Справа №:755/17268/23
Провадження №: 2/755/599/25
"02" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарях - Яхно П.А., Онопрійчук Д.П.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представник відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про усунення від права на спадкування, -
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, у якому просить суд: усунути відповідача, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Києві.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у березні 2023 року після смерті її матері - ОСОБА_5 , відкрилась спадщина, відповідно до вимог ст.1261 ЦК України, вона, ОСОБА_1 , та ОСОБА_4 є спадкоємцями за законом першої черги. 03.03.2023 нею було подано заяву про прийняття спадщини, про що приватним нотаріусом Рудюк М.В. було відкрито спадкову справу після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що до спадкового реєстру було внесено реєстраційний запис за № 70346304. У серпні 2023 року стало відомо, що із заявою про прийняття спадщини звернулася відповідач - ОСОБА_4 , яка є її сестрою та донькою спадкодавця.
Вважає, що відповідача має бути усунено від права на спадкування, оскільки за життя спадкодавця, відповідач ухилялася від надання допомоги спадкодавцю, яка через похилий вік і тяжку хворобу перебувала у безпорадному стані. Відповідач зобов'язана була усвідомлювати свій обов'язок по утриманню непрацездатної матері, наданні їй допомоги тощо, мала можливість надавати таку допомогу.
В травні 2022 року її мати, спадкодавець ОСОБА_5 , захворіла, її стан стрімко погіршувався, їй було важко самостійно пересуватися та виникла потреба в постійному сторонньому догляді. Перебуваючи в безпорадному стані, спадкодавець потребувала допомоги як фізичної, так і матеріальної, оскільки, весь період хвороби вона потребувала постійних медичних консультацій, обстежень, стаціонарного лікування тощо. Спадкодавець потребувала і отримувала препарати з переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які потрібно було вживати у чітко відведені періоди доби, для чого потрібна була присутність поруч особи, яка контролювала та надавала ці ліки, зустрічала та відчиняла двері лікарям паліативної допомоги.
Однак, відповідач участі в утриманні їх спільної матері не приймала, станом її здоров'я не цікавилася й взагалі не відвідувала матір, не виходила на зв'язок з ними.
З моменту настання хвороби матері - з травня 2022 року і по день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 , вона доглядала за нею: готувала їжу, прибирала, водила на прогулянки, возила на багато чисельні медичні консультації, обстеження та лікування.
Спадкодавець, була тяжко хворою та лежачою, у зв'язку з чим потребувала нерегульованої сторонньої допомоги та догляду. Їй було важко самостійно вирішувати всі питання, які були пов'язані з її доглядом, оскільки, у жовтні 2022 року вона сама перенесла тяжку хворобу, внаслідок якої отримала групу інвалідності, що суттєво погіршило її стан здоров'я і можливість надавати допомогу та підтримку спадкодавцеві. У зв'язку з чим, мати потребувала і допомоги іншої дочки - відповідача, яка могла б здійснити догляд за матір'ю в той час, поки вона ходила до магазину за продуктами харчування, аптеки за ліками, тощо.
Тривалий період часу, в тому числі й за час хвороби спадкодавця, відповідач не виявляла жодного прояву як то: зателефонувати матері похилого віку, запитати про стан здоров'я, чи не потребує вона будь-якої допомоги, чи має змогу обслуговувати себе самостійно тощо. Замість того вона вимушена була залучати на допомогу членів своєї родини (чоловік, дочка, зять, працівники закладу, в якому вона здійснює свою професійну діяльність) та наймати сторонню людину для догляду за матір'ю на період її відсутності.
ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкодавець померла. Усі витрати на поховання здійснювалися позивачем самостійно, що підтверджується свідоцтвом про поховання. Відповідач не з'явилася також на поховання, хоча була повідомлена про дату, час та місце церемонії. На зв'язок зі нею відповідач не виходила, про місце поховання матері та про те, як пройшли останні дні її життя не цікавилася.
Відповідачка не телефонувала, не виходила на контакт, хоча мала можливість поцікавитись хоча б телефонним зв'язком про стан матері, яка перебувала в похилому віці, а тому, апріорі могла потребувати сторонньої допомоги, догляду, простого людського спілкування з рідною людиною. Відповідачка могла приїхати та надавати посильну допомогу в догляді за матір'ю, який вона, будучи хворою та маючи інвалідність, здійснювала особисто сама, залучаючи до цього свою сім'ю та часто сторонніх осіб, які були поруч з нею, в той час, як вона здійснювала свою трудову діяльність, закуповувала необхідні ліки та продукти для хворої матері.
Наголошує, що, в останній період свого життя спадкодавець тяжко хворіла, за станом здоров'я потребувала сторонньої допомоги, відповідач життям та здоров'ям матері не цікавилась, не приймали ніякої участі у покращенні становища матері, не надавала допомоги, та своєю бездіяльністю по відношенню до свого своєї матері порушила не лише норми моралі, але й приписи закону, згідно якого: обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 20.11.2023 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи, яким роз'яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
11.12.2023 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, у якому проти позову відповідач заперечує та просить відмовити у його задоволенні.
Свої заперечення щодо заявлених позовних вимог відповідач обґрунтовує тим, що в кінці лютого 2022 року відповідач, разом із родиною своєї дочки ОСОБА_6 була вимушена виїхати на захід України. В цей же час, відповідач втратила єдине джерело доходів - працедавець перестав виплачувати зарплату, а з 01.04.2022 відповідача офіційно було звільнено з роботи. Відповідач фактично залишилась на утриманні родини її дочки. Крім цього, у відповідача погіршилось здоров'я, що вимагало багато часу для обстеження, консультування, тощо та додаткових фінансових витрат. Після 24.02.2022, у зв'язку з особистими обставинами відповідач не багато спілкувалась з померлою, телефоном. Але в кінці весни 2022 року мати перестала відповідати на телефонні дзвінки. Відповідач, знаючи складний характер померлої вирішила, що мати на щось образилась і їй потрібен час, щоб почати спілкування. Відповідач не хотіла зайвий раз її турбувати та завантажувати своїми проблемами.
В кінці 2022 року здоров'я відповідача погіршилось на стільки, що в січні 2023 року, довелось проводити оперативне вручання. Відповідач дуже важко перенесла операцію та реабілітацію після неї. Операція не вирішила проблеми зі здоров'ям відповідача, на цей час відповідач потребує подальшого серйозного лікування.
Відповідач, достеменно знала, що останнім часом позивач та її дочка ОСОБА_7 , почала спілкування з матір'ю і тому розраховувала на те, що якщо щось трапиться з матір'ю, чи останній буде потрібна допомога - сестра чи племінниця повідомлять їй.
20.02.2023 о 15.00 дочка позивача, ОСОБА_7 , повідомленням у месенджері, повідомила відповідача та її дочку ОСОБА_8 про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла спадкодавець, похорони відбудуться ІНФОРМАЦІЯ_6 о 14.00, тобто на наступний день. Таким чином, про смерть матері відповідача повідомили менше ніж за добу до поховання, хоча позивачу було відомо, що відповідач перебуває на заході країни і їй потрібен час, щоб дібратись до Києва. Зважаючи на поганий стан здоров'я та дуже обмежений час, відповідач не мала можливості приїхати на поховання матері. В цей же день, 20.02.2023, дочка відповідача ОСОБА_9 , відправила повідомлення позивачу, зі співчуттям та пропозицією будь якої допомоги. Повідомлення було відправлено на номер телефону НОМЕР_1 , звертає увагу, саме цей номер телефону указано в позовній заяві, як контактний номер телефону позивача.
Відповідач зазначає, що в матеріалах справи наявні копії медичних документів: копії виписок із медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_5 . В кожному із наданих документів не має висновку лікаря, що ОСОБА_5 потребує сторонньої допомоги. Виписка від 27.10.2022 п. 8 «лікувальні і трудові рекомендації: 1. Консультація торакального хірурга; 2. Трепан біопсія NEO рдгь sin; 3 повторна консультація лікаря після дообстеження». Виписка від 02.11.2022 п.10 "Стан при виписці, лікувальні і трудові рекомендації: визначення тактики ведення за результатом гістологічного та цитологічного дослідження матеріалу EBUS пункцій». Виписка від 05.12.2022 п. 8 «Лікувальні і трудові рекомендації: 1. дієта стіл №5; 2. обмеження фізичного навантаження; 3) Контролок по 40 мг/2 на добу (препарат для лікування гастриту та виразки шлунку); щомісячна рефіксація холангіостомічного дренажа; 5) повторна госпіталізація після нормалізації рівня гіпербілірубінемії». Максимальні скарги спадкодавця, які зафіксовано в зазначених документах «на виражені болі в мезогастрії, як правило оперізуючого характеру, постійні, знімаються анальгетиками». Також у всіх вищезазначених медичних документах зазначено, що «Онкологічний діагноз не обтяжений». Копія онкологічного консіліума (висновку) № 000293087 від 01.12.2022 16:16:24 також не містить а ні висновків, що спадкодавець вимагає стороннього догляду, ані призначень лікаря щодо застосування препаратів з переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які потрібно було вживати у чітко відведені періоди доби, для чого потрібна стороння допомога. Ані твердження позивача, що спадкодавець знаходився в безпорадному стані, а ні твердження потреби стороннього догляду та прийму препаратів з переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які потрібно було зживати у чітко відведені періоди доби, зустрічати та відчиняла двері лікарям паліативної допомоги, для чого потрібна стороння допомога не знайшли свого підтвердження в медичних документах, які було надано в матеріали справи. Сам лише факт наявності онкологічного захворювання у спадкодавця не свідчить про його безпорадний стан. Вважає, що факт безпорадного стану спадкодавця позивачем не доведено.
Для усунення відповідача від права на спадкування, остання повинна була умисно не виконувати свій обв'язок з утримання та надання допомоги безпорадній матері при умові, що мала можливість виконати такий обов'язок.
Як вже зазначалось, після 24.02.2022 відповідач втратила єдине джерело доходу у зв'язку з ситуацією в країни та проблемами із здоров'ям нову на нову роботу влаштуватись не мала можливості. З лютого 2022 року відповідач знаходитися на утриманні дочки та й родини. Відповідач, достеменно знала, що позивач і її дочка останній час почали тісно спілкуватись з спадкодавцем, і цілком природно розраховувала, на той факт, що якщо щось станеться чи буде необхідна якась допомога - сестра її повідомить. Тобто умислу в діях/бездіяльності відповідача не було, жодним чином відповідач не відмовлялась надати посильну допомогу в разі звернення до неї спадкодавця або позивача. Також, щодо необхідності допомоги саме відповідача, спадкодавець за декілька місяців до своєї смерті розпорядилася частиною майна - склала заповіт на одну із квартир, які їй належали на ім'я онучки- ОСОБА_10 . Тобто перебуваючи в здравому умі та твердій пам'яті, за декілька місяців до своєї смерті, вже будучі хворою на онкологію, спадкодавець розпорядилася тільки однією квартирою і не вважала за потрібне усунути від спадкування за законом когось із своїх дітей. Також слід врахувати той факт, що спадкодавець була доволі заможною гінкою. Спадкодавець мала в своїй власності 5 квартир в Києві, чотири з яких давала в оренду. До 2012 року померла мала ФОП з основним видом діяльності 70.20.0 «Здавання в оренду власного нерухомого майна». В 2012 році спадкодавець з власних міркувань закрила ФОП, але квартири в оренду продовжувала здавати. Відповідач достеменно знала, що в фінансовому сенсі її мати добре забезпечена і не потребує її допомоги, тим паче коли відповідач залишилась без засобів до існування. Вважає, що позивачем не доведено факт, що відповідач умисно ухилялась від надання необхідної допомоги спадкодавцю, також не доведено факт, що спадкодавець потребувала допомоги саме відповідача. Позивач при зверненні до суду не врахувала той факт, що відповідач не була в змозі надати необхідну допомогу спадкодавцю у зв'язку із своєю хворобою та відсутністю засобів до існування.
14.12.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, у якому позивач на спростування доводів відповідача, вказала, що факт відсутності відповідача за місцем реєстрації не підтверджений довідкою про взяття відповідача на облік як внутрішньо переміщену особу. Твердження відповідача про те, що зв'язок з спадкодавцем було перервано наприкінці весни 2022 року є недостовірним, оскільки, багато років до того відповідачка не спілкувалася ні з матір'ю, ні з позивачем. Факт обізнаності того, що позивач та її сім'я спілкувалися з спадкодавцем не є беззаперечним фактом того, що спадкодавець, будучи людиною похилого віку, не потребувала піклування, простого людського спілкування з іншою донькою, відповідачем, тим більше, у такі важкі часи для суспільства, як встановлення на території України карантину, а згодом, введення режиму воєнного стану.
Стосовно неможливості відповідача прибути на поховання спадкодавця, зазначає, що для прикладу, відстань Київ-Верховина (Західна Україна) має 629 км. Час шляху автомобілем 10-12 годин. Відповідач мала змогу добратися до Києва, або повідомити позивача про неможливість своєчасно добратися, час поховання міг бути призначений на інший день.
Щодо ставлення під сумнів наявність онкологічного захворювання спадкодавця, перебування спадкодавця в безпорадному стані та отриманні певних препаратів, звертає увагу суду, що захворювання спадкодавця досліджувалося увесь час перебігу хвороби, та дуже важко підлягало встановленню першоджерела, оскільки, являлося рідкісною формою онкологічного захворювання. Про що свідчать багато чисельні медичні, лабораторні дослідження, які були проведені спадкодавцю. Медичні висновки фахівців надавалися також шляхом он-лайн консультацій.
Утримання батьків дітьми є відповідною компенсацією за утримання і турботу, надану батьками дитині. В нормальних умовах діти добровільно допомагають своїм непрацездатним батькам і турбуються про них. Однак, безсумнівно, неможливо змусити дорослих повнолітніх дітей любити і поважати своїх батьків. Любов, доброта, порядність, чесність є етичними поняттями, а не юридичними. Обов'язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплений в статті 51 Конституції України, статтях 202-206 Сімейного кодексу України. Допомога спадкодавцю може виступати в різних формах: надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); матеріальне забезпечення спадкодавця; надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, тощо. В даному випадку за наявності декількох осіб, що мають обов'язок щодо утримання спадкодавця, закон не встановлює в якому обсязі кожен із них окремо повинен надавати таку допомогу і здійснювати догляд. Натомість, відповідач тривалий час не надавала жодного виду допомоги спадкодавцеві, ні матеріалізованої, ні морально-психологічної.
Щодо заповіту спадкодавця, який не є предметом розгляду по суті позову, вказала, що своє право на розпорядження власним майном спадкодавцем було здійснено з нагоди весілля онуки, ОСОБА_7 . Разом з тим, просить суд, взяти до уваги, що увесь час перебігу захворювання, спадкодавець з останніх сил боролася з хворобою, мала надію на ремісію хвороби та одужання, а тому, жодних думок стосовно розпорядження майном не виникало, оскільки, спадкодавець мала намір продовжувати життя та радіти кожному дню.
Фактом того, що спадкодавець потребувала матеріальної допомоги, є те, що спадкодавець вимушена була здійснити продаж свого майна, оскільки мала потребу в чисельних медичних обстеженнях, лікуванні, прийомі дорогих препаратів тощо. Будучи звичайною українською пенсіонеркою, отримувачем пенсії за віком, спадкодавець вимушена була, у вересні 2022 року, продати свою квартиру, щоб мати змогу оплачувати медичні послуги, лабораторні дослідження, перебувати на стаціонарному лікуванні.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2024 витребувані докази у справі.
01.02.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, у яких відповідач зазначає, що отримання чи не отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є правом, а не обов'язком особи. Відповідач не була зобов'язана ставати на облік як внутрішньо переміщена особа, тим паче відповідач не є громадянкою України і розглядала варіант виїзду за кордон.
Щодо припущення позивача про можливість відповідача встигнути приїхати на поховання матері на автомобілі, то до відповіді на позов було долучено копі медичних документів про перенесену відповідачем незадовго до смерті спадкодавця складної операції, як вже вказувалось, за якою по слідувала складна і довга реабілітація. Як вже вказувалось, проблеми із здоров'ям відповідача продовжуються і на цей час. На момент, коли стало відомо про смерть спадкодавця, відповідач мала діагноз «внутрішня капсульована гематома». Лікарями було категорично не рекомендовано відповідачу пересуватись автомобілем на такі довгі дистанції. Потяг із Тячівського району Закарпатської області, де знаходилась відповідач, ходить в Київ один раз на добу. Тобто відповідач жодним чином не мала можливості встигнути на поховання матері. Щодо можливості перенести поховання - позивач достеменно знав, що відповідач не встигає на поховання матері, скрині листування додано до відзиву на позов, але пропозиції якось вирішити це питання від позивача не надійшло, хоча саме позивач мала можливість вплинути на дату і час поховання.
Щодо спілкування сторін із спадкодавцем зазначає, що все життя відповідач завжди була близька із спадкодавцем. У Республіці Молдова вони жили поруч, якійсь час жили разом, працювали разом. Переїхали до Києва також разом, де дуже довгий час разом працювали на Троєщинському ринку та жили в одному будинку, в одному парадному: відповідач за адресою АДРЕСА_1 (13 поверх), а померла мати АДРЕСА_2 . Вони були близькі, разом працювали, разом відпочивали і відповідач завжди дбала, допомагала, морально підтримувала матір, несла всі обов'язки дочки по відношенню до матері. У відповідача з матір'ю стосунки були дуже складними, вони часто сварились і роками не спілкувалися. В 2010 році стався конфлікт між матір'ю (спадкодавцем) та доньками (позивачем та відповідачем). За ініціативою спадкодавця вона припинила спілкування і з відповідачем, і з позивачем та їх сім'ями. Кілька разів відповідач разом із позивачем намагалися налагодити стосунки з матір'ю, але вона категорично відмовилась. Через деякий час спадкоємець переїхала до іншої квартири. Під час зустрічей із спадкодавцем відповідач неодноразово намагалась налагодити стосунки, дзвонила їй, але близьке спілкування так і не вдалося налагодити. Змусити людину спілкуватися по за її волі неможливо, але відповідач від спільних знайомих знала, що з матір'ю все добре. Номер телефону і адресу проживання відповідач не змінювала, тому знала, що, якщо матері буде потрібна допомога, вона про це дізнається. Весь цей час відповідач та її сім'я також із спадкодавцем не спілкувалися.
В жовтні 2021 року онуки померлої ОСОБА_9 (дочка відповідача) та ОСОБА_10 (дочка позивача) вирішили дізнатись за якою адресою проживає бабуся і відновити сімейні стосунки. Але незабаром ОСОБА_11 дізналась, що ОСОБА_10 в супереч домовленості спільно розшукати бабусю і поновити спілкування, діє самостійно, без повідомлення ОСОБА_12 . Згодом відповідачу стало відомо, що позивач та її родина у кінці 2021 - на початку 2022 року відновили спілкування. Навесні 2022 року мати перестала відповідати на дзвінки відповідача, що відповідач сприйняла, як не бажання матері спілкуватися. Зважаючи на тяжкий характер матері, відповідач сподівалась, що родичі, які зуміли налагодити з нею стосунки, повідомлять, якщо знадобиться якась поміч. Ні від матері, а ні від сестри (позивача) та племінниці ( ОСОБА_10 ), які незадовго до смерті спадкодавця відновили з нею спілкування, відповідач, жодного разу не чула, що мати погано почувається, перебуває в тяжкому стані і потребує допомоги. Також відповідачу було відомо, що мати була присутня на весіллі онуки ОСОБА_10 , яке відбулось наприкінці листопада 2022 року. Про смерть матері відповідача сповістила племінниця і на запитання про те, що трапилось, відповіла: «бабусі погано стало, чи то із серцем, чи ще щось, я не знаю подробиць». Тобто навіть після смерті матері від відповідача приховали тяжку хворобу та стан матері. Про хворобу матері на онкологію, генетичні захворювання та її тяжкий стан відповідачу стало відомо із позовної заяви.
Відповідач ніколи жодним чином не ухилялась ні від спілкування з матір'ю, ні від надання будь якої посильної допомоги, хоч фінансового хоч морального характеру, але ані мати, а ні сестра чи племінниця, жодним чином не згадували в необхідності надання будь якої допомоги померлій. Чи має моральне право позивач, як дочка, яка більшу частину життя не спілкувалась з матір'ю, не дбала про неї, свідомо приховала від сестри тяжку хворобу матері, яка зробила все, щоб родичі, які не потрібні не потрапили на похорони, ставити питання про усунення від спадкування сестру, яка більшість частини свого життя саме і була тією людиною на яку спиралась мати? Але на жаль моральне право не юридична категорія.
Відповідач умисно не ухилявся від надання будь якої необхідної допомоги спадкодавцю. Позивачем не доведено факту існування безпорадного стану спадкодавця, умислу в ухиленні відповідачем від виконання своїх обов'язків, чи взагалі існувала потреба у спадкодавця у наданні допомоги саме відповідачем та не враховано стан здоров'я відповідача. А ні сама спадкодавець, а ні позивач, жодним чином не повідомили відповідача про тяжку хворобу матері та необхідність надання будь якої допомоги. Також позивачем не врахована воля самого спадкодавця - маючи реальну змогу розпорядитись всім своїм майном, спадкодавець розпорядилась тільки однією квартирою, інші залишила для спадкування за законом обома своїми дочками.
04.03.2024 до суду з КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» надійшла відповідь на виконання ухвали суду про витребування доказів.
15.03.2024 до суду від приватного нотаріуса КМНО Рудюка М.В., на виконання ухвали суду про витребування доказів, надійшли матеріали спадкової справи №01/2023, заведеною 03.03.2023, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 .
Інших заяв по суті справи від учасників справи не надійшло.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 29.05.2024 закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович про усунення від права на спадкування та призначено справу до судового розгляду по суті, встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі, в судове засідання викликано сторони по справі та свідків ОСОБА_1 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, з підстав викладених у заявах по суті справи. Додатково вказав, що спадкодавець перебувала у безпорадному стані, що виявлялось в тому, що у неї була тяжка онкологічна хвороба, останні кілька місяців життя не могла себе обслуговувати, перебувати самостійно у помешкання, отримувати самостійно медичну допомогу. Поруч із нею у цей час (останні два місяці) постійно знаходилась позивач чи особи, який вона наймала. Увесь догляд за хворою матір'ю здійснювала позивач, в той час як відповідач не проявляла інтересу щодо стану здоров'я матері. Про такий важки стан здоров'я матері, позивач повідомляла відповідача по телефону, смс-повідомлення у месенджерах. Позивач висловлювала прохання до відповідача про допомогу, хоча б почергового перебування із матір'ю. Також, діти сторін спілкувалися по телефону, і донька позивача повідомляла доньку відповідача про тяжкий стан здоров'я їх бабусі.
Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_3 , позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову, з підстав викладених у заявах по суті справи. Додатково вказала, що про хворобу матері вона дізналася виключно із позову. Приблизно за 10 років до смерті матері, позивач перестала з нею спілкуватися, а за два роки до її смерті, між мамою та відповідачем виник конфлікт та їх спілкування значно зменшилось, але ще було. Діти сторін виріши знайти бабусю і відновити спілкування, однак донька позивачки зробила це самостійно та не попередила доньку відповідачки, що відновила спілкування з бабусею. На початку 2022 року спадкодавець вже не відповідала телефонні дзвінки відповідачки. Знаючи про те, що позивач відновила спілкування з матір'ю, відповідач розраховувала, що у разі необхідності позивач або її донька повідомлять її про це. З початком повномасштабної війни в Україні, у відповідача виявили онкологію, та вона повністю перебувала на утриманні своєї доньки. Відповідач не оспорює, що спадкодавець сильно хворіла, однак вважає, що відсутні медичні висновки які б вказували на те, що вона потребувала стороннього догляду. Зі слів відповідачки, ні позивач, ні мати, не зверталися до неї за отриманням допомоги. Також зазначила, що 09.11.2022 спадкодавець самостійно в нотаріальній конторі склала заповіт на одну із своїх квартир на онуку - доньку позивача, інші 4 квартири залишились не охопленими заповітом і спадкодавець, якщо б вважала відповідачку не гідною спадщини, то склала б заповіт і на це майно.
Будучи допитаною у якості свідка позивач, ОСОБА_1 , суду пояснила, що відповідачка ухилилась від надання допомоги матері, яка була пенсіонеркою, проживала одна, потребувала допомоги, особливо коли почалася війна. З початком повномасштабної війни мама здебільшого знаходилася із нею у селі. Навесні 2022 року стан мами став погіршуватися, вона скаржилася на болі у шлунку, але гадала, що це через харчування. Вона зверталася за медичною допомогою до сімейного лікаря, а в серпні - вона, позивачка, вже їздила з мамою по лікарям, робили томографії, виявили пухлину та рекомендували звернутися в лікарню ім. Шалімова. У вересні 2022 року мамі в лікарні ім. Шалімова поставили діагноз рак та прооперували лапараскопічно, видалили пухлину та слід було проходити до обстеження з метою визначення лікування. Самостійно мама обстеження проходити не мала можливості, оскільки медичні заклади знаходились далеко від її місця проживання. Такого напруження вона не витримала та теж захворіла, перебувала в стаціонарному лікуванні, реабілітації та її чоловік, донька зі своїм чоловіком займалися подальшим лікуванням мами. Вона неодноразово телефонувала відповідачці, однак додзвонитися не могла. З маминого телефону вона додзвонилася відповідачці та повідомила про діагноз мами - рак, зазначила, що потрібно лікування, однак сестра ніяк не відреагувала і на зв'язок не виходила. В країні почався блекаут, мама проживала на 5 поверсі, було важко, кожний тиждень слід було їздити в лікарню на Верховинній на хіміотерапію. Додому до мами приїздили лікарі паліативної медицини, брали кров на аналіз. В останні неділі життя мами вона вимушена була найняти доглядальницю, оскільки з нею потрібно було бути поруч цілодобово. ІНФОРМАЦІЯ_4 мама померла. Вона телефонувала сестрі, однак та не відповідала на дзвінки, тому про смерть матері вона її повідомила через спільних знайомих, однак сестра не відреагувала на смерть матері. Тільки її донька написала смс, запитала чим вона може допомогти.
Зазначила, що незважаючи на те, що до війни мама та відповідачка жили в одному під'їзді, вони вже близько 10 років не спілкувалися. У неї теж був такий період часу, коли вона не спілкувалася з мамою.
До вересня 2022 року мама самостійно могла себе обслуговувати, а до жовтня 2022 року жила сама, однак після цього їй вже було важко приготувати собі поїсти, да і власне поїсти, вигуляти собаку, слід було постійно контролювати прийом нею ліків, у зв'язку з чим вона, позивач, залучала до цієї діяльності усіх, часто забирала маму до себе на дачу, а також до себе додому, де мама з нею жила протягом місяця. Після цього, мама повернулася проживати до себе додому в квартиру по АДРЕСА_3 та жила там до дня смерті. Вона приїздила до мами кожного дня, по 2-4 рази на день, а у січні 2023 винайняла доглядальницю, яка проживала з мамою.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 , показала суду, що позивача знає приблизно років 20, має з нею дружні стосунки, працює на підприємстві - кафе, де засновником є чоловік позивачки, та остання теж там працює. Відповідачку теж знає років 10, вона також колись у 2015-2018 рр. працювала з нею, були гарні стосунки, у той період часу, зі слів відповідачки, вона вже з мамою не спілкувалася. З їх матір'ю познайомилася на початку війни, вона з позивачкою приїздили до них в кафе, до 01.06.2022 разів з 10, зовнішньо виглядала нормально, а з 01.06.2022 до 01.09.2022 приїздили один раз на тиждень, зі слів позивачки знала, що мама захворіла. З 01.09.2022 по 01.12.2022 приїздили вони частіше, поїсти, а позивач ще й по роботі. Тоді свідок дізналася, що ОСОБА_5 рак. У цей час вже було видно, що стан здоров'я ОСОБА_5 похитнувся, їй було важко, вона скаржилася, що стосунки з відповідачкою у неї складні, однак хотіла з нею спілкуватися, але не могла додзвонитися. За ОСОБА_5 доглядала родина позивачки. Восени 2022 року один місяць ОСОБА_5 жила у позивачки вдома, вони часто їздили по лікарям, позивачка заїздила в кафе за бульйонами для мами та розповідала, що вони поспішають у лікарню. Коли позивачка захворіла, то вона, свідок, запропонувала найняти їй доглядальниця, що вона і зробила приблизно за 4-5 місяці до смерті ОСОБА_5 . Останній раз бачила ОСОБА_5 в грудні 2022 року, було видно, що їй важко, але вона трималася, тільки коли ходила то під руку треба було підтримувати. З 2023 вона, свідок, із ОСОБА_5 більше не спілкувалася.
Свідок ОСОБА_16 повідомила суду, що родину позивача, відповідачку та померлу знає давно, оскільки із позивачем разом народжували дитину. Спілкуватися тісно з позивачкою почали із початком повномасштабної війни, по телефону 1 раз на тиждень, і коли вона привозила речі які важко було купити. В липні 2022 року свідок відпочивала на дачі у позивача, і тоді ОСОБА_5 скаржилася на погане самопочуття, больові синдроми, їй важко було з ліжка піднятися, казала, що вони їздять по лікарям, які нічого не призначають. Також вона скаржилася, що відповідачка нічим не допомагає і взагалі ніяк не виявляє бажання поцікавитись як мама після початку війни. Після липня 2022 свідок бачила ОСОБА_5 2 рази в машині, коли позивачко до свідка приїздила, один раз вони втрьох в машині їхали і останній раз у листопаді 2022 року на весіллі онучки, тоді вона погано виглядала, була жовта, ходила опираючись на когось. В кінці літа 2022 від позивача свідок дізналася про хворобу ОСОБА_5 та тільки родина позивачки займалася її доглядом, возили по лікарям, на фірмі чоловіка позивачки для неї їжу готували. Коли позивачка захворіла, то в жовтні 2022 року ОСОБА_5 жила у неї місяць, а потім повернулася до себе жити, а за декілька місяців до її смерті позивачка найняла доглядальницю, яка жила з ОСОБА_5 , а на вихідні приїздила позивачка. Зі слів позивачки знає, що остання повідомляла відповідачку про хворобу матері, однак та не з'явилася і на зв'язок не виходила. Коли ОСОБА_5 померла, то позивачка через спільних знайомих повідомила відповідачку про смерть матері, але тільки її донька відповіла смс-кою. Вона, свідок, була на похоронах ОСОБА_5 і тоді позивачка теж телефонувала відповідачці, однак телефон був не в мережі.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 , показала суду, що вона працює завідувачем кабінету по наданню паліативної допомоги КДЦ Дніпровського району м. Києва. 05.01.2023 їх служба взяла на облік ОСОБА_5 , з того часу вона і познайомилась з останньою та позивачем. Їх служба займається опікою помираючих хворих - знеболююче, моральна підтримка. У них зареєстровано 12 виїздів до ОСОБА_5 і 11 телефонних дзвінків, однак їх було більше, усі не реєструють. Жінка була важка, больовий синдром, перейшли на морфін, привозили їжу, кисневий концентрат. 06.01.2023 вперше відвідала ОСОБА_5 , вона самостійно пересувала по квартирі, в квартирі була також позивачка. Через тиждень вона відвідала ОСОБА_5 вдруге, вона була вдома сама, самостійно пересувалася по квартирі, але у неї були проблеми зі стулом та нетримання сечі, із за чого вона соромилася. Втретє коли вона приїхала, ОСОБА_5 була з домогосподаркою, так як позивачці треба було відлучитися. Всі інші рази, з ОСОБА_5 була позивач. Стан ОСОБА_5 погіршувався, був виражений больовий синдром, Також у неї забився катетор і позивачка возила її до хірурга, однак в подальшому вона була важко транспортабельна. 20.01.2023 почали давати морфін, у зв'язку із посиленням больового синдрому та після цього стан її погіршувався. Щодо сімейних стосунків із ОСОБА_5 вони не спілкувалися, та за враженнями свідка, вона проживала сама.
Свідок ОСОБА_18 показав суду, що знав ОСОБА_5 з 2019 року, вони були сусідами в будинку по АДРЕСА_4 , вони часто спілкувалися, ходили один до одного в гості, бачив її часто на вулиці - гуляла із собачкою. Жила ОСОБА_5 сама, до неї тільки в гості приходила донька ОСОБА_19 та інколи її донька, онучка ОСОБА_20 . Про наявність у неї ще однієї доньки, ОСОБА_5 ніколи не казала. Коли він у 2022 році приносив їй гуманітарку, то казала, що не потрібно, донька ОСОБА_19 все привозить. Взимку 2022 року, за декілька місяців до смерті, бачив ОСОБА_21 на вулиці, вона з собачкою гуляла, ходила вона сама, але видно було, що їй важко. Тоді розповідала, що буде лягати у лікарню. Після нового року 2023, бачив ОСОБА_21 на вулиці, вона гуляла з собачкою, сказала, що зробили операцію і що все буде добре. Після цього більше її не бачив, бачив тільки ОСОБА_19 , яка сказала, що ОСОБА_22 у лікарні та собачку забрала, а потім вже поминальні цукерки роздавали. Свідок запевнив, що ОСОБА_5 проживала сама, і до неї тільки ОСОБА_19 приїздила та інколи її донька, інших осіб він не бачив.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , показала суду, що її батько колись товаришував з чоловіком ОСОБА_1 , але вони, свідок та ОСОБА_1 , не спілкувалися, просто віталися. Коли у 2022 році почалася війна, свідок переїхала проживати в с. Остроуч'є, тоді і почала більше спілкуватися з ОСОБА_1 , вона запрошувала до себе у гості. Також, ОСОБА_1 привозила на дачу свою маму ОСОБА_5 , так познайомилася і з нею. Одного разу, коли вона, свідок, прийшла у гості, то не побачила ОСОБА_5 , а ОСОБА_19 відповіла, що мама відпочиває та погано себе почуває, і вони будуть їхати до лікаря. Пізніше, їй подзвонила ОСОБА_19 та повідомила, що мамі поставили діагноз рак, та консультувалася як поводитись і що робити. Коли вони приїхали листопаді 2022 року, ОСОБА_5 виглядала хворою, схудла, була бліда, ходити по двору було важко, вона часто присідала перепочити. Це був останній раз коли вона, свідок, спілкувалася з ОСОБА_5 . Всього, від початку війни і до осені 2022 року, свідок бачила ОСОБА_5 разі п'ять і виключно на дачі у ОСОБА_19 , в її квартирі не була. ОСОБА_5 розповідала, що є старша донька, хотіла щоб і вона якось допомагала, але з нею не було зв'язку. ОСОБА_1 возила ОСОБА_5 до лікарів, потім на хіміотерапію, допомагали їй тільки її чоловік і донька ОСОБА_23 з чоловіком.
Свідок ОСОБА_15 повідомила суду, що в січні 2023 року ОСОБА_1 найняла її бути доглядальницею за її мамою ОСОБА_5 та пояснила, що мама проживає сама, онко хвора та їй потрібен постійний нагляд, в її обов'язки буде входити вчасно дати ліки, приготувати їжу, прибрати, вийти на прогулянку з ОСОБА_5 . З початку лютого 2023 року вона, свідок, проживала з ОСОБА_5 , остання була у важкому стані. Вона давала їй ліки, вони разом снідали, обідали та вечеряли, ходили на прогулянки. ОСОБА_5 розповідала, що має ще одну доньку, однак вони не спілкуються, вона з нерухомістю їй допомогла, а донька хотіла щоб бізнес на неї переписали, ось і не спілкуються. Одного разу чи ОСОБА_5 дзвонила доньці, чи вона їй, свідок не пам'ятає, та розмову не чула. Перший тиждень вони ходили на прогулянку через день на 30 хвилин, а останній - не ходили, оскільки ОСОБА_5 було важко ходити, на візку вона не була, але тримала свідка за руку. ОСОБА_5 не могла бути сама у помешканні, оскільки у неї був страх, що якщо стане погано то не буде до кого звернутися. ОСОБА_19 приходила щодня, по 2-3 рази, приносила продукти, ліки, привозила лікарів. Також приїздили її чоловік, донька та зять. Вдень ОСОБА_5 могла самостійно приймати таблетки, а от у ночі, о 12 годині, коли дзвонив будильник, що б їх прийняти, вже не розуміла навіщо він дзвонить. Фізично ОСОБА_5 було важко, у неї були сильні болі, трішки змінена координація рухів, захитування, вона, свідок, допомагала їй сходити до вбиральні, помитися. ОСОБА_1 возила ОСОБА_5 до лікарні, тричі приїздили лікарі брати кров на аналіз та за день до смерті, у ОСОБА_5 перестала відходити жовч, то приїздив лікар УЗД робив та промивали катетор. Інші медичні працівники до ОСОБА_5 не приїздили. Коли ОСОБА_5 не змогла приймати ліки, їй призначили морфін, та вона свідок, робила уколи, був листок із призначенням і лікар сказав час протягом якого його слід було колоти. Також, свідок зазначила, що не має медичної освіти, однак її донька має медичну освіту, яка і навчила її робити уколи.
Суд, вислухавши пояснення позивача та відповідача, показання свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла.
Причиною смерті ОСОБА_5 є ішемічна хвороба серця, що підтверджується довідкою про причину смерті від 20.02.2023.
Згідно довідки приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. від 31.10.2023, останнім заведено спадкову справу 01/2023 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 , спадкоємцями її майна по закону є доньки ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та спадкоємцем по заповіту є онука ОСОБА_7 .
Так, 03.03.2023 ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5
ОСОБА_24 03.03.2023 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 за заповітом, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А. 09.11.2022 за реєстрованим №900.
Як вбачається з заповіту ОСОБА_5 посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костенко Т.А. 09.11.2022 за реєстрованим №900, належну їй на праві приватної власності кв. АДРЕСА_5 заповіла ОСОБА_25
16.08.2023 ОСОБА_4 звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Рудюка М.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 .
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За матеріалами спадкової справи судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_26 заповіту не залишила, тому у цьому випадку спадкування відбувається за законом.
Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У відповідності до ст. 1261 ЦК України діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки мають право на спадкування за законом у першу чергу.
Таким чином, позивач та відповідач є спадкоємцем першої черги після смерті ОСОБА_5 , як її діти.
Згідно з ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Позбавлення особи права спадкувати - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих у пункті 6 постанови від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.
У своїх постановах Верховний суд неодноразово зазначав, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини 5 статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
Так, відповідно до сталої судової практики у питаннях усунення від спадкування:
-усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи (постанови ВС від 11.02.2019 у справі №756/11676/16-ц, від 25.03.2019 у справі №766/810/17);
-обов'язково підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу (постанови ВС від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц, від 19.06.2019 у справі № 491/1111/15-ц, від 02.03.2020 у справі № 133/1625/18);
-ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Отже, ухилення характеризується умисною формою вини. При цьому, необхідно враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її нагальну необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку (постанови ВС від 21.03.2018 у справі № 337/6000/15-ц та від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц);
-безпорадним станом спадкодавця є такий стан, під час перебування у якому особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби; він викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом (постанова ВС від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц).
Також у справі № 727/3905/16-ц ВС зазначив, що правове значення при вирішенні спору має доведеність сукупності обставин: ухилення спадкоємця (умисні винні дії або бездіяльність) від надання допомоги: при можливості її надання спадкодавцю, який перебуває у безпорадному стані через похилий вік чи хворобу; існує потреба спадкодавця в допомозі саме цього спадкоємця.
Виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України та з урахуванням роз'яснень, наданих судам у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 № 7, правило частини п'ятої статті 1224 ЦК України стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК України не були зобов'язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.
У постанові від 17.10.2018 у справі № 200/21452/15-ц Верховний Суд звернув увагу на те, що доводити факт безпорадного стану тільки поясненнями позивача та свідків є недостатнім з огляду на те, що відповідач - спадкоємець першої черги.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №4144-2022 з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» ОСОБА_5. перебувала на лікуванні у період часу з 30.08.2022 по 27.10.2022, із діагнозом клініко-інструмнтально Са лівої легені ТхN2М1 кл.гр.4, супутні: цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній). 14.09.2022 проведено оперативне втручання: діагностична лапараскопія, біопсія новоутворення. Лікувальні і трудові рекомендації: консультація торакального хірурга; Трепан біопсія NEO pulm sin; повторна консультація в клініці після дообстеження.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №22/3/3834 ДУС Клінічна лікарня «Феофанія» ОСОБА_5. планово госпіталізована 02.11.2022 з діагнозом: злоякісне утворення неуточненої частини бронхів або легені, зі скаргами на болі в спині - верхньогрудний відділ - між лопатками, у праві половині живота, оперізуючі болі. Заключення: дифузний, катаральний ендобронхіт І ступеню запалення.
Згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №6148-2022 з ДУ «Національний інститут хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова» ОСОБА_5 перебувала на лікуванні у період часу з 30.11.2022 по 05.12.2022, із діагнозом клініко-інструмнтально Са лівої легені ТхN2М1 (мтс в печінку) кл.гр.4, супутні: цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній). Лікувальні і трудові рекомендації: дієта, стіл №5; обмеження фізичного навантаження; контролок по 40 мг/2 на добу протягом 14 днів; щомісячна рефіксація холангіостомічного дренажа; повторна госпіталізація після нормалізації рівня гіпербілірубінемії.
Згідно онкологічного консиліуму (висновку) №000293087 від 01.12.2022 на пацієнта ОСОБА_5 , встановлені захворювання: злоякісне новоутворення, первинна локалізація невідома. Метастаз плоскоклітинної незроговілої карцином, G-2 в області гепатодуоденальної зв'язки ТхN2М1, із інвазією стовбуру портальної вени, з реактивними змінами у лімфітичному вузлі 12 гр. Кл. гр.4 ЕСОG 2. Ускл: супрастенотична біліарна гіпертензія. Механічна жовтяниця. За рішенням консиліуму: стентування жовчовивідних шляхів.
Згідно відповіді КНП «Консультативно-діагностичний центр Дніпровського району м. Києва» від 23.02.2024, пацієнтка ОСОБА_5 , яка мешкала за адресою: АДРЕСА_6 , з 05.01.2023 по 19.02.2023 перебувала під динамічним наглядом працівників мобільної паліативної бригади та лікаря мобільної паліативної бригади КНП «КДЦ Дніпровського району м. Києва» ОСОБА_17 з приводу (діагноз) злоякісного новоутворення поза печінкової жовчної протоки (IV стадія), метастази в легені та печінку; кахексія; закрепи. Під нагляд медичних працівників мобільної паліативної бригади ОСОБА_5 взята зі скаргами на загальну слабкість, швидку втомлюваність, постійний біль у ділянці правого підребер'я та в епігастральній ділянці, відсутність апетиту, нудоту. Під час перебування під наглядом призначались препарати: з 06.01.2023 по 19.01.2023: трамадол капсули 50 мг 1 табл. 3 рази на добу; пенталгін 1 табл. 3 рази на добу; з 20.01.2023 по 16.02.2023 у зв'язку з посиленням больового синдрому призначені наркотичні анальгетики (таблетовані): морфін 10 мг 1 табл. 2 рази на добу, з 26.01.2023 по 1 табл. 3 рази на добу; з 17.02.2023 у зв'язку з порушенням ковтання переведена на прийом ін'єкційного морфіну 1% - 1,0 мл внутрішньом'язево по 1,0 мл 2 рази на добу.
У постанові від 22.04.2021 у справі №331/6453/18 Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів.
Судом встановлено, що померла ОСОБА_5 , дійсно мала ряд захворювань (злоякісне утворення неуточненої частини бронхів або легені, цукровий діабет, 2 тип, інсулінонезалежний; артеріальна гіпертензія ІІ ст., 2 ст. ризик 3 (середній)), проте матеріали не містять та позивачем не надано належних, допустимих письмових (медичних) доказів (медичну довідку тощо), а також висновків експертів на підтвердження перебування спадкодавця ОСОБА_5 у безпорадному стані. Наявна медична документація не свідчить про те, що ОСОБА_5 не здатна була до самообслуговування, потребувала стороннього догляду. Із показів свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 убачається, що останні спілкувалися із померлою ОСОБА_5 наприкінці 2022 року та повідомляли суд, що дійсно померла мала хворобливий вигляд, але здатна була до самообслуговування, самостійно пересувалася, вживала їжу. При цьому свідок ОСОБА_18 повідомив, що останній раз бачив померлу в січні 2023 року, вона самостійно гуляла на вулиці із собакою та дійсно мала хворобливий вигляд, але проживала сама. Свідок ОСОБА_15 повідомила, що із померлою ще за тиждень до смерті виходила на прогулянки та померла здатна була до самообслуговування, самостійно пересувалася, хоча і потребувала підтримки, самостійно вживала їжу та приймала ліки та лише за два дні до смерті її стан погіршився і померлій робили ін'єкції із морфіном. Свідок ОСОБА_17 , яка є завідувачем кабінету по наданню паліативної допомоги КДЦ Дніпровського району м. Києва, та відвідувала ОСОБА_5 за її місцем проживання з січня 2023 року, повідомила суд, що за її спостереженням померла проживала сама, самостійно пересувалася по квартирі, була при пам'яті та її стан погіршувався поступово у зв'язку із посиленням больового синдрому, у зв'язку з чим напередодні смерті була переведена на прийом ін'єкційного морфіну.
Щодо тверджень позивача про ухилення спадкоємця, відповідача, від надання допомоги спадкодавцеві, то суд зазначає, що в судовому засіданні не доведений факт умисного, свідомого ухилення відповідача від надання померлій допомоги. Досліджені в судовому засіданні письмові докази у справі, а також із пояснень свідків, не встановлено, що померла, позивач або її родина, повідомляли відповідача про стан здоров'я померлої, просили допомоги відповідача та остання відмовляла або виявляла бездіяльність, спрямовану на ухилення від надання підтримки та допомоги матері. При цьому свідку ОСОБА_16 було відомо про те, що відповідача повідомляли про стан здоров'я матері виключно зі слів позивача, а свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 зазначили, що померла їм повідомляла що не змогла зв'язатися із старшою донькою, відповідачем.
Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади).
При цьому, слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для життєдіяльності спадкодавця, наявність можливості для цього та свідоме невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №279/4297/19, від 02.03.2020 у справі № 133/1625/18, від 19.06.2019 у справі № 491/1111/15-ц, від 04.07.2018 у справі № 404/2163/16-ц.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.
У відповідності до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 81 ЦПК України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи здобуті по справі докази за своїм внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку, розглядаючи даний спір в межах заявлених вимог, суд доходить висновку, що позивач, ОСОБА_1 , не надала суду належних, допустимих та достовірних доказів того, що померла ОСОБА_5 була у безпорадному стані, мала тяжкий стан здоров'я та відповідно особливо потребувала допомоги старшої доньки, відповідача у справі - ОСОБА_4 , а остання ухилялася від надання такої допомоги спадкодавцеві.
Таким чином, за відсутності належних доказів на підтвердження безпорадності стану померлої, тяжкої хвороби, каліцтва, суд позбавлений можливості пересвідчитися у реальній необхідності отримання померлою допомоги від старшої доньки, за умови надання допомоги іншою донькою, та обсягу такої допомоги, за відсутності якої, суд мав би дійти переконливого висновку про усунення особи від права на спадкування.
За таких обставин, з урахуванням вищевказаного, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає необхідним повністю відмовити ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_4 про усунення особи від права на спадкування, у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, у суду відсутні підстави для стягнення із відповідача на користь позивача судових витрат у порядку ст. 141 ЦПК України.
Щодо вимог відповідача про стягнення на її користь з позивача витрат на правничу допомогу, то у задоволенні останніх слід відмовити, оскільки позивачем в супереч вимогам ч. 8 ст. 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів не подано доказів понесення таких витрат, та до закінчення судових дебатів не повідомлено суд про подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1216, 1217, 1224, 1258, 1261 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10-13, 48, 49, 76-81, 89, 90, 102, 133, 137, 141, 209, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В позові ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , АДРЕСА_7 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , АДРЕСА_8 ), третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рудюк Максим Валерійович (вул. Магнітогорська, 1 кім.522, м. Київ) про усунення від права на спадкування - відмовити.
У задоволенні заяви відповідача ОСОБА_27 про стягнення судових витрат - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст судового рішення складено 13.06.2025.
Суддя: