Справа № 183/5909/25
№ 1-кс/183/1137/25
17 червня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , погоджене прокурором Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 62025050020000384 від 16 червня 2025 року, про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білгород-Дністровський Одеської області, громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично проживає адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України, -
за участю:
прокурора ОСОБА_4
підозрюваного ОСОБА_5 ( в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_6 ( в режимі відеоконференції)
Слідчий Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у місті Краматорську ОСОБА_3 , звернувся з клопотанням про продовження строку тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62025050020000384 від 16 червня 2025 року.
Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_5 підозрюється у тому, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 09.09.2023 №229 мтд (по стройовій частині), з 01.09.2023р. командир міномета 2 обслуги міномета мінометного взводу 3 роти спеціального призначення (на БМП) 2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України молодший сержант ОСОБА_5 , перебуваючи поблизу м. Кремінна Луганської області, зник безвісти за особливих обставин.
Про вказаний факт 18.09.2023р. командуванням військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України проінформовано ІНФОРМАЦІЯ_2 , в свою чергу 19.09.2023р. ІНФОРМАЦІЯ_2 проінформував мати ОСОБА_5 - ОСОБА_7 .
В подальшому моніторингом відкритих джерел інформації встановлено, що ОСОБА_5 13.05.2024 притягнутий до адміністративної відповідальності Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. У зв'язку із цим, командуванням військової частини ініційовано проведення службового розслідування, про результати проведення якого повідомлено ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську та розпочато кримінальне провадження № 62025050020000071 від 25.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, за фактом дезертирства ОСОБА_5 .
В подальшому, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 переховується на території м. Івано-Франківськ, веде спільний бізнес разом із матір'ю та рідним братом - ОСОБА_8 , колишнім військовослужбовцем Національної гвардії України.
Так, за повідомленням Старобільського РВ 3 управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025050020000071 від 25.01.2025р. за ч. 4 ст. 408 КК України за фактом дезертирства військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 НГУ молодшого сержанта ОСОБА_5 встановлено, що вказаний військовослужбовець, який рахувався зниклим безвісти з 01.09.2023р., насправді перебуває на території Івано-Франківської області, а його матір, громадянка ОСОБА_7 , будучи обізнаною про місцезнаходження свого сина, молодшого сержанта ОСОБА_5 , та приховуючи це з метою заволодіння належним йому грошовим забезпеченням шляхом обману, подала через ІНФОРМАЦІЯ_3 до військової частини НОМЕР_1 НГУ заяву про виплату належного ОСОБА_5 грошового забезпечення та у період з 01.09.2023р. по 14.11.2024р. отримала на власний картковий рахунок 911 563, 73 грн.
У зв'язку із цим, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42025132610000020 від 07.03.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке на підставі постанови прокурора від 10.03.2025р. об'єднано із матеріалами кримінального провадження № 62025050020000071 від 25.01.2025р.
Окрім цього, за повідомленням Старобільського РВ 3 управління ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях, під час досудового розслідування кримінального провадження № 62025050020000071 від 25.01.2025р. за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 5 ст. 190 КК України встановлено, що рідний брат ОСОБА_5 - громадянин ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , достовірно знаючи про місцеперебування свого брата ОСОБА_5 , з метою ухилення від військової служби, використав сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_5 про зникнення безвісти свого рідного брата - ОСОБА_5 та звільнився з військової служби на підставі ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
За вказаним фактом розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 42025132610000062 від 10.04.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, за фактом ухилення від несення обов'язків військової служби шляхом обману, в умовах воєнного стану ОСОБА_8 з 05.10.2023р., яке на підставі постанови прокурора від 10.04.2025р. об'єднано із кримінальним провадженням № 62025050020000071 від 25.01.2025р.
Досудовим розслідуванням встановлено, що молодший сержант ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира міномета 2 обслуги міномета мінометного взводу 3 роти спеціального призначення (на БМП) НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, діючи умисно, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 125, 126 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 29.08.2023 самовільно, з метою ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, залишив місце служби, розташоване поблизу АДРЕСА_3 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирстві, тобто самовільному залишенні місця служби з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Окрім цього, молодший сержант ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом та проходячи її на посаді командира міномета 2 обслуги міномета мінометного взводу 3 роти спеціального призначення (на БМП) НОМЕР_2 батальйону спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, перебуваючи на території Закарпатської області, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, а саме з рідним братом - ОСОБА_8 та матір'ю - ОСОБА_7 , 06.10.2023р. шляхом подачі заяви на ім'я в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , про виплату грошового забезпечення, в тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення у відповідності до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ями військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 30.11.2016р. № 884 у зв'язку із зникненням безвісти молодшого сержанта ОСОБА_5 , в якій зазначили завідомо неправдиву інформацію щодо зникнення безвісти ОСОБА_5 , достовірно володіючи інформацією про місце перебування останнього, повідомили завідомо неправдиву інформацію та запросили здійснювати в подальшому перерахування виплат, належних молодшому сержанту ОСОБА_5 , а саме основних, щомісячних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення на доданий до заяви рахунок 262016400953561065, на підставі чого з 28.10.2023р. по 14.11.2024р. ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_5 незаконно отримали від військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рахунок НОМЕР_3 (рахунок НОМЕР_4 ) відкритий в АТ КБ «Приватбанк» на ім'я ОСОБА_7 , РНОКПП: НОМЕР_5 , грошові кошти у сумі 884 311, 49 гривень (вісімсот вісімдесят чотири тисячі триста одинадцять гривень, сорок дев'ять копійок), розпорядившись ними, шляхом зняття готівкових коштів, чим спричинили державі збиток на вказану суму, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України - у заволодінні чужим майном шляхом обману, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, вчиненому в особливо великих розмірах.
28.04.2025р. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.ст. 208, 615 КПК України та в цей же день у встановленому законом порядку повідомлено про підозру. 29.04.2025р. ухвалою слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області підозрюваному ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті Військової служби правопорядку, строком до 20.06.2025.
16.06.2025р. постановою прокурора Луганської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони матеріали досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 виділено в окреме провадження з матеріалів досудового розслідування № 62025050020000071 від 25.01.2025р., за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України за № 62025050020000384 від 16.06.2025р., за підозрою ОСОБА_5 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 190 КК України.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
-матеріалами службового розслідування за фактом дезертирства військовослужбовця 2 батальйону спеціального призначення молодшого сержанта ОСОБА_5 , проведеного військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України;
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з ІНФОРМАЦІЯ_6 (за вих. 1841 від 07.03.2025);
-протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 13.02.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 13.02.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 14.02.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 15.02.2025;
-протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 13.02.2025;
-протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_14 від 14.04.2025;
-протоколом огляду відомостей (банківської інформації) з АТ КБ «Приват Банк» від 15.04.2025;
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області (за вих. 03-37/18/2025 від 31.03.2025);
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з Ужгородського районного управління поліції ГУНП в Закарпатській області (за вих. 44886-2025 від 05.04.2025);
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з Пенсійного фонду України (за вих. 2800-060203-5/21764 від 01.04.2025);
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з військової частини НОМЕР_6 Національної гвардії України (за вих. 3/12/10/2-3104 від 10.04.2025);
-матеріалами отриманими у відповідь на запит з військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (за вих. 40/57/10/2-1456-2025 від 15.04.2025);
-протоколом огляду цифрової інформації операторів мобільного зв'язку ПрАТ «Київстар», ПрАТ «Водафон», ТОВ «Лайфселл» та документів від 18.04.2025;
-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 78/3/32-873 від 18.04.2025;
-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 78/3/32-874 від 18.04.2025;
-протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій № 78/3/32-875 від 18.04.2025;
-іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності та взаємозв'язку.
На даний час, для досягнення мети та завдань кримінального провадження необхідно провести завершити ряд процесуальних і слідчих дій, що потребує додаткового часу, зокрема:
-отримати ухвали Дніпровського апеляційного суду про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій зі скасованими грифами секретності;
-з урахуванням оцінки усіх зібраних доказів у їх сукупності вирішити питання про зміну раніше повідомленої ОСОБА_5 підозри, допиту останнього в якості підозрюваного, виконати вимоги ст. 290 КПК України, скласти обвинувальний акт, реєстр матеріалів досудового розслідування та цивільний позов у кримінальному провадженні;
-провести інші слідчі та процесуальні дії, в яких виникне необхідність під час досудового слідства.
Строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження спливає 28.06.2025р.
З метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід.
Оцінюючи обставини, передбачені ст. 178 КПК України, сторона обвинувачення дійшла до висновків, що:
-наявні докази вчинення підозрюваним ОСОБА_5 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, є вагомими та допустимими, отриманими у встановленому КПК України порядку;
-у разі визнання винним, підозрюваному ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Статтею 183 ч. 1 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, якою передбачено умови, мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою продовження запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КК України.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час виникла необхідність у продовженні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_5 за наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме - переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Так, в обґрунтування продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:
1)переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду
(п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Наявність цього ризику зумовлена тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 12 років з конфіскацією майна, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання, оцінивши негативні наслідки переховування як менш несприятливі, ніж обмеження, пов'язані з триманням під вартою як запобіжним заходом або відбуванням покарання.
Тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
При цьому, просить врахувати, що постійне місце мешкання підозрюваного знаходиться в м. Івано-Франківськ, тобто на значній віддаленості від органу досудового розслідування [м. Дніпро], у зв'язку з чим останній може не з'являтись до слідчого або прокурора з метою проведення за його участю слідчих, процесуальних дій, крім того підозрюваний ОСОБА_5 може покинути територію України способом пов'язаним із незаконним перетином державного кордону, і таким чином переховуватись від органу досудового розслідування та/або суду.
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України). Ризик обумовлений тим, що на теперішній час органом досудового розслідування здійснюється збір доказів, не проведено в повному обсязі всі необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання речей та документів, які мають значення речових доказів, що свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають відношення до вчинення злочинів.
3) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України). Наявність ризику незаконно впливати на свідків підозрюваним
ОСОБА_5 , зокрема на ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 та інших свідків із числа військовослужбовців Національної гвардії України, адже може дізнатись місцезнаходження останніх та маючи навики користування вогнепальною зброєю, може погрожувати свідкам з метою зміни або відмови від показів, які вони надали або будуть надавати під час досудового розслідування та в суді. Крім того, може здійснити незаконний вплив на свідків у кримінальному провадженні, зокрема шляхом вмовляння та підкупу або прямою вказівкою, що може призвести до зміни їх показів у судовому провадженні.
Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, як працівник правоохоронного органу [Національної гвардії України], може вчинити службове підроблення або інші кримінальні правопорушення.
Враховуючи характер злочину та тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його судом винуватим, є всі підстави вважати, що підозрюваний може:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) незаконно впливати на свідка, у цьому ж кримінальному провадженні;
3) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
4) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Беручи до уваги вищенаведені обставини, особливу тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , матеріальне становище та соціальні зв'язки останнього, у органу досудового розслідування наявні достатні підстави вважати, що лише обрання запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, зможе забезпечити виконання останнім покладених на нього обов'язків.
Відтак у слідства є достатні дані вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, об'єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного ОСОБА_5 інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
При визначенні розміру застави просить врахувати особливу тяжкість, специфіку, обставини та суспільну небезпеку кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 , суму завданих збитків державі, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, тому вважає, що визначення застави у 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатне забезпечити виконання ОСОБА_5 , який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, покладених на нього обов'язків, та запобігти вказаним ризикам.
Прокурор клопотання слідчого підтримав, просив його задовольнити, мотивуючи обставинами, викладеними в ньому, вказавши, що ризики, які були застосовані раніше судом не втратили значення та є достатніми для продовження запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_6 висловила думку, вказавши, що клопотання про продовження строку тримання під вартою не підлягає задоволенню, слідчим не доведено неможливість застосування іншого запобіжного заходу, просить врахувати, що ОСОБА_5 є військовим, має сім'ю, дитину, міцні соціальні зв'язки, єдиний годувальник, тому просила обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вказав, що згоден із думкою захисника, визнає вину за ст. 408 КК України, а до обвинувачення за ст. 190 КК України не має відношення.
Слідчий суддя, дослідивши заявлене клопотання, вислухавши доводи прокурора, захисника, підозрюваного у відповідності до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 177, ст. 178, ст. 183 КПК України вважає його обґрунтованим з наступних підстав.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 слідчий суддя враховує, що серед вказаних у клопотанні слідчого ризиків є доведеним тільки два, які і дають підстави для продовження запобіжного заходу ОСОБА_5 .
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу тримання під вартою, який був обраний ОСОБА_5 ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2025 року строк дії якого спливає 20 червня 2025 року, слідчий суддя враховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою та наявності вказаних ризиків, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України враховує вагомість наявних доказів, які є достатніми для висновку про обґрунтовану підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 408, ч.2 ст. 28 ч.5 ст. 190 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України віднесений до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, суворість покарання за вказаною статтею КК України у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, відсутні відомості про наявність хвороб, які б виключали застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою, та доходить висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий та прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були встановлені 29 квітня 2025 року слідчим суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області при вирішенні питання про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на цей час не зменшились.
В той же час, слідчий суддя вважає, що органом досудового розслідування не доведено ризику, передбаченого п. 2 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме що підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення - обумовлений тим, що на теперішній час органом досудового розслідування здійснюється збір доказів, не проведено в повному обсязі всі необхідні слідчі (розшукові) дії, спрямовані на отримання речей та документів, які мають значення речових доказів. На переконання слідчого судді такі посилання сторони обвинувачення не свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають значення для досудового розслідування.
Відтак, існування ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя вважає не доведеними.
При перевірці наявності ризиків переховування від органу досудового розслідування та суду, вчинити інші кримінальні правопорушення, слідчий суддя також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризики втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 р. ЄСПП зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 176 КПК України Під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_5 підозрюється, у тому числі у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що перебування на волі ОСОБА_5 буде суперечити інтересам суспільства і є беззаперечною підставою для продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строків досудового розслідування до 28 червня 2025 року. З цих же підстав слідчий суддя відкидає доводи сторони захисту.
Розглядаючи питання щодо застосування застави, суд виходить з того, що ч. 3 ст. 183 КПК України, покладає на слідчого суддю обов'язок при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ураховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема, статтею 408 Кримінального кодексу України.
Тобто, у даному випадку слідчий суддя має право, а не обов'язок, не визначати розмір застави.
На переконання слідчого судді, відомості про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має малолітню дитину, а також з початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України проходив військову службу у складі Збройних Сил України, що свідчить про відсутність підстав для реалізації права, передбаченого вищезазначеною нормою, не визначати розмір застави.
Слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а тому за положеннями ст. 182 КПК України, розмір застави може бути визначено у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, слідчий суддя враховує і дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, сімейний стан підозрюваного. Слідчий суддя дійшов до висновків про наявність підстав для можливості застосування альтернативного запобіжного заходу, і вважає, що розмір застави у вигляді 250 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
У разі внесення підозрюваним застави, слідчий суддя вважає, що на підозрюваного ОСОБА_5 повинні бути покладені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Таким чином, враховуючи вказані вище обставини та особу обвинуваченого, заслухавши прокурора, захисника, вислухавши думку підозрюваного, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 відповідно до вимог ст. ст. 177, 178, 183 КПК України необхідно продовжити до 28 червня 2025 року.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 181, 183, 184, 194, 199, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задовольнити.
Підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 28 червня 2025 року включно.
Визначити заставу у розмірі 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 757 000 (сімсот п'ятдесят сім тисяч) грн., які можуть бути внесені підозрюваним або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрюваного ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому він перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, зокрема із ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 17 серпня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі якщо він будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваному, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1