Провадження № 22-ц/803/5165/25 Справа № 203/1571/24 Суддя у 1-й інстанції - Бізяєва Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
17 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк»
на заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року
у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У березні 2024 року Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - АБ «Укргазбанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 18 січня 2007 року між Відкритим акціонерним товариство акціонерний банк «Укргазбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2233/484, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 23 500,00 доларів США на строк до 15 січня 2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, для придбання двокімнатної квартири, загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, зарахувавши на рахунок позичальника грошові кошти в сумі 23 500,00 доларів США.
У свою чергу, відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати суму кредиту щомісячно, починаючи з місяця наступного за датою надання кредиту в розмірі 97,92 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 у Донецькій філії ВАТ АБ «Укргазбанк» не пізніше 10 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який видано кредит відповідно до пункту 1.1 цього договору в розмірі 97,12 доларів США.
Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 12,5 % річних на залишок заборгованості по кредиту на рахунок № НОМЕР_2 не пізніше 10 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який видано кредит, у відповідності з пунктом 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.8 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (пункти 3.3.2, 3.1.4-3.1.7).
Згідно пункту 3.2.8 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи з 13,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % річних від суми невиконаного основного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості в межах строків позовної давності.
Пунктом 3.3.6 договору встановлено, що кошти на погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати процентів за кредит, потім - простроченої заборгованості. Сума, що залишилася, направляється на погашення кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 18 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 154 без оформлення заставної, посвідчений 18 січня 2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С., відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_3 , посвідченого 18 січня 2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С., за реєстром № 170, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18 січня 2007 року згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 346539.
Позивач вказував, що позичальник свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв'язку з чим банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року у справі № 264/4347/15-ц позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року в розмірі 382 965,26 грн., штраф за невиконання умов договору іпотеки № 154 від 18 січня 2007 року без оформлення заставної в розмірі 6 985,85 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» задоволено частково, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на 07 квітня 2015 року в розмірі 17 078,90 доларів США та 7 082,08 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (строкової) - 13 903,84 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1 098,61 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 196,34 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 1 880,11 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 4 193,35 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 2 888,73 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені, нарахованої за період з 14 квітня 2014 року по 07 квітня 2015 року відмовлено. Також стягнуто суму штрафу за невиконання умов договору іпотеки в розмірі 6 985,85 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 289,73 грн.
Вказане рішення апеляційного суду набрало законної сили та не було виконано.
05 жовтня 2020 року банку стало відомо про смерть позичальника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що здійснено відповідний актовий запис за № 1284 та 14 вересня 2020 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
Про факт смерті позичальника банк повідомила його дружина - ОСОБА_1
12 листопада 2020 року Четверта маріупольська державна нотаріальна контора на запит банку від 12 вересня 2020 року за № 525/606/2020 на претензію про включення кредиторських вимог до спадкової маси ОСОБА_2 відповіла, що спадкова справа не відкрита, інформація щодо наявності спадкоємців відсутня. Відомостей щодо спадкодавця ОСОБА_2 за даними Спадкового реєстру не знайдено, тобто спадкодавці померлого до нотаріальних органів на час надання вказаної відповіді не зверталися. Також повідомлено, що спадкове майно ОСОБА_2 охороняється дружиною ОСОБА_1 , яка там проживає, повідомила Банк про смерть чоловіка.
15 грудня 2020 року АБ «Укргазбанк» було направлено до Першої маріупольської державної нотаріальної контори повідомлення про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 27 105,15 доларів США, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 7 441,12 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 561,33 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 56,36 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 12 046,34 доларів США.
21 грудня 2020 року Перша маріупольська нотаріальна контора у відповідь на повідомлення Банку про наявність кредиторської заборгованості повідомила, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 станом на 21 грудня 2020 року не звертались. Останнє місце проживання спадкодавця було за адресою: АДРЕСА_2 , що вважається територією Кальміуського району в місті Маріуполі, де розташована Третя маріупольська державна нотаріальна контора. Повідомлення кредитора про наявність кредиторської заборгованості було надіслано, зокрема, Третій маріупольській нотаріальній конторі для розгляду та ОСОБА_1 до відома з метою задоволення вимог кредитора.
12 лютого 2021 року Третя маріупольська державна нотаріальна контора повідомила про наявність в справах нотаріальної контори спадкової справи № 96/2021 до майна померлого ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_1 . При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцям буде пред'явлена вимога кредитора щодо суми заборгованості та повідомлено кредитора про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям боржника.
Позивач вважав, що оскільки станом на час відкриття спадщини з позичальником постійно проживала його дружина - ОСОБА_1 , а також те, що остання подала заяву про прийняття спадщини, а тому вона є спадкоємцем позичальника, що прийняла спадщину. Інші спадкоємці, які прийняли спадщину відсутні.
Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року в розмірі 27 105,15 доларів США, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 7 441,12 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 561,33 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 56,36 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 12 046,34 доларів США, в межах вартості успадкованого майна.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року у задоволенні позовних вимог АБ «Укргазбанк» - відмовлено.
У поданій 18 березня 2025 року апеляційній скарзі АБ «Укргазбанк», посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтовувалась тим, що ОСОБА_1 в установлений законом строк прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , яка згідно частини п'ятої статті 1268 ЦК України належить їй з часу відкриття спадщини, та відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на цю спадщину. Оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, обов'язок доведення обсягу спадкового майна та його вартості покладається на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.
Відповідачка своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористалася та відзиву на апеляційну скаргу не подавала.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що 18 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2233/484, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 23 500,00 доларів США на строк до 15 січня 2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 12,5 % річних, для придбання двокімнатної квартири, загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Банк належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, зарахувавши на рахунок позичальника грошові кошти в сумі 23 500,00 доларів США (а.с.96-99 т.1).
Відповідно до пункту 3.3.1 кредитного договору позичальник зобов'язався сплачувати суму кредиту щомісячно, починаючи з місяця наступного за датою надання кредиту в розмірі 97,92 доларів США на рахунок № НОМЕР_1 у Донецькій філії ВАТ АБ «Укргазбанк» не пізніше 10 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який видано кредит відповідно до пункту 1.1 цього договору в розмірі 97,12 доларів США.
Позичальник зобов'язався сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 12,5 % річних на залишок заборгованості по кредиту на рахунок № НОМЕР_2 не пізніше 10 числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який видано кредит, у відповідності з пунктом 1.1 цього договору, в день дострокового погашення заборгованості по кредиту, або в день дострокового розірвання договору. У разі виникнення простроченої заборгованості за простроченим кредитом сплачувати проценти за користування кредитом, виходячи з процентної ставки, встановленої пунктом 3.2.8 цього договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості (пункти 3.3.2, 3.1.4-3.1.7).
Згідно пункту 3.2.8 кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом проценти нараховуються, виходячи з 13,5 % річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.
Відповідно до пункту 5.3 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню у розмірі 0,1 % річних від суми невиконаного основного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості в межах строків позовної давності.
Пунктом 3.3.6 договору встановлено, що кошти на погашення заборгованості в першу чергу направляються для оплати процентів за кредит, потім - простроченої заборгованості. Сума, що залишилася, направляється на погашення кредиту.
В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 18 січня 2007 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 154 без оформлення заставної, посвідчений 18 січня 2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С., відповідно до умов якого предметом іпотеки є нерухоме майно - двокімнатна квартира, загальною площею 52,6 кв.м, житловою площею 27,5 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між іпотекодавцем та ОСОБА_3 , посвідченого 18 січня 2007 року приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Донецької області Шпарагою С.С., за реєстром № 170, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 18 січня 2007 року згідно Витягу з Державного реєстру правочинів № 346539 (а.с.100-104 т.1).
Заочним рішенням Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року у справі № 264/4347/15-ц позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року в розмірі 382 965,26 грн., штраф за невиконання умов договору іпотеки № 154 від 18 січня 2007 року без оформлення заставної в розмірі 6 985,85 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654,00 грн. (а.с.105-109 т.1).
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» задоволено частково, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на 07 квітня 2015 року в розмірі 17 078,90 доларів США та 7 082,08 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (строкової) - 13 903,84 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1 098,61 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 196,34 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 1 880,11 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 4 193,35 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 2 888,73 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені, нарахованої за період з 14 квітня 2014 року по 07 квітня 2015 року відмовлено. Також стягнуто суму штрафу за невиконання умов договору іпотеки в розмірі 6 985,85 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 289,73 грн (а.с.110-119 т.1).
Позичальник ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим 14 вересня 2020 року Кальміуським районним у місті Маріуполі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Харків) (а.с.121 т.1).
Станом на 11 вересня 2020 року заборгованість позичальника перед банком за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року становить 27 105,15 доларів США, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 7 441,12 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 561,33 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 56,36 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 12 046,34 доларів США (а.с.9-19 т.1).
12 листопада 2020 року Четверта маріупольська державна нотаріальна контора на запит банку від 12 вересня 2020 року за № 525/606/2020 на претензію про включення кредиторських вимог до спадкової маси ОСОБА_2 відповіла, що спадкова справа не відкрита, інформація щодо наявності спадкоємців відсутня. Відомостей щодо спадкодавця ОСОБА_2 за даними Спадкового реєстру не знайдено, тобто спадкодавці померлого до нотаріальних органів на час надання вказаної відповіді не зверталися. Також повідомлено, що спадкове майно ОСОБА_2 охороняється дружиною ОСОБА_1 , яка там проживає, повідомила Банк про смерть чоловіка (а.с.126 т.1).
15 грудня 2020 року АБ «Укргазбанк» було направлено до Першої маріупольської державної нотаріальної контори повідомлення про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на дату смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 27 105,15 доларів США, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 7 441,12 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 561,33 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 56,36 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 12 046,34 доларів США (а.с.125 т.1).
21 грудня 2020 року Перша маріупольська нотаріальна контора у відповідь на повідомлення Банку про наявність кредиторської заборгованості повідомила, що спадкоємці померлого ОСОБА_2 станом на 21 грудня 2020 року не звертались. Останнє місце проживання спадкодавця було за адресою: АДРЕСА_2 , що вважається територією Кальміуського району в місті Маріуполі, де розташована Третя маріупольська державна нотаріальна контора. Повідомлення кредитора про наявність кредиторської заборгованості було надіслано, зокрема, Третій маріупольській нотаріальній конторі для розгляду та ОСОБА_1 до відома з метою задоволення вимог кредитора (а.с.129 т.1).
12 лютого 2021 року Третя маріупольська державна нотаріальна контора повідомила про наявність в справах нотаріальної контори спадкової справи № 96/2021 до майна померлого ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_1 . При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцям буде пред'явлена вимога кредитора щодо суми заборгованості та повідомлено кредитора про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям боржника (а.с.130 т.1).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що позивачем не надано доказів щодо наявності, об'єму, вартості спадкового майна прийнятого у спадщину після смерті ОСОБА_2 , у межах якого спадкоємець несе відповідальність перед кредитором. Також, суд виходив з того, що в матеріалах справи відсутні відомості про отримання спадкоємцем свідоцтва про права на спадщину. Суд вважав, що сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою зі спадкодавцем не є належним та допустимим доказом того, що вона була зареєстрована за цією ж адресою на день відкриття спадщини, а також, що вона є спадкоємцем і прийняла спадщину після померлого.
Однак, колегія суддів не може погодитися з такими підставами відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов'язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов'язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов'язання.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).
Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина перша стаття 1282 ЦК України).
Згідно зі статтею 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 523/2357/20 (провадження № 14-11цс22) вказано, що «задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 98)). Не визначення вартості успадкованого майна не впливає на вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Водночас задовольняючи заяву про заміну учасника справи, боржника у виконавчому провадженні, який помер, його спадкоємцем, суд відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України має визначити розмір боргу, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та вказати, що така заміна здійснюється в межах вартості майна, одержаного у спадщину (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17 (пункт 109))».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 552/4892/19, на яку є посилання в касаційній скарзі, викладено висновок, що «спадкоємець, приймаючи спадщину, реалізує свій майновий інтерес щодо набуття у власність спадкового майна, при цьому у нього виникає обов'язок погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого у спадщину майна. У свою чергу кредитор, укладаючи договори кредитування, може бути упевненим у погашенні заборгованості у разі смерті позичальника за рахунок спадкового майна, яке приймають у спадщину спадкоємці боржника. Такий принцип регулювання спірних правовідносин ґрунтується на засадах розумності, пропорційності і справедливості та виключає можливість необґрунтованого покладення на спадкоємців боржника обов'язку погасити борг у розмірі більшому, ніж вартість набутого ними майна, що призведе до безпідставного погіршення їх майнового стану у зв'язку з виконанням зобов'язання, стороною якого вони не є і згоди на укладення якого не надавали».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17 зазначено, що «правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями статті 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 615/473/20 зазначено, що «ураховуючи предмет спору у зазначеній справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, на яку є посилання в касаційній скарзі, вказано, що «при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: - чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; - коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); - при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Враховуючи принцип змагальності цивільного процесу, який був закріплений у статті 60 ЦПК України 2004 року на час розгляду справи, та передбачав, що кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Тому висновки судів про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів, які підтверджують яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суди безпідставно поклали обов'язок доказування наведених обставин на сторону позивача».
Тобто, спадкоємець, який прийняв спадщину та набув у власність спадкове майно, зобов'язаний погасити заборгованість спадкодавця, проте виключно у межах вартості отриманого ним у спадщину майна.
Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника встановлює необхідні для цього обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у встановлені строки; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; дійсний розмір вимог кредитора; частки спадкоємців у спадщині; обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця.
До обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника.
Якщо спадкоємець (спадкоємці) заперечує проти вимог кредитора спадкодавця щодо меж його відповідальності за зобов'язаннями спадкодавця, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен такий спадкоємець, оскільки, з огляду на характер спірних правовідносин, кредитор не завжди може визначити яке саме майно одержано спадкоємцями у спадщину та яка вартість цього майна. Тому не допускається відмова в позові з тих підстав, що позивачем не надано відповідних доказів. В такій ситуації, задовольняючи позов кредитора до спадкоємця, суд в резолютивній частині рішення зазначає дійсний розмір заборгованості, який відповідає частці спадкоємця у спадщині, та встановлює, що її належить стягнути у межах вартості майна, одержаного ним у спадщину. Цим суд встановлює порядок виконання рішення про стягнення заборгованості спадкодавця.
Згідно зі статтею 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину..
Встановлено, що ОСОБА_1 в установлений законом строк прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , яка згідно частини п'ятої статті 1268 ЦК України належить їй з часу відкриття спадщини, та відсутність у ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину не позбавляє її права на цю спадщину.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу, що оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, обов'язок доведення обсягу спадкового майна та його вартості покладається на спадкоємця, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц (провадження № 61-44960св18).
Саме суд при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника визначає межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця, зокрема встановлює і вартість спадкового майна. З урахуванням предмету спору у цій справі, до обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
У справі встановлено, що про смерть позичальника ОСОБА_2 кредитору АБ «Укргазбанк» стало відомо 05 жовтня 2020 року від його дружини - ОСОБА_1 , а тому кредитор 15 грудня 2020 року протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини, пред'явив свої вимоги до спадкоємців померлого боржника.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника пред'явлено у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України.
Також встановлено, що 12 лютого 2021 року Третя маріупольська державна нотаріальна контора повідомила Банк про наявність в справах нотаріальної контори спадкової справи № 96/2021 до майна померлого ОСОБА_2 . З заявою про прийняття спадщини звернулась дружина померлого ОСОБА_1 . При видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, спадкоємцям буде пред'явлена вимога кредитора щодо суми заборгованості та повідомлено кредитора про видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям боржника (а.с.130 т.1).
Суд першої інстанції відмовив у позові з підстав відсутності доказів вартості спадкового майна та неможливості визначення частки боргу, яку належить стягнути із ОСОБА_1 .
В той же час, суд першої інстанції не врахував, що згідно принципу змагальності цивільного процесу, закріпленого у статтях 12, 81 ЦПК України, за яким кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, - доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
Отже, висновок суду першої інстанції про відмову в позові з тих підстав, що позивачем не надано доказів про вартість спадкового майна, суперечать вимогам процесуального закону, оскільки суд безпідставно поклав обов'язок доказування наведених обставин на позивача.
У разі, якщо відповідач вважає, що вартість успадкованого ними майна не перевищує розмір вимог Банку за цим позовом, він має надати відповідні докази вартості спадкового майна.
Проте, таких доказів відповідач ОСОБА_1 ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надала, що є її процесуальним обов'язком.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Щодо суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає та враховує наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що заочним рішенням Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року у справі № 264/4347/15-ц позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року в розмірі 382 965,26 грн., штраф за невиконання умов договору іпотеки № 154 від 18 січня 2007 року без оформлення заставної в розмірі 6 985,85 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 654,00 грн. (а.с.105-109 т.1).
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року, що набрало законної сили, апеляційну скаргу АБ «Укргазбанк» задоволено частково, рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на 07 квітня 2015 року в розмірі 17 078,90 доларів США та 7 082,08 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (строкової) - 13 903,84 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1 098,61 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 196,34 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 1 880,11 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 4 193,35 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 2 888,73 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені, нарахованої за період з 14 квітня 2014 року по 07 квітня 2015 року відмовлено. Також стягнуто суму штрафу за невиконання умов договору іпотеки в розмірі 6 985,85 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 289,73 грн. (а.с.110-119 т.1).
На теперішній час, вищевказане рішення суду не виконане, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно відомостей з Автоматизованої системи виконавчого провадження з 18 травня 2017 року у Слов'янському відділі державної виконавчої служби у Краматорському районі Донецької Області Східного Міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції перебуває виконавче провадження № 53963934, де боржником вказано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а стягувачем є АБ «Укргазбанк», стан виконавчого провадження - примусове виконання.
Змінюючи заочне рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року суд апеляційної інстанції, зокрема, встановив, що 27 травня 2015 року за вих. № 51509/11/518 позивачем направлено відповідачу претензію про сплату заборгованості по кредиту та штрафних санкцій з вимогою про виконання порушеного зобов»язання щодо повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором (т.1.а.с.111). ОСОБА_2 було повідомлено про наявність у нього заборгованості за кредитним договором в розмірі 17 078,90 доларів США та 25 828,97 грн. та запропоновано погасити заборгованість протягом 30 днів. Однак, заборгованість у добровільному порядку не була погашена та, як вбачається з виписки з особового рахунку боржника, розрахунку заборгованості з квітня 2014 року відповідачем будь-які платежі на виконання зобов'язань за кредитним договором не проводились (т.1.а.с.114).
Для з'ясування обставин надіслання позичальнику дострокової вимоги про погашення кредитної заборгованості, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2025 року було витребувано у АБ «Укргазбанк» належним чином завірену повну копію кредитної справи за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року, а у Центрального районного суду міста Дніпра цивільну справу № 264/4347/15-ц за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яка перебувала в провадженні Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області.
У відповідь на зазначену ухвалу, АБ «Укргазбанк» було надано апеляційному суду копію кредитної справи за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року та розрахунок заборгованості.
Разом з тим, претензію від 27 травня 2015 року за вих. № 51509/11/518, яка була направлена позичальнику про повернення заборгованості по кредитному договору, АБ «Укргазбанк» не було надано, матеріали кредитної справи наданої на ухвалу суду апеляційної інстанції такої не містять.
Крім того, за повідомленням Центрального районного суду міста Дніпра матеріали цивільної справи № 264/4347/15-ц за позовом АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором до суду не передавались.
Ураховуючи наведене, колегія суддів враховує преюдиційний характер вказаного судового рішення, оскільки обставини, встановлені ним не доказуються при розгляді даної справи, у якій беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлені ці обставини.
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень.
Колегія суддів враховує надані Банком розрахунки заборгованості, правомірність яких було встановлено заочним рішенням від 28 серпня 2015 року у справі № 264/4347/15-ц, змінене рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року.
Згідно з частиною першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
За змістом статей 525 та 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина перша статті 546 ЦК України).
Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» визначені у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами частини першої цієї статті, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Ураховуючи наведене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком дії договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18), від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).
Таким чином банк, надіславши 27 травня 2015 року позичальнику дострокову вимогу про погашення кредитної заборгованості та звернувшись до суду з позовом про стягнення боргу, який заочним рішенням Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області від 28 серпня 2015 року задоволено, яке змінено рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року, скористався правом дострокового повернення кредитних коштів, внаслідок чого змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому строк виконання зобов'язання є таким, що настав. Звернення з вимогою про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору.
Отже, зверненням 27 травня 2015 року до позичальника з вимогою про дострокове стягнення всієї заборгованості за кредитним договором, АБ «Укргазбанк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінило умови основного зобов'язання щодо строку дії договору та порядку сплати процентів за користування кредитом та використало своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів (стаття 1048 ЦК України).
Звертаючись до суду з указаним позовом у березні 2024 року, АБ «Укргазбанк» просило стягнути з відповідача, зокрема, заборгованість за процентами за користування кредитом станом на 11 вересня 2020 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що Банк нараховував проценти на прострочену суму кредиту після закінчення строку дії договору.
Отже, кредитор використав право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, й з часу отримання позичальником дострокової вимоги настав строк виконання договору в повному обсязі і право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося, а тому вимога кредитора про стягнення з боржника процентів, нарахованих після зміни строку виконання основного зобов'язання є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Вимог про стягнення з відповідача сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України АБ «Укргазбанк» не заявляло.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами кредитного договору № 2233/484 від 18 січня 2007 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_2 передбачено, що Банк надав позичальнику кредит в розмірі 23 500,00 доларів США.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 11 вересня 2020 року заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року становить 27 105,15 доларів США, яка складається із: строкової заборгованості за кредитом - 7 441,12 доларів США; простроченої заборгованості за кредитом - 7 561,33 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 56,36 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 12 046,34 доларів США (а.с.9-19 т.1).
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року у справі № 264/4347/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором № 2233/484 від 18 січня 2007 року станом на 07 квітня 2015 року в розмірі 17 078,90 доларів США та 7 082,08 грн, яка складається із: заборгованості по кредиту (строкової) - 13 903,84 доларів США; простроченої заборгованості по кредиту - 1 098,61 доларів США; поточної заборгованості по процентам - 196,34 доларів США; простроченої заборгованості по процентам - 1 880,11 доларів США; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 4 193,35 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 2 888,73 грн. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми пені, нарахованої за період з 14 квітня 2014 року по 07 квітня 2015 року відмовлено. Також стягнуто суму штрафу за невиконання умов договору іпотеки в розмірі 6 985,85 грн. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7 289,73 грн.
Також колегією суддів встановлено, що згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості позичальником за період з 18 січня 2007 року по 21 січня 2022 року було сплачено в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 8 497,55 доларів США та 17 883,13 доларів США в рахунок погашення процентів.
Таким чином, встановивши отримання позичальником кредиту в розмірі 23 500,00 доларів США, а також враховуючи суму стягнутої рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року у справі № 264/4347/15-ц заборгованості за тілом кредиту у загальному розмірі 15 002,45 доларів США, залишок неповернутої суми за тілом кредиту складає 8 497,55 доларів США (23 500,00 - 15 002,45 = 8 497,55).
В той же час, як було встановлено колегією суддів позичальник сплатив в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту 8 497,55 доларів США, тобто заборгованість позичальника перед Банком за тілом кредиту відсутня.
Так само колегія суддів враховує, що загальний розмір процентів визначений до стягнення рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 травня 2016 року у справі № 264/4347/15-ц становить 2 076,45 доларів США (196,34 + 1 880,11), сплачено позичальником в рахунок погашення процентів 17 883,13 доларів США.
При цьому, Банк не позбавлений права на задоволення своїх вимог на підставі судових рішень у справі № 264/4347/15-ц та в межах виконавчого провадження № 53963934, яке як було встановлено судом апеляційної інстанції триває, зокрема, ставити питання щодо заміни сторони виконавчого провадження його правонаступником.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).
Відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (постанова Верховного Суду від 29 червня 2021року у справі № 916/2040/20).
За таких обставин, встановивши, що позивачем не доведено факт порушення його прав, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог саме з підстав їх необґрунтованості та недоведеності.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини першої статті 374 ЦПК України).
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (пункт 4 частини першої статті 376 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Частиною четвертою статті 376 ЦПК України визначено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але помилився щодо мотивів такої відмови. А тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виклавши мотивувальну частину заочного рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року в редакції цієї постанови. В іншій частині оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України).
Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на висновки апеляційного суду щодо суті апеляційної скарги та зміни судового рішення лише в частині підстав відмови у задоволенні позовних вимог, понесені судові витрати, що складаються із судового збору, на підставі статті 141 ЦПК України покладаються на позивача.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В іншій частині заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 червня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 18 червня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров