Справа №:755/21336/24
Провадження №: 2/755/412/25
"10" червня 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва у складі:
Головуючого судді - Хромової О.О.
при секретарі - Бовкун М.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
представника позивача - адвоката Ємця М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності,
Позивач ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, у якому просила визнати за позивачем право власності на частки в неподільному нерухомому майні (однокімнатній квартирі) за адресою: АДРЕСА_1 .
На обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , набула право власності на частини однокімнатної квартири за адресою:
АДРЕСА_1 . Інша частина квартири заповідачем ОСОБА_6 розподілена між спадкоємцями у таких частках: 1/12 частки - ОСОБА_2 , 1/5 частки
- ОСОБА_3 , 1/8 частки - ОСОБА_4 , 1/12 частки - ОСОБА_5 .
Вказана квартира АДРЕСА_2 має загальну площу 31,3 кв. м, складається із однієї житлової кімнати площею 15,9 кв. м, балкону площею 2,6 кв. м, коридору площею 3,6 кв. м, кухні площею 6,2 кв. м, ванни та вбиральні площею 3,0 кв. м.
Після смерті ОСОБА_6 до нотаріальної контори звернулася позивач та інші спадкоємці. Водночас, свідоцтво про право на спадину отримано тільки позивачем. Тобто, впродовж останніх
12 років інші спадкоємці, всупереч вимогам статей 1297, 1298, 1299 ЦК України не оформили свої спадкові права, свідоцтва про право на спадщину не отримали, право власності у встановленому законом порядку не зареєстрували, водночас, перешкод не мали. Однак розмір їх часток у спадковому майні є незначним. 14 жовтня 2023 року ОСОБА_1 отримала постанову нотаріуса Десятої київської державної нотаріальної контори Шульги С.В. про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на іншу частину квартири. Витрати на утримання спадкового майна здійснює тільки ОСОБА_1 , зареєстрована та постійно проживає у вказаній квартирі. Також, оскільки квартира перебувала у занедбаному стані, у 2012 році за кошти позивача у вказаній квартирі зроблено комплексний ремонт. Таким чином, станом на сьогодні, тягар утримання майна, в тому числі щодо сплати комунальних послуг, несе тільки позивач. У зв'язку із втратою зв'язку із іншими спадкоємцями вирішити питання спадкування щодо спірного майна у позасудовому порядку не вдалося.
На підставі викладеного, посилаючись на положення статті 344 ЦК України, позов просила задовольнити.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 13 грудня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків - три дні з дня отримання копії даної ухвали. Підставою для залишення позову без руху слугувала відсутність інформації про дійсну вартість майна на момент звернення з позовом до суду, не зазначення позивачем дійсної ціни позову та необхідність сплати судового збору з урахуванням такої ціни позову.
Відповідно до розписки, що міститься в матеріалах справи, копію ухвали від 13 грудня
2024 року про залишення позову без руху представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Ємець М.В., отримав особисто 20 грудня 2024 року.
24 грудня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків, до якої долучено висновок про вартість майна від 23 грудня 2024 року та квитанцію про сплату судового збору. Також 30 грудня 2024 року ОСОБА_1 подано до суду оригінал висновку про вартість майна від 23 грудня 2024 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18 лютого 2025 року на 16 год. 00 хв. Витребувано у Десятої київської державної нотаріальної контори завірену належним чином копію спадкової справи
№ 215/2012 щодо майна ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подальший виклик відповідачів у справі вирішено здійснювати шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
23 січня 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24 за позовом позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, відповідачам роз'яснено процесуальні права. Повідомлено про дату проведення підготовчого засідання.
17 лютого 2025 року (вхід. № 9019) до суду надійшло повідомлення Десятої київської державної нотаріальної контори про направлення ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 20 січня 2025 року до Державного нотаріального архіву в місті Києві за належністю.
Також 17 лютого 2025 року (вхід. № 9020) Десятою київською державною нотаріальною конторою подано до суду заяву про неможливість прибуття у судове засідання, просили розглядати справу за їх відсутності.
Протокольною ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року відкладено підготовче засідання на 25 березня 2025 року на 14 год. 30 хв.
24 лютого 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24 за позовом позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, відповідачам роз'яснено процесуальні права. Повідомлено про наступну дату проведення підготовчого засідання.
18 березня 2025 року (вхід. № 14899) до суду на виконання вимог ухвали від 20 січня 2025 року Київським міським державним нотаріальним архівом надано належним чином засвідчену копію спадкової справи № 215 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 .
Підготовче засідання, призначене на 25 березня 2025 року на 14 год. 30 хв., знято з розгляду у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Хромової О.О. Наступне підготовче засідання призначено на 29 квітня 2025 року на 10 год. 30 хв.
28 березня 2025 року на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщено оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24 за позовом позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, відповідачам роз'яснено процесуальні права. Повідомлено про наступну дату проведення підготовчого засідання.
29 квітня 2025 року (вхід. № 24056) представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом
Ємцем М.В., подано клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів, а саме просив долучити до матеріалів справи копії квитанцій про сплату комунальних послуг.
У підготовчому засіданні 29 квітня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник позов підтримали та просили задовольнити. Додаткових заяв та клопотань по справі не мають, проти закриття підготовчого засідання не заперечували.
Відповідач ОСОБА_2 у підготовче засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками та конверти з повістками про виклик до суду, що направлялися за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Також на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.
Відповідач ОСОБА_3 у підготовче засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідач ОСОБА_4 у підготовче засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідач ОСОБА_5 у підготовче засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, у підготовче засідання свого представника не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, у заяві від 17 лютого 2025 року розгляд справи просили здійснювати без їх участі. Правом на подання пояснень по суті справи не скористалися.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 10 червня 2025 року на
11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 10 червня 2025 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Ємець М.В. позов підтримали та просили задовольнити з мотивів, викладених у позовній заяві. Представник додатково пояснив, що квартира у даному випадку є неподільним майном, складається із однієї житлової кімнати. Після смерті спадкодавця відповідні заяви про прийняття спадщини подали усі спадкодавці, водночас, спадкові права на майно оформила тільки позивач. З 2012 року вона безперервно та добросовісно користується спірною квартирою, несе витрати на її утримання. Вказана квартира є єдиним житлом позивача. Іншим шляхом захистити права позивача неможливо.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила. Конверт з ухвалою про відкриття провадження у справі та копією позовної заяви з додатками та конверти з повістками про виклик до суду, що направлялися за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученими з відміткою оператора поштового зв'язку «Укрпошта» про причини повернення - «адресат відсутній за вказаною адресою». Також на офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористалася.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив. На офіційному веб-сайті Судової влади України розміщувалися відповідні оголошення про розгляд Дніпровським районним судом міста Києва цивільної справи № 755/21336/24. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.
Третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, у судове засідання свого представника не направила, про день, час та місце проведення підготовчого засідання повідомлялися належним чином, у заяві від 17 лютого 2025 року розгляд справи просили здійснювати без їх участі. Правом на подання пояснень по суті справи не скористалися.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача та представника позивача, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.
До матеріалів справи долучено копію паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Дарницьким РУ ГУ МВС України в місті Києві 09 січня 1996 року, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також наявний штамп про реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
З витягу з реєстру територіальної громади від 18 липня 2023 року № 2023/005435418, встановлено, що місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , з 05 грудня 2013 року.
З матеріалів справи встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на житло від
05 грудня 2000 року, виданого Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією згідно з розпорядженням від 05 грудня 2000 року № 56-154, квартира, що знаходиться за адресою:
АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_6 .
Відповідно до копії заповіту, посвідченого державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори Дічковою О.В., зареєстровано у реєстрі за № 6-1248, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на випадок своєї смерті заповіла квартиру
АДРЕСА_2 , в таких частках: ОСОБА_1 - частину, ОСОБА_3 - 1/5 частину, ОСОБА_4 - 1/8 частину, ОСОБА_2 - 1/12 частину, ОСОБА_5 - 1/12 частину.
Відповідно до свідоцтва про смерть від 24 січня 2012 року серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років, про що в книзі реєстрації смертей 24 січня 2024 року зроблено відповідний актовий запис № 73.
Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07 вересня 2012 року, виданого державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Герасимів Ю.В., зареєстровано у реєстрі за № 215/2012, на підставі заповіту, посвідченого Десятою Київською державною нотаріальною конторою 22 жовтня 2010 року за реєстровим № 6-1248, спадкоємцями зазначеного у заповіті майна ОСОБА_6 , 1937 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 на частку майна; ОСОБА_2 на 1/12 частку майна, громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 на
1/5 частку майна; громадянин Російської Федерації ОСОБА_4 на 1/8 частку майна; ОСОБА_5 на 1/12 частку майна. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з квартири АДРЕСА_2 . Вся квартира складається з однієї житлової кімнати, загальною площею 31,30 кв. м, в тому числі житловою площею 15,90 кв. м. Свідоцтво про право на спадщину на частину квартири видано ОСОБА_1 . Свідоцтва про право на спадщину на частину квартири ще не видано.
До матеріалів справи також долучено Витяг з Державного реєстру прав від 19 вересня
2012 року № 35543480, відповідно до якого 1/2 частка квартири за адресою:
АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .
Також в матеріалах справи міститься Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_2 від 16 липня 2012 року.
Згідно із довідкою від 24 липня 2012 року № КВ-2012 № 111439 про показники об'єкта нерухомого майна, відповідно до проведеної інвентаризації від 16 липня 2012 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , має такі показники: загальна площа - 31,3 кв. м, житлова площа - 15,9 кв. м.
З матеріалів спадкової справи № 215, заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_2 , наданої Київським держаним нотаріальним архівом, встановлено, що із заявами про прийняття спадщини до Десятої Київської державної нотаріальної контори звернулися ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
На підстав заяви ОСОБА_1 від 07 вересня 2012 року державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори Герасимів Ю.В., зареєстровано у реєстрі за № 215/2012, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 07 вересня 2012 року. Про що також долучено витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 07 вересня 2012 року № 31608555.
Відомостей про видачу свідоцтв про право на спадщину іншим спадкоємцям матеріали спадкової справи № 215, заведеної після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , не містять.
Водночас, із заяви 27 вересня 2023 року про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до Десятої Київської державної нотаріальної контори із вказаною заявою, у якій просила, відповідно до статті 1300 ЦК України, додатково видати на її ім'я свідоцтво про право на спадщину на частку в об'єкті нерухомого майна або внести зміни у вже видане свідоцтво про право на спадщину щодо права на спадщину відносно неподільної однокімнатної квартири, або ж направити на її ім'я вмотивовану постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Постановою Десятої Київської державної нотаріальної контори від 14 жовтня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на частку квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки не надано документів, які є доказами родинних відносин зі спадкодавцем та не надано заповіту.
Також до матеріалів справи долучено копії квитанцій про сплату спожитих комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , за період 2022 - 2025 рік.
Стаття 41 Конституції України встановлює, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно із положеннями частин першої та четвертої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року при розгляді справи
№ 910/17274/17 зробила висновок щодо умов набуття права власності за набувальною давністю.
Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб'єкта, здатного набути у власність певний об'єкт; законність об'єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Проте не будь-який об'єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об'єкт володіння має бути законним.
У пункті 9 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що «При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України)».
Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб'єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об'єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю, якщо воно має такий правовий режим, тобто є об'єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
Добросовісність передбачає, що володілець майна не знав і не міг знати про те, що він володіє чужим майном, тобто ті обставини, які обумовили його володіння, не давали й не могли давати володільцю сумніву щодо правомірності його володіння майном. Наведений правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2018 року у справі № 571/1099/16-ц, від
31 жовтня 2018 року у справі № 683/2047/16-ц.
Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов'язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац другий частини третьої статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.
Давнісне володіння має бути безперервним протягом певного строку, тобто бути тривалим. Тривалість володіння передбачає, що має спливти визначений у ЦК України строк, що різниться залежно від речі (нерухомої чи рухомої), яка перебуває у володінні певної особи. Для нерухомого майна такий строк складає десять років.
Також для набуття права власності на майно за набувальною давністю закон не повинен обмежувати чи забороняти таке набуття. При цьому право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається виключно за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що набуття права власності за набувальною давністю можливе лише за наявності усіх вказаних умов у сукупності. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент заволодіння ним не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Водночас він повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156 св 18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Отже, безтитульним є володіння чужим майном без будь-якої правової підстави. Натомість володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 910/17274/17 (провадження № 12-291гс18) не знайшла підстав для відступу від наведених висновків Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, оскільки за змістом частини першої статті 344 ЦК України добросовісність особи має існувати саме на момент заволодіння нею чужим майном, що є однією з умов набуття права власності на таке майно за набувальною давністю. Після заволодіння чужим майном на певних правових підставах, які в подальшому відпали, подальше володіння особою таким майном має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном. Адже володіння майном на підставі певного юридичного титулу виключає застосування набувальної давності, оскільки у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.
За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.
Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 15 листопада 2022 року у справі № 293/1061/21, у постанові від 15 червня 2023 року по справі № 359/8844/20.
Як встановлено з матеріалів справи та не заперечувалося позивачем, після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, що складалася із житлової квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
За життя ОСОБА_6 склала заповіт, відповідно до якого на випадок своєї смерті заповіла квартиру АДРЕСА_2 , в таких частках: ОСОБА_1 - частину, ОСОБА_3 - 1/5 частину, ОСОБА_4 - 1/8 частину, ОСОБА_2 - 1/12 частину, ОСОБА_5 - 1/12 частину.
У встановлений законом строк спадкоємці ОСОБА_6 звернулися до Десятої київської державної нотаріальної контори із відповідними заявами про прийняття спадщини, про що свідчать матеріали спадкової справи. Також з матеріалів спадкової справи встановлено, що заяв про відмову від прийняття спадщини від визначених у заповіті спадкоємців не надходило.
З огляду на викладене у спадкоємців після смерті ОСОБА_6 виник законний титул власності, незалежно від офіційного оформлення - отримання свідоцтва про право на спадщину та здійснення державної реєстрації права власності. Водночас, як свідчать матеріали спадкової справи, станом на дату розгляду цієї справи свідоцтво про право на спадщину на ім'я інших спадкоємців не видано.
Позивач з 2012 року користується спірним майном, несе витрати на його утримання, проте, як станом на дату завершення оформлення права на спадщину після смерті ОСОБА_6 у 2012 році, так і станом на дату розгляду справи, позивачеві достеменно відомо про наявність інших співвласників вказаної квартири та вчинення ними дій, спрямованих на прийняття спадщини.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття
79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Позивач не надала належних, достовірних та достатніх доказів того, що на момент фактичного заволодіння 1/5, 1/8, 1/12, 1/12 частинами квартири, що у сукупності складають частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вона не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Навпаки, як встановлено судом, позивач була обізнана про те, що ці частки належать ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , що вже само по собі суперечить принципу добросовісності, необхідному для визнання права власності на таке майно за набувальною давністю.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю відсутні.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 344, 397 ЦК України, статтями 4, 5, 19, 76-81, 89, 141, 178, 247, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, про визнання права власності, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання:
АДРЕСА_5 .
Відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання: АДРЕСА_6 .
Відповідач - ОСОБА_5 , дата народження - не відомо, реєстраційний номер облікової картки платника податків - не відомо, місце проживання - не відомо.
Третя особа - Десята Київська державна нотаріальна контора, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 34691374, адреса місцезнаходження: вул. Набоки Сергія, буд. 13/9, м. Київ, 02100.
Повний текст рішення виготовлено 19 червня 2025 року.
Суддя О.О. Хромова