Справа № 760/5413/24
Провадження № 2-а/761/243/2025
04 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.,
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в місті Києві адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з даним адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свої вимоги обґрунтовані тим, що постановою в справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2024 серія ЕГА №1347012 капітаном поліції Солом'янського Управління поліції Головного управління Національної поліції в місті Києві Цюриком Антоном Геннадійовичем, його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 175-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51,00 грн. ОСОБА_1 зазначає, що у своїй постанові поліцейський зазначив, що нібито позивач 28.02.2024 у місті Києві на площі Вокзальній, 1 курив тютюнові вироби в місцях, де це заборонено законом, а саме на залізничному вокзалі на колії 10. Вважає, що вказана Постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права є протиправною, необґрунтованою. Просить суд скасувати постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення .
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03.04.2024 матеріали адміністративної справи №761/5413/24 направлено для розгляду за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Провадження в справі відкрито 09.05.2024, відповідно до вимог ст. ст. 12, 262 КАС України, підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Позивач через підсистему «Електронний суд» подано заяву про розгляд справи без його участі.
Від представника Головного управління національної поліції, В. Лисенко подано відзив на позов, де зазначено наступне. Головне управління Національної поліції у м. Києві заперечує щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі та вважає їх необґрунтованим. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 оскаржує постанову в справі про адміністративне правопорушення від 28.02.2024 серії ЕГА № 1347012, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 175-1 КУпАП. Факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем підтверджується вищевказаною постановою, з якою позивач ознайомлений, про що свідчить його особистий підпис. На виконання вимог чинного законодавства України поліцейський ознайомив позивача зі змістом постанови і вручив останньому її копію. Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження своїх необґрунтованих тверджень щодо того, що ОСОБА_1 не вчиняв адміністративного правопорушення до суду не надано. Всі доводи позовної заяви зводяться до цитування загальних норм права та не згоди Позивача із накладеним адміністративним стягненням у виді штрафу.
Позивач просив розглянути справу за його відсутності та задовольнити заявлені вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються зокрема органами Національної поліції (п.5 ч.1 зазначеної статті).
Органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, віднесені вказаним Кодексом до їх відання (ч.2 ст.214 КУпАП).
Згідно із ч.1 ст.222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 175-1 розглядають органи Національної поліції (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради).
Встановлено, що 28 лютого 2024 року інспектором Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві капітаном поліції Цюриком Антоном Геннадійовичем винесена постанова серії ЕГА № 1347012 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.175-1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафуу розмірі 51,00 грн.
Як свідчить оскаржувана постанова, позивача притягнуто до відповідальності у зв'язку із тим, що останній 28.02.2024 в м. Києві, площа Вокзальна, 1 курив тютюнові вироби в місцях де це заборонено законом, а саме на залізничному вокзалі на колії №10.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписами ч. 1 ст. 175-1 КУпАП передбачена відповідальність за куріння тютюнових виробів у місцях, де це заборонено законом, а також в інших місцях, визначених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради.
Зазначена норма права є бланкетною, отже такою, що не описує конкретні ознаки правопорушення безпосередньо у тексті статті, а відсилає до інших нормативно-правових актів, де ці ознаки викладені. Іншими словами, для розуміння, що саме є правопорушенням, потрібно звертатися до інших законів, підзаконних актів, правил, інструкцій тощо.
Разом з тим, оскаржувана постанова не містить посилання на відповідний нормативно - правовий акт, норми якого порушено позивачем та передбачено відповідальність за ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Статтею 280 КУпАП передбачено обов'язок органу (посадової особи) при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Разом з тим, в оскаржуваній постанові не наведено жодного доказу, на яких грунтуєтся висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 175-1 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не виконав обов'язку доведення правомірності прийнятого ним рішення.
Зважаючи на те, що відповідачем не доведено вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення.
За приписами п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно ОСОБА_1 , відтак суд вважає за необхідне скасувати постанову, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006р. у справі «Проніна проти України»).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 9, 77, 139, 242-246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 175-1, 251,280 КУпАП, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 28.02.3024 серія ЕГА № 1347012 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 175-1 КУпА, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у місті Києві суму сплаченого судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя