Дата документу 19.06.2025Справа № 554/6988/25
Провадження № 2-ві/554/9/25
19.06.2025 року м. Полтави
Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Шевська О.І., за участі секретаря судового засідання - Рябченко В.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід судді від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання бездіяльності службової особи та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановила:
у провадженні судді Савченко Л.І. перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання бездіяльності службової особи та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Полтави від 23.05.2025 року відкрито провадження по справі.
17.06.2025 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про відвід головуючого судді Савченко Л.І. у вказаній справі, в обґрунтування якого вказала, що має сумнів в неупередженості судді Савченко Л.І. щодо розгляду її позовної заяви. Зазначає, що в судовій повістці невірно вказаний район її проживання, назва позову та біля прізвища судді стоїть невідомий підпис. ОСОБА_1 вважає, що суддя Савченко Л.І. навмисне затягує процес розгляду справи, про що свідчить призначення судового засідання на 13 серпня 2025 р., а дана категорія справ , на думку ОСОБА_1, підлягає негайному розгляду.
Вказані обставини стали підставою для звернення з заявою про відвід судді Савченко Л.І. від розгляду даної справи.
17.06.2025 року ухвалою суді Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Л.І. визнано заяву про відвід необгрунтованою та заяву передано до канцелярії для здійснення автоматизованого розподілу іншому судді для вирішення питання відводу.
Суддя, на підставі ч. 8 ст. 40 ЦПК України вирішила розглянути заяву про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суддя дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу за наявності на те підстав (обставин), вичерпний перелік яких визначений ст. 36 та ст. 37 ЦПК України, що виключає можливість їх розширеного тлумачення.
Зокрема, відповідно до п.3, п.4 та п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, було порушено порядок визначення судді для розгляду справи або якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу.
З огляду на підстави заявленого відводу, суд вважає, що заява про відвід є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на дії вчинені суддею, що можуть свідчити про її необ'єктивність або упередженість, що є підставами для відводу, визначеними ст.36 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч.1 статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно ч.3 ст. 39 ЦПК України, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Згідно ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Заявлений відвід суд вважає необґрунтованим, оскільки доводи представника відповідачів є його припущеннями, а підстави для відводу, передбачені п.п.2-5 ч.1 ст. 36 ЦПК України, на які посилається сторона, не доведеними.
Так, є необґрунтованими доводи для відводу прийняті суддею рішення по справі, а обставини, на які вказує представник відповідачів, є його власною суб'єктивною думкою, не свідчать про упередженість судді у даній справі, не відносяться до підстав для відводу судді, що передбачені ст. 36 ЦПК України, не містять об'єктивних даних про сумніви в об'єктивності та неупередженості судді.
Слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Мартиненко та Миронеко проти України» суд прийшов до висновку, що особиста безсторонність суду презюмується поки не доведено протилежного. У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2009 року у справі «Білуха проти України» вказано, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) зазначено, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».
При вирішенні справи «Biluha v. Ukraine» Європейський суд з прав людини у пункті 49 рішення з посиланням на свою усталену практику зазначає, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Окрім того, за практикою Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумніватися у неупередженості конкретного судді позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованого сумніву в неупередженості суду. Особиста безсторонність суду презюмується, допоки не надано доказів протилежного. При об'єктивному підході, до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) необхідно визначити, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді. Суб'єктивний критерій, у свою чергу, вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи, й лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна було б кваліфікувати як прояв упередженості, можливо ставити під сумнів його безсторонність.
Суд вважає, що у поданій заяві ОСОБА_1 про відвід судді не наведено жодних фактів, які б свідчили про те, що суддя прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду даної справи.
Крім того, підстави для відводу вказані заявником є незгодою з процесуальними рішеннями судді, що не є підставою для відводу відповідно до ч.4 ст. 36 ЦПК України та не свідчать про упередженість чи необ'єктивність судді.
Відповідно до ст. ст. 126, 129, 129-1 Конституції України, ст. ст. 6, ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права; суд ухвалює рішення іменем України.
Таким чином, заява ОСОБА_1 про відвід головуючого судді Савченко Л.І. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання бездіяльності службової особи та зобов'язання вчинити певні дії, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 36-37, 39-41, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя
ухвалила:
у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Савченко Людмили Іванівни від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Управління майном комунальної власності міста Полтавської міської ради про визнання бездіяльності службової особи та зобов'язання вчинити певні дії , - відмовити.
Справу передати в провадження судді Шевченківського районного суду міста Полтави Савченко Людмили Іванівни для подальшого розгляду.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
З текстом ухвали суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.І.Шевська