Справа № 562/716/25
20.03.2025 року Здолбунівський районний суд Рівненської області в складі головуючого судді Саган Л.В., розглянувши в м.Здолбунові позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Подана позовна заява сформована представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Ярмольчуком В.С. у системі "Електронний суд".
Дослідивши зміст поданої позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України та має недоліки, що перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі.
Частиною 5 ст.177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких грунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
У позовній заяві позивач зазначає, що після смерті матері ОСОБА_3 вона звернулася до нотаріальної контори для прийнятя спадщини. Проте отримати свідоцтво про право на спадщину не може в зв'язку з тим, що спірний житловий будинок є спільною сумісною власністю без зазначення часток. Також зазначає, що проживала з матір'ю за однією адресою до дня її смерті.
Однак, позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження своєчасного прийняття нею спадщини. Відсутні відомості про те, хто постійно проживав разом зі спадкодавцем на день її смерті.
Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.
Також, згідно з абз.2 ч.1 ст.177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч.7 ст.43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Всупереч вказаних вимог Закону, позивачем не надано суду доказу надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу ОСОБА_2 .
Крім того, позивачем зазначено ціну позову 120000 (Сто двадцять тисяч) гривень та до позовної заяви додано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 968 (Дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.
Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Однак, в обгрунтування ціни позову та на підтвердження визначеної вартості вказаного майна позивачем не зазначено та не додано до позовної заяви жодного доказу.
При визначенні ціни позову слід враховувати вимоги ст.176 ЦПК України.
Зокрема, згідно з п.2 ч.1 ст.176 ЦПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно, визначається вартістю майна.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.п. 11, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК (ст.176, п.3 ч.3 ст.175 ЦПК в новій редакції), такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК). Ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову, і саме з такої ціни позову (в національній валюті), визначається розмір судового збору, що підлягає сплаті.
Під дійсною вартістю, як зазначено у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.
Вартість, за яку можливе відчуження об'єкта оцінки на ринку є, згідно Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, ринковою вартістю. Ця вартість визначається згідно Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".
Відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" на підтвердження проведеної оцінки майна складається звіт чи акт про оцінку майна.
Підстав для звільнення позивача від доказування судом не встановлено.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Додержання процесуальної форми і змісту позовної заяви є однією з обов'язкових вимог національного законодавства, що забезпечує право на звернення до суду та порушення судом провадження у справі.
Згідно з ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст.ст.175, 177 ЦПК України, позовна заява буде вважатися поданою в день первісного її подання до суду.
Керуючись ст.ст.175, 177, 185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали.
У разі невиправлення недоліків у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.