Справа № 287/906/25
провадження 3/287/2355/25
12 червня 2025 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Житомирської області Русин Микола Григорович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, ID-картка НОМЕР_1 видана 04.11.2024 року органом 8012, РНОКПП НОМЕР_2 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД
№ 111433 від 18.04.2025 року встановлено, що 18.04.2025 року близько 14 год. 15 хв. в м. Олевськ по вул. Київській ОСОБА_1 ухилявся від виконання своїх батьківських обов'язків по догляду та вихованню за своїм сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з яким в незаконний спосіб намагалися перетнути державний кордон України.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 184 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився причини неявки суду невідомі, заяв про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 не надходило.
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідивши наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення.
З метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених ст. 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд визнає причину неявки ОСОБА_1 у судове засідання неповажною і розцінює його неявку як затягування строків розгляду справи, у зв'язку з цим суд розглядає справу у його відсутність.
Дослідивши адміністративні матеріали та подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до такого висновку.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Згідно вимог ст. 245 КУпАП, серед ряду завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність у діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, котрі мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно положень ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Статтею 150 СК України закріплюються такі обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов'язані поважати дитину; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Відповідно до ч. ч. 1 та 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Статтею 35 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.
Частиною 1 статті 184 КУпАП передбачено відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення деяких умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктом зазначеного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які регламентуються зокрема законодавством, а об'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у вигляді необережності. При цьому ухилення може полягати в різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Обставини вчинення зазначеного правопорушення підтверджується зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 111433 від 18.04.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 047776 від 18.04.2025, копією паспорта ОСОБА_1 .
Дослідивши та оцінивши в судовому засіданні докази по справі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 184 КУпАП, оскільки він ухилявся від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідного виховання неповнолітньої дитини та своєї участі в цьому.
Призначаючи ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, у відповідності до ст. 33 КУпАП, враховується характер вчиненого адміністративного правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини у вчиненому правопорушенні, його майновий стан та обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення у відповідності до ст. ст. 34, 35 КУпАП судом не встановлено.
З урахуванням зазначених обставин справ, особи порушника, характеру вчиненого, ступеня його вини, майнового стану, суд дійшов висновку, про необхідність застосувати до ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 184 КУпАП у виді попередження.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 26, 40-1, ч. 1 ст. 184, ст. ст. 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення у виді попередження.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн, які перерахувати на рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: М. Г. Русин