Провадження № 22-ц/803/5139/25 Справа № 212/10312/24 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
17 червня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді БондарЯ.М.
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Лідовська А.А.
сторони
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк»
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковалик Марина Федорівна, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року, ухвалене суддею Боріс О.Н. у м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення виготовлено 18 лютого 2025 року,
У жовтні 2024 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з вимогою про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця.
В обґрунтування позову зазначив, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписав Заяву №б/н від 17.05.2010 року. Підписавши заяву між сторонами був укладений Договір про надання банківських послуг. Позичальнику ОСОБА_3 був відкритий картковий рахунок та встановлено кредитний ліміт, розмір якого в подальшому змінювався.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 помер.
Спадкоємцями, які постійно проживали разом зі спадкодавцем, є відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Позивачем 17.04.2023 року була направлена претензія кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори та 03.11.2023 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що претензію кредитора переслано до приватного нотаріуса Каліушко О.Є., за місцем заведення спадкової справи.
Так, відповідачі прийняли спадщину, до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 до спадкоємців позичальника було направлено лист-претензію, згідно якої позивач пред'явив свої вимоги, але будь-яких дій з боку відповідачів виконано не було.
Станом на дату смерті заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 17.05.2010 року становить 73 090,40 грн, яка складається з: 73 090,40 грн - заборгованість за тілом кредиту.
На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідачів вищевказану заборгованість у розмірі 73 090,40 грн, а також вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Рішенням Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця задоволені.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за Кредитним договором №б/н від 17.05.2010 року у розмірі 73 090,40 грн (сімдесят три тисячі дев'яносто гривень 40 копійок).
Стягнуто у рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок), тобто по 1514,00 грн з кожного.
Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ковалик М.Ф. в апеляційній скарзі, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, так як судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав встановленими; що призвело до порушення норм процесуального права та не вірного застосування норм матеріального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості кредитором спадкодавця, відмовити в повному обсязі.
При цьому, скаржник зазначає, що відповідно до свідоцтво про смерть від 07.12.2021 року, дата смерті ОСОБА_3 зазначена ІНФОРМАЦІЯ_1 . Однак, тільки 17.04.2023 року Позивач направив претензію кредитора до Другої Криворізької нотаріальної контори, на яку отримано відповідь 03.11.2023 року, а 23.08.2024 року Позивач направив лист-претензію до спадкоємців (Відповідачів).
Вказує, що суд першої інстанції, без всебічного та обєктивного дослідження доказів, фактично не встановивши чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1281 ЦК України, зроблено висновок на користь Позивача, без підтвердження наявності обставин, що кредитором спадкодавця не пропушено строки пред'явлення вимог, так як останій навіть не зазначає, коли дізнався про смерть спадкодавця і не заявляв вимог про поновлення пропущеного строку з поважних підстав, без наявності доказів своєчасного звернення з листом-претензією до спадкоємців, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, що призвело до порушення норм матеріального права.
Представник відповідача зазначає, що спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 , є його діти ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_2 , які отримали свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно згідно договору про поділ спадщини від 26.11.2022 року, проте позовні вимоги заявлені тільки до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , відповідно судом не встановлено коло спадкоємців.
Представник відповідача вважає, що суд першої інстанції не здійснив належну перевірку розрахунку заборгованості станом на день смерті боржника - 06.12.2021 рік, так як згідно розрахунку заборгованості борг нараховується до 20.08.2024 року.
Крім того, звертає увагу на те, що в спадковій справі міститься заява від АТ "Універсал Банк", як кредитора до спадкоємців, направлена до приватного нотаріуса Каліушко О.Є., зареєстрована 14.09.2022 року, відповідно до якої зазначено, що 20.01.2022 року до Банку надійшло повідомлення про смерть боржника. При цьому, згідно додатків доданих Позивачем до позовної заяви міститься свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , завірене співробітником Банку ОСОБА_5 , 21.01.2021 року та копії документів ОСОБА_2 , на що суд першої інстанції не звернув уваги.
Також наголошує на тому, що на підтвердження направлення листа-претензії кредитора надається реєстр згрупованих поштових відправлень, датований 27 березня 2023 року, а поштова квитанція надається 17 квітня 2023 року, і проставлений поштовий штамп на окремому аркуші на якому значиться дата складання реєстру 13.04.2023 року, що недає можливості ідентифікувати, до якого реєстру він відноситься і що дійсно було направлено цією датою заяву кредитора.
ОСОБА_6 звертає увагу на те, що відповідно до претензії кредитора, остання датується 05.04.2023 роком, а лист від Другої Криворізької державної нотаріальної контори на адресу приватного нотаріуса Каліушко О.Є. направлено 31.10.2023 року, майже через пів року після направлення зяви кредитора, що викликає сумніви з приводу дійсності направлення заяви чи то 27 березня 2023 року, чи то 17.04.2023 ро, чи можливо у жовтні 2023 року, повідомлення від Позивача про отримання державним нотаріусом заяви кредитора не надано, запит до державного нотаріуса про надання копії заяви кредитра з реєстраційним вхідним номером не витребувалось.
Також, звертає увагу на те, що на реєстрі поштових відправлень від 19.08.2023 року, долучений до листа-претензії направленого на адреси спадкоємців ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , містяться ідентифікуючі дані з відмітками Укрпошти, штрихкод та печатки на двох аркушах, чого немає на реєстрі від 27 березня 2023 року, що підтверджує сумніви щодо його дійсності.
Адвокат Ковалик М.Ф. вказує на те, що Позивачем не зазначено, коли останій дізнався про смерть ОСОБА_3 , свідоцтво про право на спадщину спадкоємцями отримано 21.02.2023 року, лист-претензія кредитора спадкоємцям направлена 23.08.2024 року, відповідно строк на пред'явлення вимоги, шість місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, сплинув.
У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача Ковалик М.Ф., представник позивача АТ КБ «Приватбанк» Наконечна А.В., посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить відмовити в задоволенні скарги, рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 лютого 2025 року залишити без змін. Вказує, що позовні вимоги, адресовані відповідачам як спадкоємцям померлого ОСОБА_3 є правомірними та обґрунтованими.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши думку відповідача ОСОБА_2 , яка підтримала доводи і вимоги апеляційної скарги з викладених у ній підстав, просила скасувати оскаржуване судове рішення, ухвалити нове про відмову у позові, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача Ковалик М.Ф. не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17.05.2010 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», правонаступником якого є позивача АТ КБ «Приватбанк», (далі - АТ КБ «Приватбанк», Банк) із Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку.
Дана Анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між позичальником та Банком Договір про надання банківських послуг. Позичальник ознайомився та погодився з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення у письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщенні на офіційному сайті Приватбанку www.privatbank.ua. Позичальник зобов'язався виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватись з їх змінами на сайті Приватбанку www.privatbank.ua.
Анкета-заява була підписана ОСОБА_3 . Також в Анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_3 про отримання ним картки та пін-коду до неї. (а.с. 57)
На підтвердження позовних вимог в матеріалах справи також міститься Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов і Правил надання банківських послуг, затверджених Наказом від 06.03.2010 року №СП-2010-256. (а.с. 58-79)
Отже, підписавши вищевказану Анкету-заяву між сторонами був укладений Договір про надання банківських послуг, з умовами якого ОСОБА_3 погодився. Відтак, після підписання вказаного Договору відповідач власним підписом засвідчив факт взяття на себе відповідного зобов'язання, обумовленого Договором щодо користування кредитними коштами, їх повернення та сплати відсотків за користування ними.
Укладення між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 . Кредитного договору №б/н, за яким ОСОБА_3 було отримано кредитні картки підтверджується Довідкою АТ КБ «Приватбанк» від 01.10.2024 року.
Так, ОСОБА_3 були видані наступні кредитні картки: № НОМЕР_1 від 17.05.2010 року з терміном дії до 01/13; № НОМЕР_2 від 03.10.2014 року з терміном дії до 08/17; № НОМЕР_3 від 31.08.2017 року з терміном дії до 05/21; № НОМЕР_4 від 31.05.2021 року з терміном дії до 10/24. (а.с. 82)
Позивачем на підставі вищевказаного Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 та встановлено початковий кредитний ліміт, що зазначено у Довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_3 (Договір б/н). У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 75 000,00 грн, а 18.01.2022 року зменшився до 0,00 грн, що підтверджується вказаною Довідкою. (а.с. 56)
Позичальник активно користувався наданими коштами, що підтверджується інформацією, викладеною у Виписці за договором №б/н за період 17.05.2010-01.10.2024 роки. (а.с. 29-55)
Натомість, свої зобов'язання з погашення кредиту позичальник ОСОБА_3 виконував неналежним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість позичальника перед Банком за кредитним договором №б/н від 17.05.2010 року у розмірі 73 090,40 грн, яка складається з наступного: 73 090,40 грн - заборгованість за тілом кредита, в т.ч.: 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредита; 73090,40 грн - заборгованість за простроченим тілом кредита; 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 0,00 - нарахована пеня; 0,00 грн - нараховано комісії. (а.с. 6-28)
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 . (а.с. 88)
На підтвердження набуття відповідачами статусу спадкоємців, які постійно проживали разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, позивачем надано до суду копії паспортів померлого ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_2 , де міститься відмітка про реєстрацію останніх за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 83-87)
АТ КБ «Приватбанк» 05.04.2023 року було направлено претензію кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори. (а.с. 91)
Згідно з копією відповіді Другої криворізької державної нотаріальної контори від 31.10.2023 року, яка була отримана позивачем 03.11.2023 року, Другою криворізькою державною нотаріальною конторою претензію АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було надіслано приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є., у зв'язку з тим, що спадкова справа №13/2022 знаходиться в провадженні нотаріальної контори приватного нотаріуса Каліушко О.Є. (а.с. 92)
07.08.2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до спадкоємців після померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листами-претензіями про задоволення вимог кредитора та сплату заборгованості за вищевказаним Кредитним договором. Факт направлення листів-претензій останнім підтверджується копією поштового реєстру відправлення претензій. (а.с. 93, 94, 95-97)
На виконання ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області суду від 25 жовтня 2024 року, 14 листопада 2024 року приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Каліушко О.Є. суду надана копія Спадкової справи №13/2022, яка була відкрита після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Спадкова справа була зареєстрована у Спадковому реєстрі за №69168939, що підтверджується копією відповідного Витягу.
Згідно з матеріалами вказаної Спадкової справи №13/2022, 18 лютого 2022 року до приватного нотаріуса Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Каліушко О.Є. із заявами про прийняття спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , звернулась дружина померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , його син - ОСОБА_1 та донька - ОСОБА_4 . Спадкоємцями померлого було укладено Договір про поділ спадщини від 26 листопада 2022 року, на підставі якого частки спадкоємців у спадщині є рівними та складають по 1/3 частці кожному.
Також, матеріалами Спадкової справи №13/2022 встановлено, що згідно з відомостями, наданими Відділом реєстрації місця проживання громадян виконавчого комітету Покровської районної в місті Ради за вих. 79/02 від 31.01.2022 року приватному нотаріусу О.Каліушко, ОСОБА_3 , 1974 р.н., був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 20.01.1998 року, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та 15.12.2021 року був знятий з реєстрації у зв'язку зі смертю. На момент смерті ОСОБА_3 за вищевказаною адресою були зареєстровані: ОСОБА_2 , 1973 р.н., ОСОБА_4 , 1995 р.н., ОСОБА_1 , 2006 р.н.
Місце проживання відповідачів також підтверджується отриманими судом відомостями з Реєстру Криворізької міської територіальної громади за №6840 від 22.10.2024 року та №6814 від 21.10.2024 року. (а.с. 109, 110)
Також відповідно до матеріалів вищевказаної Спадкової справи, 21 лютого 2023 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є. було видано відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , а також ОСОБА_4 свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ОСОБА_3 , 1974 р.н., що підтверджується Витягами про реєстрацію видачі свідоцтв про право на спадщину в Спадковому реєстрі. Окрім того, отримання спадкоємцями у власність майна також підтверджується копіями свідоцтв про право власності та Витягами з Державного реєстру речових прав.
Заява з претензією про задоволення вимог кредитора після смерті ОСОБА_3 , 1974 р.н., померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка направлялась АТ КБ «Приватбанк» 05.04.2023 року на адресу Другої криворізької державної нотаріальної контори, та яка була перенаправлена Другою криворізькою державною нотаріальною конторою 31.10.2023 року до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є., в матеріалах вищевказаної Спадкової справи №13/2022 відсутня.
Окрім того, будь-які відомості про отримання вищевказаної претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є. в матеріалах справи також не містяться.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 21 лютого 2023 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є.
До складу спадщини входить рухоме та нерухоме майно, а саме: - трикімнатна квартира, розташована за адресою АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка площею 7,2198 га, кадастровий номер: 1225283300:02:002:0043, що розташована за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, Вакулівська сільська рада; - транспортний засіб Мазда 6, рік випуску 2006; - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 813D, рік випуску 1985; - транспортний засіб Volvo, модель FL614, рік випуску 1993; - транспортний засіб марки Volkswagen, модель LT35, рік випуску 2003; - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель Actros 1845, рік випуску 2012; - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 1520, рік випуску 1990; - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, Sprinter 313CDI, рік випуску 2010; - транспортний засіб марки Mercedes-Benz, модель 950, рік випуску 2000.
Спадкоємцями були визначені частки кожного у спадковому майні, які є рівними та складають по 1/3 частки на кожного, що підтверджується відповідним Договором про поділ спадщини від 26.11.2022 року.
Суд першої інстанції повністю задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на підставі досліджених та оцінених судом доказів, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду першої інстанції та не погоджується з доводами представника відповідача, викладеними в апеляційній скарзі, з огляду на таке.
Згідно ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Отже, до спадкоємців переходять не тільки права, що належали спадкодавцю, але і його обов'язки. Винятком з цього правила є лише зобов'язання боржника, які припиняються зі смертю фізичної особи.
Відповідно до ч.1 ст.608 ЦК зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим, не може бути виконане іншою особою. В усіх інших випадках до спадкоємців переходять відповідні боргові зобов'язання спадкодавця.
Так, у спадщину переходять: обов'язки, що випливають з цивільно-правових договорів (крім тих, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця); обов'язки з відшкодування матеріальної шкоди (збитків); обов'язки по відшкодуванню моральної шкоди (присудженої судом за життя спадкодавця); обов'язки по виплаті неустойки у вигляді штрафу або пені (присудженої судом за життя спадкодавця); витрати на утримання, догляд, лікування, поховання спадкодавця (але не більш, ніж за 3 роки); обов'язки за договором оренди житла з викупом.
Згідно ст.ст.1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентовані статтями 1281 і 1282 ЦК України.
Як передбачено ч.ч.2, 3, 4 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами-кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
Таким чином, у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Отже, правовідносини, що виникли між Банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень ст.1282 ЦК України.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями положень ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до норм ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як вбачається з матеріалів копії спадкової справи №13/2022, заведеної 18 лютого 2022 року після смерті ОСОБА_3 приватним нотаріусом Криворізького нотаріального округу Дніпропетровської області Каліушко О.Є., відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є спадкоємцями за законом всього спадкового майна, що залишилось після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_2 повідомила про те, що донька ОСОБА_7 відмовилась від спадкування належного батькові майна.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2019 року №640/6274/16-ц при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
Разом з тим, за змістом положень ст.1282 ЦК України задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, в межах, одержаного у спадщину вартості майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Для усіх спадкоємців, як за законом, так і за заповітом, існує однакова межа відповідальності за боргами спадкодавця. За наявності декількох спадкоємців настає частковий обов'язок виконання зобов'язань: кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Таким чином, кредитор спадкодавця може пред'явити вимоги до будь-якого спадкоємця, але обсяг виконання боргового зобов'язання спадкоємцем не може перевищувати дійсної вартості отриманої ним спадщини і розміру боргів, що пропорційно припадають на його частку.
Обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.
У ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.
Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим по відношенню до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора. Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.
Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов'язки на нового боржника.
Судом встановлено, що позивач АТ КБ «Приватбанк» дізнавшись про смерть ОСОБА_3 , який був боржником за Кредитним договором №б/н від 17.05.2010 року, 05.04.2023 року направив претензію кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори (а.с. 91).
У відповідді Другої криворізької державної нотаріальної контори від 31.10.2023 року, яку позивач отримав 03.11.2023 року, було зазначено, що претензію АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 було надіслано приватному нотаріусу Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є., оскільки, з'ясувалося, що Спадкова справа №13/2022 знаходиться в провадженні нотаріальної контори приватного нотаріуса Каліушко О.Є. за заявами спадкоємців померлого боржника дружини та двох дітей, дочки та сина.(а.с. 92)
07.08.2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до спадкоємців після померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (сина) та ОСОБА_2 (дружини) з листами-претензіями про задоволення вимог кредитора та сплату заборгованості за вищевказаним Кредитним договором. (а.с. 93, 94, 95-97)
Судом встановлено, що Позивачем засобами поштового зв'язку 17.04.2023 року була направлена претензія кредитора від 05.04.2023 до Другої криворізької державної нотаріальної контори та 03.11.2023 року отримана відповідь, в якій кредитора повідомлено про те, що його претензію надіслано за належністю до приватного нотаріуса Каліушко О.Є., яким була заведена спадкова справи №13/2022 (за заявами спадкоемців дружини та дітей), що підтверджено відповідю Другої криворізької державної нотаріальної контори від 31.10.2023 року (а.с.92).
Судом встановлено, що в матеріалах спадкової справи №13/2022 відсутні відомості про отримання претензії кредитора АТ КБ «Приватбанк» до спадкоємців ОСОБА_3 , яка надсилалася Другою криворізькою державною нотаріальною конторою до приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Каліушко О.Є.
При цьому, судом встановлено, що Відповідачі ОСОБА_1 (син) та ОСОБА_2 (дружина) прийняли спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , що підтверджено копіями свідоцтв про право на спадщину за законом, які видані 21 лютого 2023 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є.
Як зазначалось вище та встановлено судом встановлено, позивач АТ КБ «Приватбанк», дізнавшись про смерть боржника ОСОБА_3 , у квітні 2023 року направив претензію кредитора до Другої криворізької державної нотаріальної контори (а.с. 91).
Суд встановив, що Свідоцтва про право на спадщину за законом, видані 21 лютого 2023 року приватним нотаріусом Каліушко О.Є. відповідачам по справі ОСОБА_1 (сину) та ОСОБА_2 (дружині), а також те, що з претензією кредитора до спадкоємців позивач звернувся до Другої криворізької державної нотаріальної контори 05.04.2023 року, направиши претенцію засобами поштового зв'язку (17.04.2023) (а.с.89-91), на яку 03.11.2023 року отримав відповідь про те, що його претензію надіслано за належністю до приватного нотаріуса Каліушко О.Є., яким була заведена спадкова справи№13/2022 (за заявами спадкоємців померлого боржника ОСОБА_3 - дружини та дітей).
Верховний Суд роз'яснив, що стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.
Таким чином, враховуючи, що свідоцтво про право на спадщину отримано відповідачами 21 лютого 2023 року, а претензія кредитора від 05.04.2023 була надіслана АТ КБ «Приватбанк» до Другої криворізької державної нотаріальної контори засобами поштового зв'язку 17 квітня 2023, позивачем, строки встановлені частиною другою та третьою ст.1281 ЦК Цкраїни порушені не були, а відтак останній не позбавлений права вимоги до спадкоємців померлого боржника.
В подальшому, 07.08.2024 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до спадкоємців після померлого ОСОБА_3 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з листами-претензіями про задоволення вимог кредитора та сплату заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, які були надіслані спадкоємцям засобами поштового зв'язку 18.08.2024, що підтверджено Списком №UB - Ф-103 рекомендовані листи (а.с. 93, 94, 95-96).
Частиною 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особа, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви; відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі у дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв'язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як вбачається з положень ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, доказів погашення заборгованості за Кредитним договором №б/н від 17.05.2010 року, а також власних розрахунків заборгованості відповідачами суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 4 частини другої статті 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (стаття 50 ЦПК України).
Згідно з частинами першою та другою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сторонами у справі є позивач і відповідач, між якими саме і виник спір, за вирішенням якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18).
У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження №14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. Суд захищає порушене право чи охоронюваний законом інтерес позивача саме від відповідача.
Близькі за змістом висновки сформульовані також у пункті 7.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №910/17792/17.
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
З позовної заяви встановлено, що позов подано до двох відповідачів: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є спадкоємцями померлого боржника ОСОБА_3 та які отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, тобто є належними відповідачами по справі, тобто позивач на власний розсуд визначив коло відповідачів, що є його правом.
Відповідно до положень ч.2 ст.264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції розглянув справу в межах позовних вимог, які були заявлені до належних відповідачів по справі.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Ковалик Марина Федорівна залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 18 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення виготовлено 18 червня 2025 року.
Головуючий: Я.М. Бондар
Судді: В.П. Зубакова
В.О. Остапенко