Провадження № 22-ц/803/4661/25 Справа № 213/2601/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В.В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
17 червня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 213/2601/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 14 січня 2025 року,
В червні 2023 року Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» (надалі - АТ «Криворізька теплоцентраль») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позовна заява мотивована тим, що позивач є постачальником теплової енергії за адресою проживання та реєстрації відповідачів: АДРЕСА_1 .
Відповідачі не здійснюють оплату за отриману теплову енергію, у зв'язку із чим за вказаною адресою виникла заборгованість за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2023 року у розмірі 94 228 грн 23 коп, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь разом з сумою заборгованості по платі за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року - 178 грн, інфляційними втратами - 13 688,43 грн, 3% річних - 5 647,76 грн, а всього позивач просив стягнути 113 742,43 грн та сплачений судовий збір 2 684 грн.
Заочним рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 31 серпня 2023 року позовні вимоги АТ «Криворізька теплоцентраль» були задоволені в повному обсязі.
Ухвалою Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 жовтня 2024 року вказане заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду.
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2020 року в сумі 12 883,30 грн, інфляційні втрати - 5 815,15 грн, 3% річних - 1 716,14 грн, а всього стягнуто 20 414 грн 59 коп. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2023 року в сумі 81 344,93 грн, плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 178 грн, інфляційні втрати - 7 873,28 грн, 3% річних - 3 931,62 грн, а всього стягнуто 93 327 грн 83 коп.У задоволенні інших вимог до ОСОБА_2 відмовлено.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 583 грн 56 коп.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» судовий збір в розмірі 1 100 грн 44 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає та не мешкав на час винесення оскаржуваного рішення за адресою: АДРЕСА_1 , нее є наймачем цієї квартири, не є і власником цієї квартири, особового рахунку на свої ім'я не відкривав, не є членом сім'ї власниці - ОСОБА_1 . Зазначає, що за судовим рішенням від 31 травня 2022 року шлюб між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, оскільки відповідачі тривалий час не поживали разом.
Апелянт зазначає, що з травня 2021 року він, зазом зі своїми неповнолітніми дітьми, проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується відповідними письмовими доказами. Крім того в період з 24 лютго 2022 рроку по 01 травня 2023 року апелянт проходив службу в лавах ЗСУ, що свідчить про неможливiсть користування ним послугами позивача в даний перiод.
Звертає увагу на те, що відповідач ОСОБА_1 участi в утриманні власного житла за адресою: АДРЕСА_1 не приймає взагалi. Разом з тим, апелянт, не мешкаючи у вказаному житлі, при солідарному стягненні, враховуючи що ОСОБА_1 жодного доходу не отримує, вимушений буде погашати заборгованість одноособово.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу позивача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, представника АТ «Криворізька теплоцентраль» - Нофенко Л.В., яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, АТ «Криворізька теплоцентраль» надає послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2023 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 і є споживачами послуг, які надає позивач, але оплату за надані послуги не здійснюють.
За розрахунком позивача сума заборгованості за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2023 року становить 94 228,23 грн. На вказану суму позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у розмірі 13 688,43 грн та 3% річних у розмірі 5 647,76 грн.
Плата за абонентське обслуговування, нарахована позивачем за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року, становить 178 грн.
Правильність нарахування підтверджується відповідними розрахунками.
Розмір нарахованого боргу відповідачами не спростовано.
Загальний розмір заборгованості становить 113 742,42 грн.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав для їх задоволення та стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача, в межах строків позовної давності, заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2023 року, та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2020 року.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 68 ЖК України, наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Акціонерне товариство «Криворізька теплоцентраль» по специфіці своєї виробничої діяльності здійснює постачання теплової енергії для потреби опалення і гарячого водопостачання населенню, яке відповідно зі ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України зобов'язане робити оплату за отриману теплову енергію, згідно особового рахунка і встановлених тарифів.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст.ст.4,6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», суб'єктами правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: орган державної влади та органи місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг; учасники - споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) житлові - послуги з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Пунктом 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Так, згідно із ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом ч.1 ст.901, ч.1 ст.903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
Як слідує з інформації, яка є загальнодоступною, на підставі рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради від 12 жовтня 2011 року № 343 та згідно листа Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25 липня 2013 року № 01/25-0940 щодо надання погодження на передачу теплових мереж та ТРП) державному підприємству «Криворізька теплоцентраль», яке перетворено на АТ «Криворізька теплоцентраль» доручено прийняти функцію забезпечення тепловою енергією споживачів міста у Жовтневому, Саксаганському, Довгинцівському та Інгулецькому районах міста.
Отже, надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 , в спірний період, здійснювалось АТ «Криворізька теплоцентраль».
Відповідачі є споживачами послуг, однак оплату за отримані послуги належним чином не здійснювали, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунку заборгованості за період з 01 лютого 2015 року по 31 березня 2023 року у розмірі 94 228 грн 23 коп.
Враховуючи ту обставину, що відповідачі у встановлені законом строки не вносили плату за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача, в межах строків позовної давності, заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2023 року, та стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості по оплаті за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2020 року, та застосування приписів ст.625 ЦК України шляхом нарахування інфляційних втрат та 3% річних за період прострочки виконання зобов'язань.
Колегією суддів перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості за надані позивачем послуги з централізованого опалення, інфляційних втрат та 3% річних, з яким колегія суддів погоджується та вважає його вірним.
На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 лютого 2015 року по 01 квітня 2020 року в сумі 12 883,30 грн, інфляційних втрат - 5 815,15 грн, 3% річних - 1 716,14 грн, а всього - 20 414 грн 59 коп та солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Криворізька теплоцентраль» заборгованості за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 02 квітня 2017 року по 31 березня 2023 року в сумі 81 344,93 грн, плати за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 178 грн, інфляційних втрат - 7 873,28 грн, 3% річних - 3 931,62 грн, а всього - 93 327 грн 83 коп.
Не можуть бути підставою для скасування рішення суду та відмови в задоволені позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що відповідач ОСОБА_2 не мешкає та не мешкав на час винесення оскаржуваного рішення за адресою: АДРЕСА_1 , нее є наймачем цієї квартири, не є і власником цієї квартири, особового рахунку на свої ім'я не відкривав, не є членом сім'ї власниці - ОСОБА_1 . Зазначає, що за судовим рішенням від 31 травня 2022 року шлюб між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, оскільки відповідачі тривалий час не поживали разом оскільки відповідач ОСОБА_2 , який зареєстрований у спірній квартирі, документально не звертався до АТ «Криворізька теплоцентраль» про непроживання у спірній квартирі згідно до приписів Закону України «Про житлово-комунальні послуги», таким чином він не звільнений від обов'язку щодо сплати наданих позивачем комунальних послуг, які надаються безперервно АТ «Криворізька теплоцентраль».
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що частинами 1,2 статті 544 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього. Якщо один із солідарних боржників не сплатив частку, належну солідарному боржникові, який у повному обсязі виконав солідарний обов'язок, несплачене припадає на кожного з решти солідарних боржників у рівній частці.
Колегія суддів зауважує, що аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів учасниками справи діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані, підтверджуються письмовими доказами та не спростовуються доводами, викладеними в апеляційній скарзі.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , - залишити без задоволення.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 18 червня 2025 року.
Головуючий:
Судді: