Єдиний унікальний номер 341/859/25
Номер провадження 2/341/533/25
18 червня 2025 року місто Галич
Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі
головуючого судді Аннишина С.І.,
за участю
секретаря судового засідання: Сегін І.І.,
розглянуши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представниця Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» - Лисенко О.С. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з нього на користь позивача заборгованість за кредитним договором №25.07.2024-100000275 від 25.07.2024 у розмірі 32 080 грн.
В обґрунтування позову посилається на те, що 25 липня 2025 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» укладеного кредитний договір, відповідно до якого відповідачу надано кредит в сумі 11 000,00 грн на строк 140 днів з процентною ставкою 1% за один день користування кредитом та сплатою комісії за надання кредиту у розмірі 20% від суми кредиту.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі та надало відповідачу обумовлені Договором кредитні кошти.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 32 080,00 грн., що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 9000,00 грн., процентам в розмірі 15 380,00 грн, комісії у розмірі 2 200,00 грн та неустойки в розмірі 5 500,00 грн.
Як зазначає позивач, на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за кредитним договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача і, відповідно, причиною звернення ТОВ «Споживчий центр» за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою суду від 20 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Заяви та клопотання від учасників справи до суду не надходили, інші процесуальні дії не вчинялись.
Представниця ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з'явилася. В прохальній частині позову просила суд справу розглядати за її відсутності, вимоги позову підтримала, у випадку неявки в судове засідання відповідача проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На адресу суду поверталися поштові конверти із позначкою - «адресат відсутній за вказаною адресою». Верховний Суд у постанові №755/17944/18 (61-185св23) від 10.05.2023 вказав, що довідка поштового відділення із позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду.
У зв'язку з неявкою в судове засідання сторін, на підставі положень частини 2 статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оскільки відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин, не подав відзиву, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, судом постановлено провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до статті 280 ЦПК України.
При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд дійшов висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі, не відкладаючи її розгляду.
Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд встановив такі фактичні обставини справи.
25 липня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25.07.2024 -100000275 (кредитної лінії) (а.с.14-19).
Указаний Договір укладено шляхом підписання Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (кредитної лінії), невід'ємною частиною якого є Заявка на укладення кредитного договору №25.07.2024 -100000275 (кредитної лінії) та надання позичальником Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору №25.07.2024 -100000275 (кредитної лінії).
Згідно з умовами заявки кредитного договору №25.07.2024 -100000275 (надалі по тексту - Договір) ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Споживчий центр» кредитні кошти у розмірі 11000,00 грн. строком на 140 днів (до 11.12.2024) із процентною ставкою 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит, та стягненням комісії за надання кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 2200,00 грн (пункти 2 - 5, 8 Договору).
У заявці кредитного договору №25.07.2024 - 100000275 (кредитної лінії) позичальник номер електронного платіжного засобу для надання коштів: НОМЕР_1 (а.с.17).
Відповідно до пункту 4.Договору, дата повернення кредиту - 11.12.2024.
За пунктом 5. Договору фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом.
Відповідно до пункту 12 Договору орієнтовна реальна процентна ставка за кредитом становить 7910,06%.
Вказані умови послідовно передбачені та погоджені відповідачем у Паспорті споживчого кредиту, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Заявці на укладення кредитного договору, Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Позичальником ОСОБА_1 підписано кожну окрему частину Договору (Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) Договору) шляхом використання одноразового ідентифікатора «Е164», що був надісланий смс-повідомленням відповідачу на його мобільний номер телефону, вказаний останнім у підписаному інформаційному повідомленні позичальника - НОМЕР_2 (а.с.14-19). Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором «А164» (20-21).
Відповідно до квитанції сервісу онлайн платежів «іРay» 25.07.2024 о 07:13.49 год було успішно перераховано кошти на картку № НОМЕР_3 , номер транзакції - НОМЕР_4 , призначення платежу - видача за договором кредиту №25.07.2024-100000275 (а.с.10).
Згідно з довідкою - розрахунком, виданим ТОВ «Споживчий центр» про стан заборгованості за кредитним договором №09.04.2023-100000275 від 25.07.2024, заборгованість ОСОБА_1 складає 9 000,00 грн - основний борг, 15 380,00 грн - проценти, 2 200, 00 грн - комісії, 5 500,00 грн - неустойиа. Разом 32 080,00 грн. Проценти нараховано за період з 25 липня 2024 року по 11 грудня 2024 року (а.с.9).
Отже, судом встановлено, що спірні правовідносини, які виникли на даний час між позивачем та відповідачем є відносини, які пов'язані із укладанням кредитного договору, отриманням на його виконання грошових коштів (кредиту) у розмірі та на умовах встановлених договором, а також їх поверненням та сплатою процентів за користування ними (кредитні правовідносини)..
Так, статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у пін мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Із положень частини 1 статті 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини 2 статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Окрім того, частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Частиною першою статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Кредитний договір має бути укладений у письмовій формі та підписаний сторонами, в тому числі із застосуванням електронного підпису.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
Зобов'язання за договором повинні виконуватися сторонами належним чином відповідно до його умов, а також вимог актів цивільного законодавства.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Суд за результатами оцінки доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, із врахуванням того, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності для вирішення справи, дійшов наступних висновків.
Так, судом встановлено, що позивачем у передбаченому законом порядку доведено належними та допустимими доказами те, що 25 липня 2024 року шляхом підписання Заявки, Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), Відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №25.07.2024-100000275.
ОСОБА_1 у визначеному Законом України «Про електронну комерцію» порядку погоджено із позивачем та підписано одноразовим ідентифікатором «Е164» Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на укладення кредитного договору, Відповідь про прийняття пропозиції (акцепту) № 25.07.2024-100000275.
Підписанням Договору сторонами визначено та погоджено розмір кредиту, строк кредитування, розмір відсоткової ставки та комісійних платежів, періоди здійснення обов'язкових платежів, а також суми платежів у них.
За вказаним договором ОСОБА_2 отримав доступ до кредитних коштів, які були перераховані ТОВ «Споживчий центр» на його картковий рахунок, що підтверджується квитанцією іPAY з номером транзакції - 462309363 про перерахування на картковий рахунок - НОМЕР_3 грошових коштів на суму 11 000.00 грн. Картковий рахунок, на який було перераховано кошти збігається з маскою платіжної картки, зазначеною в заявці кредитного договору № НОМЕР_5 .
У позовній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем проведена часткова оплата суми кредиту у розмірі 2 000,00 грн від 10.12.2024.
Разом з тим, відповідачем порушено погоджені умови Договору, внаслідок чого, як вбачається із довідки - розрахунку утворилась заборгованість, яка складається з 9 000,00 грн - основний борг; 15 380, 00 грн - проценти, 2 2200, 0 грн - комісія, 5 500, 00 грн - неустойка.
Вирішуючи спір між сторонами щодо неналежного виконання умов кредитного договору та обґрунтованості позовної вимоги про стягнення заборгованості за ним із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр», суд надав об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент звернення до суду, та враховує доведеність належними та допустими доказами факту укладення електронного кредитного договору з відповідачем, факту здійснення перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів та факту неналежного виконання умов договору з боку відповідача.
Так, зміст наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором від 25.07.2024 підтверджує обсяг погашеної відповідачем заборгованості в сумі 2 000,00 грн, а також нарахування відсотків за користування кредитом та комісії.
Відповідачем суду не надано будь-яких доказів на спростування достовірності наданого позивачем розрахунку або помилковості обрахованої заборгованості за тілом кредиту та простроченими процентами, яка підтверджується наданими ТОВ «Споживчий кредит» доказами.
З письмових доказів, які надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, до стягнення підлягає як частково непогашена сума отриманого кредиту - 9000,00 грн, так і відсотки, які підлягають сплаті за його користування в сумі 15 380,00 грн. Розрахунок розміру відсотків, які підлягають до стягнення, у повній мірі відповідає умовам договору кредитування, що були у встановленому порядку погоджені із позичальником та зафіксовані у пропозиції про укладення кредитного договору (оферті), заявці на укладення кредитного договору, відповіді про прийняття пропозиції (акцепту) Договору.
Отже, суд, з'ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази у справі, проаналізувавши норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, вважає, що позивачем належними та допустимими доказами перед судом доведено факт порушення його права у вказаних правовідносинах із ОСОБА_1 , а тому з останнього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором №25.07.2024-100000275 від 25.07.02024, а саме: 9 000,00 грн - основний борг, 15 380,00 грн - проценти за користування кредитом, 2 200,00 грн - комісія.
Разом з тим, суд не погоджується із нарахованою позивачем неустойкою в сумі 5 500,00 грн з огляду на наступне.
Пунктом 18 розділу Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тобто, в даному випадку законодавством звільнено позичальника від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення своїх кредитних (боргових) зобов'язань, оскільки такі нараховані після укладення крединого договору з 25.07.2024.
У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22 суд виснував щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов'язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення неустойки у розмірі 5 500, 00 грн. задоволенню не підлягають.
Суд, оцінюючи докази, що містяться в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, в жодних документах по цій справі свою позицію щодо виникнення у нього заборгованості за Договором не висловив, розрахунок заборгованості не спростував, дійшов висновку про часткове задволення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, яка внникла у зв'язку неналежним виконанням кредитним договором, в сумі 26 580,00 грн (9 000, грн - основний борг, 15 380,00 грн - проценти, 2 200, 00 грн - комісія).
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 задоволено частково, з останнього на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 2 007 гривень 08 копійок із розрахунку: 26580*2422,40/32080.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12,13,19, 259, 272-274,279 280,284,354,355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №25.07.2024-100000275 від 25.07.2024 в сумі 26 580 (двадцять шість тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, з яких: 9 000 (дев'ять тисяч) гривень 00 копійок - сума основного боргу, 15 380 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами, 2 200 (дві тисячі двісті) гривень 00 копійок - комісія за договором.
В задаволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2007 (дві тисяч сім) гривень 08 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження юридичної особи: 01032, м.Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
СуддяСвятослав АННИШИН