Справа № 357/5166/25
3/357/2617/25
10.06.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Гребінь О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з батальйону №1 полку патрульної поліції у місті Біла Церква та Білоцерківському районі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспортні дані та РНОКПП відсутні в матеріалах справи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч.3 ст. 126 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 290224 від 04.04.2025 року: 04.04.2025 року о 09 год. 36 хв. автодорога М-05 «Київ - Одеса» 78 км., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи обмеженим у праві керування транспортними засобами ДВС про встановлення обмеження у праві керування транспортними засобами від 01.03.2019 року, номер ВП 58510433, чим порушив вимоги ст.15 ЗУ «Про дорожній рух», за що відповідальність передбачена ч.3 ст. 126 КУпАП.
ОСОБА_1 належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи, однак в судове засідання не з'явився. На електронну пошту суду надійшла заява ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із тим, що на 10.06.2025 призначене інше судове засідання в Тетіївському районному суді.
Суддя вказує, що відповідно до статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, неприбуття в судове засідання особи, що притягується до відповідальності, не перешкоджає судовому розгляду справи за його відсутністю.
Також суддя враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об'єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, у рішенні у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено у рішеннях ЄСПЛ «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України.»
Як вбачається, до заяви ОСОБА_1 про відкладення розгляду даної справи, останній не зазначив, яке відношення він має до судового засідання, призначеного в Тетіївському районному суді на 10.06.2025. Крім цього слід зауважити, що ОСОБА_1 не було додано жодних підтверджуючих документів, про участь останнього 10.06.2025 в судовому засіданні, призначеному Тетіївським районним судом.
Тому, враховуючи, що ОСОБА_1 достеменно знав про розгляд справи відносно нього Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки суду не надав, а також те, що обґрунтовані підстави для відкладення розгляду даної справи відсутні, тому суддя вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши докази, які містяться у справі про адміністративне правопорушення, а саме протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 290224 від 04.04.2025 року, акт огляду на стан сп'яніння, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 04.04.2025, копію листа №03-05/2525 від 19.12.2025, копію листа №1 від 02.01.2025, копію листа №1 від 01.01.2025, роздруківку постанови державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження, розписку ОСОБА_2 від 04.04.2025, рапорт від 04.04.2025, відеозаписи, суддя дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, суддя зазначає, що у відповідності до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ч.2 ст.7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно положень ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вимоги ст.280 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За ч.3 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Обов'язковою ознакою правопорушення передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП є умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала настання цих наслідків.
Отже, ОСОБА_1 мав усвідомлювати протиправний характер своєї дії, передбачити шкідливі наслідки і бажати їх настання, однак досліджені матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того факту, що останньому було відомо про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
З досліджених відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність постанови про тимчасове обмеження у праві керування транспортним, про що свідчить поведінка ОСОБА_1 , після повідомлення працівників поліції про дані обставини.
У протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 вказав, що не був повідомлений про встановлення відносно нього тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами та не знав про наявність боргу.
За вказаних обставин, у суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 в дійсності не було відомо про наявність такого обмеження стосовно нього.
Враховуючи викладене, суддя вважає, що керуючи транспортним засобом 04.04.2025 року ОСОБА_1 не був обізнаним про наявність тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами, а тому не міг усвідомлювати протиправний характер своїх дій, тобто у останнього був відсутній умисел на вчинення вказаного правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Зокрема, в контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008 року, заява № 7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні ст. 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, керуючись положеннями ч.3 ст. 62 Конституції України стосовно тлумачення сумнівів щодо доведеності вини на користь обвинуваченої особи, суддя дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.126 КУпАП, у зв'язку з чим відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст.126, 247, 283, 284, 288, 289 ст. КУпАП, суддя,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , розпочате за ч.3 ст.126 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня її винесення.
СуддяО.О. Гребінь