справа № 619/2403/25
провадження № 2/619/1204/25
Заочне рішення
іменем України
17 червня 2025 року,
м. Дергачі,
Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу
№ 619/2403/25,
ім'я (найменування) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 ,
відповідачка: ОСОБА_2 ,
вимоги позивачки: про визнання договору купівлі-проваджу дійсним.
Стислий виклад позиції позивача.
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №Н9-554 від 07.08.1998, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який був укладений між ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна». У обґрунтування позову зазначено, ІНФОРМАЦІЯ_1 її батько ОСОБА_4 помер у м. Єфремів, Тульської області, РФ. Після смерті батька залишилося спадкове майно в вигляді зазначеного вище будинку. Умови договору сторонами були виконані повністю. Зазначений договір був зареєстрований КПТІ «Інвенрос» №10, запис 2028, власник ОСОБА_4 , власність - приватна, місце розташування: АДРЕСА_1 . У встановлений законом 6-ти місячний термін від дня смерті батька фактично прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована з батьком за однією адресою. Крім неї, спадкоємцем є мати - ОСОБА_5 , яка відмовилася від спадщини після смерті батька на її користь. Інших спадкоємців немає. 01.04.2025 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, підставою якої є те, що договір купівлі-продажу будинку був посвідчений на біржі, а не з додержанням нотаріальної форми. Після укладання договору від 07.08.1998 він був виконаний в дійсності: відповідачка передала її батьку проданий будинок, після чого він вважаючи себе власником житла, вселився в придбаний будинок, зареєстрував її в ньому, свою дружину та використовував його для свого проживання. Отже, ОСОБА_4 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 за життя фактично вступив в права власника нерухомого майна, привести біржовий договір відповідно до вимог законодавства не встиг. Оформити свої права на будинок не встиг, бо помер на території РФ.
Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 06.05.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 17.06.2025.
Позивачка у судове засідання не з'явилася, надавши до суду заяву, у якій просить здійснити розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, причину неявки не повідомила, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлялася належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернулася до суду у зв'язку з відсутністю адресата.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв'язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
Отже, відповідно п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачці вручена.
Крім того, відповідачка повідомлялася шляхом розміщення на сторінці вебсайту суду офіційного вебпорталу «Судова влада України» судової повістки на 17.06.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідачка належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідачка не з'явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідачка не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням того, що відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, не з'явилася у судове засідання, не подала відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.
07.08.1998 на Біржі нерухомості та основних фордів «Україна» було укладено договір купівлі-продажу №Н9-554, відповідно до якого яким ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , продав, а ОСОБА_4 купив житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Єфремів, Тульської області, РФ, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданого відділом запису актів цивільного стану по містах Єфремів, Богородицькому, Воловському, Кам'янському, Кіріївському та Куркінському районам, актовий запис № 170249710002902022007 від 27.08.2024 (а.с. 10-11).
ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записані: батько - ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 , про що свідчить копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження (а.с. 12-13).
05 червня 2010 року ОСОБА_6 зареєструвала шлюб та змінила прізвище на « ОСОБА_7 » ( а.с. 14).
01.04.2025 приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області Іващенко А.А. відмовила спадкоємиці ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з тим, що договір купівлі-продажу укладений з порушеннями Закону України «Про товарну біржу», так як згідно з ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу нерухомості укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації (а.с. 18).
Угоди, зареєстровані на товарній біржі не підлягають нотаріальному посвідченню. (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу»).
Тобто, чинне на момент укладання спірного правочину законодавство, а саме ч.2 ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу», дозволяло укладати угоди купівлі продажу квартири за участю фізичних осіб, без нотаріального посвідчення біржового контракту.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Дія актів цивільного законодавства в часі регламентована ст. 5 ЦК України. Згідно з п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року), Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
У п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 роз'яснено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Договір купівлі-продажу житлового будинку укладений в 1998 році, отже, на правовідносини щодо його укладення поширюється чинний на той час Цивільний кодекс Української РСР 1963 року.
Відповідно до ст.153, 224 ЦК України (в редакції 1963 р.), чинного на час виникнення спірних правовідносин, договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 1 ст. 227 ЦК України (в редакції 1963 р.) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 ЦК України (в редакції 1963 р.) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу, яка передбачає, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.
Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» від 28.07.1978 року № 3 (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992 року № 13 та від 25.05.1998 року № 15) було роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки ті угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання, застави, купівлі-продажу, в тому числі при придбанні на біржових торгах, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини. Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК України, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов. Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд, на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження.
Відповідно до Інструкції про порядок державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. №121, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.1998 р. за №399/2839, державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомого майна, серед іншого, на підставі договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею, здійснюють державні комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
Так, відповідно до інформаційної довідки КП ТІ «Інвенрос» №01-22/60 від 20.03.2025, ОСОБА_4 є власником на праві приватної власності житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу №Н9-554 від 07.08.1998 посвідченого Біржою нерухомості та основних фондів «Україна» (а.с. 16).
Суд вважає встановленим, що при вчиненні правочину всі дії сторін - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , були спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків, перехід права власності, і сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, мали вільне волевиявлення, що відповідало внутрішній волі на досягнення наслідків, а саме, купівлі-продажу вищевказаного житлового будинку, правочин був реальним і вчиненим у формі, дозволеній чинним законодавством України в 1993 році. Усі вимоги договору купівлі-продажу сторонами були виконані, ніяких претензій щодо передачі майна не було, та сторонами правочину один до одного будь-які інші претензії не пред'являлися. Державна реєстрація договору купівлі-продажу проведена СМГДПТІ «Інвентаризатор».
При цьому, реєстрація бюро технічної інвентаризації за ОСОБА_4 права власності на придбаний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржою, а не нотаріусом, не суперечила чинному законодавству.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.
З урахуванням викладених обставин, положень законодавства, приймаючи до уваги що на сьогоднішній час втрачена можливість нотаріального посвідчення договору, сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору і вони виконані повністю, суд вважає, що наявні підстави для визнання договору дійсним згідно з ч. 2 ст. 47 ЦК України 1963 р.
Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати дійсним договору купівлі-продажу №Н9-554 від 07.08.1998 житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного на Біржі нерухомості та основних фондів «Україна» між ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 .
Надіслати учасникам справи копію судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування (ім'я) сторін:
позивачка: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
відповідачка: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І. М. Нечипоренко