Справа № 646/4594/25
№ провадження 1-кп/646/1222/2025
18 червня 2025 року
Основ'янський районний суд міста Харкова
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження №62025170020006192 від 12.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вербівка, Городищенського району, Черкаської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, військовослужбовця, старший навідник 1-го відділення протитанкового взводу роги вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні солдат, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
встановив:
Відповідно до наказу командира військової частини №188 від 08.08.2024 солдата призваного на військову службу під час мобілізації ОСОБА_3 , призначено на посаду старший навідник 1-го відділення протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 НГУ.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.
Відповідно до вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни, вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України, не допускати негідних вчинків та стримувати від них інших. Крім цього, згідно вищевказаних положень нормативно-правових актів, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 28 Статуту внутрішньої служби єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця: наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.
За ст. 29 Статуту внутрішньої служби за своїм службовим становищем і військовим званням військовослужбовці можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 30 Статуту внутрішньої служби начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника.
Згідно зі ст. 31 Статуту внутрішньої служби начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Як вбачається зі ст. 32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, за своїми військовими званнями начальниками є: полковники, генерал-майори, генерал-лейтенанти, - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу та молодшого офіцерського складу; генерал-полковники, адмірали, генерали армії України - для військовослужбовців рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу.
Відповідно до ст. 37 Статуту внутрішньої служби військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Відповідно до ст. 4 Дисциплінарного статуту військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ст. 6 Дисциплінарного статуту право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов'язок підлеглого - їх виконувати.
Однак, солдат ОСОБА_3 під час проходження військової служби в складі протитанкового взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 НГУ 13.09.2024 вирішив стати на злочинний шлях, та діючи умисно, в умовах воєнного стану, вчинити непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника.
Так, 13.09.2024, о 20 год. 00 хв. начальником секції S-3 (оперативне планування) 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ ОСОБА_6 , солдату ОСОБА_3 за місцем тимчасової дислокації НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ ( АДРЕСА_2 ), доведене бойове розпорядження командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення НОМЕР_4 бригади оперативного призначення НГУ (військова частина НОМЕР_2 НГУ) №171 від 13.09.2024. Згідно вказаного бойового розпорядження, групі військовослужбовців, серед яких і ОСОБА_3 , в термін до 06.00 14.09.2024 необхідно заступити на бойове чергування на вогневу позицію великокаліберного кулемета «КАРАТ» (район с. Верхнє Піщане, Куп'янського району, Харківської області) з метою недопущення просування противника в бойові порядки батальйону, нанесення йому максимального вогневого ураження на підступах до позицій та виконання інших завдань.
Будучи невдоволеним бойовим розпорядженням щодо висунення на бойове чергування на вогневу позицію, солдат ОСОБА_3 , діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану відкрито відмовився заступити на бойове чергування на вогневу позицію великокаліберного кулемета «КАРАТ» (район с. Верхнє Піщане, Куп'янського району, Харківської області) з метою недопущення просування противника в бойові порядки батальйону, нанесення йому максимального вогневого ураження на підступах до позицій та виконання інших завдань, чим підірвав боєготовність та боєздатність 3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_2 НГУ.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся у вчиненому, погодився з кваліфікацією вчиненого ним діяння та підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті щодо нього.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, його показання відповідають суті обвинувачення, суд за згодою обвинуваченого та інших учасників кримінального провадження, які вважають підтвердженими наявними у матеріалах кримінального провадження доказами фактичні обставини скоєного: дату, час, місце спосіб і інші обставини скоєння злочину обвинуваченим, а також форму вини і спрямованість умислу; мотив злочину, його наслідки; обставини, які впливають на ступінь і характер відповідальності обвинуваченого; інші обставини, які характеризують особу обвинувачуваного, визнає їх доказаними в судовому засіданні.
Оскільки обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд провів судовий розгляд справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та вивченням матеріалів, що характеризують його особистість, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі.
Перед встановленням такого порядку дослідження доказів, судом було з'ясовано, що сторони кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, а процесуальні наслідки встановлення такого порядку дослідження доказів в частині обмеження права апеляційного оскарження вказаних обставин їм роз'яснені та зрозумілі. У суду не виникло сумнівів у добровільності позицій сторін.
Суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_3 повністю доведеною та кваліфікує його дії за ч. 4 ст.402 КК України, як непокора, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника, вчинена в умовах воєнного стану.
При призначенні покарання ОСОБА_3 , суд враховує суспільну небезпечність та характер вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який є військовослужбовцем, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, раніше не судимий. Відповідно до письмової згоди на продовження проходження військової служби, командир військової частини НОМЕР_1 просить вирішити питання про можливість призначення найбільш м'якого покарання, не пов'язаного з обмеженням або позбавленням волі старшого солдата ОСОБА_3 , оскільки наразі існує гостра необхідність у військовослужбовцях такого характеру.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_3 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали, а також те, що протиправне діяння обвинуваченого ОСОБА_3 не носило систематичний характер.
Згідно ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк. Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.
Таким чином, судом встановлено наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Враховуючи данні про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є військовослужбовцем, його критичне ставлення до скоєного, позицію командира військової частини, де на теперішній час проходить службу обвинувачений, суд вважає наявними підстави для застосування ст. 69 КК України та призначення ОСОБА_3 покарання нижчого від найнижчої межі, ніж зазначено у санкції ч. 4 ст. 402 КК України, у виді позбавлення волі, із застосуванням положень ст.58 КК України, замінивши покарання у виді позбавлення волі на покарання у виді службового обмеження, з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави.
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для подальшого виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
Ухвалою слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 18.03.2025 ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 60 560,00 грн.
19.03.2025 ОСОБА_3 звільнено з-під варти у зв'язку із внесенням застави.
Довідкою ТУ ДСА у Харківській області підтверджено, що кошти у загальній сумі 60 560,00 грн. надійшли на депозитний рахунок територіального управління з призначенням платежу «Застава згідно ухвали Московського районного суду м. Харкова від 18.03.2025 у справі №643/4282/25 (провадження №1-кс/643/1437/25) відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , платіж за власні кошти - ОСОБА_7 ».
Відповідно до абз.3 ч.4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Статтею 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків.
Частиною 8 статті 182 КПК України визначено, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу (ч.11 ст.182 КПК України).
Судом встановлено, що з моменту звільнення з-під варти та на день ухвалення вироку, тобто, в період дії запобіжного заходу у вигляді застави, обвинувачений ОСОБА_3 виконав покладені на нього слідчим суддею обов'язки, передбаченіст.182 КПК України, а тому застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_7 після набрання вироком законної сили.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави з покладеними обов'язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 18.03.2025 по 19.03.2025 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Цивільний позов не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Процесуальні витрати та речові докази по кримінальному провадженню відсутні.
Керуючись ст.ст. 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд -
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України у виді 2 (двох) років позбавлення волі.
На підставі статті 58 Кримінального кодексу України замінити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначене покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, у виді 2 років позбавлення волі на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 роки з відрахуванням із суми грошового забезпечення ОСОБА_3 в дохід держави п'ятнадцяти відсотків (15%).
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 18.03.2025 по 19.03.2025 включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.
Запобіжний захід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді застави з покладеними обов'язками до набрання вироком законної сили залишити без змін, після набрання вироком законної сили запобіжний захід у вигляді застави з покладеними обов'язками - скасувати.
Після набрання цим вироком законної сили, заставу в розмірі 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) грн. 00 коп., внесену 19.03.2025 на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Харківській області у якості застави за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі ухвали слідчого судді Московського районного суду міста Харкова від 18.03.2025 у справі №643/4282/25 (провадження №1-кс/643/1437/25) - повернути заставодавцю ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Харківського апеляційного суду через Основ'янський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_8