Справа № 761/24815/25
Провадження № 2-о/761/372/2025
19 червня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Кондратенко О.О. розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м.Києва, в порядку ст.293 ЦПК України, із заявою про встановлення факту проживання однією сім?єю, а саме: встановити факт проживання ОСОБА_1 спільно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менше п?яти років до часу відкриття спадщини.
Звертаючись до суду з вищезазначеною заявою ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , з якою вона проживала однією сім?єю. Починаючи з 2018 року вона почала допомагати ОСОБА_2 за рахунок власних коштів сплачувати комунальні платежі, прибирати квартиру, вони мали спільний бюджет та вели спільне господарство, вона здійснювала витрати на придбання їжі та спільні потреби. Встановлення факту проживання з померлою ОСОБА_2 не менше п?яти років до дня її смерті, їй необхідно насамперед для можливості спадкування майна за законом, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 . В інший спосіб даний факт вона встановити не має можливості.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (ч.1, 2 ст.293 ЦПК України).
Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.
Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.
Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.
Суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ч.1 ст.315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Встановлення факту не пов?язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року ?Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення?, відповідно до статей 255, 271 Цивільного процесуального Кодексу України (ЦПК) в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право. Важливе значення має вимога про обов?язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки. У заяві необхідно також вказати причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, та навести докази його існування. Встановлення судом певного факту в порядку непозовного провадження можливо лише тоді, коли це не призведе до виникнення спору про право, тобто коли цей факт не торкнеться прав інших осіб.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі N320/948/18 (провадження N 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов.
А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов?язується з наступним вирішенням спору про право.
Як вбачається із тексту заяви ОСОБА_1 , остання звертається до суду із заявою про встановлення вищезазначеного факту для подальшого оформлення спадкового майна (набуття права власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 ). Однак, із тексту позовної заяви та доданих до неї додатків вбачається, що у покійної ОСОБА_2 наявні спадкоємці першої. Крім того, вищезазначена квартира на праві власності також зареєстрована за ОСОБА_3 , а тому, вказані обставини свідчать про наявний спір про право.
З урахуванням вищезазначеного ОСОБА_1 необхідно звернутися до суду саме з позовною заявою, а не з заявою в порядку окремого провадження, так як, вона має намір підтвердити своє право на спадкове майно, квартиру АДРЕСА_1 , яке залишилося після смерті ОСОБА_2 .
Крім того, судом звертається увага заявниці, що у разі відсутності інших спадкоємців, відповідачем у справі необхідно залучити відповідний орган місцевого самоврядування, оскільки, територіальна громада відповідно до ст.1277 ЦК України, може претендувати на спадкове майно, яке розташоване на її території, як на відумерлу спадщину.
Третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору у цій категорії справ, як правило, залучають нотаріуса, який відкрив спадкову справу після смерті особи, які проживали однією сім'єю. За клопотаннями сторін суд витребує у нотаріуса матеріали спадкової справи, вживає заходів щодо забезпечення позову у вигляді заборони нотаріусу вчиняти будь-які нотаріальні дії щодо спадкового майна протягом часу судового розгляду, а набрання рішенням законної сили, впливає на коло спадкоємців у справі та видання нотаріусом свідоцтва про право на спадщину надалі. У зв'язку з цим у нотаріуса може бути наявна процесуальна заінтересованість у результатах розгляду такої категорії справ.
Відповідно до ч.4 ст.315 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
Статтею 30 ЦПК України, визначено перелік позовів, які розглядаються за правилами виключної підсудності.
Позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою (ч.1 ст.30 ЦПК України).
Відповідно до п.42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 3 " Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ ", виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК України, до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об?єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Правові висновки щодо застосування положень цивільного та господарського процесуального законодавства України про виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, викладено також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 (провадження № 12-73гс20).
З аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв?язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов?язків, що пов?язані з нерухомим майном.
Словосполучення ?з приводу нерухомого майна? необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов?язків, що пов?язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов?язково виступає як безпосередньо об?єкт спірного матеріального правовідношення.
Подібні правові висновки щодо застосування правила виключної підсудності спорів з приводу нерухомого майна викладено у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Незважаючи на те, що встановлення факту, що має юридичне значення не стосується речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , однак, встановлення факту постійного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 разом, на час відкриття спадщини, після смерті останньої, необхідно, саме для оформлення спадкового майна. Вказані обставини свідчать, що спірні правовідносини виникли саме з приводу нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , яка знаходиться в Печерському районі м.Києва.
Згідно ч.1 ст. 378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).
З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку, що із заяви ОСОБА_1 вбачається спір про право, а тому, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, так як, згідно ЦПК України, в порядку окремого провадження розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Враховуючи наведене та керуючись ст.293, 315 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: