Провадження № 22-ц/803/6416/25 Справа № 175/17761/24 Суддя у 1-й інстанції - Журавель Т. С. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.
17 червня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:
судді-доповідача - Никифоряка Л.П.,
суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участі секретаря судового засідання - Кругман А.М.,
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 ,
Відповідач: Макіївська міська рада,
розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Журавель Т.С.,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024року ОСОБА_1 подав в суд позов проти Макіївської міської ради з вимогою про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Існування таких вимог позивач пов'язував із тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на тимчасово окупованій території України, а саме, в місті Макіївка Донецької області, померла матір позивача - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/3 частки квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що рішенням Макіївської міської ради народних депутатів від 21 лютого 1990року вказану квартиру було виключено з числа службових квартир, а 29 квітня 1993року на підставі наказу Комітету з економіки, приватизації та управлінню комунальною власністю Макіївської міської ради Донецької області від 28 квітня 1993року № 691/5, було видано свідоцтво про право власності на житло. На підставі вказаного свідоцтва 04 серпня 1993року квартиру було зареєстровано на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та записано в реєстрову книгу №194 за реєстровим № 39051. Відомості про право власності на вказану вище квартиру не було внесено до Державного реєстру речових прав.
28 квітня 2024року позивач звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері, проте постановою від 22 червня 2024року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та інформації в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на спадкове майно на ім'я спадкодавця.
Позивач зазначав, що у нього наявні лише фотокопії правовстановлюючих документів, оскільки оригінали даних документів втрачено у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та тимчасовою окупацією, зокрема, міста Макіївка Донецької області, де розташовано спадкове майно.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження набуття спадкодавцем права власності на частину квартири у встановленому законодавством України порядку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
30 квітня 2025року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд» апеляційну скаргу на заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025року.
В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про задоволення його позову в повному обсязі.
Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач позбавлений можливості оформити право на спадщину у позасудовому порядку з огляду на відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів, а також неможливості отримати їх дублікат у зв'язку з тимчасовою окупацією території на якій знаходиться нерухоме майно.
На думку позивача, наданих ним доказів у даній справі достатньо для підтвердження набуття спадкодавцем права власності на частину спірної квартири та відповідно для визнання за ним права власності на неї як за спадкоємцем.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.
Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 травня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2025рокусправу призначено до судового розгляду на 17 червня 2025року.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.
Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , повторно виданого Міським відділом реєстрації актів громадянського стану м. Макіївки Донецької області від 27 листопада 2000року, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено актовий запис №27п. Батьком записаний ОСОБА_6 , матір'ю - ОСОБА_2 .
15 січня 2002року ОСОБА_2 розірвала шлюб з ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого відділом РАГС Гірницького районного управління юстиції м. Макіївки від 15.01.2002 року, актовий запис №13.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30 листопада 2023року по справі № 127/37225/23 встановлено факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території України, а саме, що остання померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Макіївка Донецької області.
09 грудня 2023року відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 , відповідно до якого ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що зроблено актовий запис №3509 від 09 грудня 2023року.
28 квітня 2024року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 .
Заявою, посвідченою 06 травня 2024року в нотаріальній конторі міста Свебодзіце на вул. Стефана Жеромського, 15/5 нотаріусом Катаржина Тржоп, реєстраційний номер А номер 1831/2024, підтверджено, що ОСОБА_7 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від спадкування по закону на користь ОСОБА_1 .
Постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б. від 22 червня 2024року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та інформації в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на спадкове майно на ім'я спадкодавця.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 22 червня 2024року, за ОСОБА_2 не зареєстровано право власності на нерухоме майно.
Як вбачається з фотокопії рішення Макіївської міської ради народних депутатів від 21 лютого 1990року № 43 «Про виключення квартир з числа службових», на підставі матеріалів про переоформлення службових квартир в ордерні, робітникам, які відповідно до статті 125 Житлового кодексу УРСР не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення та враховуючи, що Управління житлового господарства, не має можливості відселити даних робітників, вказану квартиру АДРЕСА_2 було виключено з числа службових квартир.
Відповідно до фотокопії свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 квітня 1993року Комітетом з економіки, приватизації та управління комунальною власністю виконавчого комітету Макіївської міської ради народних депутатів Донецької області на підставі наказу Комітету з економіки, приватизації та управлінню комунальною власністю Макіївської міської ради Донецької області від 28 квітня 1993року № 691/5, Комітет з економіки, приватизації та управління комунальною власністю підтверджує, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_3 - 1/3 та членам її сім'ї: сину ОСОБА_4 - 1/3, доньці ОСОБА_5 - 1/3. Квартира приватизована відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду. Загальна площа квартири складає 49,55 кв.м., а відновлювальна вартість на момент приватизації 24 775 руб. Характеристика квартири та її обладнання наведено у техпаспорті, який є невід'ємною частиною даного свідоцтва.
На підставі вказаного свідоцтва про право власності від 29 квітня 1993року квартиру АДРЕСА_3 було зареєстровано Комітетом з економіки, приватизації та управління комунальною власністю виконавчого комітету Макіївської міської ради народних депутатів Донецької області на праві спільної часткової власності за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та записано в реєстрову книгу №194 за реєстровим № 39051 та зроблено запис у реєстрову книгу за № 1943, про що зроблена відмітка на фотокопії свідоцтва про право власності на житло.
Згідно з Технічною характеристикою квартири від 29 квітня 1993року, квартира АДРЕСА_2 розташована на 3-му поверсі 9-ти поверхового будинку та складається з 2-х кімнат житловою площею 29,2 кв.м., в тому числі: 1 кімната 17,3 кв.м., 2 кімната 11,9 кв.м., кухня 8,10 кв.м., ванна кімната 2,6 кв.м., туалет 1,10 кв.м., коридор 7 кв.м. Квартира оснащена лоджією 1,55 кв.м.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 22 червня 2024року, відомості про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав не внесені.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з'ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що долучені до справи фотокопії правовстановлюючих документів є неналежними доказами, оскільки наявні сумніви їх відповідності оригіналам, які не спростовані в жодний спосіб.
Як правову підставу для відмови у задоволенні позову суд виснував, що позовні вимоги ґрунтуються лише на припущеннях, оскільки позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження набуття спадкодавцем права власності на частину квартири у встановленому законодавством України порядку.
Вислухав пояснення учасників справи котрі з'явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні не відповідають обставинам справи.
Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Визначальним для правильного вирішення даної справи є питання про те, чи подав позивач суду достатньо доказів для підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, чи використав усі можливі заходи для надання необхідних доказів та чи дійсно він позбавлений можливості оформити право на спадщину у позасудовому порядку з огляду на відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів, а також неможливості отримати їх дублікат у зв'язку з тимчасовою окупацією території на якій знаходиться нерухоме майно.
Відповідно до статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.
Пунктами 2-4 статті 11 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що на тимчасово окупованій території право власності охороняється згідно із законодавством України. За державою Україна, Автономною Республікою Крим, територіальними громадами, у тому числі територіальною громадою міста Севастополя, державними органами, органами місцевого самоврядування та іншими суб'єктами публічного права зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території. За фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.
Положення Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлюють порядок прийняття спадщини в разі, якщо останнім місцем проживання спадкодавця є тимчасово окупована територія, і надають право спадкоємцям реалізувати свої права щодо спадкового майна на території України в загальному порядку (стаття 11-1).
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно частин 1, 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини 1 статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Положеннями статті 1261 ЦК України визначено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
До 2013року реєстрація права власності на майно проводилася реєстраторами бюро технічної інвентаризації на підставі Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерство юстиції України № 7/5 від 07 лютого 2002року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002року, який втратив чинність у зв'язку із прийняттям Наказу Міністерства юстиції України № 1844/5 від 14 грудня 2012року «Про затвердження Порядку використання даних Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна».
Так, згідно фотокопії свідоцтва про право власності на житло, виданого 29 квітня 1993року Комітетом з економіки, приватизації та управління комунальною власністю виконавчого комітету Макіївської міської ради народних депутатів Донецької області на підставі наказу Комітету з економіки, приватизації та управлінню комунальною власністю Макіївської міської ради Донецької області від 28 квітня 1993року № 691/5, Комітет з економіки, приватизації та управління комунальною власністю підтверджує, що квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності гр. ОСОБА_3 - 1/3 та членам її сім'ї: сину ОСОБА_4 - 1/3, доньці ОСОБА_5 - 1/3.
Відповідно до частини шостої статті 95 ЦПК України, якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу.
Як вбачається з відповіді на адвокатський запит №2 від 11 квітня 2025року Державним архівом Донецької області надіслано лист від 17 квітня 2025року № 01-25/256, який містить інформацію, аналогічну тій, що міститься в листі Донецької обласної державної адміністрації від 16 квітня 2025року № 6/1109/0/41-25/04.2, та повідомлено, що за даними з Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Макіївська міська рада, ідентифікаційний код 26040617, знаходиться за юридичною адресою: 86157, Донецька область, місто Макіївка, площа Радянська будинок 1. За вказаною адресою знаходиться/знаходився архівний відділ Макіївської міської ради. Зв'язок із зазначеними установами відсутній, тому що вони знаходяться у м. Макіївка, Донецький район, який відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженому Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025року № 376, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025року за № 380/43786, з 07 квітня 2014року є тимчасово окупованою територією України.
Інформація про органи влади, які уповноважено на виконання функцій Макіївської міської ради (26040617) та архівного відділу Макіївської міської ради на підконтрольній території України в держархіві області відсутня.
Тож, з огляду на вказані обставини слушними є твердження позивача про неможливість його звернення до архівних установ Макіївського БТІ, КП «БТІ м. Макіївки» з запитами щодо надання дубліката правовстановлюючого документа або щодо надання будь-якої інформації про реєстрацію права власності на квартиру у реєстраційних книгах БТІ, оскільки інформація про такі архівні установи Макіївського БТІ, КП «БТІ м. Макіївки» відсутня.
Позивач також не міг звернутися з таким запитом і до інших установ та органів влади, оскільки інформація про установи та органи влади на підконтрольній території України, яким передано та які уповноважені зберігати реєстраційні та інвентаризаційні справи об'єктів нерухомого майна, яке знаходиться в м. Макіївка Донецької області, відсутня.
Вжиті судом процесуальні заходи щодо перевірки справжності цього документу результатів також не дали.
Водночас, розглядаючи спір, суд першої інстанції на вказане уваги не звернув, не пересвідчився, що позивач використав усі можливі заходи для надання необхідних доказів та суд не досяг мети судового захисту права власності помилково не прийнявши до уваги як належний та допустимий доказ фотокопію свідоцтва про право власності на житло, яке видане 29 квітня 1993року.
Неможливість оформити право на спадщину у позасудовому порядку також підтверджено постановою приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенка В.Б. від 22 червня 2024року, якою ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та інформації в Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності на спадкове майно на ім'я спадкодавця.
Отже, встановлені у справі обставини виключають позасудовий спосіб врегулювання спору щодо набуття позивачем права власності на частину квартири в порядку спадкування.
Апеляційний суд наголошує, що спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Принцип ефективності закріплений у діючому ЦПК України, відповідно до правил статей 2, 5 якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів управомоченої особи.
Європейський суд з прав людини, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, неодноразово вказував, що для того, аби бути ефективним, національний засіб юридичного захисту має бути: незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06 вересня 2005року у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine); «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоби його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення від 10 грудня 1996року у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваного порушення чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26 жовтня 2000року у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland) (рішення від 16 серпня 2013року у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine).
У постанові від 05 червня 2018року у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на частину квартири в порядку спадкування після смерті матері на тимчасово окупованій території України.
Судом було встановлено, що інший спадкоємець ОСОБА_7 , будучи спадкоємцем першої черги за законом, після смерті матері - ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовився від спадкування по закону на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач дійсно позбавлений можливості оформити право на спадщину у позасудовому порядку з огляду на відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів, а також неможливості отримати їх дублікат у зв'язку з тимчасовою окупацією території на якій знаходиться нерухоме майно.
Тож, враховуючи критерій більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний, слід дійти висновку про те, що позивачем надано суду достатньо допустимих й належних доказів, які в своїй сукупності свідчать про підтвердження набуття спадкодавцем права власності на частину спірної квартири та відповідно є підставою для визнання за ОСОБА_1 права власності на неї як за спадкоємцем.
З мотивів правового захисту прав власника апеляційний суд вважає що не має практичної доступної для позивача можливості реалізувати своє право в даній справі в інший спосіб ніж шляхом ухвалення судового рішення, та це є єдиним засобом правового захисту, який був у розпорядженні заявника.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що позивач подав суду достатньо доказів для підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення позовних вимог, використав усі можливі заходи для надання необхідних доказів та дійсно позбавлений можливості оформити право на спадщину у позасудовому порядку з огляду на відсутність у нього оригіналів правовстановлюючих документів, а також неможливості отримати їх дублікат у зв'язку з тимчасовою окупацією території на якій знаходиться нерухоме майно, а тому з метою ефективного судового захисту прав позивача є всі підстави для задоволення його позову про визнання за ним права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, поясненням сторін та наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Заочне рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 07 квітня 2025року - скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Макіївської міської ради про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області, права власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 49,55 м2, житловою площею 29,2м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Макіївка Донецької області, право власності на 1/3 частку у праві спільної часткової власності на квартиру, загальною площею 49,55м2, житловою площею 29,2м2, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 червня 2025року.
Судді: