Провадження № 22-ц/803/5517/25 Справа № 184/1537/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
17 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного провадження апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича на рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
У серпні 2024 року ТОВ “Коллект центр» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “Коллект центр» посилалися на те, що 18 вересня 2021 року між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102340497, відповідно до якого товариством було надано відповідачу грошові кошти на загальну суму 3000 грн., а відповідач, в свою чергу, зобов'язувалася повернути кредит у термін, визначений договором. 17 грудня 2021 року було укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ “Мілоан» відступило на користь ТОВ “Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102340497. 10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ “Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ “Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102340497. Таким чином, ТОВ “Коллект центр» наділено правом вимоги до відповідача за договором №102340497. Заборгованість відповідача перед позивачем складає 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами. На підставі викладного ТОВ “Коллект центр» просили суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року задоволено позовні вимоги ТОВ “Коллект Центр». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 22 354 грн. 50 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ “Коллект центр» сплачену суму судового збору в розмірі 3028 грн. та судові витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Шашликов Д.Г. просить рішення суду від від 12 березня 2025 року скасувати частково та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги ТОВ “Коллект Центр», та стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 3004 грн. 50 коп., в іншій частині відмовити, стягнути з позивача судові витрати за першу та апеляційну інстанцію, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “Коллект Центр» просили рішення суду від від 12 березня 2025 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Д.Г. залишити без задоволення.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з частини 1 статті 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ “Коллект центр» просили суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ “Коллект центр», суд першої інстанції послався на їх доведеність та обґрунтованість, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 22 354 грн. 50 коп., однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, у порушення норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У відповідності до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено право позикодавця в разі прострочення позичальником чергової частини повернення позики вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати належних процентів.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Закон України “Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України “Про електронну комерцію» зазначено, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України “Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України “Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України “Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У справі встановлено, 18 вересня 2021 року між ТОВ “Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №102340497 умовах пропозиції (оферти) на укладення електронного, що була акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом відповідача (а.с.6-10).
Згідно з п. 1.2 договору, сума кредиту становить 3000 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору, кредит надається строком на 15 днів з 18 вересня 2021 року.
Пунктом 1.4 договору передбачено термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом - 03 жовтня 2021 року.
Відповідно до п.1.5.1 комісія за надання кредиту - 0 грн., яка нараховується за ставкою 0.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Згідно з п.1.5.2 проценти за користування кредитом - 4,50 грн., які нараховуються за ставкою 0,01 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 1.7 договору передбачено - тип процентної ставки - фіксована.
Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п. 1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п. 1.3, запропонована позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.
Відповідно до п. 2.3.1.2 Договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій).
Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Відповідно до п. 6.3. Договору приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) (копії додаються) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п. 6.4. Договору укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Підписанням договору Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
У матеріалах справи наявні погодження позичальника, скріплені її електронним цифровим підписом, щодо умов кредитування, зокрема, в частині нарахування відсотків за користування кредитом, що підтверджує паспорт споживчого кредиту від 09 квітня 2021 року, який був наданий відповідачу як інформація, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит за стандартизованою формою (а.с.11).
ТОВ “Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 3000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на його платіжну картку, що підтверджується платіжним дорученням 32621388 від 18 вересня 2021 року(а.с.12).
17 грудня 2021 року було укладено Договір факторингу №17/12-2021-62, відповідно до якого ТОВ “Мілоан» відступило на користь ТОВ “Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102340497 (а.с.16-18).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору факторингу №17/12-2021-62 від 17 грудня 2021 року ТОВ “Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 12004 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9004 грн. 50 коп. заборгованість за відсотками (а.с.21).
10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01, відповідно до якого ТОВ “Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ “Коллект центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №102340497 (а.с.22-25).
Відповідно до Реєстру боржників до Договору про відступлення прав вимоги №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами (а.с.28).
Відповідач ОСОБА_1 допустила неналежне виконання зобов'язань за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року відповідач станом на 10 липня 2024 року має заборгованість у загальному розмірі 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 15).
Позивач ТОВ “Коллект центр» просили стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року в сумі 22 354 грн. 50 коп., з яких: 3000 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 19 354 грн. 50 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, а також витрати по сплаті судового збору в сумі 3028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Встановлено, є доведеним факт укладання між ТОВ “Мілоан» та відповідачем 18 вересня 2021 року Договору про споживчий кредит №102340497 та перерахування 18 вересня 2021 року грошових коштів на картковий рахунок відповідача в сумі 3000 грн за укладеним 18 вересня 2021 року договором №102340497 на погоджених умовах Акцепту оферти одноразовим ідентифікатором.
Відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які спростовували б розрахунок заборгованості перед ТОВ “Коллект центр», не довела відсутність заборгованості.
Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Коллект центр» в частині заборгованості за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року в сумі 3000 грн. за тілом кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом слід зазначити наступне.
Згідно з п. 1.2 договору, сума кредиту становить 3000 грн.
Відповідно до п. 1.3 договору, кредит надається строком на 15 днів з 18 вересня 2021 року.
Відповідно до п.1.6 стандартна (базова) ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Позивачем не надано відповідних доказів на підтвердження тих обставин, що строк повернення позичених коштів за Акцептом оферти від 18 вересня 2021 року перевищує 15 днів.
Отже, нарахування процентів за користування коштами в сумі 3000 грн. слід проводити із відсоткової ставки 5%, яка обмежується 15 днями та їх загальний розмір складає 2250 грн. (3000 грн. х 5% х 15 днів).
Розмір відсотків за користування кредитними коштами у сумі 19 354 грн. 50 коп. на дату відступлення прав вимоги від ТОВ “Мілоан», позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі.
Стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. У пункті 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц, пункті 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, наголошено на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Верховний Суд зауважує, що за загальним правилом доказування тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову покладається на позивача, за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача. Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року в розмірі 2250 грн., в межах строку користування кредитом.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ “Коллект центр» до ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 3000 грн. - за тілом кредиту та 2250 грн. - за відсотками за користування кредитом.
Стосовно витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У позовні позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 9000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивач надав суду копію заявки на надання юридичної допомоги №422 від 01 липня 2024 року за договором про надання правової допомоги №07-06/2024 від 07 червня 2024 року, укладеного між АО “ЛІГАЛ АССІСТАНС» та ТОВ “Коллект центр»; договір про надання правової допомоги №07-06/2024 від 07 червня 2024 року; прайс-лист з переліком виду послуг та вартістю послуг; копію платіжної інструкції №0446760000 від 12 липня 2024 року про сплату за надання правової допомоги згідно договору №07-06/2024 від 07 червня 2024 року у розмірі 200000 грн.; копію витягу з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 05 липня 2024 року на суму 9000 грн. (а.с.33-37).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що відповідач заперечувала проти стягнення з неї на користь позивача витрат на правову допомогу, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин, враховуючи викладене апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ “Коллект центр».
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Шашликова Дениса Геннадійовича- задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 12 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926) заборгованість за Договором про споживчий кредит №102340497 від 18 вересня 2021 року у розмірі 3000 грн. - за тілом кредиту та 2 250 грн. - за відсотками за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926) судовий збір у розмірі 711 грн. 13 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 17 червня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова