Справа 127/3397/25
Провадження 1-кс/127/1563/25
31 січня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , в рамках кримінального провадження № 12024020040000861 внесеного до ЄРДР 07.12.2024, про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
який підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, -
Слідчий слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старший лейтенант поліції ОСОБА_6 звернувся до суду із клопотанням, погодженим із прокурором про продовження строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні органу досудового розслідування перебувають матеріали кримінального провадження № 12024020040000861 внесеного до ЄРДР 07.12.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, в ході розслідування якого у слідства виникла необхідність у продовженні строку тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
В ході розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що 06.12.2024, близько 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи поблизу бізнес-центру «Тетріс», що розташований за адресою: місто Вінниця, вулиця Київська, № 16, та маючи на меті вчинити хуліганські дії (хуліганство), тобто грубо порушити громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось би особливою зухвалістю, при цьому маючи при собі предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень (складний ніж), побачив раніше незнайомих йому: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , після чого, зрозумівши, що вказані особи знаходяться неподалік - з протилежної сторони проїзної частини (від підозрюваного) по вулиці Київській, вирішив наздогнати останніх та розпочати реалізацію свого злочинного умислу, направленого на грубе порушення громадського порядку (вчинення хуліганських дій).
Так, ОСОБА_4 , розпочавши реалізацію свого прямого злочинного умислу направленого на грубе порушення громадського порядку (маючи на меті вчинити хуліганські дії (хуліганство)), з мотивів вираження своєї явної неповаги до суспільства, тобто очевидної, демонстративної зневаги до встановлених у суспільстві правил поведінки, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків у вигляді порушення суспільних відносин, які забезпечують нормальні умови життя людей у різних сферах суспільно корисної діяльності, спокійний відпочинок і дотримання правил поведінки в суспільному житті і побуті, маючи на меті показати свою винятковість та розгнузданість самолюбства, пов'язаного з неповагою до особи та людської гідності, з хуліганських мотивів, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виразилася в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, підбіг до ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого, спровокувавши бійку, шляхом безпідставного висловлення образ в бік останніх, дістав предмет, заздалегідь заготовлений для нанесення тілесних ушкоджень (складний ніж), та завдав не менше одного удару в область лівої половини грудної клітки ОСОБА_7 , чим порушив права присутніх осіб на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканість, а крім того, заподіяв тілесні ушкодження потерпілому з хуліганських спонукань.
Внаслідок вищевказаних хуліганський дій ОСОБА_4 - грубо порушено громадський порядок, а також створено реальну загрозу для життя та здоров'я ОСОБА_7 , якого госпіталізовано до Клінічного центру торокальної хірургії «ВОКЛ ім. Пирогова» з діагнозом: колото-різана рана лівої половини грудної клітки.
Враховуючи вищевикладене, дії ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підпадають під ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
07.12.2024 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниця, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, в силу ст. 89 КК України, раніше не судимого,- затримано в порядку ст. 208 КПК України.
07.12.2024 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, - хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмету, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами:
- Протокол прийняття заяви від 07.12.2024;
- Протоколом огляду місця події від 07.12.2024;
- Протоколом допиту потерпілого ОСОБА_7 від 07.12.2024;
- Протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.12.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 07.12.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 07.12.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 07.12.2024;
- Протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 07.12.2024;
- Протоколом затримання особи підозрюваної у вчинені злочину від 07.12.2024;
- іншими матеріалами кримінального провадження
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 КПК України.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Санкція ч. 4 ст. 296 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Що стосується особи обвинуваченого ОСОБА_4 , а також обставин та ризиків встановлених за результатом проведення досудового розслідування:
- за результатом проведення досудового розслідування, слідчими зібрані вагомі доказів про вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується (санкція статті передбачає позбавлення волі строком до 7 років);
- вік та стан здоров'я обвинуваченого (26 років, відсутність тяжких захворювань);
- міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців (підозрюваний не одружений, дітей на утримані не має);
Ризики:
- може почати незаконно впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадженні (з метою зміни їх показів або повної відмови від них).
- існує велика вірогідність того, що підозрюваний розуміючи тяжкість покарання що йому загрожує, у разі визнання його винним у інкримінованому йому злочині, почне переховуватись від органів досудового розслідування та в подальшому від суду. Крім того, у зв'язку із ситуацією з незаконним перетином кордону, що склалась в Україні станом на 2024 рік, вказаний ризик є більш ніж реальним. Також, особливої уваги заслуговує поведінка підозрюваного після вчиненого кримінального правопорушення, останній залишив місце вчинення кримінального правопорушення (намагаючись уникнути кримінальної відповідальності); не надав допомогу потерпілому, якому завдав удар ножем в ліву частину грудної клітки; намагався позбутись речових доказів (складного ножа);
- вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_4 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Наведене прямо вказує на те, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Застосування до підозрюваного іншого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти вищевказаним ризикам, оскільки:
- особисте зобов'язання є недостатньо дієвим запобіжним заходом, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та міру можливого покарання, особу підозрюваного, його репутацію та соціальні зв'язки;
- особиста порука не може бути застосована, оскільки у ОСОБА_4 відсутні поручителі, які заслуговують на довіру та зможуть доставити останнього до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу;
- домашній арешт є недостатньо суворим запобіжним заходом, оскільки ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а тому він зможе переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи складність контролю за виконанням підозрюваним покладених на нього обов'язків під час такого запобіжного заходу.
В свою чергу, обрання до підозрюваного іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, унеможливить завадити вказаному ризику.
Слід також зауважити, що застосування запобіжного заходу, який оптимально відповідає конкретним обставинам кримінального провадження, багато у чому визначається характером (властивостями вчиненого злочину), одним з важливіших серед яких є тяжкість пред'явленої підозри/обвинувачення. Необхідність врахування даного фактору зумовлена тим, що залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, залежить покарання, яке обвинувачений зобов'язаний буде понести (у разі визнання його винним).
Зокрема, у п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України прямо вказано, що при оцінці відповідних ризиків (перелічених у ч. 1 ст. 177 КПК) слід враховувати й, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною в інкримінованому правопорушенні.
У відповідності до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні:
- щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Передбачені кримінальним процесуальним законом ризики, як підстава застосування запобіжного заходу, мають «доказово-прогностичний» характер, що дає змогу зробити ймовірний висновок про майбутнє в поведінці підозрюваного, обвинуваченого (тобто сформувати обґрунтоване припущення).
З урахуванням сукупності викладених обставин, даних про особу обвинуваченого, в силу характеру інкримінованого ОСОБА_4 діяння та одночасної потреби у проведенні належного досудового розслідування, спрямованого на всебічне, повне і об'єктивне дослідження всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення, та подальшого обґрунтованого та справедливого судового розгляду, а крім того для забезпечення належного виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, єдиним запобіжним заходом, який надасть можливість запобігти усім вищевказаним ризикам та забезпечити належний судовий розгляд, є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, а тому слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити підозрюваному ОСОБА_4 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив слідчого суддю клопотання задовольнити та продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 в межах строку досудового розслідування, тобто до 07.02.2025, оскільки, заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшилися, зокрема підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює застосування більш м'якого запобіжного заходу,.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що у вказаному кримінальному правопорушенні вину визнає у повному обсязі, а тому просив слідчого суддю застосувати біль м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певний період доби, а у випадку якщо слідчий дядя прийде до висновку про необхідність застосування запобіжного заходу самен у вигляді домашнього арешту - визначити заставу у розмірі 20 розмірів прожитого мінімуму для працездатних осіб.
Під час судового розгляду адвокат ОСОБА_5 заперечив проти задоволення клопотання слідчого, слідчому судді пояснив, що ризики зазначені стороною обвинувачення не обґрунтовані, підозрюваний має постійне місце проживання та офіційне місце роботи, за місцем проживання характеризується позитивно, являється волонтером, активно сприяє слідству, а тому просив слідчого суддю застосувати відносно підозрюваного більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі у вигляді домашнього арешту в певний період доби. Надав слідчому судді матеріали підтверджуючі його доводи.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши та проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов'язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за фіксації судового процесу технічними засобами.
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходами забезпечення кримінального провадження є запобіжні заходи.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
В даному конкретному випадку слідчим в матеріалах клопотання, а прокурором в судовому засіданні, не доведено, що вказана ступінь втручання в права та свободи особи можуть виправдати потреби досудового розслідування, а також, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків визначених КПК України.
Під час вирішення питання про обрання підозрюваному міри запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останньої та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, слідчий суддя враховує те, що ОСОБА_4 не одружений, має постійне місце реєстрації та проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, що підтверджується наданими адвокатом матеріалами, зокрема характеристиками від сусідів, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та директора ТОВ ЖЕО ОСОБА_15 , офіційно працевлаштований, являється керівником благодійної організації «Благодійний фонд «Ти маєш сміливість», що займається волонтерською діяльністю, пов'язаною з підтримкою Збройних сил України, що в свою чергу підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань.
Окрім того вартий уваги факт примирення підозрюваного ОСОБА_4 з потерпілим ОСОБА_7 , що підтверджується заявою за підписом ОСОБА_7 від 20.12.2024, з якої вбачається, що потерпілий будь-яких моральних та матеріальних претензій до підозрюваного не має та судитись з ОСОБА_4 не бажає. Окрім того потерпілий зазначив, що на даний час його стан здоров'я добрий.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її соціальними зв'язками, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення із під варти. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду. При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Посилання органу досудового розслідування про наявність в кримінальному провадженні ризиків, які обумовлюють доцільність застосування тримання підозрюваного під вартою фактично обґрунтовано лише тяжкістю покарання, що загрожує підозрюваному за умови доведеності його вини у вчинені інкримінованого злочину, який є тяжким. Проте, сама лиш тяжкість вчиненого злочину, хоча і є визначаючими елементами при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не можуть бути достатніми підставами для законності тримання особи під вартою.
Доводи клопотання слідчого за погодженням із прокурором в тій частині, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, на наявність яких міститься посилання в клопотанні, не підтвердженні належними та об'єктивними даними і прокурором в судовому засіданні не доведені.
Незважаючи на те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за місцем свого проживання характеризується позитивно, з потерпілим у кримінальному провадженні примирився, має міцні соціальні зв'язки та не представляє собою будь - якої соціальної небезпеки.
З обставин, наведених в клопотанні органу досудового розслідування слідує, і зазначене встановлено в ході судового розгляду, що ризики не виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право застосувати до підозрюваного інший, більш м'який запобіжний захід.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Розглядаючи клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, однак не з'ясовано та не наведено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити його належної процесуальної поведінки та запобігти вказаним ризикам.
З огляду на вищенаведене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, з урахуванням відсутності належного обґрунтування існуючих ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України в самому клопотанні слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та не доведеності належним чином наявності таких ризиків прокурором під час розгляду справи, слідчим суддею не встановлено переконливих аргументів на користь того, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти вказаним ризикам.
На підставі вищевикладеного, слідчий суддя не встановив підстав щодо необхідності задоволення клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки обставин необхідності тримання особи під вартою в даному конкретному випадку не має, а тому необхідним та достатнім запобіжним заходом буде запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, заборонивши останньому залишати місце свого проживання цілодобово із застосуванням електронного засобу контролю. При цьому, саме такий запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним, покладених на нього процесуальних обов'язків визначених ч. 5 ст. 194 КПК України та в повній мірі забезпечить запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
На підставі наведеного, керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 400 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 - відмовити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, що полягає у цілодобовій забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 8 (вісім) днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 07 лютого 2025 року включно.
Строк дії ухвали суду визначити до 07 лютого 2025 року включно.
Відповідно до ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , такі обов'язки:
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Ухвалу слідчого судді для організації виконання направити начальнику ГУНП у Вінницькій області.
Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покласти на старшого слідчого слідчого відділення відділу поліції № 2 Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя