іменем України
18.06.2025
Справа № 331/214/25
Провадження № 2/331/965/2025
Олександрівський районний суд міста Запоріжжя у складі судді Н.В.Фісун, за участю секретаря Коростельової К.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -
На розгляді в Олександрівському районному суді міста Запоріжжя перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу.
14.03.2025 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі , у зв'язку з тим, що відповідно до Витягу з Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 р. солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації. Прохав суд зупинити провадження у справі №331/214/25 за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, до закінчення перебування ОСОБА_1 в складі Збройних Сил України.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення клопотання, так як відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів на підтвердження перебування його у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан.
Відповідач до судового засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про слухання справи у судовому порядку, про причини неявки не повідомив.
Суд заслухавши позивача, перевіривши заявлені підстави та надані докази, доходить висновку про відсутність підстав для задоволення поданого клопотання виходячи з наступного.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У статті 129 Конституції України одними із основних засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Випадки, коли суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, визначені у ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції (п. 2 ч. 1ст. 253ЦПК України).
Отже, процесуальний закон пов'язує необхідність зупинення провадження у справі з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Військова служба у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до законів України, є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком осіб (за винятком випадків, визначених законом), пов'язаній із захистом України.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією РФ проти України введено в Україні воєнний стан о 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і на цей час його дію не припинено.
За приписами статей 1 та 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 року №1934-XII (далі Закон №1934-XII) Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Структура Збройних Сил України визначається статтею 3 Закону №1934-XII, відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.
Конструкція пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов'язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов'язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення).
Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом оформлюється письмовими наказами по особовому складу.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22, від 29 березня 2023 року, у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22, від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Звертаючись до суду з клопотання 13.03.2025 року про зупинення провадження у справі, ОСОБА_1 надає копію витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.02.2025 року, де зазначено, що солдат ОСОБА_1 , призваний на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 4 навчальної роти, що не є достатнім для зупинення провадження по справі.
Ухвалою суду 14.03.2025 року витребувано у Міністерства оборони України інформацію чи переведена військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України на воєнний стан та чи бере солдат ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) безпосередню участь у виконанні бойових завдань.
На ухвалу суду від 14.03.2025 року, що надійшла до військової частини НОМЕР_1 , стосовно надання вищезазначеної інформації, військова частина повідомила, що Військова частина НОМЕР_1 є навчальним батальйоном та з моменту введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації в Україні у відповідності до Конституції України, законів України № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану», № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» функціонує за штатами воєнного стану та виконує завдання за призначенням. А також те, наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №77 солдата ОСОБА_1 , НОМЕР_2 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію», було зараховано до списків особового складу частини та призначено на посаду курсанта 3 навчального взводу 4 навчальної роти військової частини НОМЕР_1 , для проходження курсу базової загальновійськової підготовки, строком не менше місяця, відповідно до частини першої статті 39 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
22.04.2025 року ухвалою суду витребувано у Міністерства оборони України інформацію чи перебуває ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) у лавах Збройних сил України та в якій військовій частині, чи бере участь військова частина у якій перебуває ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) безпосередню участь у виконанні бойових завдань.
30.05.2025 року від Міністерства оборони України військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь до суду , що ОСОБА_1 на теперішній час військову службу у військовій частині НОМЕР_1 не проходить. Відповідно до наявної інформації у військовій частині НОМЕР_1 , стонам на 16.04.2025 року солдат ОСОБА_1 був направлений для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 . Під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 20.02.2025 року по 16.04.2025 років солдат ОСОБА_1 бойові завдання не виконував.
Окрім цього, матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_3 та перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, оскільки він не надав наказ по особовому складу.
Отже, сам по собі факт перебування учасника справи на військовій службі, у складі Збройних Сил України, не є достатнім для зупинення провадження по справі. Практика Верховного Суду вимагає від сторін надання доказів залучення особи до бойових дій, здійснення заходів з національної безпеки та оборони, переведення конкретної військової частини на військовий стан, дислокації її в зоні бойових дій тощо.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.03.2023 по справі 756/3462/20, від 09.11.2022 по справі 753/19628/17.
Таким чином, за обставин, коли матеріали справи не містять відповідних доказів на підтвердження перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань,що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції, зокрема, наказу по особовому складу, суд дійшов висновку,що клопотання про зупинення не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 251, 258 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу - відмовити.
Ухвалу суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали складено 19.06.2025 року.
Суддя Н.В.Фісун