Справа № 758/8211/25
10 червня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Ковбасюк О.О., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування висновку судово-психіатричного експерта,-
ОСОБА_1 звернулася до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування висновку судово-психіатричного експерта.
Вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
У статті 11 ЦПК України зазначено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
За змістом статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в частини 2 статті 16 ЦК України.
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно з ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, та, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, за загальним правилом у порядку цивільного судочинства можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати результати експертизи, викладені у висновку судово-психіатричного експерта №608 від 19.10.2022, який склали експерти ДУ «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Предметом позову є висновок експерта, складений в ході судового розгляду Охтирським міськрайонним судом Сумської області цивільної справи №583/3051/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , треті особи ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання заповіту недійсним.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» (далі - Закон) судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Відповідно до положень ст. 7 Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, їх територіальні філії, експертні установи комунальної форми власності, а також судові експерти, які не є працівниками зазначених установ, та інші фахівці (експерти) з відповідних галузей знань у порядку та на умовах, визначених цим Законом.
Відповідно до положень ст. 10 Закону судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань.
Судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності.
До проведення судових експертиз (обстежень і досліджень), крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.
Результати проведення експертиз та експертних досліджень викладаються у письмовому документі - висновку експерта.
При цьому, судовий експерт на підставах та в порядку, передбачених законодавством, може бути притягнутий до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності (частина перша статті 14 Закону України «Про судову експертизу»).
Таким чином, положеннями Закону України «Про судову експертизу» не передбачено можливості оскарження висновків експертизи в порядку цивільного судочинства у разі незгоди позивача або відповідача з висновками експертів, шляхом подання окремого позову про визнання висновків експертиз недійсним й, відповідно, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Оскарження дій судового експерта передбачено у позасудовому порядку, до уповноваженого органу, яким є Центральна експертно-кваліфікаційна комісія при Міністерстві юстиції України, й, відповідно, суд не може перебирати на себе такі повноваження.
Незгода позивача з оцінкою доказів, в тому числі із висновком судової експертизи, може бути підставою для оскарження судового рішення в апеляційному та касаційному порядку, визначеному нормами ЦПК України, а не шляхом пред'явлення позову до осіб, які проводили експертне дослідження, про визнання висновків експертиз недійсними.
Крім того, згідно з вимогами чинного процесуального законодавства висновок судового експерта для суду є доказом в конкретній справі і має значення лише для неї. Судова оцінка висновку відбувається в межах певного судового процесу.
При цьому, положеннями процесуального законодавства визначено, що висновок експерта не є обов'язковим і оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Встановивши недоліки судової експертизи, суд має право відреагувати на них, зокрема, призначити повторну або додаткову судову експертизу.
Крім того, учасники справи мають право викладати суду заперечення щодо висновку експерта на загальних підставах у межах справи, у якій такий висновок зроблений, зокрема, особа вправі спростувати висновок експерта шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою. Натомість оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема подання позову у порядку цивільного судочинства про визнання висновку експерта недійсним не передбачено законом.
Отже, у особи, яка бажає спростувати висновок експерта (експертне дослідження), вважаючи, що він зроблений з порушеннями нормативно-правових актів з питань судово-експертної діяльності та методичних вимог, є декілька процедурних шляхів спростування такого висновку, проте звернення до суду з позовом у порядку цивільного судочинства з метою спростування такого висновку в іншій справі не передбачено чинним законодавством України.
Таким чином, згідно з положеннями чинного законодавства висновок експерта (висновок експертного дослідження) є одним із видів доказів, що враховуються судом під час ухвалення рішення у справі, цей документ не може бути окремо оспорений, а тому спосіб та порядок захисту, обраний позивачем, не відповідає змісту статті 16 ЦК України. При цьому, складення висновку експертом не приводить до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, а лише містить висновки про проведені експертні дослідження за допомогою спеціальних знань, якими володіє експерт, тобто містить констатацію певних фактів, обставин й відповідно підстави для задоволення позову відсутні.
Наведене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.05.2023 у справі № 761/11228/21.
У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, виснував, що з огляду на зміст та призначення висновку експерта, передумови та мету його отримання, висновок експерта формувався для конкретної справи, яка розглянута судами, котрі вже надали оцінку такому доказу під час вирішення конкретної справи. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, оцінюючи оскаржуване рішення, не мали підстав вдаватися до розгляду суті вимог про визнання недійсним висновку експерта.
Учасники справи мають право викладати суду заперечення щодо висновку експерта на загальних підставах у межах справи, у якій такий висновок зроблений, зокрема, особа вправі спростувати висновок експерта шляхом призначення додаткової або повторної експертизи, за наявності для цього підстав. Так само учасник справи не позбавлений можливості заявити клопотання про проведення судової експертизи іншим експертом чи експертною установою. Натомість оскарження такого висновку в іншому судовому провадженні, зокрема, подання позову у порядку цивільного судочинства про визнання висновку експерта недійсним не передбачено законом.
Згідно з ч.1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, встановивши, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, наявні підстави для відмови у відкритті провадження у справі за вказаним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 186, 258-261, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров'я України», треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування висновку судово-психіатричного експерта.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
СуддяО. О. Ковбасюк