Справа №: 398/807/25
провадження №: 2/398/1375/25
Іменем України
"05" червня 2025 р. м.Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області
у складі: головуючої судді Голосеніної Т.В.
з участю секретаря Шаповал І.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олександрії цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023 у розмірі 29 484,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що 05.12.2023 між ТОВ «Качай гроші» та ОСОБА_1 укладено договір кредитної лінії №00-10507183 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Одразу після вчинених дій відповідача, 05.12.2023 ТОВ «Качай гроші» ініціювало переказ коштів згідно договору №00-10507183 від 05.12.2023 безготівковим зарахуванням через компанію ТОВ «Платежі онлайн» на платіжну картку № НОМЕР_1 ,що є доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця -ТОВ «Качайгроші».
22.01.2024 ТОВ «Качай гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторингу № 22-01/2024, згідно умов якого ТОВ «Макс Кредит» відступило право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 право вимоги до відповідача перейшло від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит».
16.08.2024 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, згідно умов якого ТОВ «ФК «Ейс» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023. Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024, право вимоги до відповідача перейшло від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс».
Всупереч умовам договору №00-10507183 від 05.12.2023відповідач взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 29 484,00 грн, яка складається з наступного: 5 460,00 грн - заборгованість по кредиту; 24 024,00 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023у розмірі 29 484,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 гривень, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 гривень.
Ухвалою від 17.03.2025 відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою від 17.03.2025 за клопотанням позивача витребувано докази по справі.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, представник відповідача направила до суду заяву про визнання позовних вимог та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2 000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 05.12.2023 між ТОВ «Качайгроші» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії № 00-10507183у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору, кредитодавець надає позичальнику кредит у національній валюті у вигляді кредитної лінії, у розмірі 5 200,00 грн на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Згідно з п. 7.10 договору, укладаючи цей договір, сторони визнають усі документи, підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис одноразовий ідентифікатор 79852 відправлено 05.12.2023 об11:06:07 на номер телефону НОМЕР_2 відповідача та введено ним 05.12.2023 об11:06:19, зокрема дана інформація підтверджується розділом 8 кредитного договору та довідкою про ідентифікацію боржника.
З урахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, прийняття відповідних умов надання кредиту, а також повідомлення кредитодавцем у встановленій законом формі всіх умов, які є необхідними відповідно до вимог чинного законодавства України.
Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, а отже належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину.
Строк дії кредитної лінії складає 240 календарних днів, дата повернення кредиту - 01.08 2024.
Знижена процентна ставка становить 1,01% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, надається позичальнику в якості заохочення та діє виключно за умови сплати процентів не пізніше наступного дня за рекомендованою датою погашення процентів, визначеною п.1.3.1 даного Договору (04.01.2024). Знижена процентна ставка застосовується виключно у межах строку надання кредиту, зазначеного у п. 1.3 цього договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, тобто з 1 по 20 день включно.
Стандартна процента ставка складає 2,80% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку користування кредитом, зазначеного в пункті 1.3 цього договору (за виключенням строку кредитування, коли клієнт має право на використання зниженої процентної ставки у разі якщо така знижена процентна ставка передбачена договором).
Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20); від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243ск20).
Листом ТОВ «Платежі онлайн» від 09.09.2024 № 204/09, додатками до нього, листом АТ КБ «Приватбанк» від 27.03.2025 № 20.1.0.0.0/7-250318/99413-БТ та випискою АТ КБ «Приватбанк» за договором за період з 05.12.2023 по 10.12.2023 підтверджується зарахування 05грудня 2023 року на банківський рахунок ОСОБА_1 (картка № НОМЕР_3 ) грошових коштів у сумі 5 200,00 грн.
22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» уклали договір факторинг № 22-01/2024, згідно умов якого ТОВ «Качай Гроші» відступило ТОВ «Макс Кредит» право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023. Згідно з п. 2.5 договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «Качай Гроші» за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від ТОВ «Качай Гроші» до ТОВ «Макс Кредит» відбувається у дату відступлення прав вимоги. Розділом І договору факторингу визначено, що «Дата відступлення прав вимоги» - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
22 січня 2024 року ТОВ «Качай Гроші» та ТОВ «Макс Кредит» підписали акт приймання-передачі за договором факторингу № 22-01/2024 від 22.01.2024.
Відповідно до реєстру боржників за договором факторингу №22-01/2024 від 22.01.2024 ТОВ «Качай Гроші» передало ТОВ «Макс Кредит» право вимоги до відповідача за кредитним договором № 00-10507183 від 05.12.2023 на загальну суму 12 594,40 грн.
16.08.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 16082024-МК/ЕЙС, у відповідності до умов якого ТОВ «Макс Кредит» передало (відступило) ТОВ «ФК «Ейс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» прийняло належні ТОВ «Макс Кредит» права вимоги до боржників. Згідно з п. 2.5 договору факторингу відступлення права грошової вимоги і всіх інших прав, належних ТОВ «Макс Кредит» за укладеними кредитними договорами, та їх перехід від ТОВ «Макс Кредит» до ТОВ «ФК «Ейс» відбувається у дату відступлення прав вимоги. Розділом І договору факторингу визначено, що «Дата відступлення прав вимоги» - робочий день, в який сторони склали і підписали акт прийому-передачі реєстру боржників.
16 серпня 2024 року ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» підписали акт приймання-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024.
Згідно акту приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №16082024-МК/ЕЙС від 16.08.2024 ТОВ«ФК «Ейс» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 29 484,00грн,з яких: 5 460,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 24 024,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 634 ЦКУкраїни договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
На підставі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, суд вказує, що за п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до змісту ч. 1-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
За ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
На підставі ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно із ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного мотивування, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Електронний договір повинен включати усі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним через недодержання письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Отже, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у виді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є комбінацією цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічна правова позиції була викладена Верховним Судом у постанові від 12 січня 2021 року по справі № 524/5556/19.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особа діє у цивільних відносинах вільно, здійснює свої права на власний розсуд, а також виконує цивільні обов'язки у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства і повинна діяти добросовісно, розумно, передбачаючи наслідки; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди, зловживання цивільними і процесуальними правами не допускається; цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які на свій розсуд розпоряджаються цивільними та процесуальними правами, реалізують право на судовий захист (ст.ст.3, 12, 13, 20ЦК України, ст.ст. 12, 13, 44 ЦПК України).
У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості за договором кредитної лінії № 00-10507183 від 05.12.2023 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» чи сплати сум кредитної заборгованості попередньому кредитору.
Отже, факт наявності заборгованості у позичальника у встановленому судом розмірі з кредиту та відсотків у загальному розмірі 29 484,00 грн було підтверджено у судовому засіданні, визнано відповідачем, тому вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Згідно з ч.1 ст.141, ч.1 ст.142 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідач до початку розгляду справи по суті визнав позовні вимоги, суд, з врахуванням положень ст.ст. 141, 142 ЦПК України, вважає, щоз відповідача на користь позивача слід стягнути 50 відсотків сплаченого позивачем судового збору у розмірі 1 211,20 грн та повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову у розмірі 1 211,20 грн.
За змістом ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витратна правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У позовній заяві ТОВ «ФК «Ейс» просило стягнути на свою користь витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн, які підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024, додатковою угодою № 15 від 22.11.2024 до договору про надання правничої допомоги № 2211/Е від 22.11.2024, актом прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024, свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю Тараненком А.І.
Верховний Суд у постанові від 13 березня 2025 року у справі 275/150/22сформував правову позицію про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконаних робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи.
Представником відповідача заявлене клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги до 2 000,00 грн, враховуючи критерії обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, яка також зазначена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11.10.2021 по справі №620/1958/19, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
При цьому, судом враховано незначну складність даної категорії справ, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Крім того, суд враховує, що суть надання позивачу адвокатом правничої допомоги зводилась до написання та направлення позовної заяви до суду, розгляд справи проведено у спрощеному провадженні з повідомленням сторін у справі.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Суд вказує на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, слід керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
В даній справі судом враховано незначну складність категорії справи, виходячи з усталеної правової позиції у таких справах, спірні правовідносини не є новими у судовій практиці, а тому підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а також не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Таким чином, заявлені позивачем до відшкодування 7 000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг) із реальним часом витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).
Відтак, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності, вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 3 500,00 грн.
Керуючисьст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за договором кредитної лінії № 00-10507183 від 05.12.2023 у розмірі 29 484 (двадцять дев'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судовий збір у розмірі 1 211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову згідно платіжної інструкції від 06.02.2025 № 7077, у розмірі 1 211,20 грн.
Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Кропивницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено 05 червня 2025 року.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», юридична адреса: м. Київ, Харківське шосе, буд. 19, офіс 2005, код ЄДРПОУ: 42986956.
Представник позивача: адвокат Тараненко Артем Ігорович, РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, офіс 21.
Відповідач: ОСОБА_1 , НОМЕР_5 ,зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В. Голосеніна