Провадження № 22-ц/803/5459/25 Справа № 199/6975/24 Суддя у 1-й інстанції - АВРАМЕНКО А. М. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.
17 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді Єлізаренко І.А.
суддів Макарова М.О., Свистунової О.В.
за участю секретаря Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бутова Михайла Алєковича на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У вересні 2024 року ТОВ “ФК “Суперіум» звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ “ФК “Суперіум» посилалося на те, що 14 січня 2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ “Укрсиббанк» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №98591918000. Відповідно до п. 1.1. Договору, банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану … …. розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ “Укрсиббанк». Відповідно до п. 1.2. Договору, банк встановлює ліміт овердрафту(надає кредит), на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами. Відповідно до п. 1.3. Договору, банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному у Правилах. Відповідно до п. 1.4. Договору, Правила після підписання сторонами Договору-анкети, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах. Позичальник, в порушення умов Договору, свої зобов'язання належним чином не виконав. АТ “Укрсиббанк» відступлено ТОВ “ФК “Суперіум» на підставі Договору факторингу №254 від 23 січня 2024 року право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором. Таким чином ТОВ “ФК “Суперіум» набуло право вимоги до відповідача та стало новим кредитором за вищевказаним Договором. Загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу №254 від 23 січня 2024 року становить 107 903 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 57 168 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками 50 176 грн. 60 коп., заборгованість за комісіями 558 грн. 42 коп., а всього 107 903 грн. 12 коп. Позивачем не перераховувався вказаний розмір заборгованості по процентам та комісіям, оскільки вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги. У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу, в якій позивач вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов Договору та погасити заборгованість в розмірі 107 903 грн. 12 коп. Однак, дана вимога у визначені Позивачем строки не виконана, заборгованість за Договором не погашена. На підставі викладеного ТОВ “ФК “Суперіум» просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі - 107 903 грн. 12 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року задоволено позовні вимоги ТОВ “ФК “Суперіум». Стягнуто з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ “ФК “Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23А, нежитлове приміщення №35А) заборгованість за кредитним договором №98591918000 від 14 січня 2022 року станом на 03 червня 2024 року в загальному розмірі 107 903 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 57 168 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками 50 176 грн. 60 коп., заборгованість за комісіями 558 грн. 42 коп. У порядку розподілу судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ “ФК “Суперіум» (ЄДРПОУ 42024152; адреса місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23А, нежитлове приміщення №35А) судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Бутов М.А. просить рішення суду від 25 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ “ФК “Суперіум» у повному обсязі, посилаючись на неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінки доказів, порушення судом норм матеріального права.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ “ФК “Суперіум» просить рішення суду від 25 жовтня 2024 року залишити без змін, як законне та обґрунтоване, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бутова М.А. залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Звернувшись до суду із цим позовом, ТОВ “ФК “Суперіум» просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі - 107 903 грн. 12 коп., , з яких: заборгованість за основним боргом - 57 168 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками 50 176 грн. 60 коп., заборгованість за комісіями 558 грн. 42 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ “ФК “Суперіум», суд першої інстанції посилався на їх доведеність та обґрунтованість, однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ “Акцент-Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Положеннями ст.ст.1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У справі встановлено, 14 січня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до АТ “Укрсиббанк» із Анкетою-заявою на надання споживчого кредиту, підписаною нею власноручним підписом, копія якої додана до позовної заяви, в якій він зазначила свої персональні дані, такі як: ПІБ, дата народження, ІПН, дані свого паспорта, адресу зареєстрованого місця проживання, адресу фактичного місця проживання, сімейний стан, інформацію про трудову діяльність, інформацію про доходи/витрати та просила надати їй споживчий кредит «Револьверна кредитна картка» на наступних умовах: строк дії ліміту кредитування 24 місяці; сума кредитного ліміту 60000 грн.; валюта кредиту гривня, а також просила надати їй споживчий кредит з суми кредитного ліміту на наступних умовах: сума кредиту - 60000 грн.; строк користування кредитом 24 місяці (а.с.9).
14 січня 2022 року ОСОБА_1 уклала з АТ “Укрсиббанк» Договір-анкету про відкриття та комплексне розрахунково - касове обслуговування банківського / рахунку фізичної особи та умови кредитування (з Правилами) №98591918000 (а.с.8, 9).
Відповідно до п. 1.1. Договору, банк на підставі наданих клієнтом відповідно до вимог законодавства України документів відкриває клієнту та обслуговує на умовах Тарифного плану … …. розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку, поточний рахунок, який обслуговується згідно цього Договору-анкети та Правил (договірних умов) споживчого кредитування позичальників АТ “Укрсиббанк».
Відповідно до п. 1.2. Договору, банк встановлює ліміт овердрафту(надає кредит), на картковому рахунку клієнта, а клієнт зобов'язується повернути використану суму кредиту та сплачувати плату за кредит на умовах, визначених цим Договором-анкетою та Правилами. Згідно з п. 1.3. Договору, банк має право надавати, а клієнт отримувати послуги та/або сервіси Банку, в тому числі щодо кредитування, шляхом вчинення електронних правочинів з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем Банку в порядку, викладеному у Правилах.
Відповідно до п. 1.4. Договору, Правила після підписання сторонами Договору-анкети, стають його невід'ємною частиною. Підписуючи Договір-анкету, сторони підтверджують, що досягли згоди за усіма істотними умовами Договору, які викладені в цьому Договорі-анкеті та в Правилах. Підписи сторін під цим Договором-анкетою вважаються одночасно підписами під Правилами, при цьому, після підписання сторонами цього Договору-анкети, Правила не підлягають додатковому підписанню сторонами і вступають в силу для сторін одночасно із підписанням цього Договору-анкети. Терміни, що вживаються в цьому Договорі-анкеті мають значення, надане їм у Правилах.
23 січня 2024 року між АТ “Укрсиббанк» та ТОВ “ФК “Суперіум» було укладено Договір факторингу №254, відповідно до умов якого право вимоги до відповідача за вищевказаним Договором перейшло до позивача (а.с.10).
Платіжною інструкцією №0192 від 23 січня 2024 року підтверджується сплата ТОВ “ФК “Суперіум» на користь АТ “Укрсиббанк» грошових коштів у сумі 2 251 125 грн. 18 коп. за право вимоги згідно договору факторингу №254 від 23 січня 2024 року (а.с.12)
Отже, позивач належним чином підтвердив набуття ним права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №98591918000 від 14 січня 2022 року.
Позивач зазначав, що загальна сума заборгованості відповідача у відповідності до Реєстру боржників до договору факторингу №254 від 23 січня 2024 року становить 107 903 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 57 168 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками 50 176 грн. 60 коп., заборгованість за комісіями 558 грн. 42 коп. (а.с.11).
Вказаний в Реєстрі боржників розмір заборгованості нарахований первісним кредитором до моменту передачі права вимоги не перераховувався позивачем.
03 червня 2024 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу, в якій позивач вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов Договору та погасити заборгованість в розмірі 107 903 грн. 12 коп. (а.с.13).
Позивач зазначав, що вимога відповідачем не виконана, заборгованість за Договором не погашена.
Звернувшись до суду із вказаним позовом, ТОВ “ФК “Суперіум» просили суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в загальному розмірі - 107 903 грн. 12 коп., з яких: заборгованість за основним боргом - 57 168 грн. 10 коп., заборгованість за відсотками 50 176 грн. 60 коп., заборгованість за комісіями 558 грн. 42 коп., а також стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп.
Колегія суддів наголошує на тому, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов'язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов'язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бутов М.А. заперечував проти отримання кредитних коштів ОСОБА_1 , зазначав, що позивачем не надано суду доказів на підтвердження дійсного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ “ФК “Суперіум» ні в суді першої інстанції, ні, в апеляційній інстанції не були надані докази на підтвердження надання відповідачу кредитного ліміту у розмірі 60000 грн. та наявності заборгованості за договором - не надано розрахунку заборгованості, доказів про видачу карток та довідки про умови кредитування, не надано виписки по рахунку.
Також не надано суду виписки про рух коштів по картковому рахунку відповідача.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитного ліміту у розмірі 60000 грн., наявність заборгованості.
Щодо витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.
Положеннями ст. ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1)на професійну правничу допомогу; 2)пов'язані із залученням свідків,спеціалістів,перекладачів,експертів та проведенням експертизи; 3)пов'язані з витребуванням доказів,проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року по справі № 596/2305/18.
Таким чином, у разі недотримання вимог частини п'ятої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19); у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: від 18 листопада 2020 року у справі №922/3706/19, від 17 грудня 2020 року у справі № 922/3708/19.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до п.8 ч.2 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Бутов М.А. просив судові витрати у справі покласти на позивача (а.с.25-28).
Також представник ОСОБА_1 - адвокат Бутов М.А. звернувся до апеляційного суду із клопотанням про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 17 000 грн. (а.с.54).
Правова допомога у цій справі у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 надавалася адвокатом Бутовим М.А. на підставі договору-доручення №17/03/2025-3 про надання правничої допомоги від 17 березня 2025 року та ордеру про надання правничої допомоги серії АЕ №1369728 (а.с.55, 56).
Відповідно до акту №150 від 30 травня 2025 року адвокатом надано послуги: консультація клієнта, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз матеріалів справи, формування правової позиції для складання апеляційної скарги, складання та подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, супровід адвокатом справи в суді апеляційної інстанції , вартістю 17000 грн. (а.с.57).
Вказана сума за договором-дорученням №17/03/2025-3 про надання правничої допомоги від 17 березня 2025 року була сплачена відповідачем (а.с.59).
Позивач ТОВ “ФК “Суперіум» надало клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у цій справі (а.с.62-65).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №75/9215/15-ц вказано, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Беручи до уваги принцип співмірності, слід пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Враховуючи, складність справи, час, витрачений адвокатом на виконання наданих послуг, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, також враховуючи, що позивача заявив клопотання про зменшення витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5000 грн., що є співмірним з наданим адвокатом обсягом послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ “ФК “Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Бутова Михайла Алєковича - задовольнити.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 25 жовтня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасувати.
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Суперіум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Суперіум» (ЄДПРОУ 42024152) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 3 633 грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови
проголошена у судовому засіданні 17 червня 2025 року.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
Головуючий суддя І.А.Єлізаренко
Судді М.О.Макаров
О.В.Свистунова