Номер провадження 2/754/1008/25
Справа №754/13937/24
Іменем України
09 червня 2025 року Деснянський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді Зотько Т.А.
за участю секретаря судового засідання Юхименко А.Є.,
представника позивачки Бабій М.В.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини,-
Позивачка у особі свого представника - адвоката Бабія М.В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини, визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.
Позовні вимоги обґрунтувані тим, що 06.06.2009 року між позивачкою та відповідачем ОСОБА_3 було укладено шлюб. З 2022 року шлюбно-сімейні відносини були припинені, а позивачка з березня 2022 року по серпень 2023 року перебувала в Республіці Чехія, де мала відносини з 3-особою ОСОБА_1 і у них народилась спільна дитина, яка була зареєстрована, як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Враховуючи, що на той час позивачка перебувала у зареєстрованому шлюбі, то батьком дитини було вказано саме відповідача. У зв'язку з викладеним, позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом.
09.10.2024 ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Зотько Т.А. було відкрито провадження у справі, призначено дату підготовчого засідання.
20.11.2024 від 3-особи: ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення про визнання позовних вимог.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 06.03.2025 за клопотанням представника позивачки - адвоката Бабій М.В. було змінено процесуальний статус 3-особи: ОСОБА_1 та залучено до участі у справі в якості співвідповідача.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва, постановленою шляхом внесення до протоколу судового засідання від 01.05.2025 було закрите підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивачки остаточні позовні вимоги підтримав у повному обсязі просив суд про їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, зазначив суду, що у нього з позивачкою народився спільний син і саме він є біологічним батьком дитини, він визнає своє батьківство, однак у зв'язку з перебуванням позивачки на час народження дитини у зареєстрованому шлюбі, батьком дитини було вказано саме ОСОБА_3 , тому вони вимушені вирішувати це питання в судовому порядку, а відтак просив суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчать письмові матеріали справи, причини неявки суду не повідомив.
Відзиву на позовну заяву чи будь-яких клопотань від відповідача ОСОБА_3 на адресу суду не надходило.
За таких обставин, суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 .
Суд, заслухавши пояснення наявних учасників справи, беручи до уваги визнання позову відповідачем ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази по справі, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 06.06.2009 року, який було розірвано на підставі рішення Деснянського районного суду м.Києва від 22.11.2023.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки народився син - ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження дитини, виданим з книги реєстрації актів про народження відділу РАЦС Адміністрації адміністративного району Прага 2 округ ---- у томі 11/79 рік 2023 сторінка/свідоцтво 161 порядковий номер 271 (національний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) від 02.08.2023 року Республіка Чехія., батьком дитини зазначено відповідача по справі ОСОБА_3 ..
Вимогами ст. 122 СК України встановлено, що дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини. Дитина, яка народжена до спливу десяти місяців після припинення шлюбу, походить від подружжя.
Статтею 138 СК України передбачено, що жінка, яка народила дитину у шлюбі, має право оспорити батьківство свого чоловіка, пред'явивши позов про виключення запису про нього як батька дитини з актового запису про народження дитини.
Вимога матері про виключення запису про її чоловіка як батька дитини з актового запису про народження дитини може бути задоволена лише у разі подання іншою особою заяви про своє батьківство.
До вимоги матері про внесення змін до актового запису про народження дитини встановлюється позовна давність в один рік, яка починається від дня реєстрації народження дитини.
Предметом доказування в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. У разі доведеності цієї обставини суд постановляє рішення про виключення відомостей з актового запису про народження дитини.
Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Продовження строку позовної давності передбачено п. 19 Перехідних положень ЦК України відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-1X, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Таким чином, з огляду на приписи статей 256, 257 ЦК України, суд вважає, що позивачкою строк позовної давності не пропущено.
Маючи впевненість щодо відсутності біологічного споріднення відповідача ОСОБА_3 з дитиною, позивачка звернулась до суду з позовом про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі молекулярно-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень статті ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
ДНК-тест (судово-медична (молекулярно-генетична) експертиза) на сьогоднішній день є єдиним методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини (точність позитивного результату ДНК-аналізу (тобто підтвердження батьківства) складає 99,999999 %). Доказова цінність такого тесту переважає будь-який інший доказ на підтвердження або оспорення кровного споріднення та має вирішальне значення у вирішенні спору даної категорії справ (на це звернув увагу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Калачова проти Російської Федерації" від 07 травня 2009 року № 3451/05).
Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи.
Позивачкою долучено до позовної заяви Висновок про біологічне батьківство №MGU0949 від 28.08.2024, у відповідності до якого біологічне батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_5 не може бути виключено, ймовірність батьківства ОСОБА_1 відносно дитини - ОСОБА_5 становить 99, 9999999756%.
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що саме він наполіг на проведенні даного дослідження з метою можливості внесення даних про нього, як про батька дитини та виключити ймовірність батьківства колишнього чоловіка позивачки.
Згідно з вимогами ч.1 ст.128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Відповідно до вимог ч.2 ст.128 СК України, підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу.
Згідно з вимогами ч.3 ст.128 СК України, позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
Відповідно до статей 213, 215 ЦПК України рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім'я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).
При розгляді спору щодо визнання батьківства суд має виходити зі змісту ч. 2 ст. 128 СК України, відповідно до якої підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.
Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню ( ч.1 ст. 61 ЦПК України).
Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за № 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.
Відповідно до пунктів 2.16.2 цих Правил за наявності рішення суду щодо оспорювання батьківства або материнства в актовому записі про народження дитини виправляються відомості, про які зазначено в рішенні суду.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Частинами 1, 2, 3 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» передбачено, що державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану. Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органи державної реєстрації актів цивільного стану видають відповідні свідоцтва про державну реєстрацію актів цивільного стану.
За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору ( ст. 95 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно з вимогами статті 264 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; та докази на їх підтвердження.
Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як роз'яснено в п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Вирішальним фактором принципу змагальності сторін є обов'язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів.
Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, оскільки в ході розгляду справи судом знайшов своє підтвердження факт того, що відповідач ОСОБА_1 є біологічним батьком дитини, що не заперечує відповідач ОСОБА_3 та на чому наполягає позивачка у справі, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно, необхідно виключити відомості про батька ОСОБА_3 , (РНОКПП- НОМЕР_2 ) з книги реєстрації актів про народження відділу РАЦС Адміністрації адміністративного району Прага 2 округ ---- у томі 11/79 рік 2023 сторінка/свідоцтво 161 порядковий номер 271 (національний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 складеного від 02.08.2023 року відділом РАЦС Адміністрацією адміністративного району Прага 2, Республіка Чехія та внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_6 № 230719/1645 від 19.07.2023 року, складеного 02.08.2023 року відділом РАЦС Адміністрацією адміністративного району Прага 2, Республіка Чехія, а саме у розділі: "Прізвище дитини" зазначити " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та у розділі «Батько дитини» у графі «ім'я (імена) та прізвище, за наявності-дошлюбне прізвище» зазначити « ОСОБА_1 », у графі «дата та місце народження, округ/держава» зазначити « ІНФОРМАЦІЯ_2 село Діброва, Калуського району, Івано-Франківської області, Україна».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 81, 213, 215, 247, 256-259, 263-264, 268 ЦПК України, ст.ст. 122, 124, 126, 127, 128, 134, 138 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 про виключення відомостей з актового запису про народження дитини - задовольнити.
Визнати громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) батьком ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матір'ю якого є ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ).
Виключити відомості про батька ОСОБА_3 , (РНОКПП- НОМЕР_2 ) з книги реєстрації актів про народження відділу РАЦС Адміністрації адміністративного району Прага 2 округ ---- у томі 11/79 рік 2023 сторінка/свідоцтво 161 порядковий номер 271 (національний ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_6 складеного від 02.08.2023 року відділом РАЦС Адміністрацією адміністративного району Прага 2, Республіка Чехія.
Внести зміни до актового запису цивільного стану про народження ОСОБА_6 № 230719/1645 від 19.07.2023 року, складеного 02.08.2023 року відділом РАЦС Адміністрацією адміністративного району Прага 2, Республіка Чехія, а саме у розділі: "Прізвище дитини" зазначити " ІНФОРМАЦІЯ_4 " та у розділі «Батько дитини» у графі «ім'я (імена) та прізвище, за наявності-дошлюбне прізвище» зазначити « ОСОБА_1 », у графі «дата та місце народження, округ/держава» зазначити « ІНФОРМАЦІЯ_2 село Діброва, Калуського району, Івано-Франківської області, Україна».
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Дані позивачки: ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Дані відповідачів: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 )
ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду виготовлено 19.06.2025.
Суддя: Т.А.Зотько