Іменем України
Справа № 133/1590/25
провадження № 3/133/1548/25
11.06.25 м. Козятин
Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі головуючого судді Гуменюка О.О., за участі:
секретарря суджових засідань Корбут Ю.А.,
особи, відносно якої складений протокол ОСОБА_1 ,
захисника Шарлай Т.О.,
прокурора Щура О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області, матеріали справи про адміністративне правопорушення пов'язаного з корупцією, що надійшли з Управління стратегічних розслідувань у Вінницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією №380 вказано, що штаб-сержант ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді старшого інструктора ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи згідно пп. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45 та п. 2-7 Розділу ХІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин лише 03.09.2024 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 рік (щорічна).
Вказані дії ОСОБА_1 особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковані за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину не визнав. Захисник ОСОБА_1 - адвокат Шарлай Т.О. у судовому засіданні заперечувала проти обставин правопорушення, викладених у протоколі, з огляду на те, що ОСОБА_1 , будучи призначеним 25.02.2022 на посаду головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 не був військовою посадовою особою і не мав обовязку подавати декларацію за 2021 рік. На посаду старшого інструктора першого відділу призначений 24.12.2022, через це не мав обовязку подавати декларацію за 2021 рік. просила провадження у справі закрити.
У судовому засіданні прокурор обставини правопорушення, викладені у протоколі підтримав. Вказав, що посада, зайнята ОСОБА_1 у 2022 році була пов'язана із виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, отже останній був військовою посадовою особою та мав у підпорядкуванні декілька осіб. Однак, на запитання суду, заначив, що в матеріалах справи відстуні докази того, що вказана посада відноситься до військових посадових осіб. Жодних заяв та клопотання перед судом не заявляв.
Заслухавши пояснення учасників справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких всиновків.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновків, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, з таких підстав.
Диспозиція ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Встановлено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, який діє і на даний час. У зв'язку із вказаним відтерміновано обов'язок щодо подання декларацій.
Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20.09.2023, який набрав чинності 12.10.2023 було відновлено обов'язок декларування.
Прикінцевими положеннями вказаного вище Закону, ч. 2-7, установлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно достатті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб'єкти декларування, зазначені участинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Згідно ч. 1 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції", особи, зазначені у п. 1, п.п. "а", "в"-"ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, зобов'язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.
Підпунктом "г" ч. 1 ст. 3 ЗУ "Про запобігання корупції" визначено, що до суб'єктів на яких поширюється дія цього Закону, зокрема є: військові посадові особи Збройних Сил України.
При цьому, дія розділу VII "Фінансовий контроль" цього Закону не поширюється на: військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу (крім військовослужбовців, зазначених у пунктах 1-5 частини 7 цієї статті).
Положеннями ч. 7 цього Закону передбачено, що суб'єкти декларування з числа військовослужбовців Державної прикордонної служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України, Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також поліцейських поліції особливого призначення, які під час дії воєнного стану залучені до ведення бойових дій у порядку, визначеномучастиною четвертоюстатті 24 Закону України "Про Національну поліцію" (крім суб'єктів декларування із числа військовослужбовців, зазначених упунктах 1-5 цієї частини), зобов'язані подати визначені цією статтею декларації не пізніше 90 календарних днів з дня настання першої з таких обставин - припинення або скасування воєнного стану чи звільнення з військової служби (служби в поліції).
Дія цієї частини не поширюється на суб'єктів декларування з числа військовослужбовців: 3) які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів).
Аналіз наведених положень свідчить про те, що військовослужбовці які проходять службу у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки або відряджені до них (крім осіб рядового складу підрозділів охорони відповідних центрів) є суб'єктами декларування згідно ч. 1 ст. 45 ЗУ "Про запобігання корупції" виключно у випадку, якщо такі військовослужбовці згідно ст. 3 ч. 1 п.п. "г" ЗУ "Про запобігання корупції" є військові посадові особи Збройних Сил України.
Таким чином, для встановлення приналежності ОСОБА_1 до військової посадової особи ЗС України на посаді головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 та наявності відповідного обов'язку щодо подання декларації типу "щорічна" за 2021 рік, слід оцінювати його відповідні посадові обов'язки.
У відповідності до п. 12 ст. 6 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов'язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Зважаючи на приписи ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Роз'яснення НАЗК, адміністративно-господарські функції (обов'язки) це обов'язки з управління або розпорядження державним, комунальним майном (установлення порядку його зберігання, переробки, реалізації забезпечення контролю за цими операціями тощо). Такі повноваження в різному обсязі є у начальників планово-господарських, постачальницьких, фінансових відділів і служб, їхніх заступників, керівників відділів підприємств тощо.
Організаційно-розпорядчі функції (обов'язки) це обов'язки щодо здійснення керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, комунальних підприємств, установ, організацій, структурних підрозділів, їхні заступники, особи, які керують ділянками робіт.
Однак, до протоколу не додано жодних доказів у виді функціональних обов'язків, посадрових інструкцій чи наказів про розподіл обовязків, тощо, щодо головного сержанта роти охорони першого відділу станом на 2022 рік, таким чином суд позбавлений можливості надати оцінку обов'язкам ОСОБА_1 на даній посаді та їх організаційно-розпорядчого чи адміністративно-господарського характеру. Так само не додано доказів у виді наказів про уповноваження ОСОБА_1 на виконання таких обов'язків згідно із законодавством.
Крім того, в судовому засіданні прокурором було наголошено, що ОСОБА_1 не подав вчасно декларацію перебуваючи на посаді головного сержанта роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не на посаді старшого інструктора ІНФОРМАЦІЯ_2 як зазначено в протоколі.
Прокурором не заявлялось клопотання про долучення чи витребування доказів Самостійно суд не вправі відшукувати докази винуватості особи.
Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
У відповідності до стандарту доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»), який застосовується при оцінці доказів, докази можуть «випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення у справі «Коробов проти України»).
Крім того, згідно практики Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», «Карелін проти Росії» суд має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_1 передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, а тому провадження у справі за даною статтею підлягає закриттю за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 247 КУпАП провадження у справах про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 245-249, 251, 252, 266-1, 279, 280, 283, 284 КУпАП, суд -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олександр ГУМЕНЮК
11.06.25