печерський районний суд міста києва
Справа № 757/34338/24-ц
пр. 2-3271/25
18 червня 2025 року Печерський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі судових засідань - Романенко Ю.О.
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Києві справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У серпні 2024 року представник позивача звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 109 388,16 грн. та стягнення з відповідача витрат з оплати судового збору в сумі 3028 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 червня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк», Банк) з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву-анкету до договору про надання банківських послуг від 05 червня 2020 року.
Банк свої зобов'язання виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в сумі до 100 000 грн на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. В той же час, відповідач не надав Банку грошові кошти на погашення заборгованості за тілом кредиту відповідно до умов договору, відбулось істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою.
Загальний розмір заборгованості станом на 09 травня 2024 року становить 109 388,16 грн. Посилаючись на викладене, позивач просив про задоволення позову.
До позовної заяви представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва Підпалого В.В. від 07 серпня 2024 року у даній справі відкрито провадження для розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
15 листопада 2024 року від відповідача надійшов відзив по справі, в якому остання зазначає, що надані документи до позовної заяви не можуть слугувати доказами укладання саме кредитного договору та бути прийняті судом, як доказ укладання кредитного договору.
Окрім того, у розрахунку, наданому до позову позивачем не надано пояснення щодо суми заборгованості.
Також слід зазначити, що позивачем не надано доказів відкриття на ім'я відповідача рахунку, а також того, що карта передбачена умовами заяви була видана відповідачу та не надано суду відомостей строку дії картки, що є істотними умовами договору, доказів зарахування кредитних коштів на картку.
18 листопада 2024 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідно до пункту 3 Анкети-заяви від 05 червня 2020 року підписанням договору боржник підтвердив, що він ознайомлений з Умовами і правила надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи зрозумілі боржнику та не потребують додаткового тлумачення.
Саме в Умовах, Тарифах, Паспорті споживчого кредиту зазначена процентна ставка, пеня, комісія (пункт Тарифи). Договір є обов'язковим для виконання.
08 травня 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату від 08 травня 2025 року, у зв'язку з перебуванням судді Підпалого В.В. на довготривалому лікуванні здійснено повторний автоматизований розподіл та визначено суддю для розгляду справи та передано згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою судді від 12 травня 2025 року справу прийнято до провадження.
Сторони в судове засідання не з'явились.
З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи.
Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 червня 2020 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання останнім анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (Монобанк), відповідно до умов якого АТ «Універсал Банк» відкрило ОСОБА_1 поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 100 000 грн.
У заяві зазначено, що ОСОБА_1 згодна з тим, що ця заява, разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення.
Згідно з наданим банком розрахунком станом на 09 травня 2024 року заборгованість за договором №б/н від 05 червня 2020 року становить 109388,16 грн.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» (далі по тексту - Закону), на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Згідно ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом вказаних норм, позичальник за кредитним договором зобов'язаний повернути кредитодавцеві ту суму кредиту, яка була ним отримана на підставі такого договору.
Розмір зобов'язання щодо повернення суми кредиту визначається не встановленим кредитним лімітом, а сумою фактично отриманого кредиту в рамках договору.
Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналогічна за змістом норма закріплена у п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75.
Отже, виписка за картковим рахунком може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом апеляційної інстанції у сукупності з іншими доказами.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 26 жовтня 2022 року у справі № 333/5483/20 та інших.
На обґрунтування позовних вимог банк долучив до позовної заяви: копію анкети-заяви до договору про надання банківських послуг АТ «Універсал Банк» від 05 червня 2020 року, витяг з Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (monobank), витяг з тарифів картки «monobank», паспорт споживчого кредиту картки «monobank» та розрахунок заборгованості.
Разом з тим, ні анкета-заява, ні інші документи не доводять факту отримання відповідачем кредитної картки та користування ним кредитними коштами.
Слід зазначити, що відповідно до п.п. 2.1. п. 2 Розділу І Умов і правил обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів (monobank) банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та/або мобільного додатка, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. п. 4 Розділу ІІ Умов і правил ліміт кредитування та строк його дії встановлюється згідно умов зазначених в цьому договору та відповідному додатку до нього. Ліміт до використання розраховується та встановлюється банком виходячи з внутрішніх процедур банку та зазначається клієнту в електронному вигляді через мобільний додаток або іншим способом з використанням каналів дистанційного обслуговування.
Відповідно до п.п. 4.5. п. 4 Розділу ІІ Умов і правил форма надання кредиту: поновлювальний кредитний ліміт/кредитна лінія, який може бути використаний для отримання готівкових грошових коштів та/або здійснення безготівкових розрахунків за придбані товари чи послуги.
Однак, АТ «Універсал Банк» не надано суду належних та допустимих доказів фактичного надання ОСОБА_1 кредитної картки, відкриття на його ім'я відповідного рахунку та надання йому кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, користування нею карткою, руху коштів по рахунку та наявність заборгованості, яка заявлена до стягнення.
Розрахунок заборгованості, на який посилається банк, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, відкритого в АТ «Універсал банк», банком суду надано не було, а тому суд позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитних відносин з відповідачем та заборгованості, що заявлена до стягнення, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості належним чином перевірити видачу банком відповідачу кредитних коштів, користування відповідачем кредитними коштами та внесення останнім грошових коштів на погашення кредитної заборгованості.
У зв'язку з наведеним, позов АТ «Універсал Банк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором в розмірі 109388,16 грн. задоволенню не підлягаю.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263-265 ЦПК України України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справу, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 19 червня 2025 року.
Суддя О.Л. Бусик