Провадження № 1-кс/537/384/2025
Справа № 537/3967/25
18.06.2025 слідчий суддя Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області ОСОБА_1 , перевіривши матеріали скарги ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання та бездіяльність СВ ВП№1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області,
установив:
До слідчого судді звернулась ОСОБА_2 зі скаргою відповідно до якої, просить поновити строки оскарження; скасувати постанову слідчого СВ ВП№1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області ОСОБА_3 від 25.04.2025 про часткову відмову у задоволенні клопотання потерпілої у кримінальному провадженні №12020170110000595 від 14.04.2020 за ч. 1 ст. 289 КК України; зобов'язати слідчого СВ РУП ГУ НП у Полтавській області надати матеріали кримінального провадження № 12020170110000595 від 14.04.2020 за ч. 1 ст. 289 КК України та змінити кваліфікацію з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України і надати відомості про розшук авто у даному кримінальному провадженні.
В обґрунтуванні скарги зазначено, що ОСОБА_2 є потерпілою у кримінальному провадженні №12020170110000595 від 14.04.2020 за ч. 1 ст. 356 КК України. 22.10.2022, 07.11.2022, 03.12.2022 нею були подані клопотання на ім'я начальника ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області щодо ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження. Після ознайомлення 30.05.2023 з матеріалами кримінального провадження, нею 31.05.2023 було подано клопотання про зміну правової кваліфікації на ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, оскільки було вчинено грабіж і без рішення суду здійснено проникнення до гаража. За заборгованість у 3000 грн по внесках, яка не була доведена до її відома (і була сплачена), без її згоди та відома було незаконно проникнуто до гаражного приміщення, яке їй належало, викрадено майно на суму понад 15 000 грн та незаконно заволодіто її транспортним засобом посадовою особою гаражного кооперативу «Автолюбитель-15» по вул. Флотська, 7 у м. Кременчук. Майно їй не повернуто, автомобіль досі перебуває в розшуку. Зазначене кримінальне провадження перекваліфіковано на ч. 1 ст. 289 КК України. Постанова про зміну кваліфікації злочину не була надіслана ані потерпілій, ані її представнику. Скаржниця зазначає, що перекваліфікацію здійснено неправильно. У цьому кримінальному провадженні автомобіль було викрадено з гаража, тобто з проникненням у приміщення, а також за змовою групи осіб. Отже, за вимогами ч. 2 ст. 28 та ч. 2 ст. 289 КК України, фактично вчинено тяжкий злочин. За наявною їй інформацією, досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється слідчим СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області - ОСОБА_4 . У зв'язку з цим нею було подано відповідне клопотання слідчому. На це клопотання отримано відповідь поштою 09.06.2025 про відмову у його задоволенні. Станом на 10.06.2025 жодних слідчих дій у вказаному кримінальному провадженні не проводилося. Підозри вручено не було. Зміну кваліфікації здійснено з порушенням вимог КПК України. ОСОБА_2 вказує, що невизначеність із правовою кваліфікацією є наслідком некомпетентності слідчого загалом. На переконання потерпілої, вказане кримінальне правопорушення за своєю суттю є тяжким злочином, вчиненим щодо її власності із проникненням у приміщення, і має кваліфікуватися відповідно до спеціальних норм Кримінального кодексу України, які визначають спеціального суб'єкта кримінального правопорушення з урахуванням усіх обставин вчинення діяння. Крім того, розслідування таких злочинів має певні особливості. Тому кваліфікуючи тяжчі злочини за загальними статтями або тими, де санкція є м'якшою, без врахування всіх обставин, досудове слідство не лише порушує міжнародні зобов'язання України за нормами міжнародного гуманітарного права, а й значно знижує ефективність розслідування справи про викрадення майна потерпілої, угон її автомобіля та тривалий час бездіяльності у досудовому розслідуванні. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_2 звернулась до слідчого судді з даною скаргою.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу та матеріали подані в її обґрунтування, дійшов таких висновків.
Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Гарантоване ст. 55 Конституції України право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується шляхом встановлення порядку такого оскарження іншими нормативними актами.
Відповідно до ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Чинним КПК України, зокрема Главою 26, передбачений порядок оскарження рішень, дій, бездіяльності слідчого, дізнавача, прокурора під час досудового розслідування (ст. 303-308 КПК України).
Частиною 1 ст. 303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження, цей перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Так, згідно ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування; 2) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зупинення досудового розслідування - потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 3) рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником; 4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження; 5) рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою; 6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора при застосуванні заходів безпеки - особами, до яких можуть бути застосовані заходи безпеки, передбачені законом; 7) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій - особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником; 8) рішення слідчого, дізнавача, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу, - підозрюваним, його захисником чи законним представником, потерпілим, його представником чи законним представником; 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, дізнавачем, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником; 10) повідомлення слідчого, дізнавача, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником; 11) відмова слідчого, дізнавача, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу, - стороною захисту, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, її представником.
Відповідно до ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 цього Кодексу.
З матеріалів скарги вбачається, що скаржник звернулась з клопотанням про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення до слідчого СВ ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_4 відповідно до якого просила останнього перекваліфікувати діяння з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 189 КК України. За результатами розгляду клопотання слідчим було винесено постанову про відмову в його задоволенні.
Як вбачається з прохальної частини скарги, ОСОБА_2 просить слідчого суддю скасувати постанову слідчого СВ ВП№1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області ОСОБА_3 від 25.04.2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання потерпілої у кримінальному провадженні №12020170110000595 від 14.04.2020 року за ч. 1 ст. 289 КК України.
Однак до матеріалів скарги не додано копію зазначеної постанови слідчого від 25.04.2025 року. Натомість скаржником надано копії постанови прокурора Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_5 від 23.04.2025 року, якою відмовлено в погодженні клопотання про зміну правової кваліфікації, та постанови в.о. керівника Кременчуцької окружної прокуратури ОСОБА_6 від 04.04.2024 року щодо внесення змін до правової кваліфікації кримінального провадження.
Жодного підтвердження того, що слідчим СВ ВП№1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області виносилась постанова від 25.04.2025, якою відмовлено у задоволенні клопотання потерпілої до скарги не надано.
Разом з тим, враховуючи зазначену вимогу та аналізуючи відповідні положення КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що скаржник звернулась з вимогою про вчинення процесуальних дій, які виходять за межі повноважень, передбачених законом для слідчого судді, зокрема, оскарження постанови слідчого про відмову у задоволенні клопотання про зміну правової кваліфікації кримінального правопорушення не належить до переліку рішень, дій слідчого або прокурора, які можуть бути предметом оскарження під час досудового розслідування згідно з частиною 1 статті 303 КПК України.
Також, скаржник просить слідчого суддю зобов'язати слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області змінити правову кваліфікацію у кримінальному провадженні № 12020170110000595 від 14.04.2020 з ч. 1 ст. 289 КК України на ч. 2 ст. 289 КК України та надати відомості про розшук авто у даному кримінальному провадженні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України бездіяльність, яка підлягає оскарженню, передбачає три обов'язкові ознаки: 1) слідчий, дізнавач або прокурор наділені обов'язком вчинити певну процесуальну дію; 2) така процесуальна дія має бути вчинена у визначений КПК строк; 3) відповідна процесуальна дія слідчим, дізнавачем чи прокурором у встановлений строк не вчинена.
Таким чином, наведена норма дозволяє звернутися до суду зі скаргою не на будь-яку бездіяльність, а лише щодо обов'язків, строк виконання яких чітко регламентований кримінальним процесуальним законодавством.
Окрім того, слід зазначити, що слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Враховуючи викладене, слідчий суддя доходить висновку, що заявлені скаржником вимоги виходять за межі повноважень, передбачених процесуальним законодавством для слідчого судді, останньою не вказано жодного з видів бездіяльності, визначених частиною 1 статті 303 КПК України, які могли б бути предметом оскарження до слідчого судді у межах досудового розслідування щодо СП ВП №1 Кременчуцького РУП ГУ НП у Полтавській області.
Слід зауважити, що практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Голдер проти Великої Британії» від 21 лютого 1975 року, «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року, «Жоффре де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року, «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях Європейського суду з прав людини зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Згідно ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на постанову слідчого про часткову відмову в перекваліфікації кримінального правопорушення на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України.
Керуючись ст. 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на постанову слідчого про відмову у задоволенні клопотання та бездіяльність СВ ВП№1 Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області.
Копію ухвали надіслати особі, яка подала скаргу, разом із скаргою.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_1