243/3755/23
2/243/97/2025
16 червня 2025 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Сидоренко І.О.
за участю:
секретаря судового засідання Зубкова В.В.,
представник позивача Онішкевича М.М.,
представника відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в режимі дистанційного судового провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
Позивач Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, обґрунтувавши свої вимоги тим, що між Банком та відповідачем ОСОБА_2 укладено комплексний договір № 6/3707310 від 13 вересня 2021 року, відповідно до якого ОСОБА_2 позивачем надано кредит на споживчі потреби, в тому числі на оплату страхового платежу за договором страхування життя та умов страхування життя позичальника у розмірі 826781,94 грн., строком до 12.09.2026 року. 13.09.2021 року між АТ «Креді Аггріколь Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, згідно якого остання зобов'язалась нести солідарну відповідальність з позичальником в разі не виконання останнім умов кредитного договору.
Однак, відповідачем порушені умови Кредитного договору, а саме не повертається кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачуються проценти/прострочені проценти на користування кредитом та комісія/прострочена комісія у строки/терміни, передбачені кредитним договором. Внаслідок невиконання умов кредитного договору у відповідача перед Банком станом на 31 березня 2023 року, наявна заборгованість у розмірі 824 486,76 гривень, що підтверджується наданим до суду розрахунком, з яких: простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 179 136,10 грн., строкової заборгованості - 570 926,99 грн., заборгованості по нарахованим відсоткам по кредиту 3 432,00 грн., простроченим відсотками по кредиту 70 991,67 грн.
Тому, просить суд стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 824 486 грн. 76 коп., а також судові витрати у розмірі 12 367 грн. 30 коп.
30.01.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Турчак М.В. до суду надала відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2.2.5-2.2.7 Правил надання та обслуговування кредиту на придбання та під заставу транспортного засобу в АТ «Креді Агріколь Банк», які є невід'ємною частиною Кредитного договору, у разі несплати Позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентах за користування кредитом протягом 30 календарних днів та/або іншого порушення зобов'язання за Договором Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів та штрафних санкцій, а також вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати направлення повідомлення, та попередження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги.
Невиконання Позичальником зобов'язання по повному погашенню простроченої заборгованості протягом 1-го календарного місяця і дані направлення Повідомлення та/або про розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов'язковим дня укладення Договору, і неукладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам банку, дає право Банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів за користування кредитом та/або нарахованих комісій, штрафів та нені. У цьому випадку Банк направляє Позичальнику та його поручителям (за наявності) відповідну письмову вимогу. Якщо позичальник протягом 31 дня з моменту отримання ним письмової вимоги Банку, зазначеної в пп. 2.2.6 Правил, не виконає вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом, процентами, штрафними санкціями, тощо, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості або звернення стягнення за Предмет застави в позасудовому порядку. Однак, в даному випадку в матеріалах справи не містяться докази направлення повідомлення-вимоги № 10451/2786 від 30.11.2022 року щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за Комплексним договором №6/3707310 від 13.09.2021.
Відповідач по справі ОСОБА_2 відповідну вимогу не отримував, що свідчить про порушення Банком процедури дострокового повернення кредиту.
Правовідносини між позивачем та відповідачами в даному випадку регулюються спеціальним Законом “Про споживче кредитування . Відповідно до ч.4 от. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець мас право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначила, що визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів. У даному випадку відповідачеві надавався саме споживчий кредит на придбання транспортного засобу для особистого користування.
У ОСОБА_2 не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що банком було завчасно направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, я відповідачем такі вимоги було отримано.
Якщо кредит надавався на споживчі цілі, то кредит з метою реалізації свого права на дострокове повернення кредиту повинен в обов'язковому порядку використати процедуру досудового врегулювання спору. Лише у випадку незадоволення вимоги кредитора останній може звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості. До такого правового висновку прийшов Верховий Суд, зокрема, у наступних постановах: від 14.12.2022 № 347/832/16; від 19.10.2022 № 761/13847/15-ц; від 05.10.2022 № 607/122/15-ц; від 12.05.2022 № 202/5399/16-ц; від 03.05.2022 № 206/346618; від 14.04.2022 № 278/1646/15-ц; від 02.02.2022 № 755/11307/17; від 17.01.2022 № 1519/2-4141/11.
При цьому боржник вважається належним чином повідомленим про порушення зобов'язань за кредитним договором та про зобов'язання достроково погасити заборгованість у тому разі, коли кредитором не лише відправлено на адресу такого боржника досудову вимогу, а й доведено факт її вручення адресатові під розписку. Вказаний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 20 липня 2022 року в справі №720/894/20. Неотримання відповідачем вимоги про усунення порушень за кредитним договором об'єктивно позбавляє його можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості надати свої заперечення щодо неї. Отже, матеріали справи не містять доказів вручення відповідачу та, відповідно, отримання ним досудових вимог банку щодо виконання договірних зобов'язань та попередження про дострокове стягнення заборгованості.
Крім того, позивачем не враховані положення п.6 та п.6-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування». Згідно з п.6 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COV1D-19), виконання зобов'язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов'язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Згідно з п.61 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Указами Президента України, затвердженими Верховною Радою, на всій території України діє воєнний стан.
Отже, під час дії на всій території України воєнного стану та карантину до спірних правовідносин мають бути застосовані вимоги п.6 та п.61 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», що унеможливлює покладання відповідальності на позичальника за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит. Вимога про дострокове повернення повної суми кредиту покладає відповідальність на позичальника за прострочення виконання зобов'язань, оскільки застосовується як санкція за таке порушення (стаття 1050 ЦК України, на яку посилається позивач, містить наслідки порушення договору позичальником та згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець мас право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу).
Таким чином, вимоги позивача під час дії в Україні воєнного стану та карантину є незаконними та не підлягають задоволенню.
Також зазначає, що розрахунок заборгованості не відповідає фактичним обставинам та Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем в розрахунку заборгованості порушено розподіл отриманих від відповідача коштів за черговістю погашення вимог за договором про споживчий кредит, встановленою статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернений сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Зазначена стаття 19 є імперативною нормою, тобто не припускає будь-яких виключень та відступлень. Виходячи з зазначеного, банк зобов'язаний направляти отримані від позичальника кошти в першу чергу па погашення простроченої суми кредиту, а залишок - на прострочені проценти за користування кредитом.
Також звертає увагу суду на те, що відповідно до п. 3.2 Комплексного договору від 13.09.2021 року, сторона Договору, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили), що засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами. Листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1 військова агресія російської федерації, яка стала підставою для введення військового стану в Україні з 24.02.2022 року, визнана форс -мажорними обставинами до дати офіційного закінчення. Викопувати умови Кредитного договору своєчасно відповідач ОСОБА_2 не міг саме через форс-мажорні обставини - повномасштабне вторгнення рф на територію України та спровоковані у зв'язку з цим соціально-економічні та гуманітарні кризи.
Вимоги до рівня та розумності ведення справ банком с вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною в цивільних відносинах з такою установою. З врахуванням наведеного всі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах. Наведене відповідає позиції Верховного Суду у справі №199/7014/20 від 01.02.2023.
Дострокове стягнення з відповідачів кредитних коштів, наданих на придбання транспортного засобу для особистого користування, суперечить принципу пропорційності, закріпленому уст. 11 ЦК України та становитиме для них надмірний тягар, враховуючи, що відповідач по справі ОСОБА_4 навіть не отримав вимоги банку.
На даний час орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які понесено та які очікує понести відповідач в зв'язку із розглядом даної справи на професійну правничу допомогу складає близько 30 000 грн.
У зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства “КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №6/3707310 від 13.09.2021 року просить відмовити повністю.
07.02.2024 року представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якому зазначено, що представником відповідача проведено аналіз перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» однак не наведено чим саме позивач порушив права відповідача НЕ нарахувавши йому пені та штрафи за прострочене зобов'язання
Отже відповідачем, який проаналізував норми перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» на предмет заборони нараховувати у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати к кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Не доведено нарахування таких штрафів та пень, не нарахування штрафних санкцій підтверджується розрахунком заборгованості та виписками по рахункам відповідача.
У відповідності до ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. Верховний суд у своїй практиці виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності (Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21).
Верховний суд у своїх Постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Отже, із наведено слідує, що обставини форс-мажору мають бути не лише самі по собі, але й стосуватися конкретної особи, яка посилається на такі обставини і бути належним чином документально підтвердженими.
Додатково зазначає, що форс-мажор є підставою для звільнення позичальника від відповідальності за неналежне виконання зобов'язання у відповідності до ст. 611 ЦК України, а не від виконання самого зобов'язання. Окрім того, відповідачами не надано сертифікату ТПП щодо неможливості виконання саме відповідачами саме зобов'язань за кредитним договором.
А також не доведено, що вимога про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, а саме тіла, відсотків та комісій, є порушенням перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».
Щодо черговості зарахування платежів. До матеріалів справи додано виписки по рахунках, згідно наданих доказів не вбачається безпідставної зміни черговості зарахування платежів. Доказів про протилежне відповідачем не надано.
Щодо направлення вимоги про дострокове виконання зобов'язань. Стягувачем на відомі поштові адреси ОСОБА_2 , а саме: АДРЕСА_1 . та 84112, АДРЕСА_2 . Вказані вимоги, копії яких додано до матеріалів позовної заяви були повернуті до Банку у зв'язку з закінченням строку зберігання. Копії доказів направлення та повернення поштових відправлень надаю суду, оригінали є в наявності позивача. Стягувачем на відомі поштові адреси ОСОБА_3 , а саме: АДРЕСА_3 . та АДРЕСА_4 . Вказані вимоги, копії яких додано до матеріалів позовної заяви були повернуті до Банку у зв'язку з закінченням строку зберігання. Отже, відповідачі свідомо не скористались своїм правом отримати вимоги про дострокове виконання взятих на себе кредитних зобов'язань.
Щодо посилання представника відповідача на постанову Касаційного цивільного суду у справі № 720/894/20, зазначаємо, що предметом розгляду зазначеної справи є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, а тому в жодному разі не може бути застосованим до розгляду справи 243/3755/23, оскільки предмети розгляду цих справ різні, а спосіб повідомлення боржників про виконання прострочених зобов'язань кардинально відрізняється від погоджених умов повідомлення сторін згідно кредитного договору № 6/3707310 від 13.09.2021р. за яким наявна прострочена заборгованість.
У зв'язку з чим, просять суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
06.03.2024 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Турчак М.В. надала до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначила, що у відзиві вже зазначалось, що згідно з п. 2.2.5-2.2.7 Правил надання та обслуговування кредиту на придбання та під заставу транспортного засобу в АТ «Креді Агріколь Банк», які є невід'ємною частиною Кредитного договору, у разі несплати Позичальником чергового платежу по кредиту та/або процентах за користування кредитом протягом 30 календарних днів та/або іншого порушення зобов'язання за Договором Банк направляє Позичальнику письмове повідомлення про наявність простроченої заборгованості за кредитом, в якому вказується розмір заборгованості з урахуванням належних до сплати суми кредиту, процентів та штрафних санкцій, а також вимога про виконання порушеного зобов'язання у строк, що не перевищує 30 календарних днів з дати направлення повідомлення, та попередження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги.
Невиконання Позичальником зобов'язання по повному погашенню простроченої заборгованості протягом 1-го календарного місяця і дані направлення Повідомлення та/або про розірвання договору про надання додаткових чи супутніх послуг, який є обов'язковим дня укладення Договору, і неукладення протягом 15 календарних днів нового договору про надання таких самих послуг з особою, що відповідає вимогам банку, дає право Банку вимагати дострокового повернення кредиту в повному обсязі, нарахованих процентів за користування кредитом та/або нарахованих комісій, штрафів та нені. У цьому випадку Банк направляє Позичальнику та його поручителям (за наявності) відповідну письмову вимогу.
Якщо позичальник протягом 31 дня з моменту отримання ним письмової вимоги Банку, зазначеної в пп. 2.2.6 Правил, не виконає вимогу про дострокове повернення заборгованості за кредитом, процентами, штрафними санкціями, тощо, Банк вправі розпочати процедуру примусового стягнення боргу, включаючи звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості або звернення стягнення за Предмет застави в позасудовому порядку. Однак, в даному випадку в матеріалах справи не містяться докази направлення повідомлення-вимоги № 10451/2786 від 30.11.2022 року щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за Комплексним договором №6/3707310 від 13.09.2021.
Відповідач по справі ОСОБА_2 відповідну вимогу не отримував, що свідчить про порушення Банком процедури дострокового повернення кредиту.
До відповіді на відзив позивачем було долучено копію конверта за трек-номерами 01001 06897004 разом з довідкою про причини повернення листа та рекомендованим повідомленням, які нібито підтверджують факт направлення письмової вимоги ОСОБА_2 .
З наданих у відповіді на відзив доказів неможливо встановити, чи було надіслано саме повідомлення-вимогу № 10451/2786 від 30.11.2022 року щодо дострокового виконання боргових зобов'язань за Комплексним договором № 6/3707310 від 13.09.2021, адже в даному випадку позивач надав лише копію листа та рекомендоване повідомлення без опису вкладення, тобто вміст такого листа встановити неможливо. Також між відповідачем та позивачем було укладено декілька кредитних договорів, то ж неможливо встановити той факт, що позивач дійсно було направлено на адресу відповідача саме письмову вимогу за Комплексним договором № 6/3707310 від 13.09.2021, а не за іншими договорами. Отже, такі докази є неналежними.
Правовідносини між позивачем та відповідачами в даному випадку регулюються спеціальним Законом “Про споживче кредитування . Відповідно до ч.4 от. 16 Закону України «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець мас право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов'язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.
Відповідач по справі ОСОБА_2 відповідну вимогу не отримував, при цьому про цей факт свідчить і надана позивачем довідка про повернення листа.
Виходячи з вищезазначеного, у ОСОБА_2 не виник обов'язок дострокового повернення всієї суми грошових коштів, оскільки матеріали справи не містять доказів, що банком було завчасно направлені вимоги про дострокове повернення кредиту, а відповідачем такі вимоги було отримано.
Що стосується посилання представника позивача на те, що до розгляду даної справи не може бути застосована постанова Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі № 720/894/20, то дане твердження не відповідає дійсності, оскільки в обох випадках спірні правовідносини та спосіб повідомлення боржників при виконання прострочених зобов'язань стосується саме кредитних договорів.
У зв'язку з чим, просить суд в задоволені вимоги позивача відмовити повністю.
У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та у відповіді на відзив.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 будучи повідомленими належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились, про причини неявки суду не повідомили.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Турчак М.В. у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, наведених у відповіді на відзив.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено комплексний договір № 6/3707310, відповідно до умов якого банк надав суму кредиту 826 781,94 грн., строком до 12.09.2026, зі сплатою 8,79 % річних (фіксована процентна ставка).
Згідно п. 1.1. кредитного договору за цим договором банк надає позичальнику кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у порядку та в строки, встановлені договором.
13.09.2021 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 було укладено договір про внесення змін та доповнень № 1 від 13.09.2021 року до комплексного договору № 6/3707310 від 13.09.2021 року, відповідно до п.1 сторони домовились, що строк пред'явлення Позичальником Банку свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визначений п. 2.3.22 Правил, продовжується на період встановлення карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COV1D-19), збільшений на 45 календарних днів.
13.09.2021 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №Р4/3707311, відповідно до умов якого, поручитель ОСОБА_3 поручається перед банком за повне та своєчасне виконання боргових зобов'язань за кредитним договором №6/3707310 від 13.09.2021 р.
Відповідно до п.п. 3.1 договору поруки сторони договору визначили, що у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору, Поручитель і Позичальник несуть солідарну відповідальність перед Банком на всю суму заборгованості за Кредитним договором.
Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договорами поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти і такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.ст. 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та його вимог.
Відповідно до вищезазначеного кредитного договору позивач надає Відповідачу кредит у сумі 826 781,94 грн., строком до 12.09.2026 р., а Відповідач одержує та повертає кредит згідно з графіком погашення кредиту.
Однак, відповідач в порушення умов кредитного договору не повертав кредит у строки/терміни, передбачені графіком, не сплачував проценти за користування кредитом у строки, передбачені кредитним договором, що підтверджується випискою по рахунку, з якого слідує, що останнє погашення заборгованості за кредитним договором відбулося 14.02.2022 року.
Вищенаведене, також підтверджується наданими представником відповідача квитанціям щодо здійснення ОСОБА_2 платежів по погашенню кредиту на рахунок АТ «Креді Агріколь Банк», а саме: № 39385439 від 12.10.2021 року у розмірі 20000,00 грн.; № 39424695 від 15.10.2021 року у розмірі 6000,00 грн.; № 39972019 від 14.11.2021 року у розмірі 20000,00 грн.; № 4063343 від 17.12.2021 року у розмірі 20000,00 грн.; № 41219627 від 20.01.2022 року у розмірі 20000,00 грн.; № 41675044 від 14.02.2022 року у розмірі 20000,00 грн.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачами, згідно з розрахунком заборгованість за договором № 6/3707310 від 13 вересня 2021 року станом на 31 березня 2023 року становить 824 486,76 гривень, яка складається з простроченої заборгованості по кредиту у розмірі 179 136,10 грн., строкової заборгованості 570 926,99 грн., заборгованості по нарахованим відсоткам по кредиту 3 432,00 грн., простроченим відсотками по кредиту 70 991,67 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивач надсилав відповідачам лист-вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, однак зазначені вимоги банку відповідачами отримані не були.
На момент звернення до суду, а також протягом розгляду даної цивільної справи, відповідачі, будучі обізнаними протягом розгляду справи про вимогу банку про дострокове повернення кредиту, жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту, не вчинили.
Таким чином суд приходить до висновку, що з відповідачів на користь позивача слід стягнути заборгованість за Кредитом в сумі 824 486,76 грн., задовольнивши позовні вимоги.
Судом не приймаються до уваги доводи представника відповідача щодо неотримання вимоги про дострокове повернення кредиту, направленої в порядку досудового врегулювання спору, оскільки такі доводи не спростовують наявності заборгованості за кредитним договором і не звільняють позичальника від виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом погашення кредиту в погоджені сторонами строки і в установленому розмірі.
Крім того, суд звертає увагу на постанову від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18) Велика Палата Верховного Суду, в якій зроблено висновок, що боржник зобов'язаний виконати його обов'язок відповідно до умов договору. Тобто, порушивши права або законні інтереси кредитора, боржник зобов'язаний поновити їх, не чекаючи на повідомлення (вимогу) про дострокове повернення кредиту чи на звернення до суду з відповідним позовом. Враховуючи приписи статей 526, 527 і 530 ЦК України, направлення повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту стосується загального порядку досудового врегулювання відповідних спорів. Невиконання кредитором обов'язку з направлення такого повідомлення (вимоги) не означає відсутність порушення його прав, а тому він може вимагати у суді виконання боржником обов'язку з дострокового повернення кредиту.
Крім того, посилання представника відповідача, наведені у відзиві про порушення Банком процедури дострокового повернення кредиту судом до уваги не приймаються, оскільки, як встановлено у судовому засіданні позивачем були вжиті заходи для надіслання вимоги про дострокове повернення кредиту, проте відповідачі не виявили бажання отримати дані вимоги, через що листи з вимогами були повернуті банку. При цьому, висновки, викладені у Постанові Верховного Суду від 20 липня 2022 року в справі №720/894/20, на яку посилається представник відповідача не можуть бути враховані судом при розгляді даної цивільної справи, оскільки дана справа не є релевантної зі справою, яка переглядалася Верховним Судом.
Також, судом не приймаються до уваги посилання представника відповідача на порушення положень п.6 та п.6-1 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких під час дії на всій території України воєнного стану та карантину до спірних правовідносин мають бути застосовані вимоги п.6 та п.61 Розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування», що унеможливлює покладання відповідальності на позичальника за прострочення виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит, оскілки, як встановлено у судовому засіданні позивачем не було нараховано відповідачем жодної штрафної санкції, а відповідно до вимог ст. 1048, 1050 ЦК України позикодавець наділений правом на дострокове повернення частини позики, що залишилася, та отримання процентів за користування кредитними коштами за договором.
Також, судом не приймається ствердження представника відповідача щодо невідповідності фактичним обставинам та Закону України «Про споживче кредитування» розрахунку заборгованості. Так, згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування», у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернений сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Проте, дана норма регулює розподіл грошових коштів у разі їх сплати у недостатньому обсязі, а у судовому засіданні встановлено, що починаючи з березня 2022 року відповідач жодної оплати заборгованості не здійснював. Доказів, які б спростували даний висновок суду, представник відповідача не надано. Щодо графіку погашення заборгованості, суд зазначає, що даний графік є додатком до кредитного договору та був узгоджений сторонами договорами та підписаний уповноваженою особою позивача та відповідачем.
Також, суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо форс мажорних обставин, а саме введення воєнного стану, враховуючи наступне.
У постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21, від 22 червня 2022 року у справі № 904/5328/21 визначено, що ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР «Про торгово-промислові палати України» (далі - Закон № 671/97-ВР) шляхом видачі сертифіката.
У статті 141 Закону № 671/97-ВР вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 вказано, що «статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Так, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18 та у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 913/20/21».
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Відповідачем суду не надано доказів на підтвердження дії форс-мажорних обставин та неможливості виконання ним своїх зобов'язань з внесення грошових коштів за кредитним договором.
Водночас, суд звертає увагу, що лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорну обставину - військову агресію російської федерації проти України, сам собою не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідачів у розмірі 824 486,76 гривень.
Позивачем при зверненні до суду із зазначеним позовом було сплачено 12 367,30 грн. судового збору, тому з огляду на задоволення позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 6183,65 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 549, 638 ч. 1, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14361575, суму заборгованості за кредитним договором № 6/3707310 від 13 вересня 2021 року, яка станом на 31 березня 2023 року становить 824486 (вісімсот двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят шість) гривень 76 копійок
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 та мешкає за адресою: АДРЕСА_6 , на користь Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» на р/р НОМЕР_3 , код ЄДРПОУ 14361575, суму судового збору у розмірі 6183 (шість тисяч сто вісімдесят три) гривні 65 копійок, з кожного.
Повний текст рішення виготовлений 18 червня 2025 року.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду І.О. Сидоренко