16 червня 2025 рокуСправа № 495/1937/25
Номер провадження 3/495/837/2025
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Волкова Ю.Ф.,
із участю секретаря судового засідання Мартиненко Т А.,
розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли від Білгород-Дністровського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, місце проживання: АДРЕСА_1 ,
за частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - Кодекс),
встановила:
21.03.2025 до суду надійшли вказані адміністративні матеріали.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025 ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 19.03.2025 о 17:37 год. в м. Білгород-Дністровський, по вулиці Портова керувала автомобілем «Форд Мондео» д/н/з НОМЕР_1 , при наявності дорожнього знаку «дати дорогу» не надала дорогу автомобілю, який рухався по головній дорозі, з мусивши водія автомобіля різко гальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, чим створила аварійну ситуацію.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлена шляхом направлення судової повістки.
Представник ОСОБА_1 адвокат Каланжов В.І. подав клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку із недоведеністю складу адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 122 Кодексу.
Відповідно до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Стаття 9 Кодексу визначає, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 245 Кодексу завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне, всебічне з'ясування обставин по справі.
Згідно із вимогами статті 251 Кодексу, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту статей 7, 254, 279 Кодексу убачається, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника та в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення, як підстава для притягнення особи до відповідальності та один із засобів доказування, у будь-якому разі повинен відповідати вимогам статті 256 Кодексу.
Суд дослідивши зміст протоколу серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025 встановив невідповідність цього протоколу та вимог ст. 256 Кодексу.
Відповідною нормою встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Обставини правопорушення повинні бути викладені в протоколі конкретно, з належним формулюванням складу адміністративного правопорушення у відповідності до змісту диспозиції статті (частини статті) КУпАП, що передбачає відповідальність за його вчинення.
Згідно статті 280 Кодексу, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідальність за ч.5 ст. 122 Кодексу настає за вчинення порушення, які передбачені частинами першою - четвертою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Об'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, містить такі склади: а) перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху більш як на 20 кілометрів на годину, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, початку руху, зміни напрямку руху, проїзду спеціальних транспортних засобів; б) недодержання водіями вимог дорожніх знаків, розмітки проїзної частини шляхів або безпечної дистанції, порушення правил зупинки і стоянки, розташування транспортних засобів на проїзній частині, руху автомагістралями, пріоритету транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми освітлювальними приладами, попереджувальними сигналами, буксирування механічних транспортних засобів, перевезення людей або руху тротуарами чи пішохідними доріжками; в) ненадання водіями транспортних засобів переваги в русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само інші порушення правил проїзду пішохідних переходів; г) порушення, передбачені частинами 1-3 цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, тобто примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вживати інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Норми статті 122 КУпАП є бланкетними, тобто такими, що посилаються на певні норми права, які безпосередньо встановлюють такі вимоги.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (з подальшими змінами та доповненнями).
Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (пункт 8.1. ПДР).
Однак, у протоколі відсутнє посилання на норму ПДР, яку порушила ОСОБА_1 ; в матеріалах справи відсутні докази щодо такої організації дорожнього руху, в умовах якої у Паскарь, за Правилами дорожнього руху, виник обов'язок надати дорогу іншому транспортному засобу на ділянці дороги по вул. Портовій (Лазо), у тому числі схеми ділянки дороги із нанесеними відповідними дорожніми знаками, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів.
До протоколу серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025 додано такі докази: рапорт поліцейського Смертенюка Т.В. від 19.03.2025, диск з відеозаписами, довідку щодо отримання Паскарь посвідчення водія.
За результатами дослідження доказів встановлено, що протокол серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025 і рапорт від 19.03.2025 складав ОСОБА_2 .
На переконання суду рапорт поліцейського Смертенюка Т.В. від 19.03.2025 не є беззаперечним доказом у справі, зважаючи на те, що він є зацікавленою особою при розгляді цієї справи, а тому вказане ставить під сумнів дотримання вимог щодо об'єктивності з'ясування обставин. Отже, рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень (правова позиція ВС у справі № 524/5741/16-а, у справі № №524/4668/17).
Відеозапис, поданий на підтвердження факту порушення ПДР, є належним доказом, якщо в протоколі є посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис (ВС/КАС, справа №524/5536/17, 15.11.18).
У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025 у графі «до протоколу додаються» зазначено: відео з бодікамери, відео з реєстратора; у графі «технічний засіб відеозапису» зазначено: 314.
На підставі встановленого, необхідно дійти висновку, що у протоколі відсутнє посилання на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис з урахуванням кількості відеозаписів та використаних технічних засобів.
Керуючись наведеним, відеозапис, доданий до протоколу серії ЕПР1 № 275970 від 19.03.2025, є неналежним доказом.
Також судом враховано правову позицію ВС у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 537/2088/17, постанова від 15.05.2019, про те, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. З'ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке порушнику поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище.
Відтак, письмове пояснення Паскарь у протоколі не може бути використане як беззаперечний доказ її вини.
Інших доказів на підтвердження складу адміністративного правопорушення за частиною п'ятою статті 122 Кодексу до протоколу не додано.
З огляду на вищевикладене, на те що складання та оформлення протоколу виконано не належним чином, а зазначені недоліки, неповнота опису події не можуть бути усунуті в суді, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 122 Кодексу, а тому справа про адміністративні правопорушення підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю при відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 124, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановила:
провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за частиною п'ятою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Ю.Ф. Волкова