Провадження № 33/803/1400/25 Справа № 186/92/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Іванченко О. Ю.
10 червня 2025 року м. Дніпро
Суддя Судової палати у кримінальних справах Дніпровського апеляційного суду Іванченко О.Ю., у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року в справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 гривні на користь держави.
Судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2025 року о 09:36 годині по вул. Захисників України, 31, м.Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області ОСОБА_1 керував автомобілем "Шкода Октавія", д.р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук), на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку - відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Проводилася відеофіксація правопорушення. Водія від керування транспортним засобом відсторонено.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції.
Разом з апеляційною скаргою подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просив визнати причини пропуску строку поважними.
На думку апелянта, постанова суду є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд першої інстанції належним чином не з'ясував обставини справи.
Вказує, що у працівників поліції не було підстав для зупинки його транспортного засобу. Вказує, що працівникам поліції було відомо заздалегідь, що я перебуваю на замісній терапії.
Крім того, вказав, що спочатку не відмовлявся від проходження огляду у лікарні, однак потім дав себе спровокувати та відмовився, оскільки не знав про правові наслідки відмови від проходження огляду.
Вважає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення правил дорожнього руху.
Будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до довідки про доставку повідомлення останній був повідомлений про час та місце розгляду справи на 10 червня 2025 року, завчасно, а саме 19 квітня 2025 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадів, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
З урахуванням того, що ОСОБА_1 належним чином та завчасно повідомлений про дату та час розгляду справи, про що свідчать довідки про доставку смс-повідомлення, у судове засідання не з'явився, його інтереси представляє професійний адвокат, а тому з метою своєчасного та належного розгляду справи у розумні строки, у відповідності до ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе розглянути подану апеляційну скаргу без його участі.
Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону місцевим судом дотримано у повному обсязі.
Як вбачається з оскаржуваної постанови, місцевий суд в повному обсязі виконав вимоги ст. 280 КУпАП, всебічно дослідив матеріали справи та обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, пославшись у своїй постанові на досліджені під час судового розгляду належні та допустимі докази, зокрема на: протокол про адміністративне правопорушення ААД №830671 від 10 січня 2025 року; направлення на огляд від 10.01.2025; рапорт; копія постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №3827167 від 10.01.2025 року; диск з нагрудних камер працівників поліції.
Вказані докази були перевірені та досліджені під час апеляційного розгляду.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення року, складеним інспектором СРПП Юрченком В.О., в якому зазначено про обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, 10 січня 2025 року о 09:36 годині по вул. Захисників України, 31, м.Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області ОСОБА_1 керував автомобілем "Шкода Октавія", д.р.н. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук), на вимогу працівника поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку - відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України. Проводилася відеофіксація правопорушення. Водія від керування транспортним засобом відсторонено. В протоколі зазначено, що особу ОСОБА_1 встановлено по паспорту громадянина України НОМЕР_2 від 13 квітня 1999 року.
Зафіксовано, що документи не вилучались, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом не видавались.
Відповідно до направлення на огляд від 10 січня 2025 року, згідно якого ОСОБА_1 направляється до Першотравенської ЦМЛ на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до рапорту інспектора Юрченка В. від 10 січня 2025 року, в якому зазначено, що під час несення служби 10 січня 2025 року у складі екіпажу "Вермут-372" по обслуговуванню м. Шахтарського, спільно з інспектором Зігуновим Д.Ю., за інформацією працівника поліції було зупинено автомобіль "Шкода Октавія", д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , який перебуває на «метадоновій програмі». Під час спілкування у водія виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, останньому було запропоновано пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп'яніння відповідно до встановленого законом порядку, на що він відмовився. Також, було встановлено, що ОСОБА_1 не отримував посвідчення водія відповідної категорії. Відносно останнього було складено протокол по ч.1 ст.130 КУпАП, винесено постанову по ч.2 ст.126 КУпАП, водія відсторонено від права керування.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення ЕНА №3827167 від 10 січня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним за керування автомобілем без права керування таким транспортним засобом та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, що й послугувало причиною зупинки транспортного засобу. Вказана постанова набрала законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою:
1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб;
2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом апеляційної інстанції було відтворено відеозаписи з нагрудних боді-камер працівників патрульної поліції, які містяться у 1 файлі на одному DVD-R диску долученого до матеріалів справи.
З відеозапису нагрудної бодікамери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції було зупинено транспортний засіб "Шкода Октавія ", д.р.н. НОМЕР_1 , 10 січня 2025 року по вул. Захисників України, м.Шахтарського, Синельниківського району, Дніпропетровської області, працівники поліції: ОСОБА_2 спілкуються з водієм вказаного транспортного засобу, повідомляють про відеофіксацію, пропонують водію надати документи, той надав підроблене посвідчення водія, у зв'язку з чим викликано слідчо-оперативну групу, за паспортом громадянина України встановлено особу водія - ОСОБА_1 , інспектор СРПП повідомляє ОСОБА_1 , що у нього вбачаються ознаки наркотичного сп'яніння, пропонує пройти огляд на встановлення стану наркотичного сп'яніння в лікарні, водій відмовляється, йому повідомляється, що на нього буде складено протокол по ст.130 КупАП, роз'яснюються його права, попереджається, що його відсторонено від керування транспортним засобом.
Зазначені на відеофайлах обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації спростовують твердження апелянта про те, що матеріали провадження не містять доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме у відмові від проходження запропонованого медичного огляду на перебування у стані наркотичного сп'яніння.
При цьому вказаний відеозапис в цілому відображає усі обставини, які мають значення для повного і об'єктивного розгляду справи про адміністративне правопорушення, та підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Так, згідно загальних положень, що містяться у п. 1.1. ПДР України, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до п.2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Як зазначено у п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п.п.1,2 розділу 1 Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі- Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 за №1413/27858, ця Інструкція визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), та оформлення результатів такого огляду.
Огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Відповідно до п.4 розділу 1 Інструкції, ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є:
- наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота);
- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;
- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;
- почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Порядок проходження огляду на стан сп'яніння на національному рівні закріплений у КУпАП, розділі ІХ «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» (затверджена наказом МВС 07.11.2015 №1395, зареєстрована в Мінюсті України 10.11.2015 №1408/27853), розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (затверджена спільним наказом МВС та МОЗ 09.11.2015 №1452/735 та зареєстрована в Мінюсті України 11.11.2015 за № 1413/27858) і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» (затверджений постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, з наступними змінами).
Згідно з пункту 12 розділу IІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
За приписами частини 2 ст.266 КУпАП (Із змінами і доповненнями, внесеними в останнє згідно із Законом України від 16.02.2021 р. N 1231-IX) огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що під час спілкування з водієм ОСОБА_1 працівниками поліції у останнього були виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці, тремтіння пальців рук. Водію було запропоновано пройти медичний огляд на перебування у стані наркотичного сп'яніння у медичному закладі, на що водій ОСОБА_1 відмовився.
На переконання апеляційного суду, дії працівників поліції відповідали вимогам ст. 266 КУпАП та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103, а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Пунктами 7,12,13 розділу ІІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, на які посилається апелянт, встановлено, що проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу.
Апеляційний суд зауважує на тому, що положення пункту 13 розділу ІІІ Інструкції не зобов'язує лікаря використовувати для дослідження саме кров, а надає йому можливість її використання, якщо в обстеженої особи неможливо взяти зразки біологічного середовища, зазначених у п.12 цього розділу. Наявність норми Інструкції, які містять перелік видів біологічного середовища, які, окрім сечі, можуть бути відібрані, жодним чином не означають, що це є альтернатива для особи, яка проходить огляд на стан сп'яніння обирати вид біологічного середовища, яке йому зручно здавати. Вказана альтернатива встановлена для тих випадків, коли відсутня реальна об'єктивна можливість здати якийсь із зазначених видів біологічного середовища. У всякому разі, огляд на стан сп'яніння проводиться лікарем медичного закладу до якого доставлений водій транспортного засобу, і лише лікар може визначити вид зразків біологічного середовища, необхідних для лабораторного дослідження. При цьому, враховується, які саме зразки біологічного середовища можна дослідити у цьому закладі охорони здоров'я.
Отже доводи апелянта про те, що він не відмовлявся пройти огляд, про те, пізніше відмовився, є неспроможними та спростовуються наявними відеозаписами.
Наявним відеозаписом підтверджено, що працівники поліції неодноразово пояснювали ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та жодним чином не обмежували йому передбачений законом час для проходження такого огляду.
Суд зазначає, що на записах з боді-камери працівників поліції відображено подію правопорушення послідовно, на відеозаписі чітко та повно зафіксовано керування транспортним засобом, відмову водія від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп'яніння, роз'яснення прав, наслідків відмови і повідомлення про складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Тобто, вказаний відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних в них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Посилання захисника на відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 , спростовуються належними доказами по справі, в протоколі про адміністративне правопорушення чітко зазначено, що водій ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в установленому законом порядку, з відеозапису вбачається, що водію ОСОБА_1 працівниками поліції пропонувалося пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у найближчому медичному закладі, на що він відмовився, рапорт та протокол про адміністративне правопорушення складені уповноваженою на це посадовою особою. Посилання на те, що ОСОБА_1 зупинено без належних на те правових підстав, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, як встановлено судом, причиною зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 послугувало керування транспортним засобом особою, яка не має права на керування транспортним засобом, за що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності по ч.2 ст.126 КупАП 10 січня 2025 року та накладено адміністративне стягнення; вказана постанова не оскаржувалася та набрала законної сили.
Посилання ОСОБА_1 на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд розцінює критично та вважає їх обраним способом захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Отже, на переконання апеляційного суду, досліджені та покладені в основу рішення суду першої інстанції докази, які були перевірені під час апеляційного розгляду, є належними та допустимими доказами по справі у розумінні ст.251 КУпАП, оскільки складені уповноваженими особами, відповідно до процедури їх збирання та у своїй сукупності дають підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у відмові особи, яка керує транспортним засобом з ознаками наркотичного сп'яніння, від проходження в установленому законом порядку огляду з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння при обставинах встановлених постановою судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, чим було порушено вимоги п.2.5 ПДР України, тобто ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Апелянтом в поданій апеляційній скарзі не наведено жодних переконливих аргументів на спростування висновків місцевого суду про наявність належних та допустимих доказів його винуватості у вчиненні вказаного правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, судом апеляційної інстнації не встановлено.
Таким чином апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, дотримуючись принципу неупередженості та об'єктивності, з дотриманням вимог ст.ст.245, 251, 252, 280 КУпАП, дав належну оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, зокрема і доводам сторони захисту про наявність підстав для закриття адміністративного провадження, та дійшов обґрунтованих висновків про доведеність вини ОСОБА_1 «поза будь-яким розумним сумнівом» у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому підстав для закриття провадження у справі, визначених п.1 ст.247 КУпАП, на чому наполягає апелянт, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Відповідно до положень ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Підсумовуючи вищенаведене апеляційний суд дійшов висновків, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її зміни або скасування не вбачається.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Клопотання особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, - задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
Постанову Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 31 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду О.Ю. Іванченко