Справа № 761/33979/21
Провадження № 1-в/953/8/25
13 лютого 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення від відбування покарання у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого 27.09.2021 Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді 80 годин громадських робіт, проживаючого згідно вироку за адресою: АДРЕСА_1 ,
Начальник Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 звернулася до суду з поданням про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків виконання обвинувального вироку.
В обґрунтування подання подання представник уповноваженого органу з питань пробації посилається на такі обставини. 12.02.2022 до Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області надійшов на виконання вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 щодо ОСОБА_4 , засудженого до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин.
15.02.2022 та 31.05.2022 засудженому направлялися виклики до уповноваженого органу з питань пробації, проте останній за викликами не з'явився. В ході першочергових розшукових заходів встановити місцезнаходження засудженого ОСОБА_4 не виявилось можливим, за вищевказаною адресою останній не мешкав. Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробанії» в Харківській області виконав усі дії у межах своїх повноважень для виконання вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021. Водночас ОСОБА_4 не ознайомлювався з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт, не був засуджений за ст. 389 КК України і питання про притягнення його до кримінальної відповідальності за цією статтею уповноваженими правоохоронними органами не вирішувалося. Зазначене не дозволяє констатувати юридичний факт ухилення його від відбування покарання, а відтак визначені у частині 3 статті 80 КК України правові підстави для зупинення строку давності виконання вироку не настали. ОСОБА_4 після ухвалення вироку не вчиняв нових кримінальних правопорушень, а тому відповідний строк і не переривався на підставі частини 4 статті 80 цього Кодексу. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України строк давності виконання вироку, яким особу засуджено до покарання у виді громадських робіт, становить два роки з дня набрання ним чинності. Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 щодо ОСОБА_4 набрав чинності 28.10.2021 року і строк давності його виконання сплинув 28.10.2023 року. За таких обставин засуджений, як стверджується у поданні, підлягає звільненню від відбування призначеного покарання на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України.
Представник органу пробації у судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи зазначений орган було повідомлено належним чином.
Прокурор надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, проти задоволення подання заперечує.
Засуджений в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду подання його було сповіщено належним чином.
За таких обставин неприбуття у судове засідання учасників процесу згідно з ч. 5 ст. 599 КПК України не перешкоджає судовому розгляду.
Суд, перевіривши доводи поданння, дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.
Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 27.09.2021 року засудив ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк 80 годин. Зазначений вирок набрав законної сили 28.10.2021 року.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 надійшов на виконання до Київського районного відділу філії ДУ «Центр Пробації» в Харківській області 15.02.2022, щодо ОСОБА_4 було заведено особову справу № 4/2022.
15.02.2022 року та 31.05.2022 року Київський районний відділ філії Державної установи «Центр пробації» направляв засудженому виклики для ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання у виді громадських робіт. Проте ОСОБА_4 за викликом не з'явився. У ході першочергових розшукових заходів було встановлено, що засуджений за вказаною у вироку адресою проживання ( АДРЕСА_1 ) відсутній, встановити місце його перебування не виявилося можливим. У зв'язку з наведеним Київський районний відділ Державної установи «Центр пробації» 03.08.2022 року направив до Харківського РУП № 1 ГУ НП в Харківській області подання щодо організації розшуку ОСОБА_4 .
Станом на зараз Харківське РУП № 1 ГУ НП в Харківській області проводить заходи, спрямовані на встановлення місця перебування засудженого, у межах розшукової справи (а. с. 22-23, 34-35).
Даючи зазначеним обставинам правову оцінку, суд виходить з такого.
Строк давності виконання обвинувального вироку, яким особу засуджено до покарання у виді громадських робіт, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України становить два роки з дня набрання вироком законної сили. Закінчення цього строку, як передбачено наведеною кримінально-правовою нормою, а також статтею 152 Кримінально-виконавчого кодексу України, тягне звільнення засудженого ід відбування покарання.
Разом із тим, на підставі ч. 3 ст. 80 КК України перебіг давності зупиняється у разі ухилення засудженого від відбування покарання. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення засудженого від відбування покарання або з дня його затримання. У цьому разі строки давності, передбачені пунктами 1-3 частини 1 цієї статті, подвоюються.
Перебіг давності згідно з частиною 4 цієї ж статті переривається, якщо до закінчення відповідного терміну засуджений вчинить новий злочин. Обчислення давності у згаданому випадку починається з дня вчинення нового злочину.
Отже, виходячи зі змісту частин 1, 3 і 4 статті 80 КК України підстава для звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку складається з трьох обов'язкових елементів:
1) закінчення (сплив) строків давності виконання обвинувального вироку;
2) не ухилення особи від відбування призначеного їй покарання;
3) не вчинення нею нового злочину.
Відсутність принаймні одного з наведених вище елементів виключає звільнення від відбування покарання у зв'язку з закінченням строку давності виконання обвинувального вироку.
Тобто передбачені у частині 1 статті 80 КК України правові наслідки настають виключно за умови добросовісної поведінки засудженого: якщо він упродовж визначеного законодавцем терміну не вчиняє дій, спрямованих на ухилення від виконання вироку, і не продовжує злочинну діяльність.
Оцінюючи наведені у поданні доводи й аргументи, суд виходить з такого. Дійсно, засуджений не зобов'язаний сам застосовувати до себе правообмеження, пов'язані з реалізацією призначеного судом заходу примусу. Виконання покарання є функцією спеціально уповноважених органів держави. Проте особа не повинна своїми діями перешкоджати цьому. Недобросовісна поведінка засудженого, спрямована на уникнення відбування покарання, не може призводити до настання сприятливих для нього кримінально-правових наслідків, передбачених ч. 1 ст. 80 КК України.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_4 був достеменно обізнаний про здійснення щодо нього кримінального провадження, розглянутого судом за спрощеною процедурою відповідно до ст. 382 КПК України, ухвалення вироку, копію якого суд направляв засудженому згідно з вимогами частини 4 цієї статті, і призначення покарання. Проте після набрання вироком законної сили, з початку стадії його виконання ОСОБА_4 був постійно відсутній за домашньою адресою, зазначеною у матеріалах справи з його слів. Наведене дає підстави для висновку, що засуджений змінив місце проживання, не поінформувавши про це суд або уповноважений орган з питань пробації, або надав органу досудового розслідування завідомо недостовірні відомості, тобто ввів цей орган в оману щодо своєї адреси. За неодноразовими викликами до центру пробації ОСОБА_5 жодного разу не з'явився. Така поведінка засудженого унеможливила встановлення місця його перебування, ознайомлення з порядком та умовами відбування покарання, виконання заходу примусу і зумовила необхідність розшуку ОСОБА_5 ..
Отже, дії та бездіяльність засудженого дозволяють констатувати спрямованість переховуватися від компетентних органів держави, щоб уникнути відбування призначеного судом покарання. Невиконання обвинувального вироку у строк, встановлений у п. 1 ч. 1 ст. 80 КК України, є наслідком недобросовісної поведінки ОСОБА_6 , котрий перешкоджає цьому. За таких обставин звільнення засудженого від відбування покарання призвело б до нівелювання визначеної у п. 14 ч. 1 ст. 17, ч. 2 ст. 21 КПК України засади обов'язковості судового рішення, яке підлягає безумовному виконанню на всій території України.
Непритягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ст. 389 КК України не є безумовною підставою для застосування щодо нього правових наслідків, визначених у частині 1 статті 80 КК України. У контексті наведеного суд звертає увагу, що ухилення від відбування покарання є триваючим кримінальним правопорушенням, і перебіг визначених у ст. 49 КК України строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за це діяння починається з дня його припинення. За таких обставин не виключено можливість вирішення правоохоронними органами відповідного питання у разі встановлення у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, у тому числі після встановлення його місця перебування, опитування засудженого та одержання інших необхідних відомостей.
Виходячи з викладеного суд дійшов висновку про відсутність фактичних і правових підстав для задоволення подання про звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст. 80 КК України, ст. 539 КПК України, ст. 152 КВК України, суд
У задоволенні клопотання (подання) начальника Київського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_3 про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року, у зв'язку із закінченням строку давності виконання обвинувального вироку - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова протягом семи діб з дня її оголошення.
Якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує в порядку, передбаченому ст. 382 КПК України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Суддя ОСОБА_1