Справа № 569/20788/24
12 червня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Кучиної Н.Г.,
секретар судового засідання Корпесьо В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про захист прав споживачів, -
25.10.2024 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів. В позовній заяві, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, просить:
- визнати грубе порушення відповідачем ПрАТ «Рівнеобленерго» прав споживача - позивача ОСОБА_1 , визнати підприємницьку діяльність відповідача нечесною та агресивною (ч.1-2,4,6 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів");
- визнати незаконним акт № R012475 від 11.09.2024 року, який складений ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», порушуючи рівність сторін, без належних, допустимих та достатніх доказів, здобутих у порядку встановленому законом, - за власними протиправними бажаннями, домислами та припущеннями ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" в односторонньому порядку, тим самим порушуючи право споживача на належну якість послуг з електропостачання та скасувати його;
- зобов'язати відповідача визнати право позивача ОСОБА_1 , як співвласника житлового будинку по АДРЕСА_1 , як споживача, на належні безперебійні послуги з розподілу та постачання електричної енергії за цінами для побутових споживачів, визнати право користуватись електроенергією для своїх побутових потреб, визнати право не бути відключеним від постачання електричної енергії і тим самим при відключенні бути підданим моральним стражданням та матеріальним збиткам, - за фактом того, що позивач ОСОБА_1 згідний сплачувати всі необхідні платежі та виконувати всі необхідні умови (визначені законом) для особистого безперебійного постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 , де позивач проживає, і не бути позбавленим цих послуг за особистим бажанням зацікавлених осіб, недоброзичників та кримінальних елементів;
- зобов'язати відповідача визначити позивача побутовим споживачем (нараховувати позивачу плату за спожиту електроенергію за ціною визначеною постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 року у розмірі 4,32 грн/кВт•год незалежно від обсягу споживання) у будинку по АДРЕСА_1 в обсязі, якій позивач використовує для особистого споживання (в повному обсязі чи визначеному згідно до закону);
- заборонити відповідачу шантажувати споживача - позивача відключенням електроенергії для того, щоб позивач підписав всі потрібні відповідачу документи, за якими, всупереч закону, позивача можна бути визнано у порушеннях, до яких він (позивач) не має відношення, тим самим припинивши нечесну та агресивну підприємницьку діяльність відповідача, визначену ч.1-2, 4, 6 ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів", - за фактом того, що позивач ОСОБА_1 згідний сплачувати всі необхідні платежі та виконувати всі необхідні умови (визначені законом) для особистого безперебійного постачання електроенергії за адресою АДРЕСА_1 , де позивач проживає, і не бути позбавленим цих послуг за особистим бажанням зацікавлених осіб, недоброзичників та кримінальних елементів;
- зобов'язати відповідача визнати право позивача, як споживача, на використання в домоволодінні (будинку) по АДРЕСА_2 (два) лічильника обліку електричної енергії за двома особовими рахунками, які були встановлені до 26 липня 1999 року (згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів) до дати набрання чинності Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року;
- визнати право позивача, як споживача електричної енергії, на електропостачання домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_1 за тарифами побутового споживача без незаконного примусу відповідачем (встановлення нерівних умов споживачам по АДРЕСА_1 відносно інших споживачів - користувачів електричної енергії) надання відповідача обов'язкового дозволу на встановлення електроопори на належній позивачу земельній ділянці, без незаконного самовільного встановлення самим відповідачем електроопори на земельній ділянці споживача, без незаконного проникнення та незаконного захоплення земельної ділянки з кадастровим номером 5610100000:01:041:0487, належній позивачу, без створення обмежень у користуванні електричною енергією, без необхідності виконання незаконних вимог відповідача з погодження утворення зони охорони електричних мереж, визнати нав'язані відповідачем умови на користування електричною енергією шляхом надання позивачем дозволу на встановлення відповідачем електроопор, які живлять електричною енергією інші будинки, - незаконними, а підприємницьку діяльність відповідача в цьому питання нечесною та агресивною, зобов'язати відповідача усунути вчинені порушення законним правам та свободам позивача - споживача;
- зобов'язати відповідачів припинити недоброчесну та агресивну підприємницьку діяльність відносно позивача в частині необхідності здійснення (виконання) демонтажу незаконно проведених (змонтованих) електричних проводів стовпу електроопори (незаконне проникнення та захоплення земельної ділянки, самоправні дії) на земельній ділянці, належній позивачу (кадастровий номер земельної ділянки 5610100000:01:041:0487) за адресою: АДРЕСА_1 , яке (незаконне встановлення) відбулось без згоди (дозволу) позивача та без наявності необхідних, визначених діючим законодавством, документів (проекту та інших дозвільних документів тощо), тим самим відновивши порушене право споживача на належне надання послуг з розподілу та постачання електричної енергії без нав'язування непотрібних споживачу послуг (за надання послуг з електропостачання щоб був незаконно розміщений на земельній ділянці позивача - споживача стовп електроопори, який буде використовуватись для електропостачання інших будинків, відмінних від будинку позивача, і щоб позивач не мав ніяких претензій до відповідача, інакше вони відключать його будинок від електропостачання), що у сукупності зазначених підстав, по причині незгоди позивача з незаконними діями відповідача, - стало причиною складання відповідачем оспорюваного позивачем незаконного акту № R012475 від 11.09.2024 року, законність складання якого оспорюється у цій судовій справі.
- стягнути з відповідача на користь позивача 3 000 000 (три мільйона грн., 00 копійок) завданої моральної шкоди.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він є співвласником домогосподарства за адресою: АДРЕСА_3 та кв. АДРЕСА_4 . 13.10.2024 поштою отримав лист від ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО", адресований ОСОБА_2 , в якому знаходився акт № R012475 від 11.09.2024 року про нібито порушення правил використання електричної енергії з повідомленням про запрошення на засідання комісії з розгляду питання про порушення ОСОБА_2 .
По АДРЕСА_1 знаходиться домоволодіння (будинок), яке належиь на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 (сину) та ОСОБА_2 (мати).
По причині того, що за адресою по АДРЕСА_1 в домоволодінні (будинку) раніше разом з громадянами Пантелєєвими проживали інші громадяни (сусіди) - в будинку існує 2 різних входа і встановлено 2 різних лічильника обліку електрчної енергії. Після набуття права власності громадянами Пантелєєвими на весь будинок по АДРЕСА_1 - у ньому так і залишилось розподілення електропроводкою постачання електричної енергії на 2 частини (існує 2 різних входа у будинок), а постачальником електричної енергії було присвоєно для кожного лічильника особисті рахунки № НОМЕР_1 (квартира АДРЕСА_5 ) та № 456233140 (квартира АДРЕСА_4 ). Електропостачання в частині домоволодіння (квартира АДРЕСА_5 ) особистий рахунок № НОМЕР_1 було припинено з причини нібито несплати за послуги електропостачання, хоча насправді воно було припинено за фактом значного незаконного завищення кількості спожитої електроенергії і сум оплати за неї, ніж було насправді спожито за лічильником і передано для обліку (за спожиту електроенергію за лічильником було сплачено у повному обсязі). Питання незаконного припинення електропостачання на даний час вирішується у судовій справі № 569/14225/24. Особисто ОСОБА_2 Договір з ТОВ “РОЕК» чи ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" не укладався, ТОВ “РОЕК» та ПРАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" у загальному посилається на укладеність Договору з енергопостачання та розподілу з посиланням на правову позицію у справі №635/645/20-ц.
14.11.2024 відповідачем ПрАТ «Рівнеобленерго» подано відзив на позовну заяву, в якому вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Щодо Акту про порушення № R012475 від 11.09.2024 зазначають наступне.
Згідно п. 2.3.12 Правила роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312, споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.
Окремі фізичні точки комерційного обліку мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.
Вид об'єкта електрифікації та призначення використання електроустановок площадок вимірювання, в тому числі для окремого обліку споживання на непобутові потреби, відображаються в паспорті точки розподілу / передачі.
У разі зміни потреб споживання на об'єкті індивідуального побутового споживача, інформація щодо типу споживання (побутові / непобутові потреби) площадок вимірювання відображається в паспорті точки розподілу / передачі.
Електрична енергія, яка використовується на об'єкті індивідуального побутового споживача на негобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу), надання інших платних послуг, у тому числі у сфері сільського зеленого туризму тощо, обліковується за умовною (віртуальною) точкою комерційного обліку окремо та оплачується за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів електропостачальника.
У разі споживання електричної енергії на об'єкті індивідуального побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач зобов'язаний звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби та оформлення акта розподіленої електричної енергії.
24.11.2024 до суду надійшли додаткові пояснення від позивача про неможливість застосування до споживачів об'єкту побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 комерційних тарифів. Зазначає, що у відповідності до п.1.1.2. ч.1.1 Розділу I Постанови » № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії об'єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об'єктів житлової нерухомості. А у відповідності до приписів пункту 14.1.129 Податкового кодексу України визначено, що до таких об'єктів побутового споживача відносяться - об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки.
Тобто будинок по АДРЕСА_1 відноситься у відповідності до п.1.1.2. ч.1.1 Розділу I Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», пункту 14.1.129 Податкового кодексу України та наданих позивачем витягів з реєстру про право власності на будинок (додаток 1 у позовній заяві) до об'єктів побутового споживача і відповідно до споживача (ів) у цьому будинку вже апріорі неможливо (заборонено законом) застосовувати будь які комерційні тарифи, відмінні від тих, що визначені для побутового споживача з метою недопущення нерівного ставлення до одних споживачів, відносно інших, як складової частини законодавства про захист прав споживачів та права на справедливий та безсторнній суд, визначений ст.6 Конвенції.
02.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення від позивача про застосування відповідачем нечесної та агресивної підприємницької діяльності та необхідність постановлення окремої ухвали.
Зазначає, що крім викладених у позовній заяві та поясненнях фактів і доводів нечесної та агресивної підприємницької діяльності відповідача, позивач вважає за потрібне долучити до матеріалів справи ще додаткові докази, які стосуються електропостачання будинку по АДРЕСА_1 . Певний період часу тому, відповідач самовільно, без усяких дозволів та погоджень з боку позивача(ів) незаконно проникнувши на земельну ділянку позивача(ів), встановив на земельній ділянці позивача(ів), незаконно захопивши її, електроопору, ввівши в оману, що по іншому електропостачання будинку неможливе, хоча, як потім з'ясувалось дана електроопора використовується виключно для електропостачання інших будинків. Дана незаконна електроопора була демонтована позивачем у 2022 році. Приблизно у листопаді 2022 року відповідач, скористався тим, що позивача декілька днів не було в Рівному, знову незаконно проник на земельну ділянку позивача(ів), заново незаконно встановив електроопору, тим самим незаконно захопивши частину земельної ділянки без передбаченої нормативними актами Міненерго (що вбачається з ч.6 діючої на той час Постанови КМ України № 209 від 4 березня 1997р. “Про затвердження Правил охорони електричних мереж“) мінімальної відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень да і саме головне без дозволу позивачів власників (користувачів) земельної ділянки. При незаконному встановленні стовпу електроопори, в відповідності до вимог діючої на той час ч.5 Постанови КМ України № 209 від 4 березня 1997 р. “Про затвердження Правил охорони електричних мереж“ відповідач встановили позивачу - споживачу користувачу електричної енергії так звану охоронну зону елекричних мереж, тим самим створивши обмеження у використанні земельної ділянки, повідомивши шляхом шатнажу, що відповідач буде шукати можливості відключити позивача(ів) від електропостачання, якщо позивачі не погодяться з тим, що цей незаконно встановлений стовп електроопори буде і далі знаходитись на земельній ділянці, тим самим здійснивши нечесну і агресивну підприємницьку діяльність, порушивши рівність споживачів електричної енергії по АДРЕСА_1 стосовно інших споживачів, яким постачання електричної енергії здійснюється без таких шантажів та обмежень (у користуванні земельної ділянки тощо), а також нав'язавши споживачам умови (послуги, обмеження), які спживачам по АДРЕСА_1 взагалі не потрібні і без яких ніби надання послуг з електропостачання будинку буде неможливим, що і близько не відповідає істині, так, як дана електроопора живить не будинок позивача, а інші будинки.
12.06.2025 до суду надійшли додаткові пояснення від позивача, в яких зазначає, що відповідачі, незаконно проникнувши на земельну ділянку позивача по АДРЕСА_1 , тим самим скоївши кримінальне правопорушення, передбачене ст.162 КК України і захопивши частину земельної ділянки - незаконно встановили на ній стовп електроопори, який з часом вирішили легалізувати, як і електропровода, які використовуються для здійснення живлення інших будинків, відмінних від будинку по АДРЕСА_1 . З часом позивач вирішив відновити свої порушені права і пред'явив відповідачам ультиматум з вимогою демонтувати даний незаконно встановлений стовп електроопори та електропроводи, що їм дуже не сподобались і вони попередили позивача, що створять йому штучні перешкоди у його життєдіяльності.
Реалізуючи свій злочинний план з створення штучних перешкод вони здійснили безпідставне відключення частини будинку по особовому рахунку № НОМЕР_1 (який обліковується у відповідачів, як АДРЕСА_3 ), яке (відключення) рішенням суду у справі № 569/14225/24 визнано незаконним.
Далі, вони незаконно склали оспорюваний акт № R012475 від 11.09.2024 року про нібито порушення правил використання електричної енергії, незаконність якого підтверджується тим, що відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулює Закон України «Про захист прав споживачів. Зазначеним законом встановлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження; призначено підготовче судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 07 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів відмовлено.
Ухвалою суду від 11 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів відмовлено.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" про захист прав споживачів, шляхом зобов'язання ПРАТ «Рівнеобленерго» визнати позивача ОСОБА_1 належним представником домоволодіння по АДРЕСА_1 відмовлено.
Ухвалою суду від 20 листопада 2024 року заяву позивача про забезпечення позову в справі задоволено частково. Заборонено ПрАТ "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" вчиняти будь-які дії щодо відключення від електропостачання особистого рахунку № НОМЕР_2 (обліковується у відповідача, як квартира АДРЕСА_6 , що імперативно передбачено приписами абзацу 4 п.7.11. Розділу VII Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" до набрання рішенням у справі законної сили.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року прийнято заяви ОСОБА_1 про зміну предмета позову у цивільній справі.
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року в цивільній справі залучено в якості співвідповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненська обласна енергопостачальна компанія».
Ухвалою суду від 10 квітня 2025 року в цивільній справі відзив від 14 листопада 2024 року, поданий відповідачем Приватним акціонерним товариством "Рівнеобленерго" прийнято до розгляду.
Ухвалою суду від 12 травня 2025 року прийнято заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову від 12 травня 2025 року в цивільній справі.
Ухвалою суду від 28 травня 2025 року підготовче провадження у цивільній справі закрито; призначено справу до судового розгляду по суті.
Сторони в судове засідання не з'явилися.
12.06.2025 від позивача надійшла заява, в якій просить провести судове засідання без його участі, позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. (а.с. 14-16 том 1)
З листа ПрАТ "Рівнеобленерго" № 59-20/545 від 10.10.2024 року вбачається, що ОСОБА_2 запрошувалась на засідання комісії з розгляду акту про порушення ПРРЕЕ № R012475 від 11.09.2024 року. При цьому суд звертає увагу, що адресовано було ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_6 , в той час як остання є співвласником будинковолодіння по АДРЕСА_1 . (а.с. 17 том 1)
З Акту про порушення № R012475 від 11.09.2024 року вбачається, що перевіркою встановлено, що в АДРЕСА_2 ОСОБА_2 порушено облік електричної енергії до об'єкту побутового споживача на непобутові потреби "Копі - центр", склад магазин. (а.с. 18-20 том 1)
З протоколу № 27 від 13.11.2024 року слідує, що комісією, розглянувши в присутності представника споживача ОСОБА_1 акт про порушення № R012475 від 11.09.2024 року було встановлено, використання електричної енергії на об'єкті побутового споживача на непобутові потреби та запропоновано в місячний термін укласти договір як непобутовим споживачем або негайно припинити споживання електричної енергії на непобутові потреби. (а.с. 74 том 1)
Судом також встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час відкрито два особові рахунки на побутового споживача ОСОБА_2 . Для обох особових рахунків встановлений регульований державою тариф для побутового споживача в розмірі 4,32 грн/кВт•год.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комінальні послуги», індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. До комунальних послуг належать, серед іншого, послуги постачання та розподілу електричної енергії (п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
За положеннями ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Статтею 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до п.84 ч.1 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно з ч.1 ст.57 Закону України «Про ринок електричної енергії», електропостачальники мають право, зокрема звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку, крім випадків постачання вразливим споживачам; звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відновлення електроживлення споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим законом та правилами роздрібного ринку (ч.3 ст.60 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14 березня 2018 року затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), які регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Згідно з п.1.1.1 Правил, побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність); приватне домогосподарство земельна ділянка разом з розташованими на ній за однією адресою житловим будинком або котеджем (та у разі наявності господарськими (присадибними) будівлями наземними та/або підземними комунікаціями), що належить індивідуальному побутовому споживачу на праві власності. До складу членів приватного домогосподарства належать його власник та співвласники; споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. Відповідно до п.1.2.8 Правил, постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.
Як встановлено судом, і дані обставини належними та допустимими доказами не спростовані у будинку по АДРЕСА_1 встановлені два лічильники обліку електричної енергії, яким присвоєні 2 особові рахунки (особовий рахунок № НОМЕР_1 , який обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_5 та особовий рахунок № НОМЕР_2 , який обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_4 ).
Законність використання 2 (двох) приладів обліку електричної енергії (електролічильників) у домогосподарстві (житловому будинку) по АДРЕСА_1 підтверджується тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 проживають в будинку по АДРЕСА_1 . Вказаний будинок мав два окремі входи та окремі лічильники обліку електричної енергії, тому, як вбачається з роз'яснень заступника директора Департаменту електроенергетики Міністерства палива та енергетики України (станом на 2005 рік), “…Відповідно до пункту 9 Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року, «у квартирах або на інших об'єктах споживача, розташованих за однією адресою, встановлюється один прилад обліку незалежно від кількості господарських будівель». Однак вимога щодо встановлення за однією адресою одного лічильника поширюється на споживачів, які здійснювали чи здійснюють обладнання схеми обліку електричної енергії після набуття чинності цих правил, тобто після 26 липня 1999 року. Якщо схема обліку була обладнана згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів і експлуатувалася до 26 липня 1999 року з використанням двох приладів обліку електроенергії, переобладнання такої схеми згідно з вимогами пункту 9 нинішніх ПКЕЕН не є обов'язковим…».
Оскільки законодавчий акт не має зворотної дії в часі в силу приписів ст.58 Конституції України, то, за умови встановлення електролічильників за місцем проживання до введення в дію зазначеної постанови Кабінету Міністрів, вимоги енергопостачальних компаній щодо переобладнання схеми обліку неправомірні, а використання 2 (двох) приладів обліку електричної енергії (електролічильників) у домогосподарстві (житловому будинку) по АДРЕСА_1 , є таким, що не суперечить вимогам закону.
Судом відхиляються доводи представника відповідача, зазначені у відзиві, що позивач ОСОБА_1 - є неналежним позивачем, з огляду на те, що він є співвласником домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_1 , яким володіє на праві спільної сумісної власності, що слідує з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (про право власності на будинок по АДРЕСА_1 ).
Також встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає в будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з Єдиного державного демографічного реєстру та адресної картки (а.с. 75, 76) та відповідно постійно користується та споживає електричну енергію.
У відповідності до ч.2, 4, 7 вступних положень Постанови НКРЕКП » № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови. Операторам систем розподілу (далі - ОСР) укласти договори про надання послуг з розподілу електричної енергії, які укладаються зі споживачем, з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані на території діяльності ОСР. Договір розробляється ОСР на основі істотних умов, визначених Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 310, та типової форми, встановленої Правилами, і розміщується на сайті ОСР, у засобах масової інформації і в пунктах обслуговування споживачів ОСР. ОСР шляхом безпосереднього вручення персоналом ОСР або з рахунком, або поштовим відправленням надає споживачу заяву приєднання до зазначеного договору, яка формується за базами даних вертикально інтегрованого суб'єкта господарювання та містить ЕІС-коди точок комерційного обліку об'єкта споживача. Надання такої заяви-приєднання є пропозицією споживачу про приєднання до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах діючого договору про користування або постачання електричної енергії (індивідуальні характеристики об'єкта, потужність, клас надійності, ідентифікаційні коди, особливості обліку тощо). Договір вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, яка повертається споживачем на адресу ОСР, та/або сплати за рахунком (квитанцією), який надсилається (надається) одночасно з договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії. Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, а саме, з долучених позивачем до матеріалів справи квитанцій про оплату за розподіл та постачання електричної енергії (а.с. 111-114 том 1) співвласник житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 здійсював оплату отриманих від відповідача рахунків, не звертався до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору, споживав початково та споживає обсяги електричної енергії, що в силу приписів ч.2, 4, 7 вступних положень Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» є свідченням про укладеність договорів на розподіл та постачання електричної енергії домоволодінню (будинку) по АДРЕСА_1 , саме з ОСОБА_1 .
У відповідності до п.1.1.2. ч.1.1 Розділу I Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" об'єкт побутового споживача - квартира, житловий будинок (частина будинку), приватне домогосподарство, садовий будинок та інші об'єкти житлової нерухомості, визначені у пункті 14.1.129 Податкового кодексу України, що належать індивідуальному побутовому споживачу на праві власності або користування та яким присвоєні окремі адреси, а також земельна ділянка, призначена для індивідуального житлового будівництва зазначених об'єктів житлової нерухомості. А у відповідності до приписів пункту 14.1.129 Податкового кодексу України визначено, що до таких об'єктів побутового споживача відносяться- об'єкти житлової нерухомості - будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, дачні та садові будинки; 14.1.129.1. Будівлі, зареєстровані згідно із законодавством як об'єкти житлової нерухомості, а також їх складові частини, які є самостійними об'єктами нерухомого майна, зокрема, включають: а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень (передпокій, кухня, коридор, веранда, вбиральня, комора, приміщення для автономної системи опалення, пральня тощо); б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну; в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання; г) котедж - одно-, півтораповерховий будинок невеликої житлової площі для постійного чи тимчасового проживання з присадибною ділянкою; ґ) кімнати у багатосімейних (комунальних) квартирах - ізольовані помешкання в квартирі, в якій мешкають двоє чи більше квартиронаймачів; 14.1.129.2. садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків; 14.1.129.3. дачний будинок - житловий будинок для використання протягом року з метою позаміського відпочинку.
За таких підстав, суд приходить до висновку, що будинок по АДРЕСА_1 відноситься у відповідності до п.1.1.2. ч.1.1 Розділу I Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» до об'єктів побутового споживача".
В судовому засіданні встановлено, що акт складено по особовому рахунку № НОМЕР_2 , який обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_4 , але приміщення (друга частина будинку), у який як зазначено відповідачем відбувалось, у спірний період, нібито комерційне використання електричної енергії насправді заживлювалось та заживлюєтся електричною енергією від лічильника за особовим рахунком № НОМЕР_1 , який обліковується у відповідачів, як квартира АДРЕСА_5 .
Дані обставини відповідачем не спростовані.
Відтак, в судовому засіданні належними та допустимими доказами відповідачем не підтверджено той факт, що при складанні акту № R012475 від 11.09.2024 року було дійсно встановлено використання електричної енергії на об'єкті побутового споживача на непобутові потреби
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування акту № R012475 від 11.09.2024 року, який складений ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО», зобов'язання ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» визначити ОСОБА_1 побутовим споживачем (нараховувати позивачу плату за спожиту електроенергію за ціною визначеною постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 року у розмірі 4,32 грн/кВт•год незалежно від обсягу споживання) у будинку по АДРЕСА_1 в обсязі, який позивач використовує для особистого споживання (в повному обсязі чи визначеному згідно до закону), зобов'язання ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» визнати право ОСОБА_1 , як споживача, на використання в домоволодінні (будинку) по АДРЕСА_2 (два) лічильника обліку електричної енергії за двома особовими рахунками, які були встановлені до 26 липня 1999 року (згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів) до дати набрання чинності Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року, визнання права ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії, на електропостачання домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_1 за тарифами побутового споживача - підлягають до задоволення.
Щодо вимог позивача про визнання підприємницької діяльності ПрАТ «Рівнеобленерго» нечесною та агресивною, то суд приходить до таких висновків.
На обґрунтування позовних вимог у частині визнання дій ПрАТ «Рівнеобленерго» агресивною та нечесною підприємницькою діяльністю позивач вказує, що після припинення йому електропостачання 31.07.2024 у зв'язку з несплатою, останній звернувся до суду з позовом про захист прав споживачів. 05.08.2024 відкрито провадження у даній справі, відтак відповідач ПрАТ «Рівнеобленерго» з огляду на приписи абзацу 4 п.7.11. Розділу VII Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 року “Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі ПРРЕЕ) зобов'язаний був відновити електропостачання ОСОБА_1 , чого на день подачі позову зроблено не було.
Судом встановлено, що з 01.01.2019 ПрАТ «Рівнеобленерго» на підставі отриманої ліцензії, здійснює господарську діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, зокрема в Рівненській області та є Оператором системи розподілу (надалі за текстом ОСР). Як ОСР ПрАТ «Рівнеобленерго» здійснює розподіл електроенергії до електроустановок споживача за адресою АДРЕСА_1 .
Відключення/відновлення електроживлення споживача здійснюється відповідно до пункту 7.5. розділу VII ПРРЕЕ. Припинення повного або часткового постачання електроенергії споживачу здійснюється за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення.
15 липня 2024 року Товариством отримано від ТОВ «РОЕК» звернення щодо необхідності припинення послуг з розподілу електроенергії на об'єкті споживача ЕІС код 62Z6062533873761, абонент - ОСОБА_2 (далі - споживач), у зв'язку з наявною заборгованістю за спожиту електроенергію.
Після попередження споживача про припинення електропостачання, 30 липня 2024 року представниками ПрАТ «Рівнеобленерго» проведено заходи щодо припинення електропостачання на об'єкті за адресою: м. Рівне, вул. Млинарська, 9. Однак у зв'язку з недопущенням уповноважених працівників ПрАТ «Рівнеобленерго» до об'єкту, відключення електроенергії відбулось 31.07.2024. Згодом, 05.09.2024, на підставі звернення ТОВ "РОЕК" від 04.09.2024, у зв'язку з усуненням споживачем порушень, працівники ПрАТ "Рівнеобленерго" здійснили виїзд за адресою споживача з метою повторного підключення об'єкта до електромережі. Однак споживач повторно не допустив працівників Товариства до виконання необхідних робіт.
Відтак, суд приходить до висновку, що дії відповідачів відповідали нормам чинного законодавства, зокрема, відключення від енергопостачання здійснено на підставі п. 7.5 ПРРЕЕ, оскільки споживач не здійснив оплату за спожиту електроенергію в установлені строки. Перед відключенням споживача було завчасно повідомлено про припинення електропостачання (попередження від 17.07.2024 року отримане споживачем 22.07.2024 року).
Відповідно до частини четвертої статті 19 Закону України “Про захист прав споживачів» агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. При встановленні того, чи містить підприємницька практика елементи примусу, докучання або неналежного впливу, до уваги береться: час, характер та повторюваність пропозицій щодо придбання продукції; вживання образливих або загрозливих висловів; використання тяжкої для споживача обставини, про яку продавцю або виконавцю було відомо, для впливу на рішення споживача; встановлення обтяжливих або непропорційних позадоговірних перешкод для здійснення споживачем своїх прав за договором, включаючи положення про право споживача розірвати договір або замінити продукцію чи укласти договір з іншим суб'єктом господарювання; загроза здійснити незаконні або неправомірні дії. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі № 754/15628/18.
Аналізуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що доводи ОСОБА_1 про здійснення ПрАТ «Рівнеобленерго» нечесної та агресивної підприємницької діяльності є безпідставними, а відповідні судження носять суб'єктивний характер.
Обставини, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог не дають підстав для висновку, що дії ПрАТ «Рівнеобленерго» є несправедливими.
При цьому, належних та допустимих доказів не підтвердження агресивної поведінки щодо позивача, в судовому засіданні не здобуто.
Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.95 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов'язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або випливають із положень законодавства (зокрема статті 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Згідно з преамбулою Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Статтею 1-1 Закон України «Про захист прав споживачів» передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
В даному випадку відповідач як управитель надає співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, тобто на такі правовідносини поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Пункт 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Відповідно до пункту 19 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» термін «продукція» у цьому Законі вживається в значенні - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.
За змістом частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
З огляду на викладене, слід зазначити, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.
Статті 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
З наведеного вбачається, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб'єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону України «Про захист прав споживачів» навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.
Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц та в постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 755/3509/18.
Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінює у 3 000 000,00 гривень.
При цьому, суд враховує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного страждання. Діюче законодавство не містить визначення способів обчислення її розміру. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Судом було встановлено, що діями відповідачів позивачу було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що ОСОБА_1 отримує моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес) по факту зміни звичайного способу життя, що викликано необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням часу на складання документів для подання до суду і необхідністю докладання додаткових зусиль та додаткових матеріальних витрат для відновлення до стану, який існував до порушення законним прав та інтересів позивача відповідачем.
За таких обставин, з урахуванням характеру неправомірних дій відповідачів, враховуючи вимоги розумності і справедливості, суд визначає відшкодування завданої позивачу моральної шкоди у розмірі 1000 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів.
Відшкодування моральної шкоди в даному розмірі, на думку суду, буде адекватним і співмірним із спричиненою позивачу моральною шкодою, відповідає глибині та тривалості його моральних страждань та відповідатиме принципам розумності і справедливості і не матиме наслідком збагачення позивача за рахунок відповідача.
Сам факт часткового задоволення позову в цій частині позовних вимог є елементом сатисфакції позивача.
Керуючись ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" про захист прав споживачів задоволити частково.
Визнати незаконним та скасувати акт № R012475 від 11.09.2024 року, який складений ПРАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО».
Зобов'язати ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» визначити ОСОБА_1 побутовим споживачем (нараховувати позивачу плату за спожиту електроенергію за ціною визначеною постановою КМУ № 632 від 31.05.2024 року у розмірі 4,32 грн/кВт•год незалежно від обсягу споживання) у будинку по АДРЕСА_1 в обсязі, якій позивач використовує для особистого споживання (в повному обсязі чи визначеному згідно до закону).
Зобов'язати ПрАТ «РІВНЕОБЛЕНЕРГО» визнати право ОСОБА_1 , як споживача, на використання в домоволодінні (будинку) по АДРЕСА_2 (два) лічильника обліку електричної енергії за двома особовими рахунками, які були встановлені до 26 липня 1999 року (згідно з вимогами чинних на той час нормативних документів) до дати набрання чинності Правил користування електричною енергією для населення (ПКЕЕН), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року.
Визнати право ОСОБА_1 , як споживача електричної енергії, на електропостачання домоволодіння (будинку) по АДРЕСА_1 за тарифами побутового споживача.
Стягнути солідарно з Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" на користь ОСОБА_1 1000 грн. (одну тисячу гривень) завданої моральної шкоди.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач - Приватне акціонерне товариство "Рівнеобленерго", адреса: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71, ЄДРПОУ 05424874.
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", адреса: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 71Б, ЄДРПОУ 42101003.
Повне судове рішення складено 19.06.2025.
Суддя Н.Г. Кучина