Дата документу 19.06.2025
Справа № 334/3916/25
Провадження № 2/334/2436/25
19 червня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попової Катерини Романівни до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Попової К.Р. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 19 серпня 2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб. За час шлюбу подружжям за спільні кошти побудоване нерухоме майно, а саме: будинок літ.Ж за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 без визначення часток.
Розпорядженням Голови Ленінської районної адміністрації від 24.03.2009 № 569 «Про оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 », ОСОБА_2 оформлено право власності на житловий будинок літ. Ж розміром 9,95х10,10 м, Д- гараж розміром 6,23х3,80 м. Затверджено акт прийому індивідуального будинку літ. Ж житловою площею 46,0 кв.м., загальною площею 76,8 кв.м. по АДРЕСА_1 .
Даний будинок є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу.
Просить припинити право власності за ОСОБА_2 на будинок АДРЕСА_1 . Залишити у спільній частковій власності будинок АДРЕСА_1 , визнавши ідеальні частки, а саме: за ОСОБА_1 право власності на частку будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 право власності на частки будинку АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати та витрати на проведення експертної грошової оцінки житлового будинку.
Представник позивачки надала суду заяву, в якій уточнила позовні вимоги, просить припинити право власності за ОСОБА_2 на будинок літ. Ж, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Залишити у спільній частковій власності будинок АДРЕСА_1 , визнавши ідеальні частки, а саме: за ОСОБА_1 право власності на частку будинку, літ. Ж, по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 право власності на частки будинку, літ. Ж, по АДРЕСА_1 . Від позовних вимог в частині стягнення судового збору, оплати за проведення оцінки майна, правничої допомоги відмовилася. Просить справу розглянути без участі позивачки та представника позивачки.
Відповідач до суду надав заяву, в якій вказав, що просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про залишення у спільній частковій власності житлового будинку (літ. Ж) АДРЕСА_1 , визначивши ідеальні частки, а саме: за ОСОБА_2 право власності на частку будинку (літ. Ж) по АДРЕСА_1 та за ОСОБА_1 право власності на частки будинку (літ. Ж) по АДРЕСА_1 .
Сторони в судове засідання не з'явилися. Звернулись із заявами про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 19 серпня 2006 року Хортицьким відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, актовий запис № 467, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
В період шлюбу сторони збудували житловий будинок літ. Ж, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом прийняття індивідуального житлового будинку в експлуатацію від 24.03.2009, в якому зазначено, що будівництво даного житлового будинку розпочато 10.2006, закінчено 09.2008.
Головою Ленінської районної адміністрації винесено розпорядження № 569 від 24.03.2009 про затвердження акту прийому індивідуального будинку літ. Ж житловою площею 46,0 кв.м., загальною площею 76,8 кв.м. по АДРЕСА_1 та оформлення за ОСОБА_2 права власності на житловий будинок літ. Ж розміром 9,95х10,10 м, Д- гараж розміром 6,23х3,80 м по АДРЕСА_1 .
Право приватної власності на житловий будинок, літ. Ж, за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (стаття 61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 Цивільного кодексу України.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 СК України, де дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Частиною третьою статті 368 ЦК України визначено, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
У постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11 зазначено, що вирішуючи спір між подружжям про майно необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором або законом. У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно з усталеною судовою практикою щодо застосування частини п'ятої статті 71, статті 365 ЦК України суд визнає ідеальні частки подружжя в майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності, якщо один із подружжя не вчинив передбачених частиною п'ятою статті 71 СК України дій.
Визнання права на половину частини спірного майна (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) є поділом майна подружжя у розумінні частини першої статті 71 СК України, а тому суд може визнати право на частку у спільному майні подружжя за вказаних вище умов.
Судом встановлено, що житловий будинок літ. Ж за адресою: АДРЕСА_1 збудований під час перебування в шлюбі позивачки та відповідача та являється спільною сумісною власністю подружжя, що визнається сторонами у справі.
При поділі цього майна подружжя підстав для відступлення від рівності часток не встановлено і вимог про таке не заявлено, а тому суд виходить з того, що частки дружини та чоловіка є рівними, що визнається сторонами у справі.
Відтак, в порядку поділу майна подружжя суд слід визнати ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишити майно у їх спільній частковій власності.
Тобто, в порядку поділу майна подружжя слід визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку будинку літ.Ж по АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частки будинку, літ. Ж, по АДРЕСА_1 , внаслідок чого житловий будинок літ.Ж, по АДРЕСА_1 буде належати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності.
Не є ефективним способом захисту і не підлягає окремому вирішенню вимога про припинення права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок літ. Ж за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки з моменту набрання законної сили рішенням суду щодо поділу майна подружжя шляхом визнанням за кожним із подружжя права власності на частку в спірному об'єкті (визнання права на ідеальну частку у майні без його виділу в натурі) таке майно набуває статусу спільної часткової власності, а право власності за ОСОБА_2 на такий об'єкт в цілому автоматично припиняється.
Щодо визнання відповідачем позову у повному обсязі суд зазначає, що відповідно до положень ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. З урахуванням викладеного, визнання відповідачем позову в частині припинити право власності на спірне майно за ОСОБА_2 не приймається судом і позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , в особі представника - адвоката Попової Катерини Романівни, до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя- задовольнити частково.
В порядку поділу спільного майна подружжя:
визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ;
визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 ,
залишивши житловий будинок АДРЕСА_1 у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя: Турбіна Т. Ф.