Справа №705/1658/25
1-в/705/173/25
10 червня 2025 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участі прокурора ОСОБА_3
представника установи ОСОБА_4
засудженого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в режимі відеоконференції клопотання про звільнення від покарання, подане засудженим
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцем смт. Лисянка Лисянського району Черкаської області, громадянином України, з середньою освітою, не одруженим, не працюючим, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючим до засудження за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимим: 1) 07.11.2011 Лисянським районним судом Черкаської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року 6 місяців обмеження волі; 2) 27.03.2012 Лисянським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі; 3) 24.02.2016 Лисянським районним Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років позбавлення волі; 4) 08.04.2016 Лисянським районним судом Черкаської області за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 1 дня позбавлення волі; 5) 30.05.2016 Лисянським районним судом Черкаської області за ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 4 років 3 місяців позбавлення волі; 6) 10.12.2020 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ст. 75 КК України до 4 років позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.11.2021 іспитовий строк скасовано з направленням засудженого для відбування покарання у виді 4 років позбавлення волі; 7) 06.12.2021 Придніпровським районним судом м. Черкаси за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 71 КК України, ч. 1 ст. 71 КК України до 5 років позбавлення волі; 8) 06.04.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі; 9) 04.10.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням про його звільнення від покарання зв вироком, за якими він відбуває покарання, у зв'язку із декриміналізацією вчинених діянь, а саме незначної матеріальної шкоди завданої потерпілим.
Засуджений ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав подане ним клопотання та просив суд звільнити його від частини призначеного покарання за вчинені ним кримінальні правопорушення, якими завдано потерпілим шкоду у розмірі, меншому ніж передбачено КК України.
У судовому засіданні прокурор вважав за можливе частково задовільнити клопотання засудженого та привести вироки, за якими відбуває покарання засуджений ОСОБА_5 , у відповідність, оскільки дійсно два із вчинених ним кримінальних правопорушень підпадає під дію Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», де завдана потерпілим шкода не перевищує двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на час їх вчинення. Прокурор зазначив, що підлягає декриміналізації правопорушення згідно вироку Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021 по епізоду за ч. 2 ст. 185 КК України, який мав місце 30.08.2018 на суму 566,00 грн., та згідно вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 по епізоду за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, який мав місце 27.10.2021 на суму 283,00 грн., тому можливо лише звільнення від призначеного цими вироками покарання в частині вказаних епізодів. Разом з тим, враховуючи, що за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2022 ОСОБА_5 був засуджений також за інші злочини, які кваліфіковані, в тому числі за різними частинами статті 185 КК України, декриміналізація двох із епізодів не впливає на остаточне покарання за вищевказаним вироком, покарання за яким було призначене шляхом часткового складання покарань за вищевказаними вироками, тому призначене ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі слід залишити без змін.
Представник установи в судовому засіданні у вирішенні клопотання покладався на розсуд суду.
Представник спостережної комісії в судове засідання не з'явився, на адресу суду надійшла письмова заява, у якій просять суд справу слухати у відсутність їх представника, не заперечує проти задоволення клопотання.
Вислухавши думку засудженого, врахувавши позицію прокурора та представника установи, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 1 частини 2 статті 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 10 (у частині клопотань про заміну покарання відповідно до частини третьої статті 57, частини першої статті 58, частини першої статті 62 Кримінального кодексу України), 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Частинами 2 і 3 статті 74 КК України передбачено, що особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання. Призначена засудженому міра покарання, що перевищує санкцію нового закону, знижується до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону. У разі якщо така межа передбачає більш м'який вид покарання, відбуте засудженим покарання зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими частиною першою статті 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що засуджений ОСОБА_5 на час розгляду клопотання відбуває покарання в державній установі «Старобабанівська виправна колонія № 92», оскільки був засуджений 04.10.2022 Соснівським районним судом м. Черкаси за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
При цьому, вказане покарання було призначено на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за попереднім вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022, покарання за яким, у свою чергу, також призначалося на підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом часткового складання покарань за цим вироком та за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021. Також, за цим вироком покарання ОСОБА_5 було призначено за ч. 2 ст. 185 КК України та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків часткового приєднання до покарання, призначеного цим вироком, покаранням за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2020.
Покарання за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.12.2020, ОСОБА_5 було призначене за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ст. 75 КК України, але ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 30.11.2021 звільнення від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі було скасовано та ОСОБА_5 направлено для відбування реального покарання у виді 4 років позбавлення волі.
За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2022, за яким засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в ДУ «СВК № 92», йому визначено початок терміну відбуття покарання з 05.10.2022, запобіжний захід по даному провадженню до набрання вироку законної сили, не обирався.
У відповідності до розпорядження Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.11.2022, вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2022 набрав законної сили 22.10.2022.
Згідно з вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021 засуджений ОСОБА_5 30.08.2018 викрав майно потерпілого ТОВ «Альвар» на суму 566,00 грн., що станом на день крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1762,00 грн), та згідно вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 ОСОБА_5 27.10.2021 намагався викрасти майно потерпілого ОСОБА_6 на суму 283,00 грн., що станом на день крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (2481,00 грн). За вироком Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_5 був засуджений лише за вищевказаним епізодом, а саме за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, за незакінчений замах на повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище.
На час вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень положення ч. 1 ст. 51 КУпАП діяли в редакції Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального Кодексу України щодо посилення відповідальності за викрадення чужого майна» №1449-VІ від 04.06.2009 (далі - Закон України №1449-VI від 04.06.2009), згідно з якими було встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.
Згідно ч. 3 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону України №1449-VI від 04.06.2009) викрадення чужого майна вважалося дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищувала 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Станом на 01.01.2018 воно дорівнювало 176,20 грн. та станом на 01.01.2022 - 248,10 грн.
Положеннями ст. 185 КК України встановлено кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Разом з цим нормами КК України не встановлений мінімальний розмір вартості майна, що є предметом крадіжки та за наявності якого можливе настання кримінальної відповідальності.
Як роз'яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 25 Постанови «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 06.11.2009 №10, розмір майна, яким заволоділа винна особа в результаті вчинення відповідного злочину, визначається лише вартістю цього майна, яка виражається у грошовій оцінці. Вартість викраденого майна визначається за роздрібними (закупівельними) цінами, що існували на момент вчинення злочину, а розмір відшкодування завданих злочином збитків - за відповідними цінами на час вирішення справи в суді. За відсутності зазначених цін на майно його вартість може бути визначено шляхом проведення відповідної експертизи. Злочинне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення, розтрати або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (статті 185, 190 та 191 КК) слід відрізняти від такого адміністративного правопорушення, як дрібне викрадення чужого майна (стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Таким чином, на час вчинення ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, встановлених вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021, кримінальна відповідальність наставала в разі, якщо вартість викраденого майна перевищувала 176,20 грн., а за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 - якщо вартість викраденого майна перевищувала 248,10 грн.
09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-IX від 18.07.2024 (далі - Закон № 3886-IX від 18.07.2024).
Цим Законом статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та згідно з ч. 1 ст. 51 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 51 КУпАП (в редакції Закону № 3886-IX від 18.07.2024) встановлено адміністративну відповідальність за дії, передбачені частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV цього Кодексу для відповідного року.
Відповідно до підпункту 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу ІV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому Законом на 01 січня звітного податкового року.
Станом на 01 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 1762 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 881,00 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2018 році складала 881,00 грн. (1762?50%).
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., а 50 відсотків від його розміру становили 1240,50 грн. Отже, податкова соціальна пільга у 2022 році складала 1240,50 грн. (2881?50%).
Частиною 2 статті 4 КК України передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Згідно приписів ч.6 ст.3 КК України зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким Законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Таким чином, має місце декриміналізація діяння, що полягає у таємному заволодіння чужим майном вартістю до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на час вчинення такого діяння, що у даному випадку на 01.01.2018 становить 1762,00 грн. (881,00?2) та на 01.01.2022 - 2481,00 грн. (1240,50?2).
За вказаних обставин суд приходить до висновку, що оскільки вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021 ОСОБА_5 засуджений за кількома епізодами злочинної діяльності, які кваліфіковані в тому числі за ч. 2 ст. 185 КК України, та караність одного з них, що мав місце 30.08.2018 щодо майна належного потерпілому ТОВ «Альвар», усунуто законом, а також що вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 ОСОБА_5 засуджений лише за епізодом, який кваліфіковано за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України і мав місце 06.12.2021 щодо майна належного ОСОБА_6 , караність якого також усунуто законом оскільки вартість викраденого майна не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян по кожному із вищевказаних епізодів, у зв'язку з чим на підставі ч. 2 ст. 74 КК України ОСОБА_5 підлягає звільненню від покарання в частині зазначеного епізоду за вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси та загалом звільненню за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022, злочинної діяльності відповідно до Закону № 3886-ІХ від 18.07.2024.
Разом із цим, оскільки застосування декриміналізації до даного епізоду та до вироку Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 не змінює кваліфікацію злочинів, за якими засуджений ОСОБА_5 , та не впливає на призначене йому покарання за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2022 та, як наслідок, на покарання, призначене за сукупністю вироків, у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі, то таке покарання слід залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 74 КК України, ст. ст. 369, 371, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд -
Клопотання засудженого ОСОБА_5 про звільнення від покарання - задовольнити частково.
ОСОБА_5 від призначеного покарання за ч. 2 ст. 185 КК України в частині епізоду злочинної діяльності, що мав місце 30.08.2018 за фактом крадіжки майна ТОВ «Альвар», встановленого вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06.12.2021, а також від призначеного покарання за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 06.04.2022 - звільнити в зв'язку з усуненням законом караності діяння.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за вироком Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.10.2022 за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 КК України з призначенням покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарань за даним вироком та вироком Придніпровського суду від 06.12.2021, залишивши без змін призначене ОСОБА_5 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1