Справа № 709/888/25
2-а/709/35/25
18 червня 2025 року с-ще Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Чубая В.В.,
за участі секретаря судового засідання - Петраш Т.М.,
представника позивача - Солода В.М.,
представника відповідача - Самченка Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування позову зазначалося, що згідно з оскаржуваною постановою на позивача безпідставно, незаконно, за відсутності належних доказів та без з'ясування всіх обставин накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме за те, що позивач в порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта»
06 жовтня 2024 року, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув. При цьому поштове відправлення направлялося на адресу зареєстрованого місця проживання та повернуто з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Разом з тим у позові стверджувалося, що позивач про день та час прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не повідомлявся, про поштове відправлення йому нічого невідомо і він його не отримував. Своє місце проживання позивач якщо і залишав, то ненадовго, проте ані сусіди, ані сільський староста не повідомляли його про поштаря чи поштовий автомобіль. Крім того, він не отримував жодних повідомлень чи дзвінків про необхідність отримання повістки, хоча неодноразово до цього оформляв відстрочку від мобілізації, а тому у ІНФОРМАЦІЯ_3 є всі його контактні дані.
Крім того, на розгляд питання про притягнення до адміністративної відповідальності позивача також не викликали, що позбавило його можливості надати пояснення, а оскаржувана постанова йому вручена лише 27 травня 2025 року.
За таких обставин позивач, посилаючись на положення КУпАП, КАС України, практику Верховного Суду, просив скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Від представника відповідача до суду надійшов письмовий відзив, в якому зазначалося про недоведеність і необґрунтованість позову. Так, позивача, як військовозобов'язаного, притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки він у зазначений у повістці день та час до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився, про наявність поважних причин неявки не повідомив, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку і мобілізацію. При цьому позивач обрав неправильний спосіб захисту порушеного права, що є достатньою підставою для відмови у задоволенні позову за недоведеністю і безпідставністю.
З вказаних підстав, посилаючись на положення КУпАП, КАС України, Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
У судове засідання позивач не з'явився, про дату, час і місце розгляду адміністративної справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку повідомлення у додаток «Viber» (а.с. 33). Зі слів представника позивача останній перебуває на лікуванні.
Згідно з ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити. Вказував на незаконність оскаржуваної постанови з огляду на те, що позивач не був належним чином оповіщений про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Більше того, позивача не викликали на розгляд адміністративних матеріалів, чим порушили його процесуальні права, що у свою чергу слугує самостійною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на законність та правомірність оскаржуваної постанови. Вважав, що у відповідача були всі підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки останній не прибув за викликом, будучи оповіщеним належним чином.
Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд з'ясував обставини справи та визначив відповідні їм правовідносини.
Постановою № 1/473 від 10 грудня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 гривень. Відповідно до змісту цієї постанови 10 грудня 2024 року у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що позивач, перебуваючи на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , в порушення вимог ч.ч. 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», п.п. 1, 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року, відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24 лютого 2022 року (зі змінами), відповідно до ст. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, будучи належним чином оповіщеним поштовим оператором «Укрпошта» 06 жовтня 2024 року про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 (поштове відправлення направлялось на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання громадянина та повернуте з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», при цьому особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання), до ІНФОРМАЦІЯ_3 не прибув, причин неявки не повідомив, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення військовозобов'язаним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період (а.с. 5).
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються, зокрема положеннями КУпАП.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності; застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (ст. 245 КУпАП)
Виходячи з норми, закріпленої у п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 1 ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з оскаржуваної постанови позивачу інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період. Зокрема, позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон).
Так, ст. 22 Закону закріплює обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з ч. 1 ст. 22 Закону громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Абзацом 8 ч. 3 цієї ж статті Закону передбачено, що під час мобілізації у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У абз. 19-21 ч. 3 цієї ж статті Закону вказано, що поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів (абз. 22 ч. 3 ст. 22 Закону).
З копії повістки № 384507, яка підписана кваліфікованим електронним підписом ОСОБА_2 07 жовтня 2024 року, вбачається, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_3 для уточнення даних на 17 жовтня 2024 року об 11:00 (а.с. 22).
Разом з тим на підставі наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що вказану повістку позивачем не отримано.
Як вбачається з копії оскаржуваної постанови та доданих до письмового відзиву документів, поштове відправлення направлялося на адресу зареєстрованого місця проживання позивача та повернуте з приміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
У разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання (пп. 2 п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560).
Водночас згідно з п. 82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 270 від 15 березня 2009 року (зі змінами), рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за зазначеною адресою», яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
У матеріалах справи відсутні відомості про інформування позивача як адресата (одержувача) за наявним номером телефону. Водночас на поштовому відправленні міститься напис «ф. 22 залишено 17/10» (а.с. 23), що дає підстави дійти висновку про залишення працівником пошти повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» лише 17 жовтня 2024 року, тобто в день, коли позивач повинен був з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З матеріалів справи також неможливо достеменно встановити наявність чи відсутність на конверті із повісткою контактного номеру телефону позивача, що у свою чергу, не дає можливості стверджувати про належне чи неналежне виконання листоношою обов'язку інформувати адресата про надходження повістки засобами телефонного зв'язку. При цьому представник відповідача у судовому засіданні зазначав про відсутність контактного номеру телефону позивача на конверті.
За таких обставин, наявні підстави вважати, що позивач не був обізнаний про надходження на його адресу рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК», а тому не був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що у свою чергу виключає виконання ним обов'язку явки 17 жовтня 2024 року.
Суд також бере до уваги пояснення представника відповідача, надані у судовому засіданні про те, що позивач після неявки 17 жовтня 2024 року був оголошений у розшук та самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 24 жовтня 2024 року, тобто у строк, що не перевищує 7 календарних днів.
Отже з урахуванням наведеного, вина позивача щодо порушення вимог ст. 22 Закону не доведена належними та достатніми доказами, а тому у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд також звертає увагу, що зі змісту ст. 280 КУпАП (у редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Частиною 2 цієї ж статті Кодексу передбачено, що постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Водночас у ч. 1 ст. 268 КУпАП (у редакції, яка діяла на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Таким чином з системного аналізу зазначених вище правових норм слідує, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи стосовно неї.
На переконання суду, закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.
При цьому обов'язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про місце і час розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим суб'єктом справи про адміністративне правопорушення.
Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час і місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.
Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час і місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час і місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наразі судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, представником відповідача під час судового засідання зазначено, що позивач на розгляд справи про адміністративне правопорушення стосовного нього не викликався.
За таких обставин суд вважає, що відповідач не переконався у належному повідомленні позивача про час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, що у свою чергу позбавило останнього можливості участі у такому розгляді, а також не дотримався порядку притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки не забезпечив йому можливість реалізувати передбачені
ст. 268 КУпАП права, зокрема висловити заперечення, надати докази тощо.
Процедурні порушення, а саме розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 серпня
2022 року у справі № 683/743/17, від 21 травня 2020 року у справі № 286/4145/15-а, від
17 червня 2020 року у справі № 712/10440/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі
№ 591/2794/17.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а також недотримання відповідачем правової процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Представником позивача - адвокатом Солодом В.М. подано клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень.
У судовому засіданні представник позивача подане клопотання підтримав і просив задовольнити, вважав розмір вказаних витрат обґрунтованим.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення вказаного клопотання заперечив з огляду на законність оскаржуваної постанови.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, розглянувши клопотання, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 1 ч. 3 цієї ж статті Кодексу до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому в силу положень ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова ВП ВС від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу суду надано ордер на надання правничої допомоги від 05 червня 2025 року (а.с. 38), копію договору про надання правової допомоги від 27 травня 2025 року (а.с. 39), копію додаткової угоди до договору про надання правової допомоги від 05 червня 2025 року (а.с. 40), квитанцію до прибуткового касового ордеру від 05 червня 2025 року на суму 5000,00 гривень (а.с. 41).
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи необхідність дотримання принципу співмірності гонорару адвоката зі складністю цієї адміністративної справи, обсягом і складністю наданих правничих послуг, витраченим часом, суд вважає, що обґрунтований і достатній розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 3000,00 гривень, а тому відповідне клопотання підлягає до часткового задоволення.
З огляду на задоволення адміністративного позову з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 132, 134, 139, 241-246, 250, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову № 1/473 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3
ст. 210-1 КУпАП від 10 грудня 2024 року стосовно ОСОБА_1 - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 (три тисячі гривень 00 копійок) гривень.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605,60 (шістсот п'ять гривень 60 копійок) гривень.
Копію судового рішення невідкладно видати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя В.В. Чубай