Провадження № 22-ц/803/4671/25 Справа № 182/7721/24 Суддя у 1-й інстанції - Рунчева О. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
11 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Єлізаренко І.А., Свистунова О.В.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису
за апеляційною скаргою адвоката Онищенка Семена Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2
на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_3 .
В обґрунтування заяви вказувала, що вона з 26 листопада 2010 року по 20 квітня 2023 року перебувала у законному шлюбі із ОСОБА_3 , після чого шлюб було розірвано. Від шлюбу має малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після припинення спільного проживання та ведення домашнього господарства з ОСОБА_3 , 12 грудня 2023 року о 13.10 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , нова дружина її колишнього чоловіка, вчинила домашнє насильство відносно її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виражалось у сварці, нецензурній лайці, образах, погрозах, що викликало у дитини та оточуючих побоювання за життя та здоров'я.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у справі № 182/7324/23, яка набула законної сили після її апеляційного перегляду 08 травня 2024 року, ОСОБА_2 була визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП і на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. на користь держави. Оскільки обставини домашнього насильства щодо її сина установлені постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, що набула законної сили, вважає, що вона, в силу приписів ч. 6 ст. 82 ЦПК України, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Оскільки факт того, що її малолітній син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постраждав від домашнього насильства, яке було вчинене ОСОБА_2 є встановленим, просила суд ухвалити рішення, яким видати по відношенню до ОСОБА_2 обмежувальний припис як на кривдника у питаннях, що стосуються прав та законних інтересів дитини, постраждалої від події домашнього насильства - малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - яка відбулась 12 грудня 2023 року о 13 годині 10 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 ; покласти на ОСОБА_2 заходи тимчасового обмеження, а саме: - заборонити перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його матері - ОСОБА_5 ; - обмежити спілкування з постраждалою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заборонити наближатися на відстань 1000 (однієї тисячі) метрів від місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо він за власним бажанням перебуває або перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в будь-який спосіб спілкуватися з ним; - заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб строком на 6 (шість) місяців з моменту набуття рішенням суду законної сили.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року заяву ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису задоволено. Видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, шляхом встановлення наступних заходів тимчасового обмеження прав або покладення на неї обов'язків, а саме: - заборонено ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання (перебування) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його матері - ОСОБА_1 ; - обмежити спілкування ОСОБА_2 з потерпілою дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заборонено ОСОБА_2 наближатися на відстань 1000 (однієї тисячі) метрів від місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - заборонено ОСОБА_2 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якщо він за власним бажанням перебуває або перебуватиме у місці, невідомому кривднику, переслідувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та в будь-який спосіб спілкуватися з ним; - заборонено ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або контактувати з ним через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб. Допущено негайне виконання рішення суду. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання. Повідомлено Нікопольський РУП ГУНП в Дніпропетровській області про видачу обмежувального припису для взяття ОСОБА_2 на облік.
В апеляційній скарзі адвокат Онищенко С.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.
Апеляційна скарга мотивована тим, що взагалі жодних доказів стороною заявника на підтвердження фактів вчинення домашнього насилля чи ризиків його вчинення суду надано не було. Вказує, що відносно самої заявниці існує адміністративний матеріал стосовно домашнього насилля відносно її сина. Такими діями заявниця намагається ускладнити життя новій родині її колишнього чоловіка та створити додаткові перешкоди у його спілкуванні з дитиною. Зазначає, що ОСОБА_2 ніколи не мала конфліктних ситуацій з сином заявниці.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 26 листопада 2010 року перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб.
Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 березня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Від шлюбу заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мають малолітню дитину, сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після припинення спільного проживання та ведення домашнього господарства з ОСОБА_3 , 12 грудня 2023 року о 13:10 год. у АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , дружина колишнього чоловіка заявниці, вчинила домашнє насильство відносно малолітнього сина заявниці - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виражалось у сварці, нецензурній лайці, образах, погрозах, що викликало у дитини та оточуючих побоювання за життя та здоров'я. Зазначені обставини у судовому засіданні підтвердив представник Служби у справах дітей.
Постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у справі № 182/7324/23, яка набула законної сили після її апеляційного перегляду 08 травня 2024 року, ОСОБА_2 була визнана винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1732 КУпАП і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн на користь держави.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що насильство по відношенню до дитини було вчинено ОСОБА_2 публічно, у громадському місці; така її дія порушила громадський порядок і спокій за місцем роботи заявника і призвела до репутаційних втрат останньої; вчинене насильство характеризувалось особливою зухвалістю і відвертим цинізмом, оскільки було вчинено за адресою місцезнаходження Служби у справах дітей Нікопольської міської ради, яка покликана саме захищати інтереси дитини.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку.
Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок.
При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1)терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2)обмежувальний припис стосовно кривдника; 3)взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4)направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року (справа №753/23624/18).
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 21 листопада 2018 року у справі №756/2072/18 (провадження №61-19328св18), від 09 грудня 2019 року у справі №756/11732/18 (провадження №61-49077св18).
Наведене відповідає також сталій позиції Верховного Суду, зокрема, сформованій у постанова від 25 липня 2023 року у справі №344/1732/23.
У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №756/3859/19, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях. Посилання апеляційної скарги на те, що заявницею не надано достатньо належних та допустимих доказів на обґрунтування поданої заяви є хибними.
Відповідно до усталеної судової практики Верховного Суду, докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді - психологічному, фізичному, економічному, тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.
Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
З матеріалів справи установлено, що постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року, яка набрала законної сили та не може бути поставлена під сумнів, ОСОБА_2 було визнано винуватою у вчинені адміністративного правопорушення.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Втім до заяви про видачу обмежувального припису, будь-яких інших доказів, окрім вказаної вище постанови надано не було.
Сама по собі постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 березня 2024 року у справі №182/7324/23, за відсутності будь-яких інших доказів, не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства та не доводить правових підстав для задоволення заяви, зокрема, конкретних її вимог, зазначених в прохальній частині.
Оскільки ОСОБА_1 не надала беззаперечних доказів необхідних для задоволення заяви, а також ризиків настання насильства у майбутньому, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису.
З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дійсно виникли неприязні стосунки, втім доказів того, що ОСОБА_2 може вчинити домашнє насильство по відношенню до сина ОСОБА_1 у матеріалах даної справи немає.
Крім того, постанова Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області по справі № 182/7324/23 була постановлена 04 березня 2024 року фактично за ситуацією яка мала місце 12 грудня 2023 року, тобто півтора роки назад.
Також колегією судів було проаналізовано судові рішенні наявні у ЄДРСР з яких беззаперечно встановлено факт того, що конфлікт та неприязні стосунки виникли саме між ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком ОСОБА_3 та його дружиною ОСОБА_2 .
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно пунктів 3, 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За результатами розгляду справи, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку про помилковість висновків суду першої інстанції, а тому рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу адвоката Онищенка Семена Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2025 року - скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Служба у справах дітей Нікопольської міської ради, ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступну та резолютивну частини рішення проголошено 11 червня 2025 року.
Повний текст постанови складено 18 червня 2025 року.
Судді: