Єдиний унікальний номер 725/5259/25
Номер провадження 2/725/1670/25
18.06.2025.
Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Скуляк І. А., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_5 , третя особа Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення -
Заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про встановлення факту, що має юридичне значення.
Просить суд встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні у батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 22 травня 2022 року, що є днем його загибелі.
На обґрунтування заяви зазначає про те, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є рідною дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2
ОСОБА_1 близько 2 років перебувала у шлюбі із ОСОБА_8 , однак відносини між подружжям не склалися та 03.01.2017 р. шлюб між ними було розірвано.
Через декілька років, ІНФОРМАЦІЯ_3 у позивачки народилася дочка - ОСОБА_9 . При цьому, ОСОБА_1 із батьком дитини в шлюбі ніколи не перебувала та була змушена виховувати дитину самостійно, оскільки жодної допомоги батько дитини позивачці не надавав.
Єдиним доходом ОСОБА_1 була лише щомісячна одноразова допомога при народженні дитини у розмірі 860 грн., в той же час як яких-небудь інших соціальних чи пенсійних виплат позивачка не отримувала.
Стверджує, що розмір соціальної допомоги, яка виплачувалась ОСОБА_1 був недостатнім для забезпечення її та її малолітньої дитини навіть найнеобхіднішим, а прожити місяць за ці кошти неможливо, у зв'язку із чим вона перебувала на повному матеріальному утриманні свого батька - ОСОБА_6
ОСОБА_1 , ОСОБА_9 та ОСОБА_6 були спільно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначає, що з 2017 року ОСОБА_6 проходив військову службу за контрактом у Збройних Силах України, приїжджаючи додому у відпустки. При цьому, саме ОСОБА_6 забезпечував дочку усім необхідним.
04.06.2022 р. ОСОБА_1 було вручено сповіщення сім'ї № 32 про те, що її батько - штаб-сержант ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 загинув під час бойового зіткнення та масового артилерійського обстрілу поблизу с. Комишуваха Луганської області.
Встановлення факту перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні у батька ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 станом на 22 травня 2022 року, що є днем його загибелі, необхідне для отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», що є підставою звернення до суду з позовом про встановлення даного факту.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі, суддя виходить з наступного.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Визначений у частині 1 статті 315 ЦПК України перелік фактів, які можуть встановлюватися судом, не є вичерпним, оскільки частиною другою зазначеної статті у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У частині 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з'ясована мета його встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.
При вирішенні питання про прийняття позову про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданого позову вимогам Закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Так, за змістом положень ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
В частині 3 статті 155 СК України (здійснення батьківських прав та виконання батьківських обов'язків) зазначено, що відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Частиною 2 статті 157 СК України закріплено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Законами та Конституцією України визначається, що військова служба - це державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни.
Згідно із Законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.
Суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом частини першої статті 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.
Із аналізу наведених мотивів випливає, що встановлення факту перебування дитини на утриманні загиблого батька безпосередньо стосується отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 (справа № 362/643/21) зазначено, що військова служба є різновидом публічної, тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу соціального захисту військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.
Тобто встановлення факту перебування дитини на утриманні загиблого батька за своїми правовими наслідками призведе до публічно-правових відносин позивачки з державою.
Встановлення цього факту не пов'язане з будь-якими цивільними правами та обов'язками позивачки, їх виникненням, існуванням та припиненням.
Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками вимога про встановлення факту перебування дитини на утриманні загиблого батька пов'язана з публічно-правовими відносинами позивачки з державою щодо права на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», тому ця вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За предметом та можливими правовими наслідками цей потенційний спір може існувати у сфері публічно-правових відносин, а отже, підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Вимоги позивачки ОСОБА_1 пов'язані з доведенням наявності підстав для визнання (підтвердження) за нею певного соціально-правового статусу, не пов'язаного з будь-якими цивільними права та обов'язками, їх виникненням, існуванням та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідками такі вимоги пов'язані з публічно-правовими відносинами позивачки з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 290/289/22-ц.
У відповідності до вимог п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2-5 ст. 186 ЦПК України, про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. Така ухвала надсилається заявникові не пізніше наступного дня після її постановлення в порядку, встановленому статтею 272 цього Кодексу. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді. Ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржено. У разі скасування цієї ухвали позовна заява вважається поданою в день первісного звернення до суду. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
За таких обставин вважаю за необхідне, у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні - відмовити.
Керуючись ст.13, 186, 315, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , як законного представника ОСОБА_5 , третя особа Міністерство оборони України про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвалу про відмову у відкритті провадження по справі невідкладно надіслати позивачці разом із заявою та всіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачці, що розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Скуляк І. А.