Провадження № 22-ц/803/5218/25 Справа № 202/8557/24 Суддя у 1-й інстанції - Юдіна С. Г. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
17 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, -
В липні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника звернулась до суду з зазначеним позовом, в якому просила: зобов'язати відповідача відновити обслуговування платіжних карток та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих у АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 ; відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих у АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 ; відновити ОСОБА_1 , доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7».
В обґрунтування позову посилалась на те, що вона є пенсіонеркою за віком, внутрішньо переміщеною особою і перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Донецькій області, де і перебуває її пенсійна справа. Як отримувач пенсії позивачка має відкриті рахунки в АТ «Ощадбанк», на один з яких, зокрема, ГУ ПФУ в Донецькій області перераховує відповідні грошові кошти (пенсію). У квітні місяці 2024 року позивачка стикнулася з неможливістю користуватися коштами на своєму рахунку, зокрема, проводити видаткові операції через встановлення лімітів та користуванням особовим кабінетом в системі Ощад 24/7 (веб-банкінг «Ощад 24/7»). Жодного попередження про встановлення обмежень Банком позивачці не було повідомлено. Для з'ясування причин обмеження позивачка особисто звернулася в службу підтримки Ощадбанку. При спілкуванні співробітники служби підтримки підтвердили встановлення обмежень, але відмовилися пояснити будь-які підстави для їх встановлення. Для зняття обмежень по рахунку їй запропонували особисто звернутися до відділення Ощадбанку. Крім того, у письмовій відповіді банку отриманої на її скаргу, було зазначено, що банк має право відмовляти Клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції чи відмовити Клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), що здійснюються на підставі Договору (наданні Послуг), або зупиняти такі фінансові операції (надання Послуг), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням Банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обов'язків, встановлених Законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним Законодавством.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити обслуговування платіжних карток та рахунків зі зняттям усіх наявних обмежень та блокувань, відкритих у АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити здійснення всіх операцій по карткам та рахункам, відкритих у АТ «Ощадбанк» на ім'я ОСОБА_1 .
Зобов'язано АТ «Державний ощадний банк України» відновити ОСОБА_1 , доступ в особистому кабінеті веб-банкінгу «Ощад24/7».
Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 грн. 20 коп..
В апеляційній скарзі АТ «Ощадбанк»просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи.
З посланням на доводи, аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, зазначає, що у відповідності до чинного законодавства банк має право прийняти рішення про зупинення здійснення операцій за рахунком неналежного отримувача, встановивши обмеження на видаткові операції без встановлення конкретних суми та строку обмеження.
Звертає увагу, що обмеження позивача у користуванні його рахунком були зумовлені надходженням до банку від правоохоронних органів листів, в яких повідомлялось про вчинення особами шахрайських дій, а саме отримання пенсійних виплат громадян України, які перебувають на тимчасово окупованих територіях України, на підставі підроблених довіреностей. В переліку вищевказаних громадян України також була зазначена ОСОБА_1 ..
Тому ОСОБА_1 на її письмове звернення, враховуючи те, що вона проходила ідентифікацію особи у банку востаннє в серпні 2016 року, є внутрішньо переміщеною особою фактичне місце проживання якої розташовано на тимчасово окупованій території і з нею відсутні засоби електронного чи телефонного зв'язку, з метою врегулювання питання щодо зняття діючих обмежень по рахунках позивача або її довіреній особі запропоновано особисто звернутись до будь-якого відділення Банку, при собі необхідно мати паспорт, облікову картку платника податків (за наявності).
Однак станом на момент розгляду справи ОСОБА_1 так і не звернулась до банку та не пройшла ідентифікацію особистості, а тому не має підстав для зняття обмежень встановлених банком.
Представником ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. З посиланням на доводи, аналогічні доводам позовної заяви, зазначає, що банком було неправомірно заблоковано рахунки позивача, оскільки відсутні докази того, що банк вживав заходи для ідентифікації: вимагав у клієнта надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта. Також і не встановлено, що банк доводив до відома клієнта причини блокування його доступу до застосунку, будь-яким можливим засобом комунікації пропонував / вимагав надати докази його ідентифікації, для вирішення питання щодо спірної операції і можливого поновлення доступу. Звертає увагу, що 07 травня 2024 року АТ «Ощадбанк» було проведено фізичну ідентифікацію, що підтверджується наданим відповідачем відеозаписом. Крім того вважає безпідставним посилання банку на досудове розслідування у рамках кримінального провадження.
Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про доставку повісток до Електронних кабінетів сторін та їх представників (а.с.110 зворот). В судове засідання з'явились представник АТ «Ощадбанк»- адвокат Самсонова Н.О. та представник ОСОБА_1 -адвокат Гуревич Р.Г..
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що банк неправомірно застосував обмежувальні заходи у вигляді лімітів на здійснення видаткових операцій за картковими рахунками клієнта до персональної ідентифікації позивача в установі банку.
Зокрема суду не надано доказів того, що банк вживав заходи для такої ідентифікації: вимагав у клієнта надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та нормам матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено,що ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою від 23.10.2017 № 74390.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Донецькій області і отримує пенсію за втратою годувальника.
25.08.2016 у ТВБВ № 10004/0279 філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» Лукашевич Л.А. було підписано заяву б/н про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) на ім'я ОСОБА_1 та відкрито рахунок № НОМЕР_1 в подальшому № НОМЕР_2 та видано платіжну картку.
17.06.2024 ОСОБА_1 , як споживач банківських послуг, подала скаргу, підписану ЕЦП, на електронну пошту відповідача щодо пояснення причин неможливості користування коштами на її рахунку.
На вказану скаргу відповідач надав відповідь за № 11/5-16/5693/2024/с від 28.06.2024, в якій послався на п. 9.14 Розділу «VІІІ. ЗАПЕВНЕННЯ ТА ГАРАНТІЇ» Загальної частини ДКБО, за яким банк має право відмовляти клієнту у підтриманні ділових відносин (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин) або проведення фінансової операції чи відмовити клієнту в обслуговуванні (у тому числі шляхом розірвання ділових відносин), що здійснюються на підставі договору (наданні послуг), або зупиняти такі фінансові операції (надання послуг), якщо така відмова/зупинення обґрунтоване здійсненням банком заходів, реалізації повноважень, виконанням обов'язків, встановлених Законодавством з питань протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та валютним Законодавством. З метою врегулювання питання щодо зняття діючих обмежень по рахунках запропонував позивачу або її довіреній особі (за наявності відповідних повноважень) звернутись до будь-якого відділення Банку.
Таким чином, спір між сторонами виник з приводу користування банківським рахунком.
Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу.
Пунктом 56 частини 1статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» визначено, що платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.
Пунктом 3 частини 21статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент право зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов'язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.
Відповідно до статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов'язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Банк не має права встановлювати заборону на встановлення обтяження, але може встановлювати розумну винагороду.
Пунктом 1 частини другої статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» суб'єктами первинного фінансового моніторингу є в тому числі банки.
За змістом положень статті 23 вказаного Закону суб'єкт первинного фінансового моніторингу, що здійснює або забезпечує здійснення фінансових операцій, має право зупинити здійснення таких операцій, якщо вони є підозрілими, та зобов'язаний зупинити такі фінансові операції у разі виникнення підозри, що вони містять ознаки вчинення кримінального правопорушення, визначеного Кримінальним кодексом України.
У день зупинення фінансової операції суб'єкт первинного фінансового моніторингу повідомляє спеціально уповноваженому органу в установленому законодавством порядку про таку фінансову операцію, її учасників та про залишок коштів на рахунку клієнта, відкритому суб'єктом первинного фінансового моніторингу, який зупинив здійснення фінансової операції, та у разі зарахування коштів на транзитний рахунок суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на такому рахунку в межах зарахованих сум. Таке зупинення фінансових операцій здійснюється без попереднього повідомлення клієнта на два робочі дні з дня зупинення включно.
Спеціально уповноважений орган може прийняти рішення про подальше зупинення фінансових операцій, здійснене відповідно до частини першої цієї статті, на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкта первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронні органи, уповноважені приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
Спеціально уповноважений орган у разі виникнення підозр може прийняти рішення про зупинення видаткових фінансових операцій на строк до семи робочих днів, про що зобов'язаний негайно повідомити суб'єкту первинного фінансового моніторингу, а також правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України. У такому разі суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний в день отримання, але не пізніше 11 години наступного робочого дня після отримання відповідного рішення, повідомити спеціально уповноваженому органу про залишок коштів на рахунку клієнта, фінансові операції (кошти) за яким були зупинені, та у разі зупинення фінансових операцій на транзитних рахунках суб'єкта первинного фінансового моніторингу - про залишок коштів на таких рахунках у межах зарахованих сум.
Відповідно до частини 5статті 17 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» у разі прийняття рішення відповідно до частин другої і третьої цієї статті спеціально уповноважений орган протягом строку подальшого зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій проводить аналітичну роботу, збирає необхідну додаткову інформацію, обробляє, перевіряє, аналізує її та у разі, якщо за результатами перевірки: ознаки легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму, або вчинення іншого кримінального правопорушення, не підтверджуються, спеціально уповноважений орган зобов'язаний негайно, але не пізніше наступного робочого дня, скасувати своє рішення про подальше зупинення відповідних фінансових операцій або зупинення видаткових фінансових операцій та повідомити про це суб'єкта первинного фінансового моніторингу; є мотивовані підозри, - спеціально уповноважений орган приймає рішення про продовження зупинення відповідних фінансових операцій (видаткових фінансових операцій), готує і подає відповідний узагальнений матеріал або додатковий узагальнений матеріал правоохоронним органам, уповноваженим приймати рішення відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, та в день прийняття такого рішення інформує відповідного суб'єкта первинного фінансового моніторингу про дату закінчення строку зупинення відповідних фінансових операцій. Строк зупинення відповідних фінансових операцій продовжується спеціально уповноваженим органом з наступного робочого дня після подання відповідного узагальненого матеріалу або додаткового узагальненого матеріалу за умови, що загальний строк такого зупинення не перевищуватиме 30 робочих днів.
Строки зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій) суб'єктами первинного фінансового моніторингу та спеціально уповноваженим органом, зазначені у частинах першій п'ятій цієї статті, є остаточними та продовженню не підлягають (частина 6 статті 17 Закону).
Відповідно до пункту 91постанови Правління Національного банку України від 26 червня 2015 року № 417 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» банк зобов'язаний інформувати визначені законодавством України правоохоронні органи за місцем розташування банку про фінансові операції, стосовно яких є підстави підозрювати, що вони пов'язані , стосуються або призначені для фінансування тероризму чи фінансування розповсюдження зброї масового знищення, та їх учасників у день виявлення, але не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації таких фінансових операцій.
Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач порушив строки зупинення фінансових операцій, передбачені Законом № 361-IX.
На дотримання вказаної умови звертає увагу Верховний Суд у постанові від 1 серпня 2018 року по справі № 201/15998/15.
Банк наділений правом відмовитися від подальших ділових відносин з клієнтом та розірвати відповідний договір в односторонньому порядку у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Однак, право банку відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору банківського рахунка з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами оцінки чи переоцінки ризику не є абсолютним, а умовним, таким, що залежить від настання певних визначених законом обставин, тобто лише за умови встановлення клієнту неприйнятно високого ризику внаслідок проведення внутрішньої перевірки.
Право банку як суб'єкта первинного фінансового моніторингу відмовитися від договірних відносин шляхом розірвання договору не є необмеженим, судам необхідно в кожному випадку, виходячи з встановлених обставин справи, досліджувати підстави та обґрунтованість встановлення клієнту такої категорії ризику.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20 січня 2022 року у справі № 910/18504/20.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Банком свої зобов'язання за договором комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) виконані в повному обсязі.
Відповідно до частини шостої ст. 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
Відповідач застосував обмежувальні заходи у вигляді лімітів на здійснення видаткових операцій за картковими рахунками Клієнта до персональної ідентифікації позивача в установі банку.
За змістом постанови від 04 вересня 2019 року у справі № 761/40546/16-ц (провадження № 6137090св18) Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дії банку щодо блокування карткових рахунків позивачів більше ніж на 7 днів, тобто поза межами строків, зазначених у частинах першій-п'ятій статті 17 Закону № 1702-VІІ, є неправомірними та такими, що порушують права позивачів. Під час розгляду справи ПАТ КБ «ПриватБанк» не надало суду доказів правомірності своїх дій з призупинення операцій за картковими рахунками позивачів, а також доказів порушення клієнтами умов використання електронного платіжного засобу.
Доводи відповідача про правомірність блокування рахунків позивачів в силу їх використання для забезпечення інтересів третіх осіб не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки банком не доведено жодної з визначеної Законом підстави для обмеження позивача права клієнта розпоряджатися рахунком, в тому чисті і підстав для його блокування на період більший, ніж передбачено частинами першою-п'ятою статті 17Закону №1702- VІІ.
Верховний Суд в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 235/5583/16-ц (провадження № 61-30301св18) дійшов висновку, що правомірність блокування карткового рахунку є можливою лише у випадку подальшого вчинення банком дій, визначених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації(відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму», а також за умови дотримання строків зупинення фінансових операцій та блокування картки.
Разом з тим, суду не надано доказів того, що банк вживав заходи для такої ідентифікації: вимагав у клієнта надати інформацію та документи стосовно ідентифікації, верифікації, або надання відомостей у межах перевірки фінансового моніторингу, змісту діяльності та фінансового стану клієнта.
Матеріалами справи не встановлено, що банк доводив до відома клієнта причини блокування його доступу до застосунку, будь-яким можливим засобом комунікації пропонував / вимагав надати докази його ідентифікації, для вирішення питання щодо спірної операції і можливого поновлення доступу.
На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що картковий рахунок позивача був заблокований безпідставно, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини. Доводи апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права є безпідставними.
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)
Інші доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права та невідповідності висновків суду обставинами справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги і скасування судового рішення з ухваленням нового немає.
З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має.
Керуючись ст. ст.368,375, 381,382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 17 червня 2025 року.
Судді: