Справа № 216/8454/24
Провадження № 2/216/1128/25
29 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
05 грудня 2024 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (далі ТОВ «Санфорд Капітал») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, 05 грудня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено угоду № С02.217.72484 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Угода укладається згідно умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений розпорядженням банку і розміщений на інтернет-сторінці банку за адресою www.ideabank.ua, та клієнт надав підтвердження про ознайомлення ним з умовами вказаного договору та згоду з ними. Відповідачці було надано можливість користуватись кредитними коштами в сумі 15 000 грн в межах кредитного ліміту, визначеного угодою.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачкою умов угоди, виникла заборгованість на суму 45 209,48 грн, з яких 17 717,68 грн - заборгованість за основним боргом, 27 491,80 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
16.11.2023 між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» отримало право вимоги за угодою № С02.217.72484 від 05.12.2016.
В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» відступило право грошової вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» відповідно до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу серед інших, позивач отримав право вимоги до відповідачки за угодою № С02.217.72484 від 05.12.2016 на загальну суму 45 209,48 грн, тобто в розмірі нарахувань здійснених акціонерним товариством «Ідея Банк» станом на 16.11.2023. Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 9236,65 грн, та 3% річних в сумі 3351,69 грн. Посилаючись на вищевикладені обставини, представник позивача просив суд задовольнити позов.
Представник позивача Маслюженко М.П. у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час, день та місце слухання справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що в заочному порядку позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що 05 грудня 2016 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачкою було укладено угоду № С02.217.72484 про відкриття кредитної лінії та обслуговування кредитної картки. Угода укладається згідно умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що затверджений розпорядженням банку і розміщений на інтернет-сторінці банку за адресою www.ideabank.ua, та клієнт надав підтвердження про ознайомлення ним з умовами вказаного договору та згоду з ними. Відповідачу було надано можливість користуватись кредитними коштами в сумі 15 000 грн в межах кредитного ліміту, визначеного угодою.
Пунктом 3 угоди визначено, що банк надає кредит шляхом встановлення відновлювальної кредитної лінії, по рахунку на наступних умовах: максимальний ліміт кредитної лінії встановлюється у розмірі 200 000 грн; ліміт кредитної лінії; доступний клієнту на момент укладення угоди, становить 15 000 грн; процентна ставка за користування коштами кредитної лінії становить 48% річних; розмір обов'язкового мінімального платежу встановлюється згідно з тарифами банку; дата сплати обов'язкового мінімального платежу за попередній розрахунковий період: до останнього операційного дня платіжного періоду, який починається з дня, наступного за останнім днем попереднього розрахункового періоду, і закінчується на 30 день з моменту закінчення попереднього розрахункового періоду.
16.11.2023 між акціонерним товариством «Ідея Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» був укладений договір факторингу № 16/11-23, відповідно до якого товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» отримало право вимоги за угодою № С02.217.72484 від 05.12.2016.
В свою чергу, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сонаті» відступило право грошової вимоги ТОВ «Санфорд Капітал» відповідно до договору факторингу № 29/12-23 від 29.12.2023.
Згідно реєстру боржників до договору факторингу серед інших, позивач отримав право вимоги до відповідачки за угодою № С02.217.72484 від 05.12.2016 на загальну суму 45 209,48 грн, тобто в розмірі нарахувань здійснених акціонерним товариством «Ідея Банк» станом на 16.11.2023, на загальну суму 45 209,48 грн, з яких 17 717,68 грн - заборгованість за основним боргом, 27 491,80 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками.
Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановленні договором.
Як передбачено ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно положень пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином (відступлення права вимоги).
Стаття 514 цього Кодексу визначає, щодо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі строки і на умовах, передбачених договором.
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
За правилами, встановленими статтями 526, 530, 611, 629 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу та у встановлений строк, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно частини 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Встановивши дані обставини, враховуючи, що між сторонами по справі виникли правовідносини, відповідачкою грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах договору не повернуто первісному кредитору, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитною угодою, як правонаступника є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач заявляв вимоги про стягнення з відповідачки на його користь інфляційні втрати за період з 06.09.2019 по 23.02.2022 в розмірі 9236,65 грн, та 3% річних від простроченої суми в розмірі 3351,69 грн.
Враховуючи те, що правовідносини, які склалися між сторонами про стягнення заборгованості за кредитним договором, у яких, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, з огляду на юридичну природу правовідносин, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Вказана позиція узгоджена з постановою Верховного Суду України від 20 червня 2012 року у справі №6-68цс12, та від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13.
Неправомірними діями відповідачки позивачеві було завдано збитків матеріальної шкоди, яка виражена в грошовому еквіваленті, а відтак є грошовим зобов'язанням, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат, та трьох відсотків річних, узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України та також підлягають задоволенню.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2024 рік, складала 3028 грн.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, а відтак враховуючи звернення позивача до суду з позовом в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» розмір судового збору склав 2422,40 грн, та був сплачений позивачем при зверненні до суду з позовом.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Позивачем заявлено до стягнення витрати на правничу допомогу в розмірі 5200 грн, на підтвердження понесення яких надано договір про надання правової допомоги № 1-04 від 01.04.2024, акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги від 12.08.2024, відповідно до яких АО «Альянс ДЛС» надано ТОВ «Санфорд Капітал» наступну правову допомогу: проведення юридичного та фінансового аналізу божника вартістю 1200 грн, складання, підписання та подання позовної заяви про стягнення заборгованості вартістю 4000 грн.
З огляду на те, що ціна наданих адвокатом послуг була доведена належним чином, та з урахуванням критерію розумності, виходячи з конкретних обставин справи та обсягу наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги під час розгляду справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в повному обсязі.
Разом з тим, позивачем заявлено до стягнення витрати на оплату послуг поштового зв'язку в сумі відповідно до розрахункового документа про оплату послуг поштового зв'язку, однак в ході розгляду справи судом не будо встановлено та не доведено позивачем про які саме витрати поштового зв'язку йде мова, та їх розмір, а тому в цій частині позову слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 512, 516, 517, 526, 527, 530, 610, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд -
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» заборгованість за угодою № С02.217.72484 від 05.12.2016, яка складається із заборгованості за основним боргом - 17 717,68 грн, заборгованості за нарахованими на несплаченими відсотками - 27 491, 80 грн, інфляційні втрати - 9236,65 грн, три проценти річних 3351,69 грн, а всього - 57 797 (п'ятдесят сім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн 82 (вісімдесят дві) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» судовий збір в сумі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу в сумі 5200 грн, а всього - 7622 (сім тисяч шістсот двадцять дві) грн 40 (сорок) коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал», ЄДРПОУ: 43575686, місце знаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд. 21, приміщення 68, 69;
- відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Ю.В.Онопченко