповідності до пункту 15 статті 1 Закону, суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Згідно частини 1 статті 45 Закону особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
На виконання вищезазначених вимог, лікар-дерматовенеролог медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по місту Києву та Київській області» ОСОБА_1 була зобов'язана подати щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (https://nazk.gov.ua), не пізніше 31.03.2024.
Натомість така декларація була подана ОСОБА_1 лише 27.02.2025, тобто несвоєчасно, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та міститься на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції.
Будь-яких об'єктивних даних, щодо неможливості подання декларації в установлений законом строк, ОСОБА_2 не надала.
Доказів поважності причин неподання ОСОБА_2 до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у визначений законом строкщорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, у судовому засіданні отримано не було.
Доводи ОСОБА_2 щодо причин несвоєчасного подання вказаної декларації, повідомлені у судовому засіданні, а саме щодо того, що вона не була обізнана у необхідності її подання, суд до уваги не бере, оскільки відповідно до положень ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей та незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Таким чином ОСОБА_2 несвоєчасно подала без поважних причин щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, тобто вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.
Враховуючи дані про особу, яка притягуються до адміністративної відповідальності, те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, приходжу до висновку, що необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Також слід стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст. 172-6 КУпАП,275-280,283-287 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Голуб О.А.