Справа № 755/6564/25
"18" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
18.04.2025 року через засоби поштового зв'язку позивачка звернулась до суду із позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини від всіх видів доходів (заробітку), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до повноліття.
Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін справи народився спільний син ОСОБА_3 . Дитина проживає разом з позивачкою та знаходиться на її утриманні. Позивачка піклується про свого сина, забезпечує його усім необхідним. Відповідач є повнолітньою, дієздатною та працездатною особою, має задовільний стан здоров'я та стабільний дохід, інших утриманців немає, а тому може надавати матеріальне забезпечення дитині, виконуючи встановлені законодавством батьківські обов'язки. Добровільно сторони не домовились про утримання дитини батьком.
Ухвалою суду від 01.05.2025 року відкрите провадження у справі, призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз'яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.
Як вбачається з матеріалів справи, судова кореспонденція, яка була направлена на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу відповідача, повернулась до суду без вручення адресату.
Станом на час ухвалення у справі рішення, відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що позивач жодних заперечень з приводу розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення не викладав.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 3).
Прізвище матері дитини з « ОСОБА_5 » змінене на « ОСОБА_6 » у зв'язку з реєстрацією шлюбу (а.с. 6).
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно ст.ст. 76-80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст.ст. 81,89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Визначаючи розмір аліментів у частці від доходу батька, яка має стягуватись на утримання його неповнолітнього сина, суд враховує працездатний вік платника аліментів, відсутність посилань з боку відповідача на його незадовільний стан здоров'я, відсутність посилань відповідача на наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина.
Суд констатує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження: стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів; наявності або відсутності у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина; наявності на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, стягувачем аліментів у відповідності до положень ст. 182 СК України суду не доводились.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач перебуває у працездатному віці, отже має змогу працювати, отримувати дохід та надавати достатню матеріальну допомогу на утримання своєї дитини. Будь-які данні про незадовільний стан здоров'я самого відповідача в матеріалах справи відсутні, як відсутні і дані про наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних батьків, дочки, сина.
Будь-які інші обставини, що мають істотне значення для визначення розміру аліментів судом не встановлено і ураховуючи все вище зазначене суд дійшов висновку про відсутність підстав для відступу від запропонованого позивачем розміру аліментів, який відповідає положенням ч. 5 ст. 183 СК України, тобто становить 1/4 частину від всіх доходів платника аліментів на утримання однієї дитини.
Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Враховуючи, що позов подано до суду через засоби поштового зв'язку 18.04.2025 року, саме з цієї дати позивачка має право на стягнення аліментів.
Крім того, суд роз'яснює сторонам у справі, що згідно ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Стосовно стягнення з відповідача витрат позивачки на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн., суд дійшов висновку, що такі витрати на можуть бути покладені на відповідача за їх недоведеністю, з огляду на наступне.
За змістом ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать , зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Витрати сторони на професійну правничу допомогу входять до предмету доказування у справі, відтак розмір таких витрат має бути підтверджений належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2025 року між адвокатом Загороднім Є.О. та позивачкою був укладений договір про надання професійної правничої допомоги №12/04.
Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, адвокат та клієнт погодили наступні види та вартість правничої (правової) допомоги (розмір гонорару) по справі: підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, супровід справи в суді першої інстанції, підготовка заяви про примусове виконання рішення - 7000,00 грн.
Отже, у договорі сторони погодили три види правничої допомоги: підготовка та подання позовної заяви; супровід справи в суді першої інстанції; підготовка заяви про примусове виконання рішення суду, надання яких коштує 7000,00 грн.
Разом з цим, такі види правової допомоги, як супровід справи в суді першої інстанції та підготовка заяви про примусове виконання рішення суду не мають відношення до надання правничої допомогу в суді першої інстанції, оскільки жодного супроводу справи в суді першої інстанції адвокат не здійснював (не ознайомлювався з матеріалами справи, не подавав жодних клопотань за час перебування справи в провадженні суду, не цікавився ходом розгляду справи тощо), а підготовка заяви про примусове виконання рішення суду не має жодного відношення до надання правової допомоги в суді.
Із матеріалів справи убачається, що 15.04.2025 року сторони договору про надання професійної правничої допомоги підписали акт №1 про прийняття-передачу наданих послуг за яким погодили, що підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів до суду вартує 7000,00 грн.
Такий акт суперечить умовам укладеного між сторонами договору про надання професійної правничої допомоги, адже у ньому сторони визначили, що 7000,00 грн. коштують три види правової допомоги (підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, супровід справи в суді першої інстанції, підготовка заяви про примусове виконання рішення).
Будь-якої додаткової угоди укладеної між позивачкою та адвокатом щодо внесення змін до договору про надання професійної правничої допомоги в частині визначення видів послуг за надання яких позивачка сплачує 7000,00 грн., матеріали справи не містять.
Оскільки договором встановлений розмір оплати за три види послуг в сумі 7000,00 грн., дві з яких суд визнав такими, що не відносяться до цієї справи, а стороною позивача не здійснено жодного розрахунку щодо вартості кожної з послуг для надання можливості суду виокремити вартість послуги з підготовки та подання до суду позовної заяви, суд дійшов висновку про недоведеність належними доказами вартості витрат на професійну правничу допомогу щодо підготовки і подання до суду позову, відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 133, 141, 178, 247, 263-265, 275, 279, 280, 281, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст. 141, 180, 181, 182, 184, 191, 192 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.04.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Рішення в частині стягнення суми платежу в межах одного місяця підлягає негайному виконанню.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.06.2025 року.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Суддя -